Передмова

Право соціального забезпечення є невід'ємною складовою загальної системи національного права України. Основ­ним завданням цієї галузі є регулювання суспільних відносин у сфері матеріального забезпечення і соціаль­ного обслуговування найбільш незахищених верств населення Ук­раїни - пенсіонерів, інвалідів, громадян похилого віку, інших не­працездатних осіб, сімей з дітьми, малозабезпечених сімей тощо. Основу права соціального забезпечення складає пенсійне право. Ідея про право соціального забезпечення як певну систему право­вих норм виникла в середині 50-х років минулого століття. Саме тоді в колишньому СРСР були розроблені і прийняті основопо­ложні законодавчі акти, які започаткували розвиток єдиної дер­жавної системи соціального забезпечення. Але лише в 70-х роках минулого століття право соціального забезпечення було визнане в юридичній науці як галузь права і набуло статусу самостійної на­вчальної дисципліни у вищих юридичних навчальних закладах.

З переходом економіки України від командно-адміністративної системи до ринкових відносин стара державна система соціального забезпечення перестала виконувати свою основну функцію - забез­печення гідного прожиття непрацездатних громадян. Безумовно, головною причиною вкрай незадовільного соціального забезпечен­ня на сучасному етапі є економічна криза і пов'язані з нею низькі надходження до Пенсійного фонду, фонду соціального страхування до державного та місцевих бюджетів, але надзвичайно важливим є і суто демографічні фактори, які сьогодні є чи не найбільш серйоз­ним бар'єром на шляху реформування системи соціального забез­печення в Україні. За даними Міністерства праці і соціальної політики Україні на сьогодні в Україні налічується близько 15 млн. пенсіонерів, 5,3 млн. ветеранів війни, близько 7 млн. ве­теранів праці, 2,3 млн. інвалідів, 3,5 млн. потерпілих в наслідок аварії на ЧАЕС; майже 2 млн. одиноких громадян похилого віку. Щорічно кількість пенсіонерів та інвалідів зростає. Таким чином діюча законодавча база з урахуванням чинника природного зрос­тання кількості непрацездатних громадян обумовлює значне наван­таження на працююче населення. З урахуванням дітей і пенсіонерів, сьогодні один працюючий фактично утримує одного непрацездатного. І тому діюча система соціального забезпечення, яка перестала бути ефективною і тягарем лягла на державу, не відповідає вимогам часу та потребує термінового реформування. Головною метою такого реформування є перехід до страхової соціальної системи та зближення з існуючими системами соціаль­ного забезпечення країн з розвиненою ринковою економікою. Про­цес реформування соціального забезпечення в Україні вже розпо­чався, прийнято ряд законів, спрямованих на підвищення ефективності такого забезпечення, проведено реорганізацію ор­ганів, що його здійснюють. Важливого значення в процесі рефор-

мування пенсійної системи, а отже соціального забезпечення в цілому, набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України Законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших законів, спрямованих на вдосконалення діючої солідарної пенсійної системи.

Ці та інші актуальні питання щодо соціального забезпечення в Україні викладені в даному посібнику. Курс лекцій з права соціального забезпечення України упорядкований відповідно до програми підготовки юристів у вищих навчальних закладах. У посібнику подаються визначення та роз'яснення основних по­нять соціального забезпечення, викладений зміст загальнотеоре­тичних положень, охарактеризовані і прокоментовані основні нор­мативні акти, які регулюють правовідносини у сфері соціального забезпечення, зроблений порівняльний аналіз різних точок зору, висловлених вченими-юристами.

Курс лекцій, викладений в цьому посібнику, апробований в Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок Ук­раїни, Інституті піелядипломної освіти Київського Національного університету імені Тараса Шевченка та Міжрегіональній Академії управління персоналом.

Автор