Стаття, частина статті Особливої частини КК

Назва злочину, його вид

Підстава для розгля­ду справи апеляцій­ним судом

ст. 109

Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади

п. 1ч. 1 ст. 34 КПК України — злочини проти основ націона­льної безпеки.

ст. 110

Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України

ст. 111

Державна зрада

ст. 112

Посягання на життя державного або громадського діяча

ст. 113

Диверсія

ст. 114

Шпигунство

ст. 112

Посягання на життя державного або громадського діяча

п. 2ч. 1 ст. 34, п. 3 ч. 2 ст. 36 КПК України — справи про злочини, за які передбаче­на можли­вість призна­чення покарання у вигляді довічного позбавлен­ня ВОЛІ

ч. 2 ст. 115

Умисне вбивство при кваліфікуючих ознаках

ч. 3 ст. 258

Терористичний акт, що призвів до загибелі людини

ст. 348

Посягання на життя працівника правоохоронного органу...

ст. 379

Посягання на життя судді...

ст. 400

Посягання на життя представника чи захисника особи...

ч. 4 ст. 404

Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'яз­ків, пов'язані з умисним вбивством

ч. 2 ст. 438

Порушення законів та звичаїв війні, поєднане з умисним вбивством

ч. 2 ст. 439

Застосування зброї масового знищення, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки

ч. 1 ст. 442

Геноцид

ч. 1 ст. 443

Посягання на життя представника іноземної держави

Зміна кримінально-правової кваліфікації     669

Апеляційні суди розглядають справи осіб, якщо хоча б один із злочинів, які інкримінуються, кваліфікований за вказаними статтями Особливої частини КК. Зазначеним судам підсудні і справи про всі інші злочини, якщо вони включені до однієї і тієї ж справи. У той же час місцеві суди не вправі розглядати справи про злочини, що підсудні лише апеляційним судам.

При цьому підсудність визначається на момент направ­лення прокурором справи до суду (ст. 232 КПК) та попе­реднього розгляду справи (п. 1 ч. 1 ст. 237 КПК).

З викладеного випливає, що будь-які зміни в кваліфі­кації, які мають місце при розгляді справи апеляційним судом, на підсудність не впливають. У той же час вста­новлення того, що справа не підсудна місцевому суду, тягне за собою рішення, передбачене п. 4 ст. 244 КПК, — про направлення справи за підсудністю.

Зміна кваліфікації               В ході досудового слідства пи-

в ході досудового тання про зміну кваліфікації постає

слідства неодноразово. Звичайно це пов'яза-

но зі встановленням нових фактич­них обставин справи чи новою оцінкою вже відомих до­казів. Оскільки внаслідок цього змінюється фактична підстава кримінально-правової кваліфікації, то й сама юридична оцінка скоєного може зазнати змін.

На початкових стадіях кримінального процесу зміна кваліфікації майже нічим не обмежена. Не становить особ­ливих складнощів і процесуальний порядок прийняття такого рішення.

Кваліфікацію може змінити сам працівник органу дізнання або слідчий, який кваліфікував це ж діяння ра­ніше. Процесуальні дії, які вчиняються при цьому, зале­жать від того, в чому полягає зміна кваліфікації:

— якщо скоєне і далі оцінюється як злочин, то слід заново пред'явити звинувачення — за статтею, яка перед­бачає діяння, що інкримінується. Причому це слід робити як тоді, коли змінюється кваліфікація на статтю про більш тяжкий злочин, так і за умови перекваліфікації «в напря­му пом'якшення»;

670          Глава 14

—            коли діяння оцінюється як таке, що не становить

собою злочину, то виноситься постанова про закриття

кримінальної справи чи направлення матеріалів до суду

для прийняття відповідного рішення. Вид процесуально­

го рішення та документи, які при цьому складаються, за­

лежать від підстав закриття кримінальної справи — реабі-

літуючих (коли справа закривається постановою слідчо­

го) чи нереабілітуючих (з таких підстав кримінальні

справи закриваються судом).

