Ознаки трудових відносин

Працівник входить до того чи іншого трудового колективу

Зміст трудових відносин визначається виконанням роботи за договором, відповідно до спеціальності, кваліфікації, посади працівника

Входження працівника до трудового колективу пов'язано з юридичним фактом — укладанням трудового договору

Відносини підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку тієї чи іншої організації

Рис. 1.2. Ознаки трудових відносин

Відносини, побудовані на індивідуальній праці, не є предметом трудового права (наприклад, праця підприємця). На осіб, які працю­ють за договорами цивільно-правового характеру, норми трудового права теж не поширюються.

Державна служба належить до предмета трудового права, щодо служби в органах внутрішніх справ, то вона виходить за межі трудо­вого права і є предметом адміністративного права. На військово­службовців трудове право теж не поширюється.

Трудові відносини — відносини, побудовані на угоді між працівни­ком і роботодавцем про виконання працівником за оплату певної ро­боти, що потребує того чи іншого фаху, кваліфікації або посади, на підпорядкуванні працівника правилам внутрішнього трудового роз­порядку, якщо роботодавець забезпечує умови праці, передбачені трудовим законодавством, колективним договором, угодами, тру­довим договором.

До системи суспільних відносин, які є предметом трудового пра­ва, крім відносин трудових, належать відносини, тісно пов'язані з трудовими; вони передують їм, супроводжують чи походять з них.

На це в юридичній літературі немає єдиної точки зору (рис. 1.3)1

Предмет трудового права

Трудові відносини

Відносини, що тісно

пов'язані з трудовими відносинами

Організаційно-управлінські відносини у сфері праці. Соціально-партнерські

Щодо працевлаштування громадян

За професійною

підготовкою (підвищенням

кваліфікації кадрів)

на виробництві

Щодо нагляду й контролю

за додержанням

законодавства

про працю

За вирішенням трудових

спорів (індивідуальних

і колективних)

Рис. 1.3. Відносини, тісно пов'язані з трудовими відносинами, за класифікацією О. В. Смірнова

Так, наші російські колеги — К. Н. Гусов і В. Н. Толкунова від­носинами, тісно пов'язаними з трудовими, вважають:

відносини щодо зайнятості й працевлаштування;

відносини трудового колективу з роботодавцем організаційно-

управлінського характеру;

організаційно-управлінські відносини профспілкового органу

чи іншого уповноваженого працівниками органу з роботодавцем на

виробництві;

відносини, пов'язані з наглядом і контролем за трудовим зако­

нодавством та охороною праці;

відносини щодо підготовки кадрів, професійного добору фахів­

ців і підвищення їх кваліфікації на виробництві;

' Гусов К. Н., Толкунова В. Н. Трудовое право России: Учебник. — М.: Юристъ, 1999. —

С. 12.

відносини, пов язані з матеріальною відповідальністю учасників

трудових відносин за шкоду, заподіяну з вини однієї сторони іншій;

соціально-партнерські відносини представників колективу та

роботодавця, пов'язані з веденням переговорів та укладанням колек­

тивного договору чи інших соціально-партнерських угод;

відносини, необхідні для вирішення трудових спорів.

Організаційно-управлінські відносини у сфері праці. Ці відносини ви­никають у процесі організації й управління колективною працею, участі виборних профспілкових органів, трудових колективів у вста­новленні умов праці, застосування чинного законодавства про працю.

Вони мають на меті вироблення й прийняття локальних норма­тивно-правових актів і рішень щодо вдосконалення організації, нор­мування, оплати й охорони праці тощо. Ці відносини пов'язані з роз­робкою, укладанням і виконанням колективних договорів, а також інших соціально-партнерських угод (генеральних, галузевих, регіо­нальних, тарифних).

Суб'єктами організаційно-управлінських відносин на рівні орга­нізації є, з однієї сторони — роботодавець, а з другої — виборний профспілковий орган та інші органи, уповноважені трудовими ко­лективами на представництво. Учасники їх — соціальні партнери, які приймають нормативно-правові акти щодо соціально-трудових відносин: угоди, колективний договір та ін.

Змістом організаційно-управлінських відносин є права й обов'яз­ки сторін, пов'язані з розробкою та прийняттям локального норма­тивно-правового акта.

