§ 3. Судове слідство

Судове слідство — друга частина судового розгляду, яка поля­гає у дослідженні доказів судом за участю сторін. Вона є най­важливішою частиною, оскільки суд грунтує свої висновки у вироку лише на доказах, розглянутих та досліджених у судо­вому засіданні.

Судове слідство не є повтором досудового. Це самостійне дослідження фактичних обставин справи, яке здійснюють не­залежно від зібраних під час розслідування матеріалів. Судове слідство проводять за участі інших суб'єктів процесуальної діяльності — суд за активної участі сторін та інших учасників процесу, забезпечує одночасний аналіз всіх доказів із різних позицій. Судове слідство проводиться в особливій процесуаль­ній формі безпосереднього, гласного, усного дослідження до-

144

Глава 13.

казів. Суд не пов'язаний з висновками слідчого та прокурора і одержаними ними доказами. Під час доказування в судовому слідстві перевіряють всі можливі версії події, суд при цьому не зобов'язаний дотримуватися тієї, яку сформульовано в об­винувальному висновку, і зобов'язаний прийняти рішення, що ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні. Судове слідство можна поділити на чотири основні частини:

дії суду (судді) до початку дослідження доказів;

встановлення порядку дослідження доказів по справі;

дослідження доказів по справі;

закінчення та відновлення судового слідства.

Дії суду до початку дослідження доказів. Судове слідство розпочинається з читання обвинувального висновку, а в спра­вах, зазначених у ч. 1 ст. 27 КПК, — з оголошення скарги по­терпілого (ч. 1 ст. 297 КПК).

Оголошення обвинувального висновку має на меті пові­домити публічно, яке обвинувачення є предметом судового розгляду.

Обвинувальний висновок, за логікою розподілення процесу­альних функцій, оголошує прокурор. За згодою сторін може бути оголошено лише його резолютивну частину. Якщо в справі заявлено цивільний позов, оголошують також позовну заяву.

Після оголошення обвинувального висновку головуючий з'ясовує ставлення підсудного до обвинувачення, роз'яснює суть останнього. Головуючий запитує у підсудного (якщо їх по справі кілька, то в кожного з них), чи зрозуміле йому обви­нувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати пока­зання. Якщо в справі заявлено цивільний позов, головуючий запитує підсудного і цивільного відповідача, чи визнають вони його.

Встановлення порядку дослідження доказів. Цей порядок суд встановлює, виходячи з конкретних обставин справи, вра­ховуючи позиції підсудного та потерпілого, число епізодів злочинної діяльності, чисельність свідків тощо.

Суд встановлює черговість дослідження джерел доказів, ви­рішує, наприклад, коли допитувати підсудних, свідків, потер­пілих, визначає момент звернення до конкретних доказів, тоб­то вирішує, в якій послідовності допитувати учасників проце­су тощо. При цьому суд бере до уваги ставлення підсудного до пред'явленого обвинувачення, можливість впливу на його

Судовий роігляд

145

показання показань інших осіб, що допитуються, можливість перевірки одних доказів за допомогою інших.

Найчастіше застосовується порядок, в якому спочатку до­питується підсудний (якщо він погодився давати показання), потім —потерпілий, за ним — свідки, а далі досліджуються інші докази. Якщо підсудних кілька, то першими можна допи­тувати тих, хто визнає себе винними у вчиненні злочину, або в порядку послідовності вчинення злочинів (якщо вчинено кілька злочинів групою осіб).

Потерпілий, як правило, допитується раніше свідків у зв'яз­ку з тим, що є зацікавленим у вирішенні справи, він повинен знаходитися в залі судового засідання під час допиту свідків та має можливість брати участь в дослідженні їх показань. Черговість допиту свідків може бути встановлена залежно від значимості їхніх показань, а також хронологічної послідовнос­ті розвитку злочину та окремих його епізодів.

При розгляді складних, багатоепізодних, великих за обся­гом справ доцільно встановлювати порядок дослідження дока­зів щодо кожного епізоду окремо.

Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх до­слідження визначається постановою судді чи ухвалою суду.

Суд вправі, якщо фактичні обставини справи та розмір ци­вільного позову не оспорюються, визнати недоцільним до­слідження доказів стосовно цих обставин, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду. При цьому суд зобов'язаний з'ясувати, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції. Після з'ясу­вання цих питань головуючий роз'яснює учасникам судового розгляду, що у таких випадках вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільно­го позову в апеляційному порядку.

Якщо для вирішення питання щодо обсягу доказів, які до­сліджуватимуться, необхідно допитати підсудного, суд ви­рішує його після допиту підсудного. Допит підсудного прова­диться обов'язково (якщо він не відмовляється від дачі пока­зань).

Дослідження доказів по справі починається з допиту під­судного. З метою забезпечення підсудному права на захист, повноти дослідження доказів, суд повинен допитати його за всіма пунктами обвинувачення. Разом з тим, слід мати на ува-

10 — 5-1742

146

Глава 13.

