1.4.   Значення правильної кримінально-правової кваліфікації

Поняття правиль-                Правильна діяльність — така,

ної кримінально- під час котрої дотримуються існую-

правової кваліфі- чих правил та норм, результат якої

кації        відповідає дійсності, є істинним.

Кримінально-правову кваліфікацію

слід вважати правильною тоді, коли вона здійснена на підставі повного, всебічного і об'єктивного дослідження фактичних обставин справи та застосування криміналь­ного закону відповідно до загальновизнаних принципів кваліфікації.

Існує презумпція правильності кваліфікації. Вона ба­зується на припущенні, що всі працівники правоохорон-

Поняття кримінально-правової кваліфікації                45

них органів, які здійснюють кримінально-правову оцінку діянь громадян, знають кримінальний закон та правила його застосування, дотримуються вимог кримінально-про­цесуального законодавства при дослідженні фактичних обставин справи, виконують сумлінно свої повноваження. Очевидно, значення (роль) кримінально-правової ква­ліфікації можна охарактеризувати шляхом вказівки на ті питання, вирішення яких обумовлене проведеною кваліфі­кацією. Причому це можна зробити лише для тих випадків, коли вона буде правильною. Неправильна кримінально-правова кваліфікація тягне за собою таке ж помилкове ви­рішення інших матеріально-правових, процесуальних, кри­мінологічних та криміналістичних питань.

Питанняматеріаль-             Найширше коло питань, вирі-

ного кримінального шення яких обумовлене криміналь-

права, вирішення но-правовою кваліфікацією, стосу-

яких обумовлене пра- ється матеріального кримінального

вильною кваліфіка- права. Тим самим ще раз підтверд-

цією       жується, що кваліфікація — це

інститут у своїй основі криміналь­но-правовий. Причому значення правильної кваліфікації виявляється стосовно застосування як диспозиції, так і санкції кримінально-правової норми.

Аналіз кримінального законодавства дозволяє конста­тувати, що правильна кримінально-правова кваліфікація:

є передумовою оцінки характеру і ступеня суспіль­

ної небезпеки вчиненого посягання;

пов'язана з визначенням ступеня суспільної небез­

пеки скоєного злочину;

виступає запорукою успішного вирішення питання

про відповідальність за причетність до злочину. Відпові­

дальність за заздалегідь не обіцяне приховування злочи­

ну настає лише тоді, коли такі злочини кваліфіковані за

певними статтями Особливої частини;

детермінує вирішення питань, пов'язаних із звіль­

ненням від кримінальної відповідальності. Таке звільнен­

ня можливе з врахуванням суспільної небезпеки вчинено­

го злочину та покарання, яке може бути призначене за

46            Глава 1

нього — тобто залежно від обставин, пов'язаних з кваліфі­кацією посягання;

лежить в основі призначення справедливого пока­

рання;

відіграє роль під час звільнення від кримінального

покарання. Можливість застосування чи незастосування

окремих видів звільнення від покарання законом ставить­

ся у залежність від того, як кваліфіковані дії засудженого;

враховується при визначенні віку, з якого настає

кримінальна відповідальність, та застосуванні примусо­

вих заходів виховного характеру. Відомо, що особи віком

від чотирнадцяти до шістнадцяти років несуть криміналь­

ну відповідальність лише при вчиненні діянь, які кваліфі­

куються за певними статтями Особливої частини КК.

Процесуальні питан-         Вже порушення кримінальної

ня, пов'язані з кри- справи фіксує той факт, що існують

мінально-правовою відповідні кримінально-правові від-

кваліфікацією      носини, а кваліфікація діяння як

злочину (що набула законної сили) означає спростування презумпції невинуватості.

Після відповідної кваліфікації діяння виникає одне з основних процесуальних прав підозрюваного, обвинуваче­ного, підсудного — право на захист. Низка статей КПК — 132, 142, 223, 334 передбачають, що обвинувачений має право знати, в чому він обвинувачується, а засуджений — у вчиненні якого злочину його визнано винним. Це право включає знання особою як того, які фактичні обставини справи — вчинені діяння, суспільно небезпечні наслідки ставляться йому у вину, так і їх юридичну оцінку, тобто норми кримінального закону, в порушенні яких обвину­вачується ця особа.

Види заходів процесуального примусу, які можуть бути застосовані у ході розслідування та судового розгляду, за­лежать від кваліфікації скоєного.

