4. ЗУСТРІЧНИЙ ПОЗОВ

Радянським цивільним процесуальним законодавством гарантується і забезпечується можливість звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного права.

Відповідач, притягнений судом за пред'явленим позовом, має право на захист проти вимог позивача і при цьому має окремі процесуальні і матеріально-правові засоби захисту.

Відомо, що до таких засобів відносяться заперечення і зустрічний позов. Вибір необхідного засобу захисту визначається метою, яку переслідує відповідач і характером спірних матеріально-правових відносин.

Ст. 24 Основ Цивільного судочинства Союзу РСР і союзних республік, визначаючи основні процесуальні права сторін, не вказує такого права для відповідача, як пред'явлення зустрічного позову, однак вказівка тут на те, що сторони можуть здійснювати і інші процесуальні дії, передбачені законом, не викликає сумнівів у можливості захисту відповідача проти вимог позивача шляхом пред'явлення зустрічного позову.

Необхідно звернути увагу на те, що зустрічний позов являє собою найважливіший процесуальний засіб захисту, який сприяє більш повному і всебічному розгляду та розв'язанню цивільної справи.

Однак не будь-яка зустрічна вимога відповідача може бути визнана зустрічним позовом і обов'язково повинна розглядатися в одному судочинстві з позовом первісним. Природно, прийняття і розгляд зустрічного позову значно ускладнює процес, збільшує коло питань, що розглядаються.

Тому в кожному конкретному випадку з урахуванням необхідних   вимог   пред'явлення   зустрічного   позову,   процесуальної

1  Див. О. С.   Іоффе,   Вказана робота, стор. 261.

2  Див, А. О.   Добровольський,   Вказана робота, стор. ПО.

32

>>>33>>>

економії часу і засобів, суд має розв'язувати питання про доцільність спільного розгляду зустрічного і первісного позову.

У процесуальній літературі немає єдиного визначення поняття зустрічного позову. Під зустрічним позовом більшість авторів розуміє позов відповідача до позивача, заяву у вже виниклому процесі для спільного розгляду з позовом первісним. Зустрічний позов являє собою самостійну вимогу  відповідача до  позивача1.

Інші автори при визначенні зустрічного позову включають туди і процесуальну мету зустрічного позову. Так, С. Н. Абрамов зустрічним позовом називає зустрічну самостійну вимогу відповідача до позивача, поглинання або погашення прав позивача2.

Своєрідно визначає зустрічний позов Н. І. Клейн. Під зустрічним позовом вона розуміє передусім право захисту проти первісного позову або тільки можливий зв'язок його спільністю правової підстави3.

Останні два визначення зустрічного позову справедливо піддавалися критиці в нашій літературі, бо доповнення визначення зустрічного позову не розкриває всієї його суті, а обмежує його застосування в першому випадку зарахуванням, поглинанням або погашенням права позову, в другому — захистом проти первісного позову або правовим зв'язком з ним.

По суті зустрічний позов використовується відповідачем як засіб захисту значно ширше. Він є як засобом захисту проти першого позову, так і засобом здійснення відповідачем самостійних вимог до позивача4.

Вдале визначення зустрічного позову, яке відповідає його правовій природі, дйно проф. М. А. Гурвичем. Він пише, що зустрічний позов — це звернення відповідача до суду з просьбою про захист самостійної вимоги до позивача шляхом розгляду спору про цю вимогу в тому ж процесі5.

Можливість пред'явлення позивачу зустрічного позову дає відповідачу ряд переваг.

Передусім, це стосується питань територіальної підсудності. Зустрічний позов може бути пред'явлений відповідачем за своїм місцем  проживання,   тобто в тому суді, де пред'явлено  перший

1  Див.    Радянський    цивільний    процес.    Під    редакцією    проф.    Клейн-мана О. Ф ,  1954 р., стор.   161; Радянський  цивільний   процес.  Під   редакцією

,професора Юдель'сона,  1956, стор. 221. Радянське цивільне процесуальне право. Учбовий посібник під редакцією Гурвича М. А.   1957 р. стор.   181 —183.

