§1. Поняття, зміст і принципи правового статусу особи

Особа реалізує себе через активну участь в суспільному житті, через суспільні відносини, різні рухи. Соціальні гру­пи, класи і особи, які входять в них, впливають як на со­ціальний розвиток суспільства, так і на свій особистий. Ве­лике значення в розвитку особи має її правовий статус, тоб­то система гарантованих державою і громадянським су­спільством прав, свобод і обов'язків особи. Правовий статус — це сукупність юридичних прав, свобод і обов'язків особи, які закріплені в діючому законодавстві і складають соціаль­но допустимі і необхідні потенційні можливості особи мати суб'єктивні права і обов'язки і реалізувати їх в системі су­спільних відносин. Правовий статус складається із об'єктив­них (законодавчих) і суб'єктивних прав, свобод і обов'язків особи. Правовий статус особи може бути також обумовле­ний природними правами і обов'язками людини, які не за­кріплені в законодавстві, але входять до суб'єктивних прав і обов'язків особи.

Правовий статус закріплює досягнутий рівень свободи осо­би, людини в суспільстві, виступає важливим засобом ефек­тивного задоволення потреб і інтересів кожної людини, створення і використання умов для всебічного розвитку особи. Правовий статус служить юридичною основою і за­собом підвищення соціальної активності, втягнення кож­ного громадянина в активну діяльність по управлінню дер­жавними і суспільними справами, в розвиток економічно­го виробництва.

Послідовна реалізація прав, свобод і обов'язків дає кожній особі сильні засоби для пізнання закономірностей суспіль­ного розвитку, для завоювання свободи. Права, свободи і обов'язки — це елементи правового статусу особи. Право­вий статус особи виражає її соціальне становище, а також можливості для його розвитку. Закон від імені держави і громадянського суспільства виділяє найбільш суттєві со­ціальні можливості особи і закріплює їх у вигляді прав, сво-

100

бод і обов'язків громадянина певної держави. Всі інші осо­би по відношенню до цієї держави виступають в якості іно­земних громадян і осіб без громадянства, правовий статус яких має свої особливості.

Зміст прав, свобод і обов'язків громадян повинен базува­тися на єдності і поєднанні суспільних і особистих інтересів і визначатися реальними суспільними відносинами. В ос­танні роки при переході до правової держави і громадян­ського суспільства головний акцент робився на пріоритет прав людини над правами держави, що привело до вседоз­воленості, росту злочинності, втрати державою управління економікою і контролю над розвитком і проведенням пра­вових, економічних реформ. Але приватний інтерес пови­нен поступитися загальнонародним, державним інтересам, як говорили стародавні римляни.

В зв'язку із цим повинен бути паритет прав особи і держа­ви, а не пріоритет прав особи.

Права і свободи особи є матеріально обумовлені, юридич­но закріплені і гарантовані можливості індивіда мати і ко­ристуватись конкретними соціальними благами — соціаль­но-економічними, духовними, політичними і особистими. Між правами і свободами особи немає особливих відміннос­тей. В будь-якому суспільстві юридичні права і свободи невід'ємні від юридичних обов'язків. В людському суспільстві «немає прав без обов'язків, як і немає обов'язків без прав», — писав К.Маркс1. Якщо у одного суб'єкта є права, то в іншого виникають юридичні обов'язки. Права держави, на­приклад, являються обов'язками для громадянина, а обо­в'язки держави є (виступають) правами громадянина. Між правами і обов'язками існує діалектичний взаємозв'язок, вони можуть мінятися місцями.

Суб 'єктивне право — це міра можливої і бажаної поведінки особи для задоволення своїх чи інших законних потреб і інте­ресів. Суб'єктивні права — це такі права, що належать кон­кретній особі і об'єктивуються в діючому законодавстві, яке є підставою для реалізації суб'єктивних прав особи. Реаліза-

'Див.: Маркс К., Знгельс Ф.//Соч.—Т.17.—С446.

101

ція суб'єктивних прав особи залежить від волі самої особи та соціально-економічних і політичних умов існування лю­дини. Суб'єктивний юридичний обов'язок — це міра необхід­ної поведінки чи діяльності особи, яка закріплена в законо­давстві і спрямована на задоволення потреб і інтересів інших суб'єктів суспільних відносин. Наприклад, обов'язок дотри­муватись Конституції, правопорядку тощо. Юридичні обо­в'язки обумовлені об'єктивними закономірностями розвитку суспільства, виражають поєднання особистих і суспільних інтересів.

Поряд з юридичними правами і обов'язками існують за­конні інтереси. Законними інтересами являються інтереси особи, які безпосередньо не охоплюються змістом встанов­лених законом прав і свобод, але підлягають захисту зі сто­рони держави1. Законні інтереси являються необхідним до­датковим елементом правового статусу громадян.

Правовий статус особи, громадянина формується на підставі його принципів. До основних принципів правово­го статусу відносяться: повнота прав і свобод; єдність і рівність прав і обов'язків; поєднання суспільних і особис­тих інтересів; реальність, гарантованість прав і обов'язків, динамізм правового статусу іноземних громадян з статусом громадян України.

Правові статуси можуть бути різними: правовий статус громадянина України (конституційний статус громадянина), неповнолітніх, військовослужбовців, пенсіонерів, іноземних громадян, осіб без громадянства тощо.