Глава VI. Система державних ор­ганів та їхні функції зі здійснення соціального за­безпечення

101

1. Повноваження Міністерства праці і соціальної політики України та його органів у сфері соціаль­ного забезпечення

У системі державних органів, що здійснюють функції з соціально­го забезпечення першорядне місце посідають органи законодавчої і ви­конавчої влади. Вони відіграють провідну роль у керівництві всією си­стемою соціального захисту населення України.

Вищим органом законодавчої влади є Верховна Рада України, яка є органом загальної компетенції. Вона приймає закони про форми і види соціального забезпечення, затверджує основні джере­ла його фінансування та витрати з Державного бюджету на ці цілі, визначає розмір обов'язкових страхових внесків тощо.

Систему органів державної виконавчої влади складають цент­ральні органи, виконавчі комітети місцевих рад та місцеві дер­жавні адміністрації. Вищим органом у системі виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. До його компетенції віднесені питання, пов'язані з реалізацією та виконанням законодавства з соціально­го забезпечення. Кабінет Міністрів видає підзаконні нормативні акти з питань здійснення соціального забезпечення, щороку подає на затвердження Верховної Ради Державний бюджет, складовою якого є витрати на соціальне забезпечення, вживає заходів до ви­конання Державного бюджету тощо.

Одним із центральних органів державної виконавчої влади, що здійснює функції управління соціальним забезпеченням у країні, є підвідомче Кабінету Міністрів України Міністерство праці і соціальної політики України, яке було утворене відповідно до Ука­зу Президента України від 25 липня 1997 року на базі Міністерст­ва соціального захисту населення України та Міністерства праці України. Завдання і функції Міністерства визначені Положенням про це Міністерство. Положення про Міністерство праці і соціаль­ної політики України в новій редакції затверджене Указом Прези­дента України від ЗО серпня 2000 року № 1035 (із змінами і до­повненнями).

Міністерство праці і соціальної політики (Мінпраці) України є головним (провідним) органом у системі центральних органів вико­навчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхуван­ня, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони і умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування насе­лення, соціально-трудових відносин, трудової міграції. У межах своїх повноважень Мінпраці України організовує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією,   узагальнює  практику  застосування  законодавства  з

102

питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції що­до вдосконалення законодавства та в установленому порядку вносить їх на розгляд Президентові України та Кабінету Міністрів України. Через систему підпорядкованих йому органів Міністерство забезпе­чує: реалізацію права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки, в тому числі державної допомоги малозабезпеченим громадянам, у разі втрати працездатності, досягнення пенсійного віку тощо; здійснення дер­жавного нагляду за діяльністю фондів загальнообов'язкового держав­ного соціального страхування та контролю за додержанням вимог за­конодавства під час призначення та виплати пенсій.

На Мінпраці України в сфері соціального забезпечення покла­дені також такі функції як:

організація роботи органів соціального захисту населення;

-     перевірка правильності призначення та виплати пенсій органа­ми Пенсійного фонду України;

-     взаємодія    з    центральними    органами    виконавчої    влади, підприємствами, установами і організаціями з питань застосу­вання списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення; організація та координація в межах своєї компетенції роботи з підготовки нормативно-правової бази з питань пенсійної рефор­ми;

сприяння впровадженню та розвитку багаторівневої пенсійної системи;

-     участь разом з Пенсійним фондом України в організації робо­ти, пов'язаної з пенсійним забезпеченням громадян України, які проживають за її межами, в порядку, передбаченому зако­нодавством України або міждержавними договорами (угодами); сприяння забезпеченню належного рівня матеріально-побутово­го, культурного та медичного обслуговування громадян, які пе­ребувають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для громадян похилого  віку  та  інвалідів,   розроблення  за участю  місцевих державних адміністрацій комплексу заходів,  спрямованих  на розширення мережі таких закладів, зміцнення їх матеріально-технічної бази та розвиток підсобних сільських господарств і лікувально-виробничих      (трудових)      майстерень      (цехів, дільниць) у будинках-інтернатах (пансіонатах) та розширення їх кооперації з виробничими підприємствами;