Зміна кваліфікації під час досудового слідства може бути здійснена і з ініціативи осіб, які контролюють хід досудового слідства — прокурора та начальника слідчого відділення. Відомо, що рішення з питань кримінально-правової кваліфікації слідчий приймає самостійно, він не повинен погоджувати її з прокурором чи іншим органом. Разом з тим, закон передбачає:

здійснення прокурорського нагляду за проведенням

досудового слідства, який включає в себе і нагляд за пра­

вильністю правової оцінки скоєного;

контроль начальника слідчого відділу за проведенням

досудового слідства, зокрема за кваліфікацією злочину.

Прокурор і начальник слідчого відділу наділені повно­важеннями давати слідчому вказівки про кваліфікацію злочину (ч. 2 ст. 114, ч. 2 ст. 114і, п. З ч. 1 ст. 227 КПК). Виконання таких вказівок саме і передбачає внесення змін до кваліфікації, раніше проведеної самим слідчим. У ході виконання отриманих вказівок слідчий виносить нові по­станови, зокрема, про пред'явлення звинувачення.

Зміна кваліфікації в ході досудового слідства може бути проведена і самим прокурором. Відповідно до повнова­жень, визначених ст. 227 КПК, прокурор:

скасовує незаконні та необґрунтовані постанови

слідчих та осіб, які проводять дізнання, включаючи і по­

станови з питань кримінально-правової кваліфікації;

бере участь у провадженні дізнання і досудового

слідства та в необхідних випадках особисто проводить ок­

ремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі у будь-

якій справі. Це означає, що прокурор може «підмінити»

слідчого і замість нього сам пред'явити звинувачення,

відповідно кваліфікувавши скоєне.

Зміна кримінально-правової кваліфікації     671

Разом з тим, вивчення практики показує, що прокуро­ри, як правило, своїх повноважень з особистої участі у роз­слідуванні не використовують. Вони дають вказівки слідчим, до того ж, далеко не завжди у передбаченій КПК письмовій формі.

Про зміну кримі-                Закінчення досудового слідства

нально-правової ква- відповідно до ст. 212 КПК можливе

ліфікації при закін- у трьох формах, які визначаються

ченні досудового слід- результатом кримінально-правової

ства        кваліфікації:

1) складання обвинувального

висновку, що означає кваліфікацію скоєного як злочину. При цьому кримінальна справа має отримати подальший рух — бути переданою до суду для прийняття рішення по суті пред'явленого звинувачення;

закриття кримінальної справи. Воно пов'язане, зок­

рема, з тим, що діяння кваліфікується як не злочинне (ма­

лозначне, вчинене за обставин, які виключають злочинність,

вчинене за відсутності всіх ознак складу злочину);

направлення справи до суду для вирішення питан­

ня про застосування примусових заходів медичного ха­

рактеру.

При цьому складання обвинувального висновку перед­бачає, що в ньому дається така ж кваліфікація, як і при проведенні досудового слідства. В обвинувальному виснов­ку слідчий не вправі змінювати кваліфікацію порівняно з тією, яка була дана при пред'явленні обвинувачення. Тоб­то, зміна кваліфікації при закінченні досудового слідства у формі складання обвинувального висновку не відбуваєть­ся. Якщо ж під час складання обвинувального висновку слідчий дійде висновку про необхідність зміни кваліфі­кації, він повинен виконати дії, передбачені ст. 141 КПК — заново пред'явити обвинувачення, закрити справу в час­тині обвинувачення.

Закінчення досудового слідства із закриттям кримі­нальної справи, в ряді випадків, навпаки, передбачає зміну кримінально-правової кваліфікації, порівняно з тією, яка мала місце в ході слідства. Якщо тоді скоєне кваліфікува-

672          Глава 14

лося як злочин, то закриття кримінальної справи можли­ве тому, що діяння оцінюється як не злочинне. При цьому попередні рішення з питань кваліфікації втрачають своє юридичне значення. Оскільки має місце не часткова, а повна відмова від обвинувачення, то не вимагається вико­нання того, що передбачене ч. 2 ст. 141 КПК. Сама ж зміна кримінально-правової кваліфікації внаслідок закриття кримінальної справи, як вже відзначалося, здійснюється або слідчим, або судом.

Зміна кваліфікації               Нагляд прокурора за досудо-

при перевірці про- вим слідством включає перевірку

курором справи з справи з обвинувальним висновком.

обвинувальним ви- В ст. 228 КПК окремо виділено обо-

сновком                в'язок прокурора перевірити при

цьому, чи правильно кваліфіковано

дії обвинуваченого за статтями кримінального закону (п. 6 цієї статті).