2  Див.   С    Н.   Абрамов.    Радянський    цивільний   процес,    М.,    1952, стор.  169.

3  Див. Н. І.   Клейн. Зустрічний  позов у радянському   цивільному   процесі.  Автореферат кандидатської дисертації, 1951 р. стор.   10.

4  Див. А. Т.   Арапов.   Про поняття   і   процесуальну   природу   зустрічного позову, Праці Томського державного  університету   ім. В. В.  Куйбишева. Збірник робіт юридичного факультету, том     159, 1965 р., стор. 95.

5  Див.     Радянське   цивільне   процесуальне   право,   Учбовий   посібник   під редакцією проф. Гурвича М. А., М., 1957 р., стор.  181.

33

>>>34>>>

позов за загальною територіальною підсудністю (ст. ст. 125, 131 ЦП К УРСР).

Можливість розгляду зустрічного позову разом з першим сприяє ліквідації в одному процесі всіх спірних питань між позивачем і відповідачем.

Якщо відповідач використовує зустрічний позов для захисту проти первісного, задоволення зустрічного позову виключає задоволення вимог позивача (повністю або до деякої міри). Одночасний розгляд первісного і зустрічного позовів виключає можливість винесення судом рішень, які протирічать один одному, дозволяє суду повніше, глибше і правильніше з'ясувати справжні взаємовідносини сторін1.

Зустрічний позов характеризується певними ознаками.

Передусім, зустрічний позов як звичайний позов являє собою звернення відповідача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

У зв'язку з тим, що позивач свого часу порушив права відповідача, у останнього виникає процесуальна заінтересованість в одержанні сприятливого для себе судового рішення. Відповідач як особа, яка бере участь у справі, має не лише обов'язки перед позивачем, а й процесуальні права на звернення із своїми вимогами суду2. Своє право на захист відповідач реалізує в уже виниклому проти нього процесі. Тому при зустрічному позові сторони змінюють своє процесуальне положення.

Позивач по первісному позову стає відповідачем по зустрічному позову; відповідач по первісному позову виступає в процесуальному положенні позивача.

Насонов пред'явив позов про визнання недійсним ордера, виданого ЖКВ тресту «Житлобуд» Примаку на дві кімнати. Трест «Житлобуд» позову не визнав, посилаючись на те, що ордер свого часу був виданий «Холодильником № 1», якому не належить дана житлова площа. В свою чергу трест «Житлобуд» пред'явив позов про визнання цього ордеру недійсним, бо «Холодильник» не мав права на розпорядження житловою площею3.

У даному випадку позов пред'явлено відповідачем по первісному позову і заявлений у вже виниклому процесі для спільного розгляду.

Не є зустрічним позовом вимога, хоча і заявлена відповідачем у виниклому процесі, але пред'явлена не до позивача, а до іншої особи.

Подружжя Нікіфорових звернулися з позовом до Бараннікова про вилучення у нього двох кімнат, в яких вони раніше проживали. Як співвідповідач був притягнутий до справи і відділ обліку

1  Див.   Н.   І.   К л є й н, Зустрічний   позов  у   суді   та   арбітражі,   М., —і 1964 р., стор.  11.

2  Див.  М. А.   Гурвич, Право на позов, М.,  1949, стор. 49.

3  Див. Бюлетень Верховного Суду РРФСР, 1963 p., № 6, стор. І.

34

>>>35>>>

та розподілу житлової площі. Відділ розподілу житлової площі пред'явив позовну вимогу до Бараннікова про вилучення цих двох кімнат на тих підставах, що Баранніков систематично здає ці кімнати в піднайм.

Цим позовом відділ розподілу житлової площі заявив свої самостійні вимоги на спірні кімнати, однак не позивачем, а відповідачем у справі. Тому такі вимоги зустрічним позовом бути не можуть1.