Правильна кримінально-правова кваліфікація є запо­рукою процесуальної «сталості» прийнятих рішень та до­кументів, які їх закріплюють. Адже неправильне засто­сування кримінального закону, зокрема, невірна кваліфі-

Поняття кримінально-правової кваліфікації                47

кація скоєного — підстава для скасування чи зміни виро­ку, інших процесуальних документів.

Правильна кваліфікація служить забезпеченню прав та законних інтересів потерпілого.

Кримінально-правова кваліфікація впливає на визна­чення форми досудового розслідування. Орган дізнання, який його проводитиме, слідчий апарат цього органу — прокуратури, МВС, служби безпеки — визначається за­лежно від кваліфікації посягання за статтею Особливої частини (ст. 112 КПК). Слід підкреслити, що саме кваліфі­кація визначає підслідність, а не залежно від підслідності кваліфікується скоєне.

Від кваліфікації залежить також визначення підсуд­ності. Відомо, що у кримінальному процесі виділяють три види підсудності: 1) предметну (родову); 2) спеціальну (персональну); 3) територіальну (місцеву). При цьому предметна підсудність визначається за характером (родом) вчиненого злочину, а у кінцевому підсумку — його квалі­фікацією. Певним видам судів і ланкам судової системи підсудні справи про певні категорії злочинів, тобто так звана «обов'язкова підсудність» залежить від кваліфікації скоєного (ст. 34 КПК).

Криміналістичне Кваліфікація діяння як злочину

значення правиль- певного виду враховується і при ви-

ної кримінально- рішенні низки криміналістичних

правової кваліфі- питань, насамперед, криміналі-

кації        стичній характеристиці злочинів.

Методика розслідування злочинів

будується залежно від того, який це злочин — як він ква­ліфікується за статтями Особливої частини кримінально­го закону. Така методика містить послідовність і особли­вості проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, які обираються та проводяться з врахуванням насамперед того, який саме злочин розслідується. У основі методики розслідування злочинів лежать не суспільно небезпечні наслідки, не особа злочинця чи інші ознаки складу злочину, а його оцінка з позицій кримінального закону (наприклад, методика розслідування вбивств

48            Глава 1

відрізняється від методики розслідування автотранспорт­них злочинів).

Значною мірою кримінально-правова кваліфікація виз­начає також тактику проведення окремих слідчих дій. Така тактика спрямована на отримання доказів про вчи­нення тих чи інших злочинів, а, отже, зміст тактичних прийомів та операцій детермінується уявленням про те, якою має бути кінцева мета їх проведення, наявність яко­го саме злочину повинна бути доведена. З врахуванням проведеної кримінально-правової кваліфікації визна­чається як зміст та особливості кожної слідчої дії і опера-тивно-розшукового заходу, так й доцільність їх викорис­тання у конкретній кримінальній справі.

Правильна кваліфі-             Кримінально-правова кваліфі-

кація і криміноло- кація пов'язана з вирішенням бага-

гічні питання        тьох кримінологічних питань. Так,

вона служить базою для організації

кримінально-правової статистики та планування заходів опору злочинності. Відомо, що для включення до кримі­нальної статистики злочинність повинна бути кваліфіко­вана. У основі системи статистичної звітності лежить сис­тема Особливої частини кримінального законодавства та кваліфікація зареєстрованих злочинів за статтями Особ­ливої частини КК. Будь-які помилки у кваліфікації чи зловживання при її здійсненні перекручують криміналь­но-правову статистику, створюють ілюзію успіхів у бо­ротьбі з певними видами злочинів чи, навпаки, породжу­ють страх перед засиллям тих або інших посягань.

Прямо залежить від точної кваліфікації також вихов­ний і запобіжний вплив досудового розслідування і судо­вого розгляду. Саме особа, діяння якої кваліфікуються, найкраще знає свою дійсну роль у вчиненні посягання, знає і розуміє різницю у ступені суспільної небезпеки своїх діянь та діянь інших учасників злочину. Відсутність на­лежної диференціації дій співучасників одного і того ж злочину, непослідовність у кваліфікації дій осіб, що вчи­няють однорідні злочини, підтримують у населення дум­ку про «закон, як дишло», підриває віру в справедливість, зміцнює уяву про загальну корумпованість у правоохорон-

Поняття кримінально-правової кваліфікації                49

них органах. За таких умов важко чекати реалізації цілей загальної превенції.

Таким чином, можна констатувати, що правильна ква­ліфікація має як суто кримінально-правове, так і кримі­нально-процесуальне, криміналістичне, кримінологічне значення, впливає на весь комплекс питань кримінальної відповідальності.