РОЗДІЛ 4 СТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ — РЕАЛІЗАЦІЯ ВИМОГ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

В

ажливим результатом реалізації пакету законодавчих актів про внесення змін до чинного законодавства, прийнятого в червні 2001 року, та Закону України "Про судоустрій Украї­ни" від 7 лютого 2002 року є створення в Україні єдиної системи су­дів загальної юрисдикції. Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України судочинство має здійснюватися Конституційним Судом Ук­раїни та судами загальної юрисдикції. Повноваження Конституцій­ного Суду України визначені у ст. 150 Конституції України. Саме він як єдиний орган конституційної юрисдикції вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України й офіційно тлумачить Конституцію України та закони України.

Створений 1996 року Конституційний Суд України став реаль­ним важелем політичної стабільності в суспільстві, надзвичайно важливим інструментом стримувань і противаг у системі здійснення державної влади, надійним гарантом найвищої юридичної сили Конституції України як Основного Закону держави на всій її терито­рії, гарантом захисту прав і свобод людини й громадянина.

Поряд з Конституційним Судом в Україні діяла система загаль­них судів у складі районних (міських), міжрайонних (окружних), вій­ськових судів гарнізонів, Верховного суду Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських судів,

21

військових судів регіонів і Верховного Суду України. До їх відання належали:

розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних справ щодо

спорів, які стосуються прав та інтересів громадян, державних під­

приємств, установ, організацій, їх об'єднань, інших громадських

організацій;

розгляд у судових засіданнях кримінальних справ і застосування

встановлених законом мір покарання до осіб, винних у скоєнні

злочину, або виправдання невинних.

Суди загальної юрисдикції розглядали справи про адміністратив­ні правопорушення, вирішували питання, пов'язані з виконанням су­дових рішень, ухвал, постанов і вироків.

Крім судів загальної юрисдикції, в Україні діяла система арбіт­ражних судів у складі обласних арбітражних судів і Вищого арбіт­ражного суду, які здійснювали правосуддя в господарських відноси­нах, вирішували всі господарські спори, що виникають між юридич­ними особами, державними та іншими органами.

Реформувавшись із державних арбітражів в арбітражні суди на підставі Закону України "Про арбітражні суди" від 4 червня 1991 ро­ку, вони продовжували діяти в режимі арбітрування і на засадах, да­леких від тих, які характерні для судового органу. Як складова орга­нів управління система тепер уже арбітражних судів зберегла мето­ди, характерні для командно-адміністративної системи. Вирішальне слово для прийняття рішення в господарському спорі залишалося за керівниками судів. Їм належало право одноособово скасувати або змінити рішення арбітра у справі, поставити питання про перегляд судового рішення президією чи Пленумом Вищого арбітражного су­ду. Керівники Вищого арбітражного суду, маючи повноваження під­бирати і розставляти кадри, права дисциплінарного провадження щодо суддів та здійснюючи фінансове й матеріально-технічне забез­печення діяльності судів нижчого рівня, займали домінуюче стано­вище у системі арбітражних судів.

Важливим результатом реалізації пакету законодавчих актів про внесення змін до чинного законодавства, прийнятого в червні 2001 р. та вимог Закону України від 07.02.2002 року "Про судоустрій Укра­їни" є створення в Україні єдиної системи судів загальної юрисдик­ції. Названий Закон, прийнятий відповідно до Конституції України, є базовим правовим актом, в якому визначено систему судів загаль-

22

hoi юрисдикції, види та склад кожної судової ланки, їх повноважен­ня, повноваження суддів, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів та народних засідателів і присяжних, порядок призначення суддів на адміністративні посади в судах та повнова­ження керівників судів, засади та порядок здійснення суддівського самоврядування, організаційне забезпечення діяльності судів, інші важливі питання функціонування судової системи.