зі, що дача показань підсудним — це його право, а не обов'я­зок. Пропонуючи підсудному дати показання з приводу обви­нувачення та відомих йому обставин справи, головуючий по­винен водночас роз'яснити йому конституційне право не свід­чити проти себе та своїх близьких (ст. 63 Конституції Украї­ни). Допит підсудного починається з його вільної розповіді про події, що трапились. Підсудний вправі повідомити все, що він вважає за необхідне по даній справі. Судді та інші учасни­ки судового процесу не повинні його зупиняти та переривати, задаючи питання. Але в тому разі, якщо підсудний дає пока­зання про обставини, що не стосуються справи, головуючий вправі перервати його, запропонувавши давати показання по суті.

Після викладення підсудним своїх показань, суд і сторони у встановленій законом послідовності ставлять йому запитан­ня. Вони можуть бути спрямовані на уточнення, доповнення і перевірку повідомленої інформації. Недопустимі навідні запи­тання, які мають натяк на певну відповідь.

Запитання задаються учасниками процесу в такій послідов­ності: прокурор, потерпший, цивільний позивач, цивільний від­повідач, їх представники, захисник. Підсудному можуть ставити запитання й інші підсудні. Потім підсудного допитує суд. Але суд має право протягом всього допиту задавати запитання під­судному для уточнення та доповнення його відповідей.

Під час судового засідання підсудний має право користува­тись нотатками. Згідно із ст. 301 КПК, дозволяється оголошу­вати показання підсудного, дані ним під час досудового слід­ства, у таких випадках:

за наявності істотних суперечностей між показаннями, які

підсудний давав на суді та під час досудового слідства або

дізнання;

в разі відмови підсудного давати показання на судовому

слідстві;

коли справа розглядається у відсутності підсудного.

Оголошення показань підсудного може відбуватись як за ініціативою суду, так і за клопотаннями учасників судового розгляду.

Допит свідків відбувається згідно з правилами ст.ст. 302-307 КПК. Свідки допитуються по одному у відсутності інших, ще не допитаних свідків. Перед дачею кожним свідком показань, головуючий встановлює його особу, роз'яснює його права та

Судовий розгляд

147

обов'язок повідомити все, що він знає по справі, та попере­джає його про кримінальну відповідальність за дачу суду за-відомо неправдивих показань і за відмову давати показання (ст.ст. 384, 385 КК України). Винятком можуть бути випадки, передбачені в ст. 63 Конституції України та ст. 69 КПК. Свід­ки, які не досягли шістнадцяти років, не можуть нести кри­мінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань.

Далі головуючий з'ясовує стосунки свідка з підсудним, по­терпілими та пропонує розповісти все, що відомо йому по справі. Вільна розповідь свідка не повинна перериватись. Піс­ля закінчення свідкові можуть задаватись запитання судом та учасниками процесу в тій же послідовності, що й підсудному. Суддя має право ставити уточнюючі запитання в будь-який момент судового слідства. Якщо свідок викликаний в суд за клопотанням одного з учасників судового розгляду, то саме цей учасник задає запитання першим. Допитаний свідок зали­шається у залі судового засідання і не може покинути його до закінчення судового розгляду без дозволу головуючого.

Суд має право оголосити показання свідка, які останній да­вав під час досудового слідства у випадках:

наявності істотних суперечностей між попередніми пока­

заннями і тими, що даються під час судового розгляду;

неявки в судове засідання свідка, якщо така явка неможлива;

коли справа розглядається у відсутності свідка у порядку,

передбаченому ч. 2 ст. 292 КПК.

Допит неповнолітнього свідка має свої особливості, перед­бачені ст. 307 КПК.

Допит потерпілого проводиться за правилами, встановлени­ми для допиту свідків (ст. 308 КПК). Але, необхідно мати на увазі, що потерпілий не попереджається про кримінальну від­повідальність за відмову від дачі показань, адже давати пока­зання є його правом, а не обов'язком.

З метою встановлення фактів, які мають значення для спра­ви та дослідження яких вимагає спеціальних знань науки, тех­ніки, мистецтва чи ремесла, суд може призначити проведення під час судового засідання експертизи незалежно від того, чи проводилась вона під час досудового слідства. Суд виносить ухвалу, а суддя — постанову, в якій викладає поставлені на вирішення експертизи питання. Ці питання передаються експер­тові, який після проведення певних досліджень складає висно-

I

10"

148

Глава 13.

вок, за вимогами, зазначеними у ст. 200 КПК. Такий висновок оголошується в судовому засіданні та приєднується до справи. Після оголошення висновку експертові можуть задавати запи­тання учасники процесу. Задані запитання та відповіді експер­та заносяться до протоколу судового засідання.

Експертиза в суді не є повторною чи додатковою по відно­шенню до експертизи, що проводилась під час досудового слідства. Це є самостійним дослідженням експерта, хоча об'­єктивно його висновки можуть збігатися з експертними висно­вками, зробленими на досудовому слідстві. Суд також має право після проведення первинної експертизи призначити про­ведення додаткової чи повторної експертизи.

