§ 1. Поняття підсудності кримінальних справ

Із поняттям підсудності пов'язане вирішення питання про те, який суд уповноважений розглядати ту чи іншу справу по суті. Підсудність — ife сукупність ознак кримінальної справи, згід­но з якими крішінально-процесуальний закон визначає суд, який правомочний розглядати певну кримінальну справу як суд першої інстанції Отже, інститут підсудності відіграє організа­ційну роль у кримінально-процесуальних відносинах, розмежо­вуючи повноваження судів щодо розгляду ними кримінальних справ лише по першій інстанції.

Повноваження судів щодо розгляду справ у апеляційній і касаційній інстанціях залежить від того, в якому суді розгля­дали справу по суті та який суд є вищестоящим для цього су­ду. Тобто, питання про розгляд справ в апеляційній і касацій­ній інстанціях визначається "автоматично".

У теорії кримінального процесу існують такі види підсуд­ності: предметна, територіальна, спеціальна, персональна, аль­тернативна та за зв'язком справ.

Предметна (родова) підсудність залежить від тяжкості зло­чину та його кваліфікації за обвинувальним висновком, тобто це розмежування повноважень судів для розгляду справ по су­ті по вертикалі. Родова ознака підсудності визначається шляхом прямих вказівок у законі про віднесення певних кате­горій справ для розгляду тими чи іншими судами. Місцевим судам підсудні всі справи, крім тих, що підсудні вищестоящим та військовим судам. Місцеві суди розглядають по першій ін­станції близько 90 відсотків всіх кримінальних справ. Ст. 34 КПК дає вичерпний перелік злочинів, справи по обвинувачен­ню в яких підсудні апеляційним та прирівняним до них судам: злочини проти основ національної безпеки України, передба­чені ст.ст. 109-114 КК України; злочини, за вчинення яких КК України передбачено покарання у вигляді довічного позбав­лення волі. Крім того, вищезазначені суди мають право роз­глядати кримінальні справи у випадках їх особливої складнос­ті або важливості.

Підсудність кримінальних справ.

125

Територіальна (місцева) підсудність (ст. 37 КПК) пов'язана з місцем вчинення злочину. В юридичному розумінні останнє є поняттям неоднозначним. Основною ознакою, яка визначає територіальну підсудність справи, є дійсне місце вчинення злочину, проте у певних ситуаціях можуть бути і допоміжні ознаки, наприклад, місце закінчення досудового слідства у справі. Адже є справи, в яких злочин було розпочато в місці, на яке поширюється юрисдикція одного суду, а закінчено в те­риторіальних межах юрисдикції іншого суду. Відповідно до правил визначення підсудності за місцем закінчення досудово­го слідства, на практиці вирішують питання підсудності і в тих випадках, якщо місце вчинення злочину неможливо вста­новити. Прикладом можуть бути злочини, вчинені під час польоту на повітряному чи переїзду на залізничному транс­порті.

У разі вчинення кількох злочинів у різних місцях підсуд­ність визначає суд вищого рівня, виходячи з того, де вчинено більшість злочинів або найбільш тяжкі злочини. Крім того, при визначенні територіальної підсудності слід враховувати і місце перебування більшості учасників процесу (потерпілих, свідків), забезпечення 'їх безпеки тощо (ст. 38 КПК).

Спеціальну та персональну підсудності визначають особли­вості суб'єктів. Це підсудність військових судів, що залежить від військових звань (ст. 36 КІЖ).

За ознаками персональної підсудності апеляційні суди по першій інстанції розглядають справи щодо всіх суддів. Таку підсудність визначає голова Верховного Суду України або його заступник. Ці справи не можуть призначатись для розгляду в суді, в якому працював суддя, якого обвинувачують у вчинен­ні злочину (п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про статус суд­дів"). Персональна ознака підсудності у вказаних випадках по­в'язана з особливими гарантіями недоторканності суддів, до­зволяє враховувати при здійсненні правосуддя особливості професійної діяльності суддів, а також уникати упередженого ставлення до підсудного, якщо б справу розглядали за місцем вчинення злочину.

Альтернативна підсудність — це визначення підсудності справи, якщо її можуть розглядати кілька однойменних судів (ст. 39 КПК). У разі об'єднання в такому провадженні кри­мінальних справ з обвинувачення кількох осіб у вчиненні кіль­кох злочинів, якщо ці справи підсудні двом або кільком одно-

126

Глава 11.

йменним судам, справу розглядає той суд, в районі діяльності якого було порушено кримінальну справу або закінчено досу-дове слідство або дізнання. Тож норми вказаної статті є уточ-нювальними щодо правил територіальної підсудності справ, викладених у ст. 37 КПК.

Питання про направлення справи до того чи іншого одно­йменного суду (за місцем її порушення чи за місцем закінчен­ня досудового слідства) вирішує прокурор або його заступник після затвердження обвинувального висновку (ст. 232 КПК).

Підсудність за зв 'язком справ — це визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнойменних або одно­йменних судів. Вирішення питання щодо розгляду криміналь­них справ однойменними судами ми щойно розглянули. Про визначення підсудності справ, які належать до компетенції різ­нойменних судів, йдеться в ст. 40 КПК. Різнойменними є су­ди, які мають різну предметну та спеціальну підсудність, на­приклад: місцевий і апеляційний суд, районний суд та військо­вий суд гарнізону.

Метою визначення підсудності справ між різнойменними судами є дотримання принципів правосуддя про всебічність, повноту й об'єктивність дослідження доказів у справі. Якщо одні злочини підлягають розгляду в місцевих судах, а інші в апеляційних, то всю кримінальну справу має розглядати апе­ляційний суд. У разі обвинувачення однієї особи або групи осіб у вчиненні кількох злочинів, якщо справа хоча б про один із злочинів підсудна військовому суду, а про інші — за­гальному суду, то справи про всі злочини розглядає військо­вий суд. Якщо обвинувачено осіб у вчиненні одного чи кіль­кох злочинів, що не є військовими злочинами, а справа хоча б одного з обвинувачених підсудна загальному суду, справу що­до всіх обвинувачених розглядає загальний суд.

Процесуальний порядок направлення справи за підсудністю визначено в ст. 41 КПК.

При попередньому розгляді справи суддя з'ясовує, чи підсуд­на вона суду, на розгляд до якого надійшла. Якщо ні, то суддя виносить відповідну постанову і надсилає справу за підсудніс­тю. Якщо під час розгляду справи в судовому засіданні буде з'ясовано, шо справа підсудна іншому однойменному суду, суд­дя, в разі неможливості об'єктивного і повного дослідження обставин справи, надсилає її за підсудністю.

Підсудність кримінальних справ.

127

Питання про передачу справи з одного районного (місь­кого) та прирівняних до них судів в межах однієї області (м. Києва і Севастополя) вирішується відповідно головою апе­ляційного суду області та головами прирівняних до них судів. Питання про передачу справи до суду іншої області вирішу­ється головою Верховного Суду України чи його заступником.

У всіх випадках необхідно дотримуватись норм закону про те, що справу повинен розглядати той суд, до підсудності якого вона належить. Справу, яку розглядають у суді вищого рівня, не може бути передано за підсудністю до суду нижчого рівня.

Законодавець у ст. 42 КПК застерігає, що спори про підсу­дність недопустимі. Це зроблено із метою забезпечення швид­кого, повного, всебічного, об'єктивного розгляду кримінальної справи. Недопустимість спорів про підсудність пояснюється як інтересами ефективного здійснення правосуддя, так і інтереса­ми захисту прав особи. В ст. 14 Міжнародного пакту "Про громадянські і політичні права" зазначено, що підсудний має право бути засудженим чи виправданим без невиправданої за­тримки.