Водночас закон визначив умови для забезпечення єдності систе­ми судів загальної юрисдикції, а саме:

єдині засади організації та діяльності судів;

єдиний статус суддів;

обов'язковість для всіх судів правил судочинства, визначених за­

коном;

забезпечення Верховним Судом України однакового застосуван­

ня законів судами загальної юрисдикції;

обов'язковість виконання на території України судових рішень;

єдиний порядок організаційного забезпечення діяльності судів;

фінансування судів виключно з Державного бюджету України;

вирішення питань внутрішньої діяльності судів органами суддівсь­

кого самоврядування.

1. Місцеві суди

В основу побудови системи судів загальної юрисдикції покладені конституційні принципи територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності має забезпечити доступність до правосуддя кожної особи, яка потребує судового захисту. Відповідно до закону у кож­ній адміністративно-територіальній одиниці має діяти свій загаль­ний місцевий суд: районний, районний у місті, міський або міськра-йонний суд. До місцевих загальних судів належать і військові суди гарнізонів, які утворюються на території, де розташовані один або кілька гарнізонів. Місцеві загальні суди розглядають, як суди першої інстанції, кримінальні, цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення та, до створення адміністративних судів, справи адміністративної юрисдикції. Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, перед­бачених законодавством України.

Для вирішення господарських спорів, що виникають між юри­дичними та фізичними особами, державними та іншими органами, а також для розгляду справ про банкрутство діють місцеві спеціалізо-

23

вані господарські суди. Вони функціонують лише в столиці Авто­номної Республіки Крим м. Сімферополі, обласних центрах, містах Києві та Севастополі.

На підставі Закону "Про судоустрій України" протягом трьох ро­ків, тобто до 1 червня 2005 р., має бути сформована система адмініс­тративних судів, які розглядатимуть адміністративні справи, пов'я­зані з правовідносинами у сфері державного управління та місцево­го самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди.

Місцеві адміністративні суди мають бути утворені в округах від­повідно до Указу Президента України.

Місцеві суди складаються із суддів безпосередньо місцевого суду, голови і заступника (заступників) голови суду. Судові справи у міс­цевому суді розглядаються, як правило, одноособово суддею, який діє від імені суду. Порядок розгляду справ визначається процесуаль­ним законодавством.

2. Апеляційні суди

В системі судів загальної юрисдикції діють загальні та спеціалізо­вані апеляційні суди. Апеляція (лат. appelatio — звернення, скарга) — основний засіб оскарження судових рішень, які не набрали чинності, до суду вищої інстанції (апеляційного суду) з метою перевірки їх за­конності та обґрунтованості.

Апеляційними судами загальної юрисдикції є: апеляційні суди об­ластей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських сил України, а також Апеля­ційний суд України. Закон передбачив можливість утворення апеля­ційного загального суду, територіальна юрисдикція якого поширю­ється на кілька районів області (наприклад, у Дніпропетровській і Донецькій областях функціонують також апеляційні суди відповідно у містах Кривому Розі і Маріуполі).

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господар­ські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апе­ляційних округах відповідно до Указу Президента України. Нині ут­ворені і діють апеляційні господарські суди з відповідною територі­альною юрисдикцією в містах Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Житомирі, Львові, Одесі, Харкові, Севастополі.

24

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.

Апеляційні суди є судами вищого рівня для місцевих судів і мають однакову компетенцію та рівні права щодо розгляду кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних справ. Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ у суді першої інстанції, за окремими винятками відповідно до закону. Апеляційний суд має право в межах доводів апеляційної скарги перевіряти докази, які були досліджені в суді пер­шої інстанції, досліджувати нові і за результатами розгляду справи може скасувати рішення і направити справу на новий розгляд до су­ду першої інстанції, змінити судове рішення, постановити нове судо­ве рішення або відхилити апеляційну скаргу, апеляційне подання прокурора.

До компетенції загальних апеляційних судів законом віднесено розгляд по першій інстанції кримінальних та цивільних справ. Зокре­ма, загальні апеляційні суди розглядають, як суди першої інстанції, кримінальні справи про злочини проти основ національної безпеки України, про злочини, за вчинення яких кримінальним кодексом України передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі; цивільні справи, в яких однією із сторін є місцевий суд. Апеля­ційні скарги на їх рішення, як суду першої інстанції, має розглядати новостворений Апеляційний суд України, який буде діяти у складі судової палати у цивільних справах, судової палати у кримінальних справах і військової судової палати.