За процесуальної співучасті зустрічний позов може бути пред'явлений як одним із співвідповідачів, так і до одного із співпозивачів. Питання про процесуальне положення сторін при співучасті вирішується значно ширше. Припускається пред'явлення зустрічного позову не лише до позивача, а й до особи, яка не є позивачем по первісному позову. І тут створюється видимість зустрічного позову, хоча такого по справі немає.

Райжитловідділ пред'явив позов про визнання відповідача таким, що втратив право на житлову площу, а відповідач пред'являє позов не лише до позивача, а й вимагає виселення особи, яка зайняла спірну житлову площу за розпорядженням райжитло-відділу. З урахуванням суб'єктивного складу житлових правовідносин подібний позов зустрічним вважати не можна, бо він пред'явлений до особи, яка не є позивачем по. первісному позову2.

На своєрідну особливість процесуальних прав сторін при зустрічному позові звернув свого часу увагу Верховний Суд СРСР.

В одній із своїх ухвал Верховний Суд СРСР вказав, що коли взаємні вимоги сторін випливають з однієї підстави і по них пропущений строк позовної давності, то суд, відновивши строк давності одній стороні, не повинен відмовляти у такому відновленні другій стороні3.

Зустрічний позов за загальним правилом є засобом захисту проти позову. Він включає в себе як ознаки процесуального захисту, так і матеріально-правового. Зустрічні вимоги відповідача можуть бути вимогами про присудження, визнання, перетворення.

При пред'явленні зустрічного позову відповідач прагне до досягнення подвійної мети: захисту свого права і захисту від попередніх вимог позивача. Однак цілком припустимі випадки, коли зустрічні позови не переслідують мети захисту проти позову.

Савельева звернулася з позовом до Свистуненка про розторг-нення шлюбу. Відповідач пред'явив зустрічний позов про розділ вкладу в ощадній касі, посилаючись на те, що вклад є їх спільним майном. Як видно, цей зустрічний позов не спрямований на спростування   первісного  позову,   не  служить    відповідачу   засобом

1  Див. Бюлетень Верховного Суду РРФСР, 1962 p., №2, стор.  8.

2  Див. М.   Рінг,   Вказана робота, стор.   163.

3  Див.   «Судова   практика   Верховного   Суду   СРСР»,    1951   p.,    № стор. 28—29.

35

>>>36>>>

захисту, а пред явлений для одночасного розгляду взаємозв язаних

вимог\

Зустрічний позов пред'являється у вже виниклому процесі по первісному позову і для спільного з ним розгляду. Тому не буде зустрічним позов відповідача, пред'явлений до позивача під час судочинства у справі, але не для спільного розгляду, а для розгляду в іншому процесі2.

Вимоги відповідача, заявлені в зустрічному позові, можуть бути предметом самостійного  процесу.

Це можливо в тих випадках, коли первісний позивач не пред'явив чомусь позову, а можливому відповідачу необхідно захистити свої права. Тоді відповідач заявляє свої вимоги уже не у зустрічному, а в самостійному позові. Природно, вимоги відповідача можуть мати самостійний характер і тоді, коли первісний позов уже розглянуто, але відповідач не пред'явив зустрічного позову або цей позов за мотивами доцільності спільного розгляду не був прийнятий судом. Розгляд зустрічного позову в одному процесі буде і тоді, коли зустрічний позов пред'явлено при новому розгляді справи по скасованому рішенню, якщо навіть при первісному розгляді справи зустрічний позов не пред'являвся 3.

Від подібних випадків слід відрізняти ті, коли відповідач після скасування рішення суду подає заяву про повернення йому майна, присудженого позивачу по скасованому рішенню у справі. В цьому випадку відповідач пред'являє не зустрічний позов, а подає заяву про поворот виконання скасованого рішення. Ця заява має бути розглянута судом при новому розгляді справи, але вже не за правилами розгляду зустрічного позову, а з певними процесуальними особливостями*.

Природно, не буде зустрічним позовом позов відповідача до позивача, які розглядаються тим самим судом, у той же день, але в іншому процесі0.