сприяння розвитку системи професійної та соціальної ре­абілітації інвалідів, їх працевлаштуванню, створенню і розвит­ку спеціалізованих підприємств з використанням праці інвалідів, надомних видів праці та інших форм зайнятості; ор­ганізовує роботу, пов'язану з професійним навчанням і пере­кваліфікацією інвалідів;

координація роботи центральних органів виконавчої влади, спрямованої на забезпечення доступності об'єктів соціальної інфраструктури для інвалідів та осіб похилого віку, створення промислової бази для виробництва спеціальних видів виробни-

103

чого і побутового обладнання та пристосування, що полегшує побут і працю цієї категорії громадян;

-     визначення порядку забезпечення населення, зокрема, інвалідів і людей похилого віку, протезно-ортопедичними виробами, сприян­ня розвитку вітчизняного виробництва цих виробів; вивчення стану матеріально-побутового забезпечення та потре­би пенсіонерів, інших соціально незахищених громадян, вжит­тя заходів щодо створення спеціалізованих служб для надання зазначеним  громадянам соціальних та інших послуг,  у тому числі натуральної та грошової допомоги;

здійснення в межах своїх повноважень контролю за додержан­ням законодавства щодо надання пільг інвалідам, ветеранам війни і праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи, та іншим громадянам;

-     організація і координація роботи з надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних та інших послуг;

-     здійснення   міжнародного  співробітництва,   участь  у  підготовці міжнародних договорів України, підготовка пропозицій щодо ук­ладення,  денонсації таких договорів,  укладення у межах своєї компетенції міжнародних договорів України, забезпечення вико­нання зобов'язань України за міжнародними договорами у сфері соціального    захисту    населення,    соціального    страхування, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, здійснення    в    межах    своїх    повноважень    заходів    щодо співробітництва України з Європейським Союзом, адаптації за­конодавства України до законодавства Європейського Союзу; здійснення в установленому порядку замовлення на науково-дослідні роботи у сфері соціального захисту населення, соціаль­ного страхування, пенсійного забезпечення, соціального обслу­говування населення;

-     здійснення методичного забезпечення діяльності Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, уп­равлінь   соціального   захисту   населення   місцевих   державних адміністрацій,    надання   практичної   і   методичної   допомоги підприємствам,   установам,   організаціям,   проведення   інфор­маційно-роз'яснювальної, консультаційної роботи з питань, що входять до його компетенції;

-     формування в установленому порядку кадрової політики в сис­темі підпорядкованих йому органів;

-     здійснення відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його уп­равління;

виконання інших функцій,  що випливають з покладених на

нього завдань.

Коло повноважень Міністерства досить широке, але більшість із них Міністерство виконує через систему обласних, міських, рай­онних, районних в містах управлінь праці та соціального захисту

104

населення, що входять до складу відповідних місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування.

У системі державних органів, які здійснюють соціальне забез­печення, важлива роль належить головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій. їхні основні функції у сфері соціального забезпечен­ня визначені Типовим положенням про головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської дер­жавної адміністрації і управління праці та соціального захисту на­селення Севастопольської міської державної адміністрації, затвер­дженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 р. №   1498 ( із змінами).

Головне управління праці та соціального захисту населення об­ласної, Київської міської держадміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської дер­жадміністрації (далі - управління) є структурним підрозділом відповідної обласної, Київської та Севастопольської міської дер­жадміністрації, що утворюється головою держадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові держадміністрації та Мінпраці, Управління у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Мінпраці, розпорядженнями голови відповідної дер­жадміністрації, актами відповідних органів місцевого самоврядуван­ня, а також положенням про управління. Управління очолює началь­ник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою відповідної держадміністрації за погодженням з Мінпраці. Началь­ник управління має заступників, які також призначаються на поса­ду і звільняються з посади головою держадміністрації за поданням начальника управління та погодженням з Мінпраці. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Дер­жавного Герба України і своїм найменуванням. Утримується уп­равління за рахунок коштів державного бюджету. Граничну чи­сельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утримання управління в межах виділених асигнувань визначає голова відповідної держадміністрації.