Апеляційні господарські суди справ по першій інстанції не роз­глядають.

Компетенція апеляційних адміністративних судів буде визначена адміністративним процесуальним кодексом.

Розгляд справ в апеляційному порядку здійснюється судом коле­гіально у складі не менше трьох суддів.

У загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) для розгляду справ, визначених процесуальним законом, мають дія­ти суди присяжних.

На апеляційні суди покладені обов'язки вести та аналізувати су­дову статистику, вивчати і узагальнювати судову практику, вико­ристовувати отримані матеріали при наданні методичної допомоги у застосуванні законодавства місцевим судам.

25

Законом України від 7 лютого 2002 року "Про судоустрій Украї­ни" було передбачено створення Касаційного суду України, який мав завдання розглядати в касаційному порядку кримінальні та ци­вільні справи, рішення по яких були прийняті загальними місцевими та апеляційними судами. У зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2003 року щодо неконституційності утворення в системі судів загальної юрисдикції Касаційного суду ст. 32-37 вка­заного Закону, які стосуються Касаційного суду України, втратили силу.

3. Вищі спеціалізовані суди

У системі судів загальної юрисдикції визначені вищі судові орга­ни спеціалізованих судів: Вищий господарський суд і Вищий адмініс­тративний суд. Можуть бути утворені й інші вищі спеціалізовані су­ди за наявності законодавчого акта про створення нової системи спеціалізованих судів (наприклад, фінансових, сімейних, трудових тощо).

Склад вищих спеціалізованих судів формується із суддів, які об­рані безстроково. У вищому спеціалізованому суді можуть утворю­ватись судові палати для розгляду окремих категорій справ у межах відповідної спеціалізації судової юрисдикції.

Вищий спеціалізований суд розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також може розглядати ін­ші справи у випадках, визначених процесуальним законом. Так, як­що Вищий господарський суд є судом тільки касаційної інстанції, то Вищий адміністративний суд може бути наділений повноваженнями розглядати окремі справи як суд першої інстанції. В проекті Адмініс­тративного процесуального кодексу України пропонується передати на його розгляд, по суті, окремі конфлікти, які виникають між суб'єктами виборчого процесу і Центральною виборчою комісією при проведенні виборів народних депутатів, Президента України, скарги на заборону діяльності громадської організації тощо.

Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійснюється коле­гіально.

Вищі спеціалізовані суди, як вищі судові органи спеціалізованих судів, мають впливати своєю діяльністю на якість здійснення право­суддя судами відповідної юрисдикції. Саме для цього вони наділені повноваженнями аналізувати судову статистику і узагальнювати су­дову практику, надавати методичну допомогу судам нижчого рівня

26

з метою однакового застосування норм Конституції та законів Укра­їни, інших правових актів у практичній діяльності. Особливо важли­ве значення мають рекомендаційні роз'яснення з питань застосуван­ня законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрис­дикції, які мають право надавати спеціалізованим судам нижчого рівня Пленум вищого спеціалізованого суду. До складу Пленуму входять всі судді вищого спеціалізованого суду та голови апеляцій­них спеціалізованих судів. При розгляді питання щодо надання роз'яснень про застосування законодавства в роботі Пленуму беруть участь Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України. Для вирішення організаційних питань діяльності вищого спеціалі­зованого суду діє президія суду у складі голови суду, його заступни­ків, а також суддів цього суду, які обираються до складу президії за­гальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

4. Верховний Суд України

Суттєві зміни сталися в структурі та повноваженнях Верховно­го Суду України, який є найвищим судовим органом у системі су­дів загальної юрисдикції і має завдання здійснювати правосуддя та своєю діяльністю забезпечувати однакове застосування законо­давства усіма судами загальної юрисдикції. Зокрема, Верховний Суд України перевіряє у касаційному порядку рішення загальних судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним за­коном, переглядає всі інші справи у порядку повторної касації, які були розглянуті у касаційному порядку вищими спеціалізованими судами України. У випадках, передбачених законом, розглядає ін­ші справи, пов'язані з виключними обставинами (виявлення після касаційного розгляду справи неоднозначного застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону, або його застосовано всупереч нормам Конституції України, або якщо у зв'язку з цим рішенням міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов'язань).

