16.1. Поняття, зміст і основні напрями аналітичної роботи в органах внутрішніх справ

Значне місце в діяльності органів внутрішніх справ посідає аналітична робота і насамперед – аналіз і оцінка оперативної обстановки, яка склалася на території обслуговування органу внутрішніх справ.

Призначення аналітичної роботи полягає, по-перше, у вивченні закономірностей практично всіх процесів і явищ суспільного життя, які тією чи іншою мірою впливають на діяльність органів внутрішніх справ, і, по-друге, у використанні здобутих відомостей і знань для забезпечення ефективності цієї діяльності.

Слово "аналіз" в перекладі з грецької означає "розклад, розчленування, розбір" і використовується для означення методу наукового дослідження шляхом логічної абстракції. Іншим різновидом методів наукового дослідження виступає "синтез", що відповідно означає "поєднання, сполучення, складання", тобто вивчення предмета в його єдності, цілісності. Процес мислення

354

завжди пов'язаний як з розкладанням предметів (аналізом), так і з їх поєднанням (синтезом). Без аналізу немає синтезу.

Таким чином, разом узяті аналіз і синтез складають єдиний процес наукового пізнання, що в теорії і практиці управління називається ана.чі'гичною діяльністю. Тому термін "аналіз" можна умовно вважати синонімом дослідження взагалі.

Аналітична робота є невід'ємною і найважливішою складовою частиною управлінської діяльності і виступає не якимось епізодичним, короткочасним актом, що виконує спеціально призначений працівник, а функцією усіх ланок системи, що здійснюється постійно. Аналітична робота – це безперервний процес вивчення управлінської та іншої інформації.

Аналітична робота в органах внутрішніх справ – це постійна дослідна діяльність (функція процесу управління), що охоплює своїм змістом широкий комплекс організаційних заходів і методичних прийомів для вивчення і оцінки інформації про стан злочинності та громадського порядку, результати практичної діяльності органів по виконанню поставлених перед ними завдань, а також про умови, в яких ці завдання виконуються, і яка забезпечує цілеспрямоване управління та оцінку ефективності управляючих впливів'.

Аналітична робота служить засобом виявлення і оцінки значущості виникаючих перед конкретною системою проблем, формулювання її цілей, визначення об'єктивно необхідних функцій, обгрунтування структури та підвищення ефективності діяльності по виконанню поставлених завдань. Навіть, якщо цілі органу визначені вищестоящою системою управління, то і в цьому разі аналітична робота забезпечує: виявлення часткових проблемних ситуацій; висунення та з ясування конкретних проміжних цілей управління; вибір основних напрямів діяльності; визначення та оцінку окремих дій по досягненню намічених цілей.

Успішне розв'язання завдань перспективного та поточного планування, оперативного керівництва, найбільш раціонального використання сил та засобів потребує постійного аналізу факторів, що впливають на стан правопорядку. Це передбачає, в свою чергу, безперервне збирання-інформацп про діяльність органів внутрішніх справ, її результати та середовище функціонування.

Значення аналітичної роботи в управлінській діяльності органів внутрішніх справ усіх рівнів визначається тим, що її результатом повинно бути не тільки визначення основних проблем і недоліків, але й визначення конкретних шляхів їх усунення на основі наявних можливостей. Необхідність системного підходу до цієї роботи обумовлена також бурхливою зміною соціально-

' Див.: Масленников З.П. Организационно-правовме основм й методика аналитической работм в органах внутренних дел. – М., 1979. - С.13.

355

економічних відносин, сталою тенденцією до криміналізації суспільства і нагальними потребами створення системи адекватного реагування з боку правоохоронних органів на ці процеси.

Основними вимогами до аналітичної роботи в органах внутрішніх справ є: достовірність та повнота інформації, що використовується, її всебічність, системність та плановість, комплексне використання методів аналізу.

Основною метою аналітичної роботи є:

забезпечення безперервного спостереження за оперативною обстановкою і результатами службової діяльності;

систематичне інформування органів влади та управління, керівництва МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ про фактичний стан правопорядку і завдання органів внутрішніх справ щодо його зміцнення;

своєчасне застосування заходів щодо посилення боротьби зі злочинністю та охорони громадського порядку (щоденне реагування);

підвищення якісного рівня боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями шляхом своєчасного і цілеспрямованого прийняття управлінських рішень на рівні керівництва МВС, УМВС, УМВСТ, їх галузевих служб та підрозділів на місцях (реалізація комплексних та перспективних завдань);

підготовка змістовних матеріалів та пропозицій, на підставі яких можливе прийняття ефективних законодавчих актів з боку владних структур держави та органів місцевого самоврядування.

