р

О

S

D

со

R

в

планування

організація

робота з кадрами

керівництво

координація

звітність, інформування

бюджетний процес, контроль

planning

organi/mg

staffing

directing

coordinating

reporting

budgeting

Використання POSDCORB як підходу до розвитку вивчення управлінської діяльності справляло значний вплив у державному управлінні та менеджменті аж до п'ятдесятих років. Зокрема для державного управління це мало такі наслідки:

І .Продовження наголошення на відокремленні політики від управління.

2.Розподіл праці як організаційний метод стосовно діяльності державного управління.

3.Ефективність як міра виділення ресурсів і критерій кінцевої оцінки рішень з державного управління."

На відміну від адміністративного підходу, у тридцяті роки прийшло усвідомлення того, що функціонування організацій відбувається не на основі ієрархічних чи формальних засад, а через неформальні взаємозв'язки та взаємодію груп. Визнання ролі людського чинника в організаціях зрештою призвело до відмови від чисто адміністративних підходів.

Найбільш вдало описав вплив неформальних організацій Честер Бернард у книзі "Функції керівника". Функції керівника розглядались у контексті вимог роботи із внутрішньої діяльності організації. Важливість праці Ч.Бернарда в сфері розвитку функцій управління полягає у визначенні ролі індивіда в спільних зусиллях організації. Саме цей аспект не розкривали представники адміністративної школи. Бернард вважав, що для функціонування організації від керівника вимагається здійснення трьох функцій:

1. Підтримання організаційного зв'язку.

2. Забезпечення здійснення індивідами основних видів діяльності.

3. Формування призначення та мети.5

4 Harmon, Michael M And Richard T Mayer Organization Theory for Public Administration  Boston: Little Brown and Company. 1976. p.131.

У підручнику "Менеджмент: теорія та застосування" автори Леслі Рю та Лойд Біар виокремлюють п'ять функцій управління:

1.  Планування: визначення цілей організації та що необхідно зробити для їх досягнення.

2.   Організація: класифікація видів діяльності, доведення завдань і надання повноважень з метою виконання цих дій.

3.  Комплектація кадрами: визначення необхідних людських ресурсів, набір на роботу, підготовка й розвиток кадрів.

4. Мотивація: спрямування поведінки персоналу до певної мети.

5.  Контроль: порівняння кінцевих показників    і поставлених цілей, визначення причин відхилень і в разі необхідності вжиття заходів для виправлення ситуації.6

У наведеному вище переліку визначаються, в основному, функції управління, які стосуються діяльності керівників. Крім того, зазначені функції управління не розрізняються у державному й приватному управлінні. Робиться припущення, що управлінські функції керівника підприємства і керівника органу державного управління однакові. Ця проблема була об'єктом обговорення протягом багатьох років.

Для з'ясування механізму дії, властивостей функцій державного управління можна виокремити їх певні ознаки:

-  для реалізації функцій створюються органи, системи органів або спеціальні структурні підрозділи в органах, службові посади;

-  обсяг функції, її характер і ступінь централізації обумовлюються тими об'єктивними процесами, що лежать в основі конкретної діяльності органу управління;

-  функція є спосіб виявлення життєздатності, активності органу, його підрозділів і службових осіб, її неодмінні риси - організуючий вплив, динамізм;

-   організаційна   відособленість,   автономність   функцій   управління поєднуються з такими якостями, як комплексність (взаємотяжіння окремих функцій), взаємозалежність, взаємообумовленість;

-   функції  мають  статутний   характер,  що  означає  їхню   правову регламентацію   у   законодавчих   та   адміністративних   актах:   штатних розкладах, положеннях, посадових інструкціях;

у    правових    актах    встановлюються    наслідки     невиконання (порушення) функцій у вигляді юридичної відповідальності.7

Ось яке визначення дає Н.Нижник: "Функція державного управління -це специфічний за "предметом, змістом і засобами забезпечення цілісний управляючий вплив держави, у якому можна не лише виділяти і описувати функції державного управління, а й аналізувати розподіл кожної функції

6  Rue. Lesli W., and Lloyd L.Byars  Management  Thery and Application  Revised edition   Illinois  Richard D Irwm. Inc. 1980. p 7.

7  Коваль Л В Адміністративне право Курс лекцій - С. 27.