Верховний Суд України є остаточною судовою інстанцією в усіх справах, віднесених до компетенції судів загальної юрисдикції.

Відповідно до Конституції України Верховний Суд України має такі виключні повноваження, як надання висновку щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину та надання письмового

27

подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я.

Верховний Суд України має право звертатись до Конституційно­го Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції та зако­нів України, а також у випадках виникнення у судів загальної юрис­дикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституцій-ності законів, інших правових актів — про відповідність їх Конституції України.

Верховний Суд України виступає і як суд першої інстанції по ок­ремих категоріях справ, розгляд яких віднесено до юрисдикції най­вищого судового органу держави. Зокрема, Верховний Суд України розглядає справи за скаргами на рішення, дії та бездіяльність Цен­тральної виборчої комісії, а також заяви Центральної виборчої комі­сії про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Пре­зиденти України, скарги на рішення державного органу України у справах релігії, прийняті щодо релігійних організацій та деякі інші. До складу Верховного Суду входять судді, які обираються Верхов­ною Радою України безстроково.

Замість судових колегій у Верховному Суді України сформовані судові палати: у цивільних справах, у кримінальних справах, у гос­подарських справах та військова судова колегія. Передбачено також формування судової палати в адміністративних справах. Розгляд справ у касаційному порядку здійснюється у Верховному Суді Укра­їни судовими палатами або військовою колегією у складі не менше трьох суддів.

Діяльність Верховного Суду України організовує його голова, який розподіляє обов'язки між своїми заступниками, організовує ро­боту президії та Пленуму, здійснює керівництво організаційним за­безпеченням діяльності Верховного Суду України, представляє сис­тему судів загальної юрисдикції у зносинах з іншими органами дер­жавної влади України, органами місцевого самоврядування, здійснює інші передбачені законом повноваження.

Внутрішні організаційні питання вирішує президія Верховного Суду України, яка діє у складі голови, його заступників, голів судо­вих палат та суддів Верховного Суду України, які обираються Пле­нумом Верховного Суду України.

У Верховному Суді України діє Пленум у складі усіх суддів Вер­ховного Суду. До складу Пленуму входять голови вищих спеціалі-

28

зованих судів, їх перші заступники та голова Апеляційного суду України.

Специфіка повноважень нинішнього складу Пленуму полягає в тому, що він не розглядає судових справ. Він вирішує питання, які визначені Конституцією України:

схвалює висновок щодо наявності чи відсутності в діяннях, у яких

звинувачується Президент України, ознак державної зради або

іншого злочину та ухвалює подання до Верховної Ради України

про неможливість виконання Президентом України своїх повно­

важень за станом здоров'я;

звертається до Конституційного Суду України з питань консти-

туційності законів та інших правових актів, а також щодо офіцій­

ного тлумачення Конституції та законів України.

Крім того, він має право давати роз'яснення судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства, у разі необхіднос­ті визнавати нечинними відповідні роз'яснення вищих спеціалізова­них судів, якщо вони містять у собі протиріччя чинному законодавс­тву або ж не узгоджуються з роз'ясненнями Пленуму Верховного Су­ду України. Пленум наділений повноваженнями обирати суддів Верховного Суду України на адміністративні посади у Верховному Суді (голови, його заступників, голів судових палат та їх заступни­ків, секретаря Пленуму), виконувати інші повноваження, які перед­бачені законом.

У роботі Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голо­ва Вищої ради юстиції, Генеральний прокурор України, Міністр юс­тиції України.

