1.1.   Зміст та обсяг поняття кримінально-правової кваліфікації

Походження та зна-            Встановлення поняття кримі-

чення терміна «кри- нально-правової кваліфікації до-

мінально-правова цільно почати зі з'ясування значення

кваліфікація»       слова, яке лежить в основі відповід-

ного терміна. Слово «кваліфікація»

походить від двох латинських слів — qualis (якість, який за якістю) та facio (роблю). Таким чином, в буквальному перекладі «кваліфікація» — це визначення якості, оцінка. У праві під кваліфікацією звичайно розуміють оцінку діяння з точки зору нормативно-правових актів, визначен­ня того, під яку правову норму «підпадає» дане діяння. Кри­мінально-правова кваліфікація характеризується тим, що:

1)             оцінці підлягають не будь-яка поведінка особи, а та,

котра хоча чимось нагадує злочин — діяння, передбачене КК;

2)             оцінка здійснюється на підставі норм, викладених у КК.

У спеціальній літературі, звичайно, підкреслюється,

що термін «кваліфікація» має два основних значення. По-перше, його використовують для позначення певного про­цесу, діяльності уповноважених на те державних органів щодо оцінки, встановлення юридичної природи вчинено­го посягання. По-друге, цим терміном позначають резуль­тат такої діяльності, який полягає у визначенні криміналь­но-правової норми (норм) — вказівку статті, її частини чи пункту кримінального закону, які передбачають відпові­дальність за скоєне. Однак наведеними (основними) зна­ченнями не вичерпується поняття кримінально-правової кваліфікації злочинів. Під нею також розуміють:

оцінку скоєного, з точки зору держави, не лише юри­

дичну, а й суспільно-політичну оцінку посягання як зло­

чину, а не іншого правопорушення;

логічну діяльність із встановлення відповідності (то­

тожності) між фактичними і юридичними ознаками пося­

гання, сукупність процесів, які здійснюються відповідно

до законів формальної логіки;

процес мислення, що відбувається у свідомості осо­

би згідно із законами психології.

Поняття кримінально-правової кваліфікації                9

Зміст поняття кри-              Поняття кримінально-правової

мінально-правової кваліфікації, як і будь-яке інше,

кваліфікації           характеризується такими найваж-

ливішими ознаками, як зміст і об­сяг. Зміст аналізованого поняття розкривається за допо­могою його визначення. При цьому розкриття змісту ви­магає виділення і проведення характеристики істотних, необхідних і достатніх ознак кримінально-правової ква­ліфікації. Лише на цій основі може бути сформульована дефініція поняття — проведена логічна операція розкрит­тя його змісту, завдяки якій вказана суть поняття кримі­нально-правової кваліфікації, показана його відмінність від інших предметів, процесів, явищ.

Кримінально-правова кваліфікація, як і будь-яка людська діяльність, характеризується специфічними учас­никами (суб'єктами, котрі мають певний правовий статус), об'єктом та змістом. Тому ознаки кримінально-правової кваліфікації (детальний зміст яких буде охарактеризова­ний при розгляді наступних питань теми) такі:

1) кваліфікація — частина процесу застосування кри­мінального закону. А, отже:

це офіційна діяльність, яка здійснюється уповнова­

женими на те органами держави - дізнання, досудового

слідства, прокуратури та суду;

вона проводиться у відповідній процесуальній

формі, її результати закріплюються у актах вказаних вище

органів (постановах, обвинувальному висновку, вироку);

має обов'язкове значення, тягне за собою правові

наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для

самих державних органів.

У юридичній літературі часто кваліфікацію ділять на офіційну та неофіційну. Під останньою розуміють кримі­нально-правову оцінку діяння, яку роблять особи, не упов­новажені на те законом (потерпілі, науковці, студенти, журналісти). Вони дійсно можуть оцінювати ті чи інші діяння (реальні злочини, описані в умовах завдань, зобра­жені у художніх творах тощо ) на предмет того, чи станов­лять вони злочин і який саме. Однак, враховуючи, що така діяльність не наділена жодною з вказаних вище рис, її не

10            Глава 1

можна вважати кримінально-правовою кваліфікацією, хоча б і неофіційною. Разом з тим чинне законодавство передбачає немало випадків, коли на окремих громадян покладається обов'язок проводити кримінально-правову оцінку чи то своєї власної поведінки, чи то діянь інших осіб (на чому зупинимося далі).