державною управління "по вертикалі І по горизонталі державних органів, тобто функціональну структуру державного управління. В свою чергу, остання дає уявлення про форму державного устрою, рівні централізації і децентралізації, розвиненості місцевого самоврядування".8

З метою уніфікації термінів, що використовуються в науковому обігу, функції систематизують за найбільш узагальнюючим критерієм за цільовою орієнтацією на забезпечення потреб, притаманних будь-якому об'єкту управління. Для цього всі функції розподіляють на групи, що спрямовані на забезпечення керованих об'єктів:

1)  цілеспрямованою інформацією -- це прогнозування, планування та ін.;

2)  необхідними для нормальної діяльності та розвитку ресурсами -фінансування, матеріально-технічне забезпечення, стимулювання, кадрове забезпеченян тощо;

3)  впорядкованості, узгодженості в їхній діяльності   - керівництво, координація, організація, регулювання, контроль та ін.;

4)   зусиллями   щодо   їх   організаційного   утворення   та   наступного вдосконалення   в   органічному   поєднанні   з   такими   самими   заходами відносно    самих   керуючих    суб'єктів         організаційне    проектування, функціональне моделювання, організаційний розвиток та ін.9

У практичній управлінській діяльності названі групи функцій, що характеризують найбільш універсальні напрямки діяльності апарату управління, тісно взаємопов'язані і є притаманними кожній ланці управління. Таким чином, вони проявляються як конкретні функції органів управління.

Для класифікування функцій наука також пропонує розмежовувати групи цілей та виконуваних завдань на такі, що:

а)  відображають найзагальніші потреби та тенденції економічного і соціального     розвитку     суспільства,     які     вимагають     активного    та ефективного забезпечення з боку держави. Це так звані загальнозначущі або публічні цілі (завдання);

б)  характеризують вибіркову спрямованість діяльності апарату на конкретні об'єкти соціальнокерованого середовища. Це так звані об'єктні цілі (завдання);

в)      відображають     функціональну     спеціалізацію     управлінської діяльності. Адже свою ціль (завдання) має кожна функція управління. Тому такі цілі (завдання) правомірно називати функціональними;

s Реформування державного управління в Україні  проблеми І перспективи / Наук  кер. В В Цветков -С 164

Авер'янов  В Б   Фактори централізації та децентралізації у структурно-функціональній організації апарату державного управління / Державне управління в Україні, централізація І децентралізація  - К

г) випливають із внутрішньої технології управлінської діяльності та відображають спрямованість зусиль апарату на забезпечення цієї технології, під якою розуміється певний механізм використання методів і процесуальних форм управлінської діяльності. Це так звані технологічні завдання (цілі).10

Ретельно визначив функції державного управління у комплексному розумінні цієї управлінської категорії французький дослідник Бернар Гурне. Він класифікував усі функції на такі види: головні, допоміжні та командні. За основу класифікації тут беруться завдання, які виконують органи державного управління. До головних функцій відносяться ті, що виконуються на пряме замовлення суспільства (оборона, національна безпека, поліція, правосуддя, наука, соціальна опіка тощо). Допоміжні - це ті, що виникають унаслідок внутрішніх потреб управлінської системи (управління персоналом, контроль, господарська діяльність тощо). І нарешті, існують види управлінської діяльності, безпосередньо пов'язані із застосуванням влади, їх можна визначити як командні функції.11

У науковій літературі зустрічаються різні варіанти класифікацій (переліків) функцій управління. Найпоширеніший підхід виділяє такі види функцій державного управління: а) загальні або основні; б) спеціальні або спеціалізовані, які відображають специфіку конкретного суб'єкта управління або керованого об'єкта; в) допоміжні або обслуговуючі, які обслуговують виконання загальних і спеціальних функцій. Слід зазначити, що хоча ці види функцій державного управління різняться між собою, але вони тісно взаємопов'язані, завдяки чому система державного управління власне і досягає поставленої мети, координуючи всі свої дії.

Розглядаючи функції державного управління, ми будемо виходити саме з такого класифікаційного підходу. У свою чергу, кожен із зазначених видів включає в себе такі категорії:

1)  загальні функції - адміністративно-політичні, економічні, соціальні,

культурно-освітні;

2)     спеціальні     функції          стратегічне    планування,    прийняття у правлінських рішень, організація діяльності, мотивація, контроль;

3)  допоміжні функції - управління людськими ресурсами,  фінансова діяльність  і бюджетний процес,  юридично-судові функції,  діловодство  і документування, зв'язки з громадськістю (public relations) (див. рис. 3.1).

111 Авер янов В Ь   Фактори централізації та децентралізації у структурно-функшональній організації апарату державного управління / Державне управління в Україні централізація І децентралізація - С. 102.

Функції державного управління

Загальні

Спеціальні

Допоміжні

JL