Вже із вищезгаданого можна зробити висновок, що провідне місце в аналітичній роботі органів внутрішніх справ посідає аналіз оперативної обстановки і оцінка її стану.

У системі МВС України термін "оперативна обстановка" є одним із найважливіших понять, яке широко використовується в практичній діяльності органів внутрішніх справ, нормативних і методичних документах, спеціальній літературі.

У самому широкому розумінні оперативна обстановка – ие сукупність факторів зовнішнього і внутрішнього середовища органів внутрішніх справ, які визначають основні умови їх функціонування.

У літературі оперативна обстановка розглядається як система, що складається з двох основних компонентів – зовнішнього середовища (або зовнішніх умов) та внутрішнього середовища (або самого органу внутрішніх справ).

Під зовнішнім середовищем розуміють всі ті об'єктивно існуючі умови, в яких діє орган внутрішніх справ. У свою чергу, цей компонент розпадається на дві складові:

соціально-економічні, політичні, демографічні, територіальні та інші фактори, які тією чи іншою мірою впливають на стан злочинності, форми і методи боротьби із нею;

власне злочинність та інші правопорушення.

356

Інший компонент оперативної обстановки – внутрішнє середовище – це сам орган внутрішніх справ, який також має дві складові: сили та засоби органу внутрішніх справ (статика) і результати його діяльності (динаміка).

За таким підходом структурна модель оперативної обстановки, як бачимо, складатиметься із 4-х блоків (рис. 16.1):

Рис. 16.1. Модель оперативної обстановки:

1) середовище (криміногенні та антикриміногенні фактори);

2) злочинність та інші правопорушення; 3) сили та засоби органу внутрішніх справ; 4) результати діяльності органу внутрішніх справ.

Суворо кажучи, наведена модель є декілька спрощеною в тому плані, що, наприклад, блок 3 має передбачати сили та засоби, які беруть участь в боротьбі зі злочинністю, а це не тільки органи внутрішніх справ, але й вся система правоохоронних органів. Це ж саме стосується і блоку 4. Однак ми йдемо на це припущення свідомо, тому що основним суб'єктом боротьби зі злочинністю в нашій державі є органи внутрішніх справ (а точніше – міліція), які виконують більше 90% обсягу робіт в цій сфері. В усякому разі, на низовому рівні системи, рівні міськ-райлінорганів, які несуть- на собі основний тягар боротьби зі злочинністю, наведена модель оперативної обстановки є цілком реальною і придатною для використання, про що свідчить і практика діяльності органів внутрішніх справ.

Аналіз інформації за названими блоками забезпечує можливість постійного спостереження за існуючою обстановкою і на цій основі оперативно впливати на будь-які небажані відхилення. Це, наприклад, і зміна кордонів адміністративних ділянок, і перерозподіл у рамках принципової схеми комплексного використання сил та засобів постів і маршрутів патрулювання, та інші заходи.

357

Діяльність суб'єктів управління щодо аналізу інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище функціонування__органів внутрішніх справ є надзвичайно різноманітною. Але всі н види і форми мають виникати із раніш поставленої та чітко сформульованої цілі: для виконання яких практичних завдань здійснюється той чи інший аналіз.

Такий підхід особливо важливий для міськрайлінорганів, котрі через своє призначення безпосередньо здійснювати правоохоронні функції можуть дозволити собі займатися аналізом лише у тій мірі, в якій він буде прямо сприяти розв'язанню поставлених завдань. На цьому рівні системи практична спрямованість аналітичної роботи доводиться до максимальної конкретності, аж до мікроаналізу.

При оцінці обстановки, як правило, одночасно вивчається увесь комплекс питань, що пов'язані з функціонуванням органу внутрішніх справ, і який охоплений названими блоками моделі оперативної обстановки. Але нерідко досліджуються і окремі проблеми, розв'язання яких без попереднього вивчення неможливе. Таким чином, основними слід вважати два напрями діяльності щодо аналізу і оцінки оперативної обстановки – загальний аналіз і частковий аналіз.