При незгоді прокурора з кримінально-правовою оцін­кою скоєного, запропонованою слідчим, і висновку про необхідність внесення змін до неї він приймає рішення, зміст якого визначається «напрямом» зміни кваліфікації:

складає новий обвинувальний висновок, в якому

викладає свою (більш м'яку) кваліфікацію скоєного;

складає постанову, в якій зазначає зміни, що вно­

сяться до обвинувального висновку — якщо зміна почат­

кового обвинувачення не тягне за собою застосування

статті кримінального закону з більш тяжкою санкцією і

не пов'язана з істотною зміною обвинувачення за фактич­

ними обставинами (ч. 2 ст. 231 КПК). Як видно, законода­

вець в основу внесення таких змін покладає можливе по­

карання. Тому, видається, що зміна обвинувального вис­

новку прокурором може стосуватися також визначення

стадії вчинення злочину, форми і виду співучасті, кваліфі­

кації скоєного за сукупністю чи навпаки тощо;

повертає справу слідчому або органу дізнання зі

своїми письмовими вказівками щодо відповідної зміни

кваліфікації.

Зміна кримінально-правової кваліфікації     673

Зміна кваліфікації               Порядок зміни кваліфікації в

в суді 1-ї інстанції       суді залежить від того, на якому

етапі судового розгляду справи це

відбувається — в ході судового слідства чи після його за­кінчення.

До закінчення судового слідства зміну кваліфікації може зініціювати прокурор. При цьому:

1)             якщо пропонована зміна означає, що будуть пору­

шені правила про підсудність чи обов'язковість проведен­

ня досудового слідства, то прокурор вносить клопотання

про повернення справи на додаткове розслідування, (ч. 2

ст. 277 КПК). Вказане положення КПК стосується, оче­

видно, лише випадків:

розгляду справ місцевим судом, оскільки зміна кваліфі­

кації при розгляді справи в 1-й інстанції апеляційним судом

не може призвести до порушення правил про підсудність;

справ, провадження в яких здійснювалося за прото­

кольною формою досудової підготовки матеріалів.

Очевидно, що клопотання про направлення справи на додаткове розслідування має заявлятися і тоді, коли про­курор дійде висновку про необхідність змінити кваліфі­кацію і інкримінувати статтю кримінального закону про більш тяжкий злочин;

2)             якщо ставиться питання про застосування кримі­

нального закону, який передбачає відповідальність за

менш тяжкий злочин, — прокурор виносить постанову, в

якій формулює нове обвинувачення та викладає мотиви

прийнятого рішення (ч. З ст. 277 КПК).

Після закінчення судового слідства змінити кваліфі­кацію може лише сам суд (суддя) при постановленні виро­ку. При цьому зміна кваліфікації допускається лише в напряму покращення становища підсудного.

Зміна кваліфікації               Розгляд справи в апеляційному

при розгляді справи та касаційному порядку також може в апеляційному та призвести до висновку про необхід-касаційномупорядку    ність зміни кваліфікації, яка була в

раніше постановленому вироку чи постанові. Вирішення питань про зміну кваліфікації на цих

43 — 6-529

674          Глава 14

стадіях кримінального процесу відбувається з врахуванням процесуального принципу «недопустимості повороту гіршо­го». Тобто, сам суд апеляційної або касаційної інстанції може змінити кваліфікацію лише тоді, коли це пов'язане із застосуванням кримінального закону про менш тяжкий злочин. В іншому разі він повинен повернути справу на до­даткове розслідування чи на новий судовий розгляд.

Слід звернути увагу на те, що, скасовуючи вирок (по­станову) з поверненням справи на новий судовий розгляд, апеляційний суд не має права вирішувати наперед питан­ня про застосування судом першої інстанції того чи іншо­го кримінального закону (ч. З ст. 374 КПК). Тобто, він не дає суду вказівки, як кваліфікувати скоєне, хоча однією з підстав скасування попереднього вироку (постанови) саме і є неправильна кваліфікація діяння. Враховуючи, що в цій обмежувальній нормі йдеться лише про суд першої інстанції, можна зробити висновок, що апеляційний суд вправі дати відповідні вказівки прокурору чи слідчому.

