16.2. Звільнення від покарання у зв'язку із втратою особою суспільної небезпеки

Згідно з ч. 4 ст. 74 КК особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.

Отже, суд, визнаючи особу винною, звільняє її від покарання при визнанні:

що нею був вчинений злочин тільки невеликої або серед­

ньої тяжкості;

що на час розгляду справи в суді особу не можна вважати

суспільно небезпечною.

273

Підставою для такого висновку має бути визнання того, що особа має бездоганну поведінку і сумлінне ставлення до праці на момент постановления вироку, а отже, цілі, які ставляться перед покаранням, досягнуті й без його призначення.

Час бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці з боку особи може стосуватися періодів як до вчинення злочину, так і після його вчинення. Якщо такі показники характерні для особи тільки після вчинення злочину, то реально це можна оці­нити тільки при спливу достатньо значного часу.

Бездоганність поведінки визначається як мінімум відсутніс­тю за досліджуваний час адміністративних та інших правопору­шень, а також аморальних вчинків з боку особи. Важливим чин­ником є і наявність обставин, що пом'якшують покарання, особливо тих, що передбачені в п. 1 і 2 ч. 1 ст. 66 КК.

Сумлінне ставлення до праці визначається як мінімум чес­ним виконанням своїх трудових і професійних обов'язків. Якщо людина не за своїм бажанням є безробітною, але приймає всі залежні від неї заходи для працевлаштування, це не може бути перепоною для застосування ч. 4 ст. 74 КК при наявності всього сказаного вище.

Особа, звільнена від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК ви­знається такою, що не має судимості (ч. З ст. 88 КК).