4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЧЕСТІ І ГІДНОСТІ ОСОБИ

Честь і гідність особи — об'єкти цілої низки злочинів. На захист честі і гідності особи спрямовані норми статей 125, 126, 1763, 189 та 189' КК.

Посягання на честь і гідність у багатьох випадках належать до об'єктивної сторони також інших складів злочину. Наприклад, розголошення відомостей, що ганьблять потерпілого або його близьких (статті 8б2 і 144 КК), перевищення влади чи посадових повноважень, поєднані з діями, що ображають особисту гідність (ст. 166 КК), хуліганство (ст. 206 КК) та ін.

Честь і гідність особи як об'єкти посягання відрізняються деякими особливостями. По-перше, в умовах демократичного суспільства моральні блага набувають дедалі більшої цінності. По-друге, честь і гідність — це головні моральні блага людини. По-третє, на відміну від матеріальних (чи майнових) благ заподіяну їм шкоду не можна усунути чи відшкодувати. У деяких випадках її зовсім не можна усунути. Чинне українське кримінальне законодавство недостатньо забезпечує охорону цих важливих благ особи.

Особливість моральних благ, честі і гідності особи полягає і в тому, що вони дуже легко вразливі і шкода їм може бути заподіяна найрізноманітнішими способами та засобами. Щоб заподіяти людині моральні страждання досить кількох необережних слів чи дій. Цю особливість посягань на честь і гідність особи добре визначив А.Ф. Коні, назвавши їх "підпалом чужої честі, яка не обумовлюється ні кількістю слухачів, ні публічністю обстановки розмови.”

Образа може бути вчинена: словами, які принижують гідність потерпілого, письмово — виразами, малюнками, що ображають, а також діями, які ганьблять потерпілого — жести, ляпас тощо.

Наклепом (ст. 125 КК) називається поширення неправдивих вигадок, які ганьблять іншу особу. Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки фізичні особи як ті, що живуть, так і померлі, як присутні під час вчинення злочину, так і відсутні.

Предметом наклепу можуть бути лише неправдиві, вигадані повідомлення, які ганьблять потерпілого. Такими є вигадки про венеричне захворювання, статеві зв'язки, вчинення тяжкого злочину тощо.

Наклеп — злочин навмисний, оскільки винний діє з метою зганьбити потерпілого. Мотивами цих дій можуть бути різні спонукання (помста, заздрість, ревнощі тощо).

Кримінальна відповідальність за наклеп виключається, якщо в повідомленні висловлюється лише припущення про протизаконні дії певної особи з проханням перевірити пов'язані з цим обставини.

Наклеп має багато спільних ознак із завідомо неправдивим доносом (ст. 177 КК). Відрізняються ці злочини лише за однією ознакою суб'єктивної сторони — метою.

Неправдивий донос — це повідомлення неправди з метою притягнути потерпілого до кримінальної відповідальності. Наклеп має іншу мету — зганьбити особу, про яку повідомляють вигадки.

У тих випадках, коли винний повідомляє правоохоронні органи про ніби-то вчинений потерпілим злочин, маючи намір зганьбити потерпілого і домогтися притягнення його до кримінальної відповідальності, вчинене кваліфікується лише за ст. 177 КК, оскільки вона передбачає відповідальність за більш тяжкий злочин.

У деяких злочинах наклеп є способом вчинення їх, зокрема при доведенні до самогубства (ч. 2 ст. 99 КК). Отже наклеп утворює частину об'єктивної сторони, обов'язкову, невід'ємну ознаку ч. 2 ст. 99 КК і тому повністю охоплюється складом цього злочину. Кваліфікувати такі дії додатково за ст. 125 КК немає потреби.

За ч. 2 ст. 125 КК кваліфікується наклеп у надрукованому або іншим способом розмноженому творі (у книжці, газеті, друкарській машинці, ротапринті, ксероксі та ін.), а також вчинений особою, раніше судимою за наклеп, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку.

Якщо наклеп був поєднаний з обвинуваченням у вчиненні державного (статті 56—63 КК) або іншого тяжкого злочину (одного з перелічених у ст. 7' КК), то дії винного кваліфікуються за ч. З ст. 125 КК.

Образою (ст. 126 КК) називається приниження людської гідності у непристойній формі. Образа завжди стосується певної особи і спрямована на приниження її гідності.

Непристойними визнаються дії, які суперечать нормам і правилам суспільної моралі, викликають почуття сорому, ганьби. Такими можуть бути брудні слова, плювок в обличчя, ганьбливі прізвиська тощо. Образливими можуть бути і такі вирази чи оцінки особи потерпілого, які є дійсними, наприклад недорозвиненість розуму або наявність фізичної вади.

Образа може бути вчинена публічно, в присутності інших, крім потерпілого, осіб, а також віч-на-віч. Якщо образа була вчинена у відповідь на незаконні дії ображеної особи, то вона не є караною, оскільки не містить складу злочину. Наприклад, вироком районного народного суду Р. було засуджено за ст. 126 КК за те, що він біля свого будинку непристойними словами образив П. Президія обласного суду, розглянувши справу, визнала, що до П., який на той час був дільничним інспектором міліції (потім його було звільнено з органів внутрішніх справ), звернувся Ф. зі скаргою на те, що його тесть Р. не віддає його особисті речі та документи.

Хоч вирішення цього питання не входило до службових повноважень П., він, узявши із собою трьох дружинників, приїхав на автомашині до будинку Р. Останній заявив, що до будинку їх не впустить, оскільки його дочки — дружини Ф. немає вдома, і запропонував їм поїхати за нею на роботу, щоб вона сама віддала Ф. речі та документи. При цьому подружжя Р. кричали, лаялися, а Р. вживав непристойні слова. За вказівкою П. присутні взяли Р. за руки і доставили його до громадського пункту охорони порядку.

Президія обласного суду, зазначила, що дії" П. з самого початку були неправомірними. За відсутністю законних підстав від дав дружинникам вказівку із застосуванням сили доставити Р. до пункту охорони порядку. Таким чином дії Р. були по суті викликані неправомірними діями самого потерпілого. За таких обставин у діях Р. немає складу злочину, передбаченного ст. 126 КК. Тому президія обласного суду судові рішення щодо Р. скасувала, а справу закрила.

Злочин, передбачений ст. 126 КК містить загальний склад злочину образи. Крім того, кримінальний закон передбачає відповідальність і за спеціальні види образи, які виділяються за ознаками потерпілого.

Спеціальні склади злочину образи містять статті 189, 189', 206 та 237 КК. Згідно з ними образа представника влади або представника громадськості, який охороняє громадський порядок (ст. 189 КК), працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця (ст. 1891 КК), так само як і образа потерпілого при вчиненні винятково цинічних хуліганських дій (ч. 2 ст. 206 КК) кваліфікуються за цими відповідними нормами без додатку ст. 126 КК.

Образа працівника правоохоронного органу, члена громадського формування, військовослужбовця не при виконанні ними службових обов'язків чи не у зв'язку з їх виконанням, а на грунті особистих неприязних стосунків кваліфікується за ст. 126 КК.

Наклеп та образа як злочин, що посягає на честь і гідність особи, мають багато спільних ознак. Відрізняються вони тим, що:

1) наклеп — вигадане звинувачення в неправдивих вчинках, фактах;

2) образа — неправдива, вигадана (або й дійсна) оцінка чи характеристика особи, що ганьблять її.

Якщо особу неправдиво звинувачують у крадіжці певної речі, то це наклеп (ст. 125 КК), а якщо особу безпідставно називають злодієм взагалі, то це образа (ст. 126 КК).