Водночас, як випливає зі ст. 399 КПК, суд касаційної інстанції не пов'язаний обмеженнями у вказівках щодо кваліфікації скоєного — він може їх давати не лише органу дізнання чи досудового слідства, а й суду першої чи апеля­ційної інстанції, якщо вони будуть повторно розглядати справу. Розглядаючи ж справу повторно, суд може застосу­вати закон про більш тяжкий злочин лише тоді, коли:

вирок був скасований у зв'язку з відповідним поданням

прокурора або скаргою потерпілого чи його представника;

при новому розслідуванні справи буде встановлено,

що обвинувачений вчинив більш тяжкий злочин, або коли

збільшився обсяг обвинувачення.

Значення процесу-            Важливо також визначити юри-

альних документів, дичне значення раніше винесених

винесених до зміни процесуальних актів, якими дава-

кваліфікації           лася кваліфікація, що згодом виз-

нається неправильною. Відповідних

питань кримінально-процесуальне законодавство прямо не регламентує. У ч. 2 ст. 141 КПК лише передбачено обов'я­зок слідчого своєю постановою закрити справу в частині

Зміна кримінально-правової кваліфікації     675

обвинувачення, яке не знайшло підтвердження. Очевид­но, тут мається на увазі відсутність доказів, які підтверд­жують вину особи в інкримінованих діяннях.

На практиці ж існують позиції, відповідно до яких:

раніше прийняті акти не потребують формального

скасування, вони втрачають юридичну силу в зв'язку з

прийняттям нового акта з того ж питання;

раніше прийняті акти потрібно визнавати нечинни­

ми шляхом прийняття спеціальних постанов;

нечинність попередніх актів слід встановлювати шля­

хом окремих вказівок в нових актах з цього ж питання.

Аналізуючи вказані підходи слід зазначити таке. На­явність у кримінальній справі кількох постанов слідчого, які по-різному вирішують одне і те ж питання, робить спра­ву суперечливою. Пізніше прийнята з того ж питання по­станова в матеріалах справи може знаходитися значно далі, інколи, в наступних томах, а це утруднює встановлення того, яке ж рішення є чинним. Спеціальні постанови про визнання нечинними раніше прийнятих, загромаджують кримінальну справу. До того ж, вони не містять рішення по суті відповідних питань. Тому оптимальним видається те, що при зміні і доповненні обвинувачення, слідчий у своїй постанові вказує, які обвинувачення пред'являлися рані­ше (у вчиненні яких злочинів і якими постановами), і та­ким чином констатує нечинність попередніх постанов про пред'явлення обвинувачення. Всі ж інші процесуальні акти, в яких містилися вказівки щодо того, як кваліфіку­валося скоєне (постанови про призначення експертиз, про­токоли допитів та очних ставок тощо), не потребують фор­мальних змін чи доповнень у зв'язку з пред'явленням но­вого обвинувачення. Адже в таких актах вказівка про кваліфікацію відіграє допоміжну, інформативну роль, вони не спрямовані на визначення кваліфікації. Крім того, знач­на частина слідчих дій після зміни чи доповнення обвину­вачення має бути проведена заново, в силу цього попередні процесуальні документи змінюють свою роль — лише інформують про хід кримінальної справи.

Таким чином, процесуальні документи, винесені до зміни кваліфікації, переважно не потребують формально-

43*

676

Глава 14

го скасування. Ті ж із них, які прямо стосуються кримі­нально-правової кваліфікації скоєного, закріплювали їі результати, втрачають чинність в силу спеціальних вказівок про це в актах, якими кваліфікація змінена.

Поняття криміналь­ного закону, який передбачає відпові­дальність за більш чи менш тяжкий злочин

Зміну кваліфікації чинне кри­мінально-процесуальне законодав­ство пов'язує із застосуванням нор­мативно-правових актів, які перед­бачають діяння, піддане оцінці. При цьому такі акти по-різному імену­ються — «кримінальний закон»,

«стаття Кримінального кодексу», «стаття кримінального закону», «закон про ...злочин»; неоднаково визначається і їх зміст — в одних випадках йдеться про більш чи менш тяжку санкцію, в інших — про відповідний злочин (діян­ня, якщо мається на увазі застосування примусових за­ходів медичного чи виховного характеру).

Вказівки на кримінальний закон у КПК України