Основними завданнями управління у сфері соціального забезпе­чення є:

забезпечення на відповідній території реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення, соціального захисту та обслуговування населення, в тому числі громадян, які потре­бують допомоги та соціальної підтримки з боку держави;

-     забезпечення у межах своїх повноважень дотримання законо­давства про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня, пенсійне забезпечення та соціальний захист населення;

-     сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенні пи­тань соціально-економічного розвитку відповідних територій; організаційно-методичне  забезпечення  діяльності  відповідних структурних підрозділів виконавчих органів рад;

105

З   метою   реалізації   цих   завдань   Управління   здійснює   такі функції:

-     здійснює моніторинг у сфері загальнообов'язкового державного соціального  страхування,   пенсійного забезпечення,  соціального захисту та обслуговування населення; аналізує та прогнозує роз­виток процесів у соціально-трудовій сфері відповідної території; здійснює державний контроль за дотриманням підприємства­ми, установами та організаціями усіх форм власності, а також фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності законодавства з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту населення;

організовує роботу, пов'язану з пенсійним забезпеченням гро­мадян (після передачі функцій призначення та виплати пенсій Пенсійному фонду здійснює контроль за їх призначенням та виплатою); надає практичну, консультаційно-правову та ор­ганізаційно-методичну допомогу; сприяє створенню єдиного ав­томатизованого банку даних персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, розвитку недержавних систем пенсійного забезпечення, впрова­дженню та розвитку багаторівневої пенсійної системи;

-     проводить   роботу   з   надання  адресної  соціальної  допомоги   і підтримки малозабезпечених громадян, у тому числі інвалідів; здійснює контроль за правильністю і своєчасністю призначення та виплати соціальних виплат і допомоги, проведенням інших заходів соціального захисту населення; здійснює керівництво і контроль за роботою відповідних підрозділів з нарахування та виплати соціальних виплат і допомоги;

разом з органами Пенсійного фонду сприяє забезпеченню відшкодування підприємствами витрат на виплату пенсій, при­значених у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним за­хворюванням працівників;

сприяє інтеграції інвалідів у суспільство, полегшенню їх досту­пу до об'єктів соціальної інфраструктури, розвитку системи професійної та соціальної реабілітації інвалідів, їх працевлаш­туванню, створенню для них виробництв, цехів, дільниць і ро­бочих місць; бере участь у розробленні пропозицій щодо вста­новлення нормативів робочих місць, призначених для використання праці інвалідів; направляє інвалідів до навчаль­них закладів системи соціального захисту населення для про­фесійно-технічного навчання і перекваліфікації; перевіряє ро­боту підприємств, установ та організацій з цих питань; організовує роботу щодо забезпечення інвалідів протезно-ортопе­дичними виробами, спеціальними засобами пересування і самооб­слуговування, засобами реабілітації, а також матеріального та соціально-побутового обслуговування, санаторно-курортного ліку­вання інвалідів, ветеранів війни та праці;

-     вивчає  стан   матеріально-побутового  забезпечення  та   потреби соціально незахищених громадян, у тому числі інвалідів, вжи­ває   заходів   до   створення   спеціалізованих   служб   з   надання

106

соціальних та інших послуг цим громадянам, вносить до облас­ної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій пропозиції щодо створення мережі реабілітаційних центрів, спеціальних підприємств торгівлі, побуту, громадського харчу­вання, медичних закладів для соціального обслуговування цієї категорії громадян;

-     проводить роботу, пов'язану з розвитком та зміцненням мережі територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та  одиноких  непрацездатних  громадян,   закладів  соціального обслуговування населення, інтернатних закладів; сприяє роз­виткові їх підсобних господарств і лікувально-виробничих, тру­дових майстерень (цехів, дільниць тощо) та кооперації з вироб­ничими підприємствами;

-     бере участь у плануванні бюджетних капітальних вкладень на будівництво закладів соціального захисту населення та в роботі комісій з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом нових об'єктів в частині доступності їх для інвалідів;

-     організовує роботу та контролює надання установлених пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, одиноким непрацездатним громадянам, дітям-сиротам, одиноким матерям, сім"ям загиб­лих