2)             у ході кримінально-правової кваліфікації оцінці під­

лягає суспільно небезпечна поведінка. Констатувати, що

певні діяння потребують кримінально-правової кваліфі­

кації можна лише, коли встановлена належність відповід­

них суспільних відносин до предмета кримінально-право­

вої регламентації. Про це свідчать наступні ознаки:

заподіяння або загроза заподіяння істотної шкоди;

кримінальна протиправність вчиненого діяння.

Реально заподіяна чи можлива шкода головним чином

визначає суспільну небезпеку діяння — основний критерій для визнання його злочином, а, отже, і віднесення до пред­мета кримінального права. Проте як таке заподіяння істот­ної шкоди ще не обов'язково свідчить про те, що діяння є злочином. У ході кримінально-правової кваліфікації як­раз і здійснюється оцінка факту заподіяння шкоди — ви­знання його: а) злочином; б) посяганням, яке не містить всіх ознак складу злочину; в) діянням, вчиненим за обста­вин, що усувають його злочинність.

Кримінальна протиправність є ознакою, яка завжди і однозначно свідчить про необхідність кримінально-право­вої кваліфікації діяння. Однак про її наявність може йти­ся лише тоді, коли кваліфікацію вже здійснено. Сама ж кваліфікація якраз і має підтвердити чи заперечити той факт, що діяння є кримінально-протиправним, становить злочин чи незлочинну поведінку.

3)             зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у

визначенні кримінально-правової норми, яка передбачає

скоєне діяння. У свою чергу, це передбачає:

оцінку фактичних обставин, виділення з них тих,

які мають кримінально-правове значення;

«вибір» статті (статей, їх частин або пунктів) КК,

яка містить відповідну кримінально-правову норму;

обґрунтування необхідності застосування саме да­

ної статті (статей, їх частин або пунктів) КК. Це здій-

Поняття кримінально-правової кваліфікації                11

снюється шляхом доведення того, що фактичні ознаки діяння, яке кваліфікується, повністю відповідають озна­кам злочину, передбаченого КК;

— процесуальне закріплення висновку про те, що діян­ня передбачене певною статтею КК та, відповідно, що воно є І не є злочином чи іншим діянням, передбаченим КК.

Обсяг поняття кри-             Обсяг поняття кримінально-пра-

мінально-правової вової кваліфікації визначається

кваліфікації           шляхом поділу цього поняття. Виз-

начення обсягу аналізованого по­няття є передумовою розкриття його змісту, оскільки це дозволяє з'ясувати його, принаймні, зовнішнє співвідно­шення з деякими суміжними поняттями, до певної міри розкрити зміст розглядуваного поняття шляхом вказівки на те, які складові його утворюють.

Обсяг будь-якого поняття з'ясовується через його поділ. Шляхом поділу родового поняття кримінально-правової кваліфікації з'ясовуються види, з яких складається родо­ве поняття.

Найпростішим і, відповідно, найточнішим і логічно бездоганним є дихотомічний поділ поняття кримінально-правової кваліфікації — двочленний поділ на дві части­ни, коли обсяг поняття ділиться на два суперечливих по­няття (А та не-А). Такий поділ завжди співрозмірний (тоб­то сума обсягів видових понять рівна обсягу поділеного родового поняття), члени поділу виключають один одного (не мають спільних елементів, не перетинаються), поділ здійснюється лише за однією підставою і є безперервним. Тому при його здійсненні повністю дотримуються прави­ла поділу понять. Провівши такий поділ поняття кримі­нально-правової кваліфікації, отримаємо дві частини — «кваліфікація злочинів» і «кваліфікація не-злочинів». Користуючись термінологією, більш звичною для юристів, Другу частину можна іменувати «кваліфікація суспільно нзбезпечних діянь, які не є злочинами».

Дихотомічний поділ, при всіх перевагах, має і очевидні недоліки. Адже він не досить конкретний і інформатив­ний, його  недостатньо, щоб назвати види кримінально-

12            Глава 1

правової кваліфікації, які мають практичне значення. Тому поділ кожної з названих вище частин слід продов­жити. При цьому вирішальне значення має встановлення видостворюючих ознак чи підстав (критеріїв) поділу.

Види кваліфікації                Здійснюючи поділ кваліфікації

злочинів                злочинів на види, доцільно керува-

тися класифікаціями видів зло­чинів, які містяться у кримінальному законі, враховува­ти особливості кваліфікації окремих видів злочинів, відоб­ражених у нормах чинного кримінального законодавства.

