1.2. Система і принципи кримінального права

Кримінальне право поділяється на Загальну і Особливу час­тину (цей поділ законодавчо відбито в КК).

Загальна частина містить у собі норми, що визначають прин­ципи, інститути і поняття, в яких закріплені загальні положення, підстава та межі кримінальної відповідальності, застосування покарання, а також порядок і умови звільнення від криміналь­ної відповідальності й покарання, правові наслідки судимості тощо. Всі ці положення зазначено в розділах Загальної частини КК.

Особлива частина містить у собі визначення конкретних діянь, які є злочинами, їх групування за родовими ознаками і вказівку на покарання, що може бути призначене за кожний із злочинів. Ці норми відбиті в розділах Особливої частини КК.

Зазначені частини є "двома боками однієї медалі", вони не­розривні за своїм змістом і тільки разом створюють кримінальне право як систему, що складається з двох підсистем. Без Особ­ливої частини Загальна була б безпредметною, без Загальної час­тини Особлива не забезпечувала б законності у застосуванні її норм.

6

Право в цілому і кримінальне право зокрема, базується на певних основоположних засадах, які безпосередньо закріплені в Конституції або випливають з її положень, а також із положень норм відповідної галузі права, а кримінальне право — із норм закону про кримінальну відповідальність. Ці засади звуться принципами (від лат. ргіпсіріит — основа, начало), тобто це ке­рівні ідеї, основні правила діяльності.

Кримінально-правові принципи — це основні, вихідні поло­ження, обов'язкові для законодавця, правозастосовчих органів і громадян у сфері боротьби зі злочинністю.

Принцип верховенства права (законності). Конституція України, має найвищу юридичну силу. Закони та інпгі нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і по­винні відповідати їй (ст. 8).

Кримінальний кодекс ґрунтується на Конституції та загаль­новизнаних принципах і нормах міжнародного права. Застосу­вання закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено (ч. 1, 4 ст. З КК).

Принцип законності походить з формули "Nuttum crimen, пипа poena, sine lege" (Нема злочину, нема покарання без вказівки на те в законі).

Принцип рівності громадян перед законом, у тому числі й кримінальним.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24 Конституції України). Тобто всі особи, які вчинили злочин, незалежно від їх соціальних і демо­графічних даних однаково підлягають кримінальній відповідаль­ності.

Принцип індивідуальної юридичної відповідальності, в тому числі й кримінальної (ст. 61 Конституції України) полягає в тому, що відповідальність і покарання за вчинений злочин може нести тільки особа, яка цей злочин вчинила. Це конкретна фізич­на особа, що має всі ознаки суб'єкта злочину (ст. 18 КК).

Принцип наявності вини у діях особи для визнання її зло­чинцем при вчиненні суспільно небезпечного діяння.

Особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України і ч. 2 ст. 2 КК).

Невинне заподіяння шкоди, якою б вона тяжкою не була, не тягне кримінальної відповідальності. Принцип наявності вини визначається ôîðìóëîþ: "Nullum crimen, nulla poena sine culpa" (Нема злочину, нема покарання при відсутності вини).

Принцип справедливості (індивідуалізації) покарання по­лягає в тому, що покарання, яке призначається злочинцеві, по­винно максимально відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, особливостям особи винного та обставинам, що пом'як­шують та обтяжують покарання (ст. 65-67 КК). Для втілення цього принципу в життя санкції статей Особливої частини КК мають відносно-визначений і в абсолютній більшості — аль­тернативний характер. Ще більш широкі межі індивідуалізації покарання встановлені у ст. 69 КК, яка передбачає можливість призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено зако­ном та нормами, які дозволяють за певних обставин звільнити винного від покарання.

Розглядуваний принцип охоплює також конституційне поло­ження про те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юри­дичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопо­рушення (ч. 1 ст. 61). У КК воно інтерпретоване у ч. З ст. 2: Ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідаль­ності за той самий злочин більше одного разу (Nemo debet bis puniri pro uno delicto).

Принцип гуманізму випливає зі ст. З Конституції, яка прого­лошує людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою цінністю. Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина є одним із найважливіших завдань кримінального права (ст. 1 КК).

Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюд­ському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції). Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність (ч. З ст. 50 ÊÊ).

Призначаючи покарання, суд має виходити з того, що його вид і розмір повинні бути мінімально достатні для досягнення мети покарання. Принципу гуманізму відповідають також інститути звільнення від кримінальної відповідальності й покарання, що особливо характерно для неповнолітніх злочинців тощо.