Організаційно-управлінські відносини охоплюють умови й опла­ту праці, застосування норм трудового права, в тому числі локаль­них; вони регулюють питання захисту прав працівників, встановлен­ня додаткових — порівняно із законодавством — трудових і соціаль­но-побутових пільг, а також інших проблем, що зачіпають індивіду­альні та колективні інтереси працівників.

Ці відносини можуть виникнути з волі роботодавця, трудового колективу, виборного профспілкового чи іншого органу, уповнова­женого представляти трудовий колектив. Наприклад, для укладення колективного договору.

Як правило, ініціативу в розробці й прийнятті нормативно-пра­вових актів виявляє роботодавець, який відповідає за організацію виробництва.

Підставою для припинення організаційно-управлінських відно­син є прийняття локально-нормативного акта чи втрата чинності ді­ючого нормативно-правового акта.

Відносини, пов'язані з працевлаштуванням1. Ці відносини переду­ють трудовим відносинам. У процесі працевлаштування є три види взаємопов'язаних відносин (рис. 1.4).

Види відносин

у процесі працевлаштування

громадянина

Відносини між центром

зайнятості та громадянином

щодо його працевлаштування

Відносини між центром

зайнятості та роботодавцем, який має потребу

в кваліфікованих кадрах

Відносини між

роботодавцем

і громадянином,

якого направив центр

зайнятості для укладання

трудового договору

Рис. 1.4. Види відносин у процесі працевлаштування громадян

До суб'єктів відносин щодо зайнятості належать центри зайня­тості, центри організації професійного навчання незайнятого насе­лення, а також центри професійної орієнтації населення. Органи зай­нятості відіграють роль посередників, вони мають збалансувати по­пит і пропозицію робочої сили для раціональної зайнятості населен­ня. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо праце­влаштування громадян, які потребують соціального захисту і мо­жуть на рівних конкурувати на ринку праці.

Відносини між громадянином та органом працевлаштування ви­никають на підставі звернення громадянина із заявою щодо його працевлаштування. Орган працевлаштування зобов'язаний розгля­нути її і вирішити комплекс питань, пов'язаних з його працевлашту­ванням.

1 Див.: ст. 8, 9 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. Ці відносини виникають у зв'язку з пошуком підходящої роботи громадянами, які втратили роботу і заробіток (трудовий доход), чи які вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності).

10

Відносини між центром зайнятості й роботодавцем виникають, якщо необхідно:

зобов'язати роботодавця повідомити центр зайнятості про свої

потреби в кадрах, укласти трудовий договір з громадянином, нап­

равленим центром зайнятості на вакантну посаду;

дати вмотивовану відповідь центрові зайнятості, коли громадя­

нинові відмовлено в укладанні трудового договору і повернути нап­

равлення центру зайнятості;

зобов'язати працевлаштувати громадян деяких категорій згідно

чинного законодавства України про зайнятість населення.

Відносини між громадянином, який шукає роботу, і роботодав­цем (щодо його працевлаштування — прийняття на роботу за нап­равленням центру зайнятості) виникають у зв'язку з правом грома­дянина на вибір виду зайнятості.

Якщо робота, на яку направляється громадянин, з тих чи інших причин його не влаштовує, він має право відмовитися від укладання трудового договору. Роботодавець також має право відмовитися від укладання трудового договору з громадянином, якщо ділові якості чи стан його здоров'я не дають змоги виконувати роботу, зазначену в направленні центру зайнятості.

Відносини у зв'язку з наглядом за охороною праці та контролем за дотриманням трудового законодавства. Ці відносини виникають між органами нагляду й контролю за дотриманням чинного законо­давства про працю та посадовими особами роботодавця1. Ці відно­сини є охоронними, їх змістом є права та обов'язки сторін, спрямо­вані на створення належних, безпечних і здорових умов праці та до­держання трудового законодавства. Особи, винні в порушенні зако­нодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним зако­нодавством.

Відносини у зв'язку з професійною підготовкою кадрів і підвищен­ням кваліфікації (перекваліфікації) на виробництві. Ці відносини ма­ють три групи зв'язків (рис. 1.5).