Пленум затверджує Регламент, який регулює порядок організації його роботи.

При Верховному Суді України на громадських засадах діє науко­во-консультативна рада, яка утворюється з числа висококваліфіко­ваних фахівців у галузі права: вчених, суддів та інших працівників, які за характером діяльності пов'язані із застосуванням законодавс­тва. Основне завдання ради — сприяти зміцненню законності при здійсненні правосуддя. Вона, зокрема, вивчає питання, що виника­ють у судовій діяльності і на підставі вимог закону та наукового ана­лізу судової практики розробляє і подає Верховному Суду України рекомендації по проектах роз'яснень Пленуму Верховного Суду Ук­раїни; по проектах конституційних подань, які мають бути направ-

29

лені Верховним Судом України, по проектах інструкцій, методичних листів, які розробляються Верховним Судом України, надає свої ре­комендації по вирішенню питань правового характеру, які виника­ють у судовій практиці.

Верховний Суд України має офіційний друкований орган "Вісник Верховного Суду України" та публікує збірники "Рішення Верхов­ного Суду України", "Постанови Пленуму Верховного Суду Украї­ни" і видає книжкову серію "Бібліотека судді", яка охоплює добірки законодавства і судової практики, інші методичні матеріали для ви­користання у практичній роботі судді.

5. Порядок утворення судів. Призначення суддів на адміністративні посади

Закон України "Про судоустрій України" визначив порядок ут­ворення судів. Місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані та всі інші су­ди вказаного рівня, які визначені законом, утворюються і ліквіду­ються Президентом України за поданням Міністерства юстиції, по­годженого з Головою Верховного Суду, а відносно спеціалізованих судів — за погодженням з головою відповідного вищого спеціалізо­ваного суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду може бути зміна ад­міністративно-територіального устрою держави, області, міста (на­приклад, зміна територіального поділу м. Києва, що призвело до ліквідації чотирьох районних судів). Для військових судів підставою для утворення (ліквідації) окремих з них є передислокація військ або реорганізація Збройних сил України, зміна їх штатної чисельності.

Кількість суддів у кожному суді, враховуючи і Верховний Суд Ук­раїни, визначає Президент України за поданням Голови Державної судової адміністрації, погодженим із Головою Верховного Суду Ук­раїни чи головою відповідного вищого спеціалізованого суду (щодо Верховного Суду — за поданням його Голови, узгодженим з Радою суддів України).

Законом визначена процедура призначення на посади голови су­ду, його заступника та звільнення їх з посад.

Голова місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого суду, заступники голови суду призначаються на посаду строком на п'ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду (щодо спеціалізованих судів — голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі реко-

30

мендації Ради суддів України (ради суддів спеціалізованих судів). Вища рада юстиції також має право ініціювати звільнення судді з ад­міністративної посади (за винятком подання про звільнення з адмі­ністративних посад у Верховному Суді) у такому ж порядку, як це визначено законом.

Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його пов­новажень судді.

При припиненні повноважень судді припиняється і здійснення його повноважень, які він мав на адміністративній посаді в суді.

Голова суду здійснює організаційне керівництво діяльністю суду, приймає на роботу і звільняє працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця, застосовує до них заохочення та нак­ладає стягнення, організовує роботу по підвищенню кваліфікації працівників судів, організовує ведення судової статистики, здійснює інші передбачені законом повноваження залежно від рівня судового органу, в якому вони працюють. Зокрема, голова апеляційного суду вносить пропозиції Голові Верховного Суду (голові вищого спеціа­лізованого суду) щодо кандидатур для призначення на посаду голів місцевих судів та їх заступників, має право витребувати із відповід­ного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили. Го­лова вищого спеціалізованого суду головує на засіданнях президії, Пленуму вищого спеціалізованого суду, вносить подання про приз­начення та обрання безстроково суддів, про призначення суддів на адміністративні посади у відповідних судах та здійснює інші повно­важення відповідно до закону.

31