З врахуванням викладеного, доцільно враховувати такі критерії поділу кваліфікації злочину на види та виділяти наступні види кваліфікації злочинів.

За стадією, якої досягло посягання:

кваліфікація закінченого злочину;

кваліфікація готування до злочину;

кваліфікація замаху на злочин.

Залежно від того, вчинений злочин «одноосібно» чи у співучасті:

кваліфікація злочину, вчиненого однією особою;

кваліфікація злочину, вчиненого у співучасті.

Виходячи з кількості злочинів, які піддані кваліфікації:

кваліфікація одиничного злочину;

кваліфікація множинності злочинів.

Названі види кваліфікації злочинів, у свою чергу, мож­на об'єднати в групи чи, навпаки, поділити на підвиди. Наприклад, кваліфікація готування до злочину та квалі­фікація замаху на злочин охоплюються поняттям «квалі­фікація попередньої злочинної діяльності»; кваліфікація множинності злочинів включає поняття «кваліфікація повторності злочинів», «кваліфікація сукупності зло­чинів» , «кваліфікація рецидиву злочинів». Кількість сту­пенів поділу, дрібність у виділенні видів кваліфікації зло­чинів визначається, врешті-решт, метою дослідження. Видається, що у плані постановки питання про співвідно­шення родового поняття кримінально-правової кваліфі­кації і відповідних видових понять достатнім є виділення видів кваліфікації злочинів, вказаних вище.

Поняття кримінально-правової кваліфікації                13

Види кваліфікації                3 аналогічних засад слід виходи-

ве-злочинів           ти і при виділенні видів кваліфі-

кації не-злочинів.

З врахуванням підстав, відповідно до яких вчинен­ня діянь, формально заборонених кримінальним зако­ном, не визнається злочинами, можуть бути виділені такі види кваліфікації:

кваліфікація суспільно небезпечних діянь неосудних;

кваліфікація суспільно небезпечних діянь осіб, котрі

не досягли віку, з якого настає   кримінальна відпові­

дальність;

кваліфікація діянь, вчинених за обставин, що усу­

вають їх злочинність.

Види кваліфікації we-злочинів також можуть бути піддані подальшій класифікації. Зокрема, кваліфікація діянь, вчи­нених за обставин, що усувають їх злочинність, включає ква­ліфікацію діянь, скоєних у стані необхідної оборони, квалі­фікацію діянь, вчинених у стані крайньої необхідності, тощо.

Види кримінально-             Залежно від співставлення мо-

правової кваліфіка- менту вчинення діяння і часу про-ції, які виділяються ведення кваліфікації може бути за процесуальними    виділена:

підставами            — перспективна кваліфікація

(оцінка діяння, яке ще не вчинене);

—            ретроактивна кваліфікація (оцінка вже вчиненого

діяння).

Можливе виділення окремих видів кримінально-пра­вової кваліфікації також з врахуванням положень, які базуються на процесуальних нормах. Так, з врахуванням того, чи встановлена особа, діяння якої піддаються оцінці (тобто, здійснюється оцінка певного діяння чи по­ведінки конкретної особи), існує:

кваліфікація «за фактом»;

кваліфікація діяння особи.

З врахуванням того, які учасники процесу кваліфі­кують скоєне, виділяється:

—            кваліфікація, яка здійснюється органами досудово-

го слідства;

14            Глава 1

—            судова кваліфікація.

У свою чергу ці види кваліфікації можуть бути класи­фіковані більш детально.

Виходячи з того, на якій із стадій кримінального процесу проводиться відповідна діяльність, існує:

кваліфікація до порушення кримінальної справи

(кваліфікація при перевірці повідомлень і заяв про злочин);

кваліфікація при порушенні кримінальної справи;

кваліфікація при закінченні досудового слідства;

кваліфікація при перевірці прокурором справи з об­

винувальним висновком тощо.

Залежно від процесуального порядку внесення змін у проведену кваліфікацію буває:

кваліфікація попередня;

кваліфікація остаточна.

Враховуючи суть змін, які можуть бути внесені у кваліфікацію, виділяють:

кваліфікацію, що змінює становище особи в сторо­

ну погіршення;

кваліфікацію, яка змінюється у сторону покращан­

ня становища особи.