Проведення експертизи в суді є основною, але не єдиною формою використання спеціальних знань під час судового роз­гляду. Деякі питання спеціального характеру можуть бути з'я­совані шляхом виклику в судове засідання спеціаліста. Він за­прошується в тих випадках, коли немає необхідності в прове­денні досліджень, проте виникає необхідність в з'ясуванні спе­ціальних знань чи навичок з окремих питань. Участь спеціа­ліста завжди здійснюється в межах певної доказової дії, що проводиться в суді. Показання, що даються експертом, на від­міну від показань експерта, не є джерелом доказів.

Також під час проведення судового слідства суд повинен оглянути речові докази та пред'явити їх учасникам судового розгляду, а в разі необхідності — свідкам та експертам. Ця дія може бути проведена на будь-якій стадії судового слідства як за ініціативою суду, так і за клопотанням учасників судового розгляду. Огляд речових доказів повинен проводитись таким чином, щоб не допустити їх пошкодження. Слід також дотри­муватись заходів безпеки проти можливого знищення цих до­казів підсудним. Особи, яким пред'явлено речові докази, мо­жуть звертати увагу суду на ті або інші особливості, які ма­ють значення для вирішення справи, про що зазначається в протоколі судового засідання. Речові докази, які через громізд­кість або з інших притичин неможливо доставити до зали су­дових засідань, в разі необхідності, мають бути оглянуті за місцем їх знаходження. Суд не може замінити огляд речового доказу дослідженням протоколу огляду, який було складено під час досудового слідства. Це допускається лише в тих ви­падках, коли речовий доказ з будь-яких причин не зберігся до часу судового розгляду.

Судовий розгляд

149

Для того, щоб відомості, які містяться в документах, могли бути покладені в основу висновків суду по справі, вони повин­ні бути оголошені та оглянуті під час судового слідства. Ого­лошенню підлягають всі документи, що є доказами по справі. Документи підлягають оголошенню повністю чи частково за ініціативою суду або за клопотанням учасників судового роз­гляду. Під час огляду оголошеного документу суд може допи­тати особу, яка його складала або яка має якісь відомості про нього, отримати для перевірки інші документи, які містять по­дібні відомості, тощо.

Суд, визнавши за необхідне, вправі проводити під час судо­вого слідства огляд місця події. Необхідність в цьому виникає тоді, коли суд не може встановити обставини, що мають зна­чення для справи, або усунути суперечності, що виникли під час розгляду кримінальної справи в суді, без безпосереднього огляду місцевості чи певного приміщення. В огляді місця події бере участь весь склад суду та всі учасники судового розгляду (прокурор, підсудний, його захисник, потерпілий, цивільний по­зивач цивільний відповідач та їх представники), а в разі необ­хідності, також свідки та експерти. Прибувши на місце огляду, головуючий оголошує судове засідання продовженим, і суд приступає до огляду. При цьому, підсудному, свідкам, потер­пілому та експертам можуть бути поставлені запитання у зв'яз­ку з оглядом. Учасники судового розгляду можуть звертати увагу суду на все те, що, на їх думку, може сприяти з'ясуван­ню обставин справи. Весь хід та підсумки огляду місця події повинні бути зазначені в протоколі судового засідання.

Закінчення та відновлення судового слідства. Після того, коли було проведено всі судові дії і було досліджено всі дока­зи, головуючий запитує в учасників судового розгляду, чи ба­жають вони доповнити судове слідство і чим саме (ст. 317 КПК). Кожний з учасників судового розгляду вправі просити про доповнення судового слідства шляхом дослідження нових доказів, постановки додаткових питань раніше допитаним у суді особам, оголошення окремих матеріалів досудового слід­ства тощо. Кожне клопотання про доповнення судового слід­ства має бути обговорене судом, який виносить ухвалу (поста­нову) про задоволення клопотання або про відмову в його за­доволенні. В разі задоволення клопотання, суд продовжує су­дове слідство. Якщо клопотань про доповнення судового слідства до суду не надійшло, а також після розгляду заявле­них клопотань, головуючий оголошує судове слідство закінче-

150

Глава 13.

ним (ст. 317 КПК). З цього моменту суд не вправі досліджува­ти, а учасники судового розгляду не можуть пред'являти дока­зи, за винятком передбачених законом випадків поновлення судового слідства.

Судове слідство може бути поновлене:

коли під час судових дебатів виникне потреба подати нові

докази (ч. З ст. 318 КПК);

коли підсудний в останньому слові повідомив про нові об­

ставини,   які  мають   істотне  значення  для   справи  (ч.   З

ст. 319 КПК);

коли суд, при постановленні вироку в нарадчій кімнаті, ви­

знає необхідним з'ясувати будь-яку обставину, яка має зна­

чення для справи (ч. 1 ст. 326 КПК).

Після закінчення судового слідства суд переходить до судо­вих дебатів.