4.2. Землеустрій в умовах ринкової економіки

З історії земельних відносин і землеустрою в Україні випливає, що вони, в основному, розвивалися еволюційно.

Аналіз розвитку землеустрою в Україні у складі Росії та СРСР дозволяє зробити наступні висновки.

1.             р усіх суспільно-економічних формаціях землеустрій є знаряддям

в руках держави, призначеним для зміцнення прав власності на землю й

організації її використання в інтересах панівних класів, проведення в

життя державної земельної політики.

Успіх земельних реформ забезпечувався тільки в тих випадках,

коли держава створювала нові або зміцнювала існуючі землевпорядні

органи і систему землеустрою,  створювала відповідну законодавчу базу,

здійснювала фінансування землевпорядкування та підготовку кадрів.

Переслідуючи спочатку суто технічні і юридичні цілі з вимірів,

відводів, розмежування земель і закріплення прав земельної власності,

землеустрій в подальшому переростає в складне і багатогранне соціально-

економічне  явище. Економічні  інтереси  землевласників  і  землекорис­

тувачів задовольняються не тільки шляхом закріплення й охорони їх права

Закономірно   виникають   питання,   пов'язані   з   родючістю   і   місцем

розташування земель, конфігурацією, складом угідь тощо. Тим самим

землеустрій   набуває   організаційно-господарського   змісту   і   починає

безпосередньо   впливати   на   економіку   господарств,   що   землевпо-

рядковуються.

4.             Землеустрій як  інструмент економічної й  аграрної політики

держави      підкріплюється,     як      правило,      іншими      економічними,

організаційними   і   технічними   заходами:   інвестиційною   політикою,

економічним і політичним стимулюванням, організацією переселення,

меліорацією земель тощо.

В умовах ринку зміст і завдання землеустрою істотно змінюються. Це викликано головним чином тим, що земля стає не тільки головним засобом виробництва, просторовим базисом, природним ресурсом, але і перетворюється в товар. Виникають нові функції землеустрою, у тому чиспі:

• формування ринкового земельного фонду з встановленням місця розташування, площ і меж земельних ділянок, визначенням їх якісних і вартісних характеристик;

62

оцінка   всіх   земель,   визначення    попиту   та   пропозиції   на

землю і відстеження динаміки земельного ринку;

здійснення   операцій   із   землею   (поділ,   об'єднання,   надання,

вилучення й ін.), видача документів, що засвідчують права на землю;

створення інформації для реєстрації земельних угод;

забезпечення реалізації прав власності на землю економічними і

правовими заходами, визначення особливого режиму й умов використання

землі;

підготовка інформації для  передачі  прав  власності, оподатюь

вування, застосування заходів економічного стимулювання й економічних

санкцій.

Включення землі в ринковий обіг вимагає створення законодавчої (правової) і економічної бази, складної інфраструктури земельного ринку (реєстраційних і кадастрових бюро, земельних банків, земельних судів тощо), реорганізації системи земельного кадастру, моніторингу земель і землеустрою. Розширюється склад землевпорядних дій, ускладнюються землевпорядний процес і документація, змінюється мета землевпорядної служби, її функції і завдання, виникає необхідність у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів.

Для впорядкування ринкових земельних відносин, запобігання недоліків в землекористуванні, парцеляції земельних ділянок, проведення торгових і інших операцій із землею створюється ринковий земельний фонд. При цьому всі операції, пов'язані з купівлею-продажем земельних ділянок, перерозподілом земельної власності, утворенням нових і упорядкуванням існуючих землеволодінь та землекористувань, наданням і вилученням земель, облаштуванням території, повинні обов'язково базуватися на проектах землеустрою.

63