Перелік підстав поділу кримінально-правової кваліфі­кації на види і, відповідно, видів такої кваліфікації може бути продовжений майже до безкінченості. Навряд чи є потреба це робити. Важливо, що й викладене вище пока­зує складність та багатоаспектність поняття кримінально-правової кваліфікації, те, що його об'єм ділиться як за матеріально-правовими, так і за процесуальними підста­вами. Це знову ж таки підтверджує, що проблема кримі­нально-правової кваліфікації є міждисциплінарною.

Загальні засади ви-             3 наведеного вище випливають

значення поняття    загальні засади, з яких, вважаємо, кримінально-ира-    слід виходити при визначенні по-вової кваліфікації      няття кримінально-правової квалі­фікації. Вони такі:

1. «Кримінально-правова кваліфікація» — родове по­няття, яке включає в себе ряд видових. Із співвідношення цих понять як родового і видових випливає, що:

Поняття кримінально-правової кваліфікації                15

видові поняття — поняття кваліфікації окремих

видів діянь входять у об'єм родового і становлять лише

його частину. При цьому поняття кримінально-правової

кваліфікації має ширший об'єм, включає певну кількість

об'єктів (видових понять), але є вужчим за змістом — ха­

рактеризується меншою кількістю істотних ознак, ніж

поняття окремих видів кваліфікації (відповідно до логіч­

ного закону оберненого співвідношення між об'ємом і

змістом поняття);

поняття «кримінально-правова кваліфікація» та ви­

дові поняття знаходяться у відношеннях підлеглості (субор­

динації). Останні повністю включаються (входять) у понят­

тя кримінально-правової кваліфікації і вичерпують його,

тобто не існує кримінально-правової кваліфікації взагалі,

такої, яка не полягала б у якомусь її конкретному виді;

окремі видові поняття (види кримінально-правової

кваліфікації) виключають одне одного. Наприклад, ква­

ліфікація певного діяння як злочину унеможливлює ква­

ліфікацію цього самого діяння, як вчиненого за ознак, що

усувають злочинність;

поняття «кваліфікація злочину» та всі інші види

кримінально-правової кваліфікації знаходяться у відно­

шеннях суперечності (контрадикторності). Тобто, будь-які

види кваліфікації, крім кваліфікації злочину, означають,

що скоєне кваліфіковане як не-злочин;

родове поняття кримінально-правової кваліфікації

формується за рахунок ознак, які є водночас і ознаками

окремих видових понять. Кожне з видових понять харак­

теризується такими ознаками, які виражають специфіку

даного виду кримінально-правової кваліфікації. Вони ут­

ворюються за рахунок уточнення, конкретизації, звужен­

ня тих ознак, які є ознаками родового поняття криміналь­

но-правової кваліфікації. При цьому істотним є те, що кож­

не з даних видових понять не характеризується якимись

додатковими ознаками. Адже у такому разі (при наділенні

видового поняття додатковими ознаками) розширюється

його зміст і звужується об'єм, тобто, маємо справу вже з

іншим видовим поняттям кримінально-правової кваліфі­

кації;

16            Глава 1

правові феномени, які виступають підставами кри­

мінально-правової кваліфікації, є водночас і підставами

окремих видів кваліфікації;

загальні принципи кримінально-правової кваліфі­

кації повністю поширюються і на окремі види такої ква­

ліфікації.

Кримінально-правова кваліфікація як з'ясування

питань матеріального кримінального права — це розумо­

ва діяльність, яка відбувається в свідомості особи, що зас­

тосовує закон або просто оцінює певне діяння з точки зору

кримінального права. У такому сенсі не має значення поділ

кваліфікації на офіційну та неофіційну. Водночас кримі­

нально-правова кваліфікація як процесуальна діяльність

здійснюється у певних процесуальних формах, об'єкти­

вується назовні, фіксується в процесуальних документах.

При цьому процесуальна діяльність органічно пере­

плітається з розумовою діяльністю протягом всього періо­

ду доказування.

Кримінально-правова кваліфікація — процес, який

перебігає у часі, складається з певних стадій та етапів. На

початкових стадіях кваліфікації неможливо визначити,

який саме вид кримінально-правової кваліфікації має

місце. Така кваліфікація закінчується (має своїм резуль­

татом) загальний висновок про злочинність чи не зло­

чинність діяння, а результатами окремих видів кваліфі­

кації є встановлення конкретного типу поведінки, перед­

баченої кримінальним законом.