Якщо зустрічний позов розглядати як засіб захисту проти первісного позову, він повинен бути з ним у певному зв'язку, тобто неприпустимо, щоб з даної справи суд розглядав незв'язані між собою вимоги. Це зробить неможливим винесення по справі законного та обгрунтованого судового рішення.

Таким чином, зустрічний позов ми розглядаємо передусім як засіб захисту проти первісного позову (з матеріально-правовими і процесуальними ознаками), а також незалежно від цього захисту, якщо у відповідача є самостійні вимоги до позивача, вимоги,

1   Див.  Бюлетень Верховного Суду РРФСР,  1963 p.,   № 5, стор. 8.

2  Див    С    Т    Арапов.   Вказана робота, стор   96

3  Див. «Судова практика Be хояного Суду СРСР», 1952 p., № 11, стог   27— 29    1955 p. № 5, стор. 46—47

4  Див   «Судова практика Верховного Суду СРСР»  1953 p., №6, стор. 69—40.

5  Див. «Судова практика Верховного Суду СРСР», 1953 p., № 3, стор. 35—36.

і 36

>>>37>>>

міцно пов'язані з пред'явленим позовом. Слід відзначити, що не всі процесуалісти розглядають зустрічний позов як засіб захисту від первісного позову, роблячи наголос на самостійний характер вимог відповідача до позивача1.

Заперечення або применшення значення ознак засобів захисту у зустрічному позові утруднює з'ясування його справжньої правової природи, його значення для захисту прав відповідача.

Якщо ми розглядаємо зустрічний позов як засіб захисту відповідача, виникає питання про його відмінність від заперечення проти позову. Зустрічний позов і заперечення проти позову об'єднує їх процесуальна цілеспрямованість2.

Судовій практиці відомі випадки, коли відповідач, захищаючись проти позову, ту ж саму незгоду з вимогами позивача процесуально заявляє або у вигляді заперечень, або у вигляді зустрічного позову. Це, зокрема, зустрічається за позовами про стягнення алиментів на утримання дітей. В одному випадку відповідач оспорює своє батьківство за допомогою заперечень, добиваючись рішення про відмову позивачу в позові, в другому — пред'являє зустрічний позов про визнання недійсним запису його батьком дитини.

У житлових правовідносинах за позовами про виселення відповідачі відстоюють своє право на житлову площу або шляхом заперечень або шляхом пред'явлення зустрічного позову3.

У процесуальній літературі немає єдиної думки про співвідношення заперечень проти позову3 зустрічним позовом.

Одні автори вважають, що процесуальне здійснення права можливе не лише шляхом пред'явлення зустрічного позову, а й шляхом заперечення, яке протиставляється первісному позову4.

На думку інших авторів, відповідач не може скористатися запереченням проти позову, якщо його право потребує судового підтвердження . В даному випадку обов'язково має бути пред'явлено зустрічний ПОЗОВ5.

Слід визнати більш переконливою другу точку зору. Якщо відповідач не тільки заперечує проти позову, а й заявляє самостійну вимогу до позивача, ці вимоги для судового підтвердження мають бути висловлені лише в формі зустрічного позову.

1  Див. «Радянський цивільний процес», Під редакцією   проф.  К. С.   Юде-льсона, М-    1956 р., стор. 221   Див.  Радянське цивільне процесуальне право, Під гедакціею проф. М   А   Гурвича.    М.,  1957 р., стор.  181.

2  Див   Л   І   А н и с и м о в а, Зустрічний позов і заперечення проти позову. «П; аво навство»,   1961 p., №  1, стор.  143.

3  Див. Бюлетень Верховного Суду РРФСР,  1962 p., № 6,   стор.    3.   Див. «Радянська юстиція»,   1962, № 23, стор.  5.

4  Див. Л.  І   Анис и мов а. Вказана робота, стор. 146. М. П. Рінг. Вказана робота, стор    196—197. Н.  І.  Клейн, Вказана робота, стор.  18—20.

6 Див. Д. Швейцер. Зустрічний позов «Соціалістична законність». 1957 p., № 1, стор. 44. Б. С. Антипов, Л. С Герзон. Адвокат у радянському цивільному процесі,   1954 р., стор. 77.

