§2. Види володіння

Римське право розрізняло кілька видів володіння.

Цивільне володіння (possessio civile). Цей вид володіння з'явився

тоді, коли не було права власності на землю. Оскільки земля вва­

жалася спільним майном всіх громадян Римської держави, то було

дозволено захоплювати пустуючі або покинуті ким-небудь землі для

подальшої обробки. Вважалося, що домовладика, захоплюючи зем­

лю, володіє нею для своєї сім'ї. В Законах XII таблиць вказувалося,

що володілець землі, обробляючи її протягом двох років, перетво­

рюється на власника землі.

Законне володіння — це володіння, набуте будь-якою особою

дозволеним способом, наприклад, шляхом передачі, купівлі тощо.

Незаконне володіння — це володіння, набуте недозволеним

способом, наприклад, шляхом насильства, обману, таємного викра­

дення тощо. Незаконне володіння може бути двох видів: добросовіс­

не і недобросовісне. Добросовісне володіння мало місце лише тоді,

коли володілець речі не знав і не повинен був знати, що він не має

правомірного володіння (наприклад, крадена річ куплена на базарі).

Недобросовісне володіння означає, що володар знає і повинен знати,

що він не має права володіння на цю річ (наприклад злодій).

Суб'єктами володіння могли бути лише ті особи, які мають свою волю. Такими не могли бути діти, молодші семи років, божевільні, юридичні особи тощо. Однак допускалося набуття володіння і воло­діння за осіб, не здатних мати свою волю, через представника.

Об'єктом володіння могли бути тільки ті речі, які знаходяться у цивільному обігу. Одночасне володіння кількох осіб однією річчю неможливе, але можливе володіння нею по ідеальних частинах, так зване загальне володіння.