ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКІВ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

У випадках, коли в передбачений ч.і ст. 156 КПК України двохмісячний строк розслідування кримінальної справи не можли­ве, а підстав для скасування чи зміни запобіжного заходу на більш м'який немає, слідчий може звернутися до суду з погодженим із прокурором поданням про продовження строку тримання під вар­тою. Подання повинно бути мотивованим і включати в себе причи­ни, за якими строк продовжується; обставини і факти, які належить дослідити; докази, які підтверджують, що злочин вчинено особою, яка тримається під вартою; та обгрунтування необхідності збере­ження цього запобіжного заходу.

Слід пам'ятати, що необхідність в продовженні строку трима­ння під вартою викликана не тільки необхідністю проведення яки­хось слідчих дій (наприклад, додаткової чи повторної експертизи, проведення обшуків, оглядів чи інших слідчих дій), що є підставою для продовження строків досудового слідства. Щоб закінчити роз­слідування у справі в повному обсязі по деяких справах, достатньо продовжити строки розслідування, а необхідність у запобіжному заході інколи може відпасти. Тому слідчий при зверненні до суду про продовження запобіжного заходу повинен в поданні обгрунту­вати необхідність збереження цього запобіжного заходу, чого на практиці слідчі не завжди роблять.

Строки досудового слідства можуть продовжуватись:

до чотирьох місяців суддею того суду, який виніс постанову

про застосування запобіжного заходу; при цьому подання про

продовження строку тримання особи під вартою повинно бути

подане до суду не пізніше як за п'ять діб до закінчення строку

тримання особи під вартою;

до дев'яти місяців у справах про тяжкі або особливо тяжкі

злочини суддею апеляційного суду. Подання в цьому випадку

подається не пізніше п'ятнадцяти діб до закінчення строку

тримання під вартою;

до вісімнадцяти місяців в особливо складних справах про осо­

бливо тяжкі злочини (суддею Верховного Суду України). Слі­

дчий повинен подати подання до суду не пізніше двадцяти діб

до закінчення строку тримання під вартою.

25

Питання щодо дотримання строків подачі подання про продо­вження строку запобіжного заходу є сьогодні як ніколи актуальним. Аналіз практики показав, що слідчі не дотримуються встановлених законом вимог щодо цього питання, подання подаються навіть піс­ля закінчення встановлених строків тримання під вартою, що не відповідає вимозі ч.7 ст. 156 КПК України, згідно з якою в разі за­кінчення строку тримання під вартою як запобіжного заходу (зага­льного чи продовженого на певний строк), якщо цей строк не про­довжено у встановленому Кодексом порядку, слідчий, прокурор зо­бов'язані негайно звільнити особу з-під варти. Начальник місця по­переднього ув'язнення зобов'язаний негайно звільнити з-під варти обвинуваченого, щодо якого постанова судді про продовження строку тримання під вартою на день закінчення строків тримання під вартою, передбачених ч.ч. 1, 2, 6 ст. 156 КПК, не надійшла. При цьому він направляє повідомлення особі чи органу, у провадженні яких перебуває справа, та відповідному прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням.

У кожному випадку, коли розслідування справи у повному об­сязі у строки, зазначені в ч.ч. 1 чи 2 ст. 156 КПК, закінчити немож­ливо, і за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу проку­рор, який здійснює нагляд за виконанням законів при провадженні розслідування у даній справі, має право дати згоду про направлення кримінальної справи до суду в частині доведеного обвинувачення.

В цьому випадку справа в частині нерозслідуваних злочинів чи епізодів злочинної діяльності з додержанням вимог ст. 26 КПК України виділяється в окреме провадження і закінчується в загаль­ному порядку. Але вирішувати це питання необхідно в кожному випадку окремо, розглянувши всі за і проти.

Закон не передбачає іншої процедури щодо розгляду судом подання слідчого про продовження строків тримання під вартою -вона в цілому така ж, як і процедура розгляду подання слідчого про обрання запобіжного заходу взяття під варту. Але як було вже ска­зано, подання слідчого повинно бути мотивованим і обгрунтова­ним, оскільки суддя, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, фактично перевіряє й оцінює докази слідчого з цього питання, які він викладає в своєму поданні. Підлягають су­ддівській перевірці й оцінці питання щодо необхідності досліджен­ня фактів, указаних в поданні, і причини, за яких вони не були до­слідженні в установлений законом строк; необхідність збереження щодо певної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вар­тою і, звичайно, наявність у справі доказів, які підтверджують вину обвинуваченого чи підозрюваного.

26