37

>>>38>>>

Вказані міркування підтверджуються і практичними. Без пред'явлення зустрічного позову суд не вправі присуджувати первісного позивача до цілком певних дій по відношенню до відповідача, а може лише відмовити первісному позивачу в позові. Не можна не звернути уваги і на те, що при запереченні проти позову позивач прагне (і повинен) довести правомірність своїх вимог. При пред'явленні ж зустрічного позову він має захищатися проти заявленої вимоги. Якщо ми не враховуватимемо наслідків заперечення проти позову (відмова позивачу в позові) і зустрічного позову (присудження позивача до цілком певних дій) ми заздалегідь ставитимемо позивача у явно невигідне для нього процесуальне становище. Щоправда, до деякої міри можна б погодитися з думкою, яка критикується, коли б автори робили обмовку про те, що заперечення проти позову може виключити пред'явлення зустрічного позову, якщо вимога відповідача буде не про присудження або перетворення, а лише про визнання.

Погоджуючись з думкою про те, що як заперечення проти позову, так і зустрічний позов спрямовані проти позову первісного, слід все ж провадити між цими засобами захисту прав відповідача певні відмінності.

При запереченні проти позову найневигідніші наслідки для позивача можуть полягати лише у відмові йому в позові. Присуджувати з нього якихось дій на користь відповідача суд не вправі. При зустрічному ж позові відповідача не задовольняє лише відмова в позові позивачу. У нього є своя самостійна вимога, підтвердження якої він і добивається у суду. На таких позиціях стоїть і судова практика1.

Якщо ж зустрічний позов відповідачем не пред'явлений, позивач ніколи не може бути поставлений у гірше становище порівняно з тим, в якому він знаходився до виникнення процесу. Ця ж відмінність зустрічного позову від заперечень виявляється і у справах, де розв'язання спору відбувається шляхом зарахування. Якщо сума зустрічної вимоги не перевищує суми вимог за основним позовом, зарахування може бути проведено і шляхом заперечення проти позову. Якщо ж вимоги відповідача перевищують вимоги позивача, зарахування можливе лише при пред'явленні зустрічного позову2.

Зустрічний позов відрізняється від заперечень проти позову своєю самостійністю.

Заперечення проти позову цілком залежить від долі первісного позову, рух якого залежить від розсуду позивача, суду. Так, наприклад, при відмові від позову, при зупиненні, припиненні судочинства по справі заперечення відповідача втрачає своє значення,

1  Див., «Збірник постанов Президії   і   ухвал   Судової Колегії у цивільних справах Верховного Суду РРФСР». Держюрвидав,  1960 р., стор. 33.

2  Див. «Судова практика Верховного Суду СРСР», 1955 р. № 1,  стор. 46.

38

>>>39>>>

бо воно вже цілком залежить від процесуальних результатів розгляду первісного позову1.

Якщо відповідач свою вимогу висловлює у вигляді заперечення добиваючись відмови у позові, суд може відмовити позивачу в позові на інших підставах, не вирішуючи питання з урахуванням заперечення відповідача. Свої заперечення в цих випадках відповідач може заявити у суд шляхом самостійного позову.

Якщо ж вимога відповідача виражена у вигляді зустрічного позову, суд зобов'язаний винести по ньому рішення незалежно від долі позову первісного.

При відмові позивача від позову, зупиненні або закритті судочинства по справі суд може лише виділити вимогу по зустрічному позову в окреме судочинство2.

Нарешті, зустрічний позов відрізняється від заперечення проти позову формою і часом його пред'явлення.

Заперечення проти позову може бути заявлено у письмовій та усній формі у будь-якій стадії процесу до ухвали судом рішення по справі.

Зустрічний же позов може бути пред'явлений у певний час (ст. 140 ЦПК УРСР) за загальними правилами пред'явлення позову (ст. 137 ЦПК УРСР).