Відносини у зв'язку з професійною підготовкою виникають, коли громадяни отримують робочі спеціальності або підвищують квалі­фікацію, або здійснюють перекваліфікацію працівників. Змістом цих

1 Див.: гл. XVIII КЗпП "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

11

Відносини у зв'язку

з підготовкою кадрів

і підвищенням кваліфікації

Пов'язані з учнівством

Пов'язані з підвищенням кваліфікації

Пов'язані з управлінням навчальним процесом

Рис. 1.5. Відносини у зв'язку з підготовкою кадрів і підвищенням кваліфікації

відносин є саме навчання за певним фахом і кваліфікацією, а також підвищення кваліфікації працівника.

Відносини у зв'язку з професійною підготовкою кадрів безпосе­редньо на виробництві виникають при укладанні трудового догово­ру (учнівського договору) між учнем і роботодавцем, згідно якого роботодавець зобов'язується налагодити індивідуальне, бригадне чи курсове навчання учнів за певною спеціальністю і кваліфікацією, а учні — опанувати спеціальністю; після навчання — працювати за фахом у цій організації.

Учасники цих відносин — учні, які навчаються на виробництві, а також працівники, що підвищують свою кваліфікацію чи опановують іншу спеціальність — з одного боку. А з другого — роботодавець і той, хто навчає, маючи відносини і з працівниками, і з роботодавцем.

Відносини ці в часі обмежені терміном навчання. Вони припиня­ються після закінчення навчання, складання кваліфікаційних іспитів і прийняття на роботу. Такі відносини мають певні особливості (рис. 1.6).

Відносини, пов'язані з професійним добором кадрів можуть ви­никнути при укладанні трудового чи учнівського договору і під час трудових відносин. Трудове законодавство передбачає різні форми професійного добору кадрів (рис. 1.7)

Відносини, пов'язані з вирішенням трудових спорів (індивідуальних і колективних). Трудові спори можуть виникнути між сторонами трудових правовідносин. Наприклад, при укладенні колективного договору. Вони мають процесуальний характер і стосуються проце­дури вирішення трудового спору.

12

Відносини у зв'язку з професійною підготовкою кадрів на виробництві

Мають строковий характер

(тривають протягом терміну

навчання)

Виникають на підставі договору учнівства

Учні не тільки навчаються, а й працюють

Припиняються при завершенні

навчання і виникненні трудових

відносин

Рис. 1.6. Особливості відносин у зв'язку з професійною підготовкою кадрів на виробництві

Форми професійного добору кадрів

Співбесіда з тими, хто стає до роботи

Медичний огляд

Випробування, стажування, атестація

Рис.1. 7. Форми професійного добору кадрів

Суб'єкти цих відносин — учасники спору й органи, уповноваже­ні вирішувати ці спори (щодо індивідуального трудового спору це комісія з трудових спорів і суд, а щодо колективних трудових спо­рів — примирна комісія, можливо, за участю незалежного посеред­ника, і трудовий арбітраж).

Найчастіше підставою виникнення цих відносин є звернення пра­цівника до органу, який вирішує індивідуальні трудові спори. На­приклад, щодо виплати заробітної плати.

Варто врахувати: правовідносини, пов'язані зі звільненням праців­ників з роботи, є трудовими.

Змістом їх є процесуальні права й обов'язки учасників цих право­відносин. Вони визначають процедуру діяльності органів, що вирі­шують трудові спори й поведінку учасників спору у зв'язку з вирі-

13

шенням розбіжностей щодо застосування чинного трудового зако­нодавства чи встановлення умов праці. Ці відносини припиняються, коли вступає в силу рішення, прийнятого органом, що вирішує тру­дові спори.

Процедурні відносини врегульовані процедурними нормами трудо­вого права. Вони складаються між суб'єктами трудових і тісно пов'язаних з ними інших правовідносин у процесі правозастосовчої ді­яльності щодо реалізації належних їм прав та обов'язків, а також що­до процедури локальної нормотворчості.

Процедурні відносини — порівняно самостійні, вони мають сво­їх суб'єктів, підстави виникнення, зміни й припинення тощо. Для них характерні певні особливості (рис. 1.8).