7.2.3. Метод моделювання

Важливе місце в ряду загальнонаукових методів управління належить методу моделювання.

Це пов'язане із значними труднощами, що виникають в процесі аналізу проблем соціального управління, оскільки в цій сфері залишається ще дуже багато непізнаного. В цих випадках дослідники цілком логічно шукають схожості, аналогії із тим, що їм відомо, тобто прагнуть до пояснення незрозумілого через відоме та зрозуміле. Аналогія може бути ефективним засобом дослідження, її різновидом і подальшим розвитком виступає метод моделювання, котрий водночас є і загаль-

134

ненауковим методом і важливішим елементом структурно-логічної основи системного аналізу.

Моделювання в широкому смислі – це особливий пізнавальний процес, метод теоретичного та практичного опосередкованого пізнання, коли суб'єкт замість безпосереднього об'єкта пізнання вибирає чи створює схожий із ним допоміжний об'єкт-замісник (модель), досліджує його, а здобуту інформацію переносить на реальний предмет вивчення.

Моделювання – це процес створення та дослідження моделі, а модель – засіб, форма наукового пізнання.

Під моделлю розуміється об'єкт будь-якої природи (мис-лено уявлена або матеріально реалізована система), котрий, відображаючи чи відтворюючи в певному смислі об'єкт дослідження, здатний заміщати його так, що вивчення моделі дає нову інформацію про об'єкт.

Моделювання широко використовується в дослідженні систем різної природи, але особливого значення воно набуває в соціальному управлінні, в рамках методології системного підходу.

Характерною' рисою розглядуваного методу є можливість відтворення моделлю відповідно до завдань дослідження тих чи інших істотних властивостей, структур досліджуваного об'єкта, взаємозв'язків і відносин між його елементами. В процесі пізнання модель іде слідом за об'єктом, будучи певною його копією, а у відтворенні, конструюванні, навпаки, об'єкт іде слідом за моделлю, копіюючи її.

Модель фіксує існуючий рівень пізнання про досліджуваний об'єкт. Неможливо створити універсальну модель, котра могла б відповісти на всі запитання, що викликають інтерес; кожна з них дає лише наближений опис явища, причому в різних моделях знаходять відображення різні його властивості. До моделювання звертаються тоді, коли досліджувати реальний об'єкт з усією сукупністю його властивостей недоцільно, незручно або неможливо.

Наприклад, злочинність може бути досліджена тільки через її інформаційну модель, якою виступає кримінальна статистика.

Отже, моделювання – це метод, а модель – форма, засіб наукового пізнання. Метод моделювання володіє загальністю, оскільки змоделювати можна будь-який об'єкт: така можливість рівнозначна визнанню принципової їх пізнаваності.

Як засіб наукового пізнання моделі виконують три основні функції: описову, пояснювальну та передбачувальну (рис. 7.1 ).

135

Рис. 7.1. Функції моделей

Описова функція моделі полягає в систематизації емпіричних даних; точність, адекватність та повнота опису є вихідною передумовою для виконання будь-яких функцій.

Пояснювальна функція полягає в розкритті зв'язків між встановленими в процесі описання фактами, залежностями та вже відомими законами, теоріями, гіпотезами.

Передбачу вальна (прогностична) функція спрямована на передбачення нових, не відомих раніш властивостей та відносин в обєкті, що моделюється.

Метод моделювання практично знаходить застосування в усіх сферах досліджень. Так, в органах внутрішніх справ можливе створення та використання моделей: злочинності; ДТП (доро-жньо-транспортних подій); пожеж; організаційних структур;

функціонування окремих служб та посадових осіб; планування та проведення спеціальних операцій та ін.

Різноманітність об'єктів дослідження породжує і різноманітність їх класифікацій. Спроба створити єдину класифікацію моделей надто важка в силу багатозначності поняття моделі в науці та техніці.

Моделі можуть бути предметними, фізичними, предметно-математичними, знаковими, стохастичними та ін.

І. Б. Новик виділяє такі історичні форми моделювання:

отехніко-конструкторське, яке є його первісним видом і яке досягло досконалості в теорії подібності;

фізико-теоретичне, пов'язане із використанням моделей в теоретичному описанні фізичних об'єктів;

біологічне. Якщо правомірність використання перших двох форм не бралася під сумнів, то використання моделей в біології відбувалося в гострій боротьбі, у ході подолання необгрунтованих заборон на моделювання тваринних систем;

економіка-математичне, що передбачає поширення прийомів побудови математичних моделей на сферу соціального життя;

136

глобальне, яке передбачає новіший тип моделювання соці-ально-економічних систем і яке стало можливим в результаті розвитку слектронно-обчислювальної техніки7.

В загальному плані моделювання розпізнається фізичне і математичне.

При фізичному моделюванні модель відтворює досліджуваний оригінал із збереженням його фізичної природи, при математичному – оригінал описується формальною мовою, яка дозволяє зробити висновки за допомогою логіко-матема-тичних процедур.

Виходячи із цього, розрізняють: матеріальні (предметні) моделі, які функціонують за своїми природними законами, та ідеальні (мислені). що функціонують за законами логіки. Серед останніх особливе місце для моделювання соціальних процесів посідають логіко-математичні моделі, котрі в особливій, символічній формі' виражають структурні та кількісні зв'язки, притаманні досліджуваним об'єктам. Вони являють собою сукупність порівнянь, нерівностей, матриць (таблиць) та інших форм математичного опису.

Основою для розробки логіко-математичних моделей служать формалізація та квантифікація.

Під формалізацією слід розуміти вивчення об'єктів шляхом відображення їх змісту та структури в знаковій формі за допомогою штучних" мов (математики, математичної логіки та ін.), а під квантифікацією8 – вимірювання якісних ознак об'єкта, подання їх в кількісній формі.

Використання логіко-аналітичних моделей в системних дослідженнях соціальних явищ висувають завдання визначення меж та умов застосування кількісних методів аналізу.

Застосуванню кількісних методів обов'язково повинен передувати опис змісту об'єкта за допомогою операціоналізованих термінів науки, що його вивчає. Спроби ж використання математичного апарату без виконання цих попередніх умов скоріш перекручують питання, ніж допомагають з'ясувати істину.

В цілому процес математичного моделювання здійснюється в певній послідовності видів робіт, що передбачають:

виявлення, осмислення проблеми, постановку завдань дослідження;

з'ясування та осмислення об'єкта моделювання, інформаційне забезпечення моделі та ввід зібраної інформації в ЕОМ;

'Див.: Новик Й. Б. Новмй тип модельного познания // Вопросн философии. - 1980. - № 7. - С. 131.

8 Див.: Квантифікація (від лат. биапішп – скільки та фікація), кількісний вираз, вимір якісних ознак (наприклад, оцінка у балах майстерності спортсменів).

137

робота з моделлю, тобто виконання поставлених перед нею завдань (розрахунок відповідних показників, пошук оптимальних варіантів і т.п.);

верифікація моделі, тобто встановлення ступеня її істинності;

інтерпретація моделі, тобто переведення здобутих у вигляді математичних символів результатів у словесні формулювання.

Вказані види робіт з урахуванням їхньої послідовності можна об'єднати в три групи:

1 – вивчення реального об'єкта та побудова на його основі моделі;

2 – дослідження моделі;

3 – поширення вивчених властивостей моделі на п оригінал.

Треба мати на увазі, що при певній схожості моделі з оригіналом вони мають істотні відмінності.

Отже, висновки, що зроблені в результаті дослідження моделі, носять ймовірний характер та потребують додаткових уточнень, конкретизації та коректування.