Розглянувши найпринциповіші відмінності між запереченням і зустрічним позовом, необхідно ще раз підкреслити, що коли вимога відповідача формулюється у вигляді визнання за ним певного права (позов про визнання), захист відповідача проти позову може здійснюватися як у формі заперечення проти позову, так і у формі зустрічного позову.

Вибір цієї альтернативної форми захисту залежить від тієї процесуальної мети, яку переслідує відповідач3.

Для прийняття зустрічного позиву з метою спільного розгляду його з первісним необхідні певні умови. Ст. 141 ЦПК УРСР встановлює, що зустрічний позов може бути прийнятий до спільного розгляду, коли обидва позови взаємно пов'язані і спільний їх розгляд є доцільним. Тут же розкривається поняття взаємного зв'язку обох позовів. Позови вважаються взаємно зв'язаними, якщо обидва вони випливають з одного правовідношення або вимоги по них здатні до зарахування. Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятися в тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну.

Після визнання шлюбу недійсним між Серкіним і Сальниковою, остання залишила Серкіну дитину і поїхала до іншого міста. Через три роки вона повернулася і стала вимагати передачі їй дитини на виховання. Серкін звернувся до суду з позовом про те, щоб

1  Див. Н. І. Клейн. Вказана робота, стор. 24—25.

2  Див. И'. І. Клейн.   Вказана робота, стор. 24—25.

3  Див. «Збірник Постанов Пленуму і ухвал колегій Верховного суду Союзу СРСР,  1944 р.», Юрвидав, 1948 р., стор. 263.

39

>>>40>>>

дитина залишилася у нього. Сальникова пред'явила зустрічний позов про відібрання дитини. Народний суд, розглянувши справу, позовну вимогу позивача задовольнив, а в задоволенні зустрічного позову відмовив1.

У даному випадку відповідачка просила визнати за нею наявність певних прав, що мало спричинитися до відмов в позові первісному.

Отже, в цьому випадку відповідач переслідує мету не тільки відмови позивачу в позові, а й присудження позивача до цілком певних дій.

У спорах, які випливають із житлових правовідносин, подібні випадки зустрічаються тоді, коли позивач вимагає виселення відповідача через неможливість спільного проживання, а відповідач у зустрічному позові вимагає виселення позивача як такого, що не має права на житлову площу.

І тут ми бачимо, що задоволення зустрічного позову спричиняється до відмови в задоволенні позову первісного.

Взаємна пов'язаність обох позовів може полягати і в тому, що зустрічний позов спрямований на підрив підстав первісного позову.

Федотова пред'явила до Григор'євої позов про повернення майна, яке залишилося після смерті батька. На підтвердження своїх позовних вимог Федотова представила свідоцтво про право на спадщину.

Григор'єва пред'явила зустрічний позов про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним.

Судом був задоволений зустрічний позов, в задоволенні первісного було відмовлено.

У даному прикладі первісний позов був заснований на праві спадкоємства. Визнання ж цього свідоцтва недійсним не тільки викликало відмову у задоволенні первісного позову, а призвело до заперечення всіх прав, заснованих на свідоцтві про право на спадщину і виключило повністю всі майбутні домагання на цій же підставі2.

Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятися в тому, що обидва випливають з однієї підстави.

Припущення спільного розгляду обох позовів тут пояснюється тим, що взаємний зв'язок підкреслює однорідність обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем.

У даному випадку для спільного розгляду обох позовів цілком досить, щоб у підставі обох позовів були однакові юридичні факти.            ,

Степанова пред'явила позов до Смоленцової про виселення з будинку, який їй належав, за мотивом особистої потреби в житлі.

1  Див.  Збірник постанов Президії і   ухвал   Судової   колегії  у   цивільних справах Верховного Суду РРФСР; М.,  1960 р., стор.  126.

2  Див.   Н.   І.   Клейн. Вказана робота, стор. 38.

40

>>>41>>>

Смоленцева пред'явила зустрічний позов про стягнення 900 карбованців — вартості зробленого нею капітального ремонту будинку.

Тут у підставі первісного і зустрічного позову є спільні юридичні факти, бо спір виник з приводу одного й того ж будинку1.

Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.

У судовій практиці подібні випадки зустрічаються досить часто. Задоволення зустрічного позову про визнання неправильним запису батьківства органами ЗАГС паралізує вимогу первісного позову про стягнення алиментів на утримання дитини.

Такі характерні види зв'язку між первісним і зустрічним позовом.

Зустрічний позов може бути прийнятий судом до спільного розгляду і тоді, коли він спрямований до зарахування первісної вимоги.

Для здійснення зарахування матеріально-правова вимога відповідача до позивача повинна відповідати умовам, вказаним в ст. 217 ЦК УРСР.

Однак і за наявності цих умов не будь-яка вимога відповідача може бути пред'явлена до зарахування. Так, наприклад, зарахування не припускається для погашення вимог за позовами про стягнення алиментів.

Цивільні процесуальні кодекси союзних республік до прийняття нового процесуального законодавства по-різному розглядали зустрічний позов як засіб зарахування.

Так, у цивільних процесуальних кодексах Української РСР, Азербайджанської РСР, Грузинської РСР, Туркменської РСР було прямо вказано, що для здійснення зарахування необхідно пред'явлення зустрічного позову. Цивільний процесуальний кодекс РРФСР та інших союзних республік для здійснення зарахування не вимагали пред'явлення зустрічного позову. Тут зарахування може бути здійснено шляхом заперечення проти позову, якщо пред'явлена для зарахування вимога була меншою або рівнозначною первісному позову. Коли ж зараховувана сума була більше ціни первісного позову, то зустрічний позов має бути пред'явлений на суму, яка перевищує ціну первісного позову2.

За діючим процесуальним законодавством для здійснення зарахування обов'язкове пред'явлення зустрічного позову.

Зарахування, як відомо, не настає автоматично. Для припинення зобов'язання шляхом зарахування необхідна заява про це хоча б одного учасника спірного правовідношення. Згода  іншої

«Збірник постанов Президії і ухвал Судової колегії у цивільних справах

aur,rr.   r-ІГЛЛЛ   РРСЬГР»      М        I960   П..    ГТПП.    96

1  «Збірник постанов Президії і ухвал Судової Верховного суду РРФСР», М., 1960 р., стор. 96.

2  Див. М.   Рінг.   Вказана робота, стор.  198.

41

>>>42>>>

сторони не потрібна, бо зарахування — це одностороння угода. В той же час зарахування не виключає і взаємної згоди сторін зобов'язань з цього питання1.

У судовій практиці зарахування зустрічних вимог відбувається таким шляхом.

Менша за сумою вимога погашається повністю, а більша за сумою припиняється в частині, рівній меншій вимозі.

Пред'явлення зустрічного позову відбувається за загальними правилами позовного судочинства.

У зустрічній позовній заяві повинні бути виконані вимоги про реквізити позовної заяви (ст. 137 ЦПК УРСР), загальними правилами (ст. 139 ЦПК УРСР) визначається і порядок усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Велике практичне значення має строк пред'явлення зустрічного позову.

Необхідність встановлення строку для пред'явлення зустрічного позову диктується інтересами судової практики.

Ст. 140 ЦПК УРСР встановлює загальне правило про те, що зустрічний позов може бути пред'явлений не пізніше трьох днів до судового засідання у справі. Вказані у,законі строки забезпечують можливість для відповідача своєчасно подати зустрічний позов", попереджують необхідність відкладання слухання справи, бо позивач може підготуватися до захисту за зустрічним позовом.

Прийняття зустрічного позову після вказаного строку залежить вже від розсуду судді або суду.

Отже, прийняття зустрічного позову за три дні до судового засідання (при наявності необхідних умов) — це обов'язок судді. Прийняття ж зустрічного позову пізніше—це вже не обов'язок, а право судді або суду.

Кінцевим строком пред'явлення зустрічного позову буде, природно, вихід суду до нарадчої кімнати.

1 Див. О. С Іоффе.   Радянське цивільне право, (загальна частина) ЛДУ, 1958 р., стор. 502.

>>>43>>>