Залежно від тривалості досліджуваного періоду можна виділити чотири основних види загального аналізу оперативної обстановки:

за довгочасний період (більше року), що має за мету вивчення тенденцій правопорушень і ооумовлюючих їх факторів для одержання прогностичних висновків про можливі зміни цих тенденцій і вироблення перспективних заходів щодо зміцнення громадського порядку, посилення боротьби зі злочинністю, удосконалення діяльності органів внутрішніх справ і їх галузевих служб (розв'язання прогностичних завдань);

за звітний період (квартал, півріччя, дев'ять місяців, рік), протягом якого на обслуговуваній території оцінюється повний обсяг інформації про стан громадського порядку, злочинності і про результати боротьби з нею з урахуванням факторів, що справляють або здатних справляти криміногенний вплив. Висновки такого аналізу складають базу для поточного планування роботи;

поточний (безперервний) аналіз оперативної обстановки на основі оцінки добової, тижневої (декадної) та місячної інформації. Він служить потребам оперативного керівництва органом, дає змогу вносити корективи в плани роботи та дислокацію сил, цілеспрямовано здійснювати відповідні заходи.

позачерговий (моментнии) аналіз, необхідність проведення якого породжується випадками раптового виникнення надзвичайних обставин, передбачити які заздалегідь буває неможливо (стихійне лихо, групові безпорядки, втеча небезпечного злочинця і т. ін.).

358

Іншим самостійним напрямом вивчення оперативної обстановки е частковий аналіз, мета якого полягає в дослідженні окремих і конкретних проблем правопорядку та діяльності органу внутрішніх справ. Такі проблеми найчастіше виявляються у ході загального аналізу аоо формулюються вищестоящими суб'єктами управління, а підчас самі по собі висуваються повсякденним життям.

Прикладом часткового аналізу в масштабі держави може бути вивчення кримінологічних ситуацій, які виникли декілька років тому в зв'язку зі збільшенням кількості квартирних крадіжок, злочинів, пов'язаних з наркотиками, крадіжок автотранспорту. МВС України вимагає від усіх органів внутрішніх справ постійно стежити за розвитком відповідних явищ, активізувати хід боротьби з ними, вносити корективи у відповідні плани роботи;               '

Слід відмітити, що поняття "частковий аналіз" дещо умовний і означає частковість по відношенню до загального аналізу оперативної обстановки. Але треба мати на увазі, що вивчення будь-якої окремої (часткової) проблеми, також як і при загальному аналізі, обов'язково повинно носити комплексний характер з точки зору дослідження всього комплексу причин та умов, впливаючих на дане явище, а також прийомів та методів впливу на нього.

Ефективність будь-якого різновиду аналізу прямо залежить від вміння працювати з інформацією. Суб'єкт аналізу повинен мати можливість користуватися всіма існуючими джерелами інформації і забезпечувати своєчасне і оптимальне їх використання у ході аналізу.

Вся необхідна для управління інформація, як вже відомо, може бути поділена на внутрішню і зовнішню. Внутрішня інформація формується безпосередньо в органі. Це дані про кількість злочинів і адміністративних правопорушень, осіб, які їх вчинили;

обставини їх учинення, матеріали перевірок; оперативно-службова інформація; відомості про результати діяльності всіх служб органу внутрішніх справ та ще багато іншого. Зовнішня інформація виникає поза прганом, тому її необхідно систематично збирати самими різними каналами: через телефон, телетайп, телефакс, радіозв'язок, пошту, прийом громадян в органі внутрішніх справ, за місцем мешкання, роботи. Про багато корисних відомостей можна дізнатись із засобів масової інформації, ділових паперів, що надходять із установ, організацій, інших правоохоронних органів.

Значна частина інформації подається у вигляді статистичних даних. Статистичний аналіз оперативної обстановки використовується переважно на рівні МВС України, ГУМВС, УМВС, УМВСТ. На рівні міськрайлінорганів статистичний аналіз використовується рідше, в основному в зв'язку з тим, що сукупність статистичних даних, як правило, невелика. Тут він може бути

359

ефективним при оцінці обстановки за рік або більший строк. Тому при визначенні обсягу необхідної інформації треба дотримувати правила: чим менша територія обслуговування, чим коротший аналізований період, тим більше значення мають конкретні емпіричні дані порівняно з даними статистичними. В цілому ж вся інформація, що використовується для вивчення оперативної обстановки, може бути зведена до таких видів:

оперативне добове зведення, що складається черговою частиною органу;

письмова кореспонденція, що проходить через канцелярію;

преса, радіо, телебачення, прийом громадян;

статистична інформація як внутрішнього, так і зовнішнього походження;

особисте спостереження суб'єкта аналізу.