1. 1. Поняття й завдання кримінального права

Система і принципи кримінального права

Кримінальне право та суміжні галузі права

Наука кримінального права

1.1. Поняття й завдання кримінального права

Кримінальне право — юридична база боротьби зі злочинністю в країні й одночасно найважливіший чинник, покликаний забез­печити дотримання законності у процесі цієї складної й відпові­дальної діяльності.

Слово "кримінальне" походить від латинського — crimen, що означає злочин. Інколи в літературі вживається термін "кар­ний". Застосування терміна "кримінальне", а не "карне" свідчить про те, що наголос робиться насамперед на проблему злочину, а не на покарання, що треба вважати більш демократичним. За­галом інститути злочину й покарання становлять основу функ­ціонування кримінального права, вони є глобальними понят­тями в цій галузі права і науці, що його досліджує. Отже, під поняттям "кримінальне право" розуміється як окрема галузь права України, так і наука, доктрина, теорія, яка цю галузь "обслу­говує".

Законодавство кожної сучасної держави складається із та­ких галузей права: конституційне, цивільне, адміністративне та ін.

Неодмінною складовою такої системи є кримінальне право, норми якого були чи не найстарішими серед норм, які репрезентували інші галузі.

Кримінальному праву притаманні всі характеристики, влас­тиві праву загалом (нормативність, обов'язковість для виконан­ня тощо). Водночас ця галузь має власну специфіку.

Кримінальне право має свій окремий предмет, тобто регулює характерні для нього суспільні відносини, спрямовані на охоро­ну особи, її прав і свобод, суспільства і держави від суспільно небезпечних посягань, що оголошуються в законодавчому по­рядку злочинами і за які передбачаються найбільш суворі захо­ди державного примусу — кримінальні покарання.

Отже, предметом кримінального права є відносини, що вини­кають у зв'язку із вчиненням злочину і застосуванням до осо­би, що його вчинила, кримінального покарання або інших видів впливу кримінально-правового характеру.

Застосування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діян­ня, зазначених засобів державного примусу становить метод правового регулювання тих відносин, поштовхом до виникнен­ня яких є юридичний факт — вчинення злочину.

Оскільки кримінальне право під страхом покарання забороняє злочинну поведінку, його норми переважно є нормами-заборона-ми. Вони, як і інпгі норми кримінального права, встановлюються тільки через прийняття Верховною Радою України відповідних законів. Жодні інші інстанції в державі зробити це не вправі. Отже, єдиним джерелом кримінального права є закон, тобто нор­мативний акт вищої категорії.

Завдання кримінального права визначено в ст. 1 Криміналь­ного кодексу України:

Кримінальний кодекс України має своїм завданням пра­

вове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина,

власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкіл­

ля, конституційного устрою України від злочинних посягань, за­

безпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочи­

нам.

Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс Ук­

раїни (далі КК) визначає, які суспільно небезпечні діяння є зло­

чинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчини­

ли.

Отже, кримінальне право — це самостійна галузь права Ук­раїни, яка складається із сукупності (системи) правових норм (законів), покликаних захищати найбільш значні цінності сус­пільства шляхом визнання певних посягань на них злочинами і встановлення за їх вчинення відповідного покарання щодо осіб, які ці посягання вчинили. Це основне, "стратегічне" завдання кримінального права. У зв'язку із визначеним вище завданням кримінальне право регламентує також чинність закону про кри­мінальну відповідальність у часі і просторі, підставу й умови кримінальної відповідальності, порядок призначення покаран­ня, звільнення від кримінальної відповідальності і покарання, обставини, що виключають злочинність діяння, а також інпгі, крім покарання, заходи кримінально-правового впливу (примусові за­ходи медичного характеру, примусове лікування, примусові захо­ди виховного характеру).

Визначені законом завдання кримінального права (законо­давства) характеризують його функції (від лат. functio — вико­нання, призначення).

1.             Основною є функція охоронювальна, тобто захист найбільш

важливих цінностей суспільства: життя, здоров'я, власності тощо.

Здійснення цієї функції досягається шляхом:  а) встановлення

підстави   і   принципів   кримінальної   відповідальності;   б)   ви­

значення вичерпного переліку діянь, що тягнуть за собою кри­

мінальну  відповідальність  (криміналізація);   в)  встановленням

за них покарань відповідних видів і розмірів (пеналізація: від

лат. роепа — покарання), а також інших заходів кримінально-

правового впливу.

2.             Запобігальна  (профілактична)   функція  кримінального

права полягає у недопущенні вчинення злочину, що досягається:

а) самим фактом встановлення кримінальної відповідальності і

покарання за те чи інше діяння, що повинно позитивно впливати

на нестійких громадян; б) наявністю норм про добровільну відмо­

ву від доведення злочину до кінця (ст. ст. 17, 31 КК); в) наявніс­

тю норм подвійного запобігального впливу (наприклад, ст. 304

КК — "Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність" — має

впливати на дорослих самим фактом своєї наявності, а в разі її

застосування — уберегти інших неповнолітніх, що потенційно

також можуть бути втягнуті в цю діяльність); г) застосуванням

кримінального  закону  у  випадках  призначення  покарання  за

конкретний злочин, що має запобігти новим злочинам як з боку засудженого, так і з боку інших нестійких осіб.

3. Регулятивна функція (від лат. regula — норма, правило) також притаманна кримінальному праву. К здійснюють норми про обставини, що виключають злочинність діяння (Розділ VIII Загальної частини КК), про звільнення від кримінальної відпов­ідальності (Розділ IX Загальної частини КК), про призначення покарання (Розділ XI Загальної частини КК) тощо. Регулятив­на функція кримінального права притаманна і нормам Особ­ливої частини КК, в яких описуються ознаки того чи іншого злочину. Забороняючи вчинювати суспільно небезпечні діяння, вони вимагають від громадян певної правомірної поведінки — невчинення злочинів. В цьому проявляється єдність охороню-вальної, профілактичної та регулятивної функцій кримінального права.