6.1 РОЛЬ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ У СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

У вітчизняній літературі поняття "транснаціональна корпорація" (ТНК) почали широко вживати порівняно недавно. До того віддава­ли перевагу поняттям "міжнародні корпорації" та "багатонаціональні корпорації".

У тлумачних словниках іншомовних слів пояснюється, що слово "корпорація" походить від лат. corporatio, одне із значень якого — "форма акціонерного товариства" або "одна з форм монополістич­них об'єднань". Префікс "транс" означає якесь явище чи об'єкт, що розташовується за чимось. Оскільки в англійській мові слово "nation" вживається як синонім слова "держава", то слово "транс­національний" означає дещо таке, що виходить за межі якоїсь однієї держави.

Транснаціональні корпорації — це акціонерні товариства, діяль­ність яких не обмежена державними кордонами однієї країни. На­приклад, це фірма, корпорація, компанія, які виконують основну части­ну своїх операцій за межами країни, де вона зареєстрована, найчастіше — у кількох країнах, де існує мережа відділень, філій, під­приємств.

У літературі радянських часів поняття "транснаціональна корпора­ція" вживалося майже виключно з лайливим відтінком. Яскравими фарбами змальовувалась їх хижацька суть і те, яке горе вони принес­ли, наприклад, країнам, що розвиваються. При цьому не аналізува­лося, чи стали б африканські, азіатські та латиноамериканські країни щасливішими, якби ТНК зникли.

80

Транснаціональні корпорації мають багато ознак: це економічно єдина система; це група самостійних, юридично виокремлених підприємств; вони діють на території кількох держав; їх структурні підрозділи діють у строкатому правовому довкіллі, оскільки є су­б'єктами національного права; керівництво корпораціями та конт­роль за їх діяльністю здійснюються з єдиного центру; корпорація перебуває поза юрисдикцією окремої держави, якогось об'єднання держав або міжнародної організації.

Найхарактернішою ознакою ТНК є невідповідність між їх еконо­мічним змістом та юридичною формою — економічна єдність офор­млюється юридичною множинністю.

Оскільки ТНК є сукупністю юридичних осіб різної державної на­лежності, а ці особи наділені правосуб'єктністю за законами різних країн, то ТНК як такі не можуть бути об'єктом регулювання права певної окремо взятої країни — ані тієї, де розташовані материнська компанія і штаб-квартира, ані тієї, де діють дочірні компанії та інші відділення ТНК.

За характером відносин з материнською компанією залежні підприємства поділяються на філії, дочірні та спільні підприємства.

Філія не вважається окремою юридичною особою. Вона діє на основі положення, яке затверджує її материнська компанія.

Дочірнє підприємство є самостійною юридичною особою, яка відокремилася від основного (материнського) підприємства. Дочірнє підприємство може засновуватися шляхом передання йому частини майна материнського підприємства. Засновник дочірнього підприєм­ства затверджує його статут і зберігає за собою певні управлінсько-контрольні функції. Стосовно дочірнього підприємства вживається ще термін "афілійована компанія", тобто така, що має пакет акцій основної компанії, але його розмір не перевищує контрольного паке­ту акцій. Така компанія може бути філіалом або представництвом основної (материнської) компанії. При цьому материнська компанія бере участь у керуванні афілійованої компанії на основі відповідного договору. Афілійована компанія часто створюється в разі перене­сення підприємницької діяльності до регіону, віддаленого від місце­знаходження основної компанії. Афілійовані компанії неминуче ви­никають при створенні ТНК. Проте материнська компанія завжди володіє контрольним пакетом акцій дочірньої компанії.

Спільним вважається підприємство, у діяльності якого беруть участь фірми чи  фізичні особи  інших країн. Організаційно  воно

81

оформлюється як єдине, загальне підприємство. Спільні підприєм­ства створюються з метою об'єднання зусиль і налагодження коопе­раційної діяльності підприємств, розташованих у різних країнах, а також підвищення ефективності виробництва та збуту продукції, то­варів і послуг. Слід зазначити, що спільне підприємство не є специф­ічною організаційно-правовою формою. Назва вказує лише на те, що власність має різне національне забарвлення.

Транснаціональні корпорації поділяються на групи: національні за капіталом, але міжнародні за сферою діяльності; міжнародні як за капіталом, так і за сферою діяльності; картелі, синдикати, об'єднання виробничого та науково-технічного характеру (підприємства цієї гру­пи не вважаються юридичними особами).

Найбільшого поширення ТНК дістали після Другої світової війни. За статистико-фактичними даними, діяльність ТНК різнобічна. Еконо­мічний потенціал деяких ТНК перевищує економічний потенціал не лише окремих країн, а й регіонів світу. Діяльність ТНК одержує най­різноманітніші оцінки (від найпозитивнішої до найнегативнішої) еко­номістів і політиків. Існує точка зору, що ТНК є ефективною формою міжнародної підприємницької діяльності, яка забезпечує вдале вико­ристання світових ресурсів і міжнародне передавання технології. Водночас ТНК мають надмірну владу, що виходить за межі контро­лю з боку урядів, і здатні експлуатувати країни, передусім "третього світу".

Транснаціональні корпорації утворюють у відповідних країнах компанії з правами самостійних юридичних осіб, якщо місцеве зако­нодавство прихильніше ставиться до вітчизняних компаній. Виявом цього процесу є, зокрема, створення офшорних компаній.

6.2     МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ

Поки що у світі не існує універсального (глобального) міждер­жавного нормативно-правового акта, який би регулював діяльність ТНК. Нечисленні міжнародно-правові акти з цієї проблематики є або регіональними, або такими, яким бракує імперативного характеру.

Декларація про міжнародні інвестиції та багатонаціональні під­приємства від 21 червня 1976 p., Керівні принципи для багатонаціо-

82

нальних підприємств (що є додатком до цієї Декларації) мають дис­позитивний характер, хоча й містять такі принципи, як дотримання норм міжнародного права, підпорядкованість праву країни перебу­вання, співробітництво з країною перебування.

Діяльності ТНК стосуються також положення Кодексу іноземних інвестицій (його прийняли в 1970 р. латиноамериканські країни-чле-ни Андського пакту 1969 р. — Болівія, Колумбія, Перу, Еквадор, Чилі). Контролює діяльність ТНК Комісія Картахенської угоди, яку було створено в межах зазначеної групи держав.

У правничій літературі опрацьовується концепція про те, що пра­вове регулювання діяльності ТНК повинне виконуватися на двох рівнях — національному та міжнародному. Сконцентруємо увагу на міжнародному рівні. При цьому зазначимо, що висуваються пропозиції щодо розгляду ТНК як міжнародних юридичних осіб. Очевидно, більшість фахівців з цим не згодні, оскільки міжнародними юридични­ми особами є такі, що безпосередньо створюються міжнародним до­говором або ж на основі національного законодавства, прийнятого відповідно до міжнародного договору. Цим двом критеріям ТНК не відповідають, отже, згідно з нинішньою правосвідомістю вони не мо­жуть мати статус міжнародної юридичної особи.

Генеральна Асамблея ООН 12 грудня 1974 р. більшістю голосів при поіменному голосуванні (120 — "за", б — "проти", 10 — "утрима­лися") прийняла Хартію економічних прав і обов'язків держав.

У пп. б п. 2 ст. 2 Хартії зафіксовано, що кожна держава має пра­во регулювати і контролювати діяльність ТНК у межах дії національ­ної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відпові­дала економічній та соціальній політиці країни. Транснаціональні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи приймальної держави. Кожна держава з урахуванням своїх суверенних прав по­винна співробітничати з іншими державами щодо здійснення права, викладеного в цьому підпункті.

На вимогу країн, що розвиваються (а вони мають особливі анти­патії до діяльності ТНК), у межах ООН ще 1974 р. було створено Міжурядову комісію ООН з ТНК та Центр з ТНК. Перед ними було поставлено завдання створити Кодекс поведінки ТНК. Кодекс вва­жався спробою формалізувати підпорядкування діяльності ТНК певним правилам. Він мав стати своєрідним "прокрустовим ложе", де   б   "відрубувалися   загарбницькі   руки"   ТНК.   У   Директивних

83

принципах для транснаціональних корпорацій, прийнятих Організа­цією Економічного Співробітництва і Розвитку у 1976 p., було сфор­мульовано рекомендації щодо діяльності ТНК. Ці рекомендації у 1984 р. були викладені в новій редакції. Директивні принципи, зо­крема, згадують про дотримання податкового законодавства, правил конкуренції, необхідність публікації інформації тощо.

На створення "правил гри" для ТНК були спрямовані підготовле­ний ЮНКТАД і прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН у 1980 р. Комплекс узгоджених на багатосторонній основі принципів і правил для контролю за обмежувальною діловою практикою, а також резо­люція № 3514 XXX сесії Генеральної Асамблеї ООН "Заходи проти корупції, яка практикується ТНК та іншими корпораціями, їх посеред­никами та іншими причетними до справи сторонами".

Застережимо, що зазначені документи мають лише рекомендацій­ний характер, а цього замало для справді дієвого регулювання такої великої і потенційно небезпечної сили, як ТНК.

Щоб ТНК поводилися чемно, потрібно не "м'яке" законодавство {soft law) рекомендаційного гатунку, а жорстке й рішуче.

Минуло вже понад чверть століття, як правники світу заходилися формувати правила поведінки для ТНК. Проте Кодекс поведінки ТНК поки що не прийнятий, хоча його проект вже створено. Останній складається з таких частин [11, 57]: І. Преамбула і цілі. II. Визначення та сфера застосування.

III.         Діяльність ТНК:

A.         Загальні та політичні положення.

B.         Економічні, фінансові та соціальні положення.

С Надання гласності інформації.

Режим ТНК.

Міжурядове співробітництво.

Здійснення Кодексу поведінки.

У Кодексі поведінки, зокрема, зафіксовані принципи, якими мають керуватися ТНК у своїй діяльності:

повага до суверенітету країн, де вони здійснюють свою діяль­

ність;

підпорядкування законам цих країн;

урахування економічних цілей і завдань політики, що здійсню­

ється в цих країнах;

84

повага до соціально-культурних цілей, цінностей і традицій

країн, де вони здійснюють свою діяльність;

невтручання у внутрішні справи країн;

відмова від того, щоб займатися діяльністю політичного харак­

теру;

утримання від практики корупції;

дотримання законів і постанов, що стосуються обмежень у

діловій практиці, утримання від застосування цих обмежень;

дотримання положень, що стосуються передання технологій та

охорони довкілля.

У межах СНД б березня 1998 р. у Москві було підписано Конвен­цію про транснаціональні корпорації. Верховна Рада України 13 лип­ня 1999 р. прийняла закон № 921-XIV про ратифікацію цієї Конвен­ції. Цей невеликий за обсягом закон містить такі статті-застереження:

Транснаціональні корпорації на території України та за її ме­

жами у разі, коли їх створення може призвести до монополі­

зації товарних ринків в Україні, впливає чи може вплинути на

економічну конкуренцію на її території, створюються за згодою

Антимонопольного комітету України в порядку, передбаченому

антимонопольним законодавством України.

Україна зобов'язується застосовувати положення Конвенції

про транснаціональні корпорації, за винятком другого та

восьмого абзаців преамбули і слів у ст. 19 "Економічний Суд

Співдружності Незалежних Держав чи інші".

Транснаціональні корпорації не зникли. їх діяльність не припини­лася. Отже, сучасні й майбутні правники мають широке поле для діяльності, пов'язаної зі створенням ефективної міжнародно-право­вої бази, що регламентує діяльність ТНК.

85