§ 2. Характеристика окремих положень судового розгляду

Безпосередність судового розгляду. Згідно зі ст. 257 КПК

суд першої інстанції при розгляді справи зобов'язаний до­слідити докази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, за­слухати висновки експертів, а в разі необхідності — і допита­ти їх, оглянути речові докази, оголосити протоколи та інші до­кументи. В самому визначенні сформульовано та закріплено суть безпосередності у судовому розгляді.

Судді, одержавши дані про обставини, що мають значення по справі, шляхом особистого сприйняття всіх доказів у судо­вому засіданні і лише на підставі цього, роблять висновки по справі. Як правило, слід обстежувати дані про факти, що на­дійшли з першоджерел. Безпосередність судового розгляду до­зволяє уникнути неточностей при передачі суду необхідної для вирішення справ інформації. Тому це є суттєвою умовою встановлення обставин справи відповідно до дійсності.

Суд не вправі замість безпосереднього сприйняття доказів обмежитись вивченням та оглядом письмових матеріалів спра­ви, в яких докази, що підлягають дослідженню, було зафіксо­вано під час проведення досудового слідства. Суд має право оголосити такі матеріали лише в суворо обмежених законом випадках, як правило, за неможливості безпосередньо досліди­ти будь-які докази як першоджерела. Однак оголошені в судо­вому засіданні матеріали може бути поьсладено в основу виро­ку лише після їх всебічної перевірки і підтвердження. Суд не лише безпосередньо заслуховує показання свідків, потерпілих, підсудних, а й повинен оглянути і дослідити речові та письмо­ві докази, які є в справі.

Протоколи слідчих дій (крім протоколів допитів та очних ставок), що посвідчують факти, які досліджує по справі суд, має бути оголошено, перевірено й оцінено в сукупності з ін­шими доказами, що розглядаються під час судового розгляду. Суд не має права посилатися у вироку на докази, які не було оголошено в судовому засіданні (ч. 2 ст. 329 КПК) та не ві­дображено в протоколі судового засідання. Порушення такої норми тягне за собою скасування вироку. Безпосередність су­дового розгляду є проявом незалежності суддів і їх самостій­ності при прийнятті рішення по справі. З безпосередністю тіс-

134

Глава 12.

но пов'язано таке положення кримінального процесу, як незмінність складу суду при розгляді справ.

Незмінність складу суду передбачає, що кожну криміналь­ну справу обов'язково розглядають в одному й тому самому складі суддів. Якщо у справі беруть участь народні засідателі і хто-небудь із них не може продовжувати участь у судовому засіданні, то його заміняють запасним засідателем (ст. 259 КПК), однак лише за умови, що останній був присутнім при судовому розгляді кримінальної справи із самого початку. Як­що хто-небудь із суддів позбавлений можливості продовжува­ти брати участь у засіданні, його заміняють іншим суддею, а розгляд справи починають з початку (ст. 258 КПК).

Незмінність складу суду необхідна, щоб кожен із суддів мав змогу безпосередньо сприймати все, що відбувається в су­довому розгляді, а також можливість реальної участі в судово­му дослідженні доказів і прийнятті рішення по справі. Без цього положення судового розгляду не може бути гарантії рів­ності суддів і їх колегіальності при розгляді справи.

Усність судового розгляду (ст. 257 КПК). Судовий роз­гляд проводять в усній формі, що відрізняє його від інших стадій кримінального процесу, де рішення в основному прийма­ють на основі письмових матеріалів справи. В судовому роз­гляді вся необхідна інформація повинна сприйматися на слух. Суд заслуховує всіх учасників процесу, свідки дають показан­ня лише усно і відповідають на усно поставлені їм запитання, експерти оголошують свої письмові висновки, суд усно по­винен оголосити зміст всіх письмових доказів, інакше на них неможливо посилатися у вироку. Суд заслуховує також судові дебати, які складаються із промов прокурора, потерпілого і його представника, цивільного позивача, цивільного відповіда­ча, їх представників, захисника, підсудного (ст. 318 КПК). Звичайно, ці учасники процесу вправі подати в письмовому вигляді клопотання до суду, однак вони не можуть замінити усного виступу в судових дебатах.

Усність судового розгляду забезпечує безпосереднє сприй­няття доказів одночасно всім складом суду. Завдяки усності учасники судового процесу можуть найбільш ефективно реа­лізувати надані їм процесуальні права. Усна форма забезпечує активність учасників судового розгляду в дослідженні доказів, значно полегшує заявления клопотань, відводів, дачу показань, висловлювання своєї думки, рівний і одночасний доступ до ін-

Запільні положення судового розгляду

135

формації для всіх учасників процесу. Слід пам'ятати, що завдя­ки усній формі судового розгляду можна уникнути додаткових витрат.

Усність судового розгляду робить процес зрозумілим для присутніх у залі судового засідання. Без цього не мав би прак­тичного застосування конституційний принцип гласності судо­вого розгляду.

Рівність прав сторін у судовому розгляді (ст. 261 КПК). За кримінально-процесуальним законодавством, такі сторони судового розгляду, як прокурор, підсудний, захисник, потер­пілий та його законний представник, цивільний позивач та ци­вільний відповідач та їх представники, вправі, беручи участь у судовому розгляді, користуються рівними правами. Кожен із учасників судового розгляду має свої специфічні завдання, права та обов'язки. Закон проголошує рівність їх процесуаль­них прав щодо подання доказів, заявления відводів і клопо­тань, участі в дослідженні доказів та доведенні їх переконли­вості, виступу у судових дебатах, оскарження процесуальних рішень суду.

Надання рівності в правах суб'єктам кримінального проце­су, які належать до протилежних сторін, дозволяє їм вести рів­ний спір, забезпечує їх рівні можливості, а отже, і дійсну зма­гальність судового процесу.

Межі судового розгляду (ст. 275 КПК). Закон встановлює межі судового розгляду, тим самим вказуючи, що може бути предметом судового дослідження та судового рішення по пе­реданій до суду справі і які питання, своєю чергою, суд ви­рішити не може. Отже, розгляд справи обмежено за колом осіб і за змістом обвинувачення: проводиться тільки щодо під­судних і лише в межах пред'явленого їм обвинувачення.

Предметом судового розгляду є сукупність фактичних об­ставин справи, встановлених у результаті розслідування кри­мінальної справи, та їх кримінально-правова кваліфікація, що міститься у пред'явленому особі обвинуваченні. В разі пору­шення правил, встановлених в ст. 275 КПК, вирок підлягає скасуванню.

Встановлення меж судового розгляду зумовлено необхідніс­тю гарантування законного порядку притягнення особи до кримінальної відповідальності, встановлення всіх обставин справи та гарантування особі права на захист.

136

Глава 12.

Під час судового розгляду справи може бути встановлено, що підсудний вчинив злочин, за яким обвинувачення йому не пред'являли. В такому разі, якщо цей злочин не пов'язаний з тим обвинуваченням, що пред'явлено, суд не вправі досліджу­вати обставини вчинення цього злочину, а також ініціювати притягнення підсудного до кримінальної відповідальності за цей злочин. Згідно зі ст. 276 КПК, суд, за клопотанням проку­рора, потерпілого чи його представника, не зупиняючи розгля­ду справи, виносить ухвалу, а суддя — постанову, якими по­відомляє прокурора про вчинення злочину. В тих випадках, коли нове обвинувачення тісно пов'язане з початковим і окре­мий розгляд їх неможливий, всю справу повертають на додат­кове розслідування, а вже після його проведення направляють до суду в загальному порядку.

Якщо суд дійде висновку, що обвинувачення, за яким осо­бу віддано до суду, слід змінити або доповнити, що погіршить становище підсудного, суд зобов'язаний повернути справу на додаткове розслідування.

Також у тому разі, якщо під час судового розгляду кри­мінальної справи по суті буде встановлено, що злочин вчини­ла будь-яка з осіб, яких не притягнуто до кримінальної відпо­відальності, суд, за клопотанням прокурора, потерпілого або його представника виносить мотивовану ухвалу, якою пові­домляє прокурора про вчинення злочину або направляє все провадження по справі для проведення досудового слідства чи дізнання.

Головуючий у судовому засіданні (ст. 260 КПК). Судовим засіданням керує головуючий суддя, він виконує однакові функ­ції як за колегіального, так і за одноособового розгляду кри­мінальних справ. В колегії з трьох професійних суддів або ж двох суддів та трьох народних засідателів, які розглядають справу в суді першої інстанції, судді користуються рівними правами при вирішенні всіх питань. Разом із тим, суддя, голо­вуючий по справі, виконує низку додаткових завдань процесу­ально-організаційного характеру: веде судове засідання та на­раду суддів, тобто організовує діяльність як усіх учасників процесу, так і складу суду.

Головуючий повинен вживати всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи та встановлення істини; усувати з судового розгляду все, що не стосується справи, а також слідкувати за дотриманням порядку в залі судового засідання. В зв'язку з

Загальні положення судового розгляду

137

цим, головуючий має низку спеціальних прав та обов'язків. Він відкриває судове засідання по справі, оголошує склад су­ду, роз'яснює учасникам процесу їх права та обов'язки, вста­новлює особу підсудного, роз'яснює суть обвинувачення, слід­кує за дотриманням встановленого законом порядку судового засідання, керує дослідженням доказів, з'ясовує думки учасни­ків процесу щодо питань, які підлягають вирішенню під час судового розгляду, забезпечує правильне ведення протоколу судового засідання. Головуючий ставить на обговорення суд­дів всі питання, що підлягають вирішенню під час судового засідання та в нарадчій кімнаті, оголошує рішення суду, як правило, особисто оголошує вирок і роз'яснює порядок його оскарження.

Розпорядок судового засідання (ст. 271 КПК). До загаль­них правил судового розгляду належить встановлена законом зовнішня форма поведінки всіх учасників судового розгляду і осіб, що присутні в залі судового засідання. Підтримання по­рядку під час судового засідання покладено на головуючого. Керуючи судовим розглядом, він забезпечує відповідну орга­нізацію судового процесу.

Розпорядок судового засідання складається з певних проце­суальних елементів, в основу яких покладено забезпечення по­ваги до суду, належного вошиву судового розгляду на грома­дян і створення сприятливих умов для розгляду справ. Всі учасники процесу звертаються до суду, дають пояснення та роблять заяви стоячи. Відхилення від цього правила можливе лише з дозволу головуючого. Всі учасники процесу, як і всі присутні в залі судового засідання громадяни, повинні безза­перечно виконувати розпорядження головуючого. Осіб, яким ще не виповнилось шістнадцяти років, якщо вони не є обвину­ваченими, потерпілими або свідками по справі, не допускають до зали судового засідання.

Якщо підсудний порушує порядок під час судового розгля­ду, не підкоряється розпорядженням головуючого, останній попереджає підсудного про можливе видалення із зали судово­го засідання. У разі повторного порушення судового порядку підсудним, за ухвалою суду (постановою судді) його може бу­ти видалено з зали судового засідання тимчасово або на весь час судового розгляду, і розгляд справи продовжують за його відсутності. В цьому випадку вирок, після його винесення, не­гайно оголошується підсудному.

138

Глава 12.

Якщо розпорядження судді не виконують прокурор або за­хисник, головуючий робить їм попередження. За подальшого непідкорення зазначених осіб розпорядженням головуючого, розгляд справи може бути відкладено, якщо неможливо за­мінити їх іншими. Одночасно суд повідомляє про це вищестоящого прокурора та кваліфікаційно-дисциплінарну ко­місію адвокатури.

За непідкорення розпорядженням головуючого або пору­шення порядку під час судового засідання свідки, потерпілі, цивільні позивачі, цивільні відповідачі та інші громадяни мо­жуть нести відповідальність за ч. 1 ст. 1853 Кодексу України про адміністративні правопорушення за неповагу до суду.

Протокол судового засідання (ст. 87 КІЖ). Все, що відбу­вається під час судового розгляду, повинно бути зафіксовано письмово. З цією метою в судовому засіданні ведеться прото­кол. Обов'язковість ведення протоколу передбачено статтею 84 КПК. Протокол судового засідання допомагає суду в нарад-чій кімнаті під час винесення і мотивування рішення. Він є єдиним джерелом відомостей про хід судового розгляду, свід­чить про дотримання в суді встановленого процесуального ре­гламенту. Завдяки протоколу судового засідання є можливою перевірка законності та обгрунтованості судового вироку. Як­що в справі немає протоколу судового засідання, а також як­що він неповний і неправильний, вирок може бути скасовано (ст. 370 КПК).

У протоколі судового засідання має бути зазначено:

місце і час початку та закінчення судового засідання;

назву і склад суду;

справу, яка розглядалась;

секретаря;

сторони;

осіб, які не з'явились у судове засідання, та причини їх не­явки; дані про особу підсудного;

дані про час одержання підсудним копії обвинувального

висновку;

дані про роз'яснення підсудному та іншим учасникам про­цесу їх прав та обов'язків;

ухвали та постанови суду, прийняті без видалення до нарад-

чої кімнати;

всі розпорядження головуючого і дії суду, в тому порядку,

в якому вони відбувались;

Загальні положення судового розгляду

139

всі клопотання і заяви учасників процесу;

докладний зміст записаних від першої особи показань під­

судного, потерпілого, свідків, пояснення спеціалістів, відпо­

віді експерта на усні запитання;

послідовність і короткий зміст судових дебатів;

короткий зміст останнього слова підсудного;

проголошення вироку та роз'яснення порядку і строку його

оскарження.

Протокол веде секретар судового засідання. Він зобов'яза­ний повно і правильно викладати в протоколі все, що мало місце під час судового засідання. Також під час судового роз­гляду може застосовуватися звукозапис (ст. 87і КПК). Рішення суду про застосування звукозапису оголошується в судовому засіданні із зазначенням у протоколі. До протоколу додається звіт секретаря судового засідання, у якому похвилинно зазна­чаються відомості про процесуальні дії, виконані в судовому засіданні. Аудіокасета чи інші носії інформації, на яких зафік­совано судовий процес, зберігаються при кримінальній справі.

Протокол судового засідання підписують головуючий по справі та секретар. Він повинен бути виготовлений не пізніше семи діб із дня закінчення судового розгляду справи, про що повідомляються учасники судового розгляду. їм має бути за­безпечено можливість ознайомлення з протоколом судового розгляду. Всі учасники мають право подати письмові заува­ження на протокол судового засідання, вказавши на його неправильність чи неповноту (ст. 88 КПК). В разі умисного затягування ознайомлення з протоколом судового засідання, головуючий затверджує відповідний графік, що є обов'язко­вим для особи, яка ознайомлюється з протоколом судового за­сідання. Строки за графіком може бути продовжено за наяв­них причин постановою головуючого.

Зауваження на протокол, подані учасниками процесу, та постанова судді (ухвала суду) про їх розгляд приєднуються до справи. Це дозволяє вищестоящим судам при перевірці закон­ності та обґрунтованості вироків зробити висновок про якість протоколу судового засідання. Із всіх судових документів фун­даментальним, таким, що визначає законність і обґрунтова­ність прийнятого судового рішення, є саме протокол судового засідання. Недаремно його називають "дзеркалом" судового розгляду.

140

Глава 13.