2.2. Чинність нормативних актів у часі й просто-а також за категоріями працівників

Чинність нормативних актів у часі. Важливе значення для регу­лювання трудових відносин мають межі чинності нормативно-пра­вових актів у сфері праці у часі та просторі.

Закон України набирає чинності через десять днів з дня його офі­ційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ст. 94 Конституції України). Як правило, закони, що регулюють трудові відносини та відносини, які тісно пов'язані з трудовими, зворотної сили не мають і застосо­вуються до відносин, що виникли після введення їх у дію.

Зауважимо, що трудові відносини мають тривалий характер і мо­жуть виникнути до введення в дію нормативно-правового акта в сфері праці, але реалізуються після введення його у дію.

У законах про працю питання щодо вступу їх у силу, як правило, там же й визначаються.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. законодавчі та інші нормативні акти стосовно прав, свобод і законних інтересів громадян, якщо вони не опубліковані, не мають юридичної сили.

Укази і розпорядження Президента України набирають чинності через три дні після їх опублікування в газеті "Урядовий кур'єр", як­що інше не встановлено в самому указі чи розпорядженні.

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, ін­ших органів виконавчої влади, органів господарського управління й контролю здійснюється відповідно до Указу Президента України.

У випадку колізії одновидових нормативних актів застосовується нормативно-правовий акт, що набрав юридичної сили пізніше1.

Акти соціального партнерства набирають чинності з дня їх під­писання представниками сторін або з дня, зазначеного у колектив-ному договорі, угоді.

1 Див.: Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 р. і постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 28 грудня 1992 р. № 731.

44

Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником орга­ну, від імені якого укладено цей договір, угоду.

При реорганізації підприємства колективний договір зберігає чинність протягом терміну, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

У разі зміни власника підприємства чинність колективного дого­вору зберігається протягом терміну його дії, але не більше одного ро­ку. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладен­ня нового, зміну або доповнення чинного колективного договору.

При ліквідації підприємства колективний договір діє протягом усього терміну здійснення ліквідації.

Локальні нормативні акти індивідуального характеру (накази ке­рівника організації) набувають чинності з моменту їх підписання або з дня, вказаного в наказі, і діють до їх відміни чи внесення змін і до­повнень керівником цієї організації.

Чинність нормативних актів у просторі. Закони й інші норматив­ні правові акти про працю України поширюються на трудові та пов'язані з ними відносини, що виникають на всій території України, якщо в цих актах не передбачено інше.

Нормативно-правові акти про працю місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування чинні у ме­жах відповідної території.

Характерною особливістю локальних нормативно-правових актів про працю є їх поширення в межах конкретної організації. Норматив­но-правові акти у сфері праці поширюються на територію посольств, представництв, інших територіальних утворень України за кордоном.

Чинність нормативно-правових актів про працю за категоріями пра­цівників. Трудове законодавство України характеризує метод єдності й диференціації правового регулювання праці. Правові норми у сфері праці поділяються на дві групи: загальні та спеціальні (рис. 2.6).

Спеціальні норми конкретизують загальні норми, доповнюють їх, а в деяких випадках встановлюють винятки із загальних норм трудового законодавства.

45

Види правових норм трудового законодавства

Загальні норми —

поширюються на всіх працівників

Спеціальні норми —

поширюються на окремі

категорії працівників

Жінок, неповнолітніх, інвалідів, іноземців

Зайнятих на тяжких і шкідливих роботах

Зайнятих в окремих галузях виробництва

Зайнятих у бюджетній сфері

Тимчасових і сезонних працівників

Надомників та інших працівників

Рис. 2.6. Види правових норм трудового законодавства

Диференціація правового регулювання праці за категоріями пра­цівників проводиться різними правовими способами:

занесення до спеціальних статей чи окремих глав в КЗпП щодо

особливостей регулювання праці деяких категорій працівників1;

прийняття нормативно-правових актів, які визначають особ­

ливості регулювання праці деяких категорій працівників2.

Диференціація умов праці працівників виявляється у встановлен­ні особливостей прийняття та звільнення з роботи, регулюванні ро­бочого часу і часу відпочинку, оплати праці, дисциплінарній та ма­теріальній відповідальності деяких категорій працівників (наприк­лад, жінок, інвалідів, неповнолітніх). Чинним законодавством про працю встановлено додаткові підстави розірвання за певних умов (ст. 41 КЗпП) трудового договору за ініціативою роботодавця з ок­ремими категоріями працівників.

1              Див.: гл. XIII КЗпП "Праця молоді", ст. 7 КЗпП та ін.

2              Див.: закони України "Про державну службу" від  16 грудня 1993 р., "Про статус і

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастро­

фи" від 19 грудня 1991 р., Указ Президента України "Про систему підготовки, пе­

репідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців" та ін.

46

Контрольні питання

Що таке система джерел трудового права України?

Суть системи підзаконних нормативно-правових актів про пра­

цю.

У чому полягає єдність і диференціація правового регулюван­

ня умов праці в сучасних умовах?

Особливості джерел колективно-договірного регулювання у

сфері праці.

Які джерела трудового права України мають договірний ха­

рактер?

Яке значення мають рішення Конституційного Суду України

та постанов Пленуму Верховного Суду України для регулювання

трудових і тісно пов'язаних з ними відносин?

Теми рефератів

Тенденції розвитку трудового законодавства України.

Конституція України як джерело трудового права України.

Кодекс законів про працю України як джерело трудового пра­

ва України.

Міжнародно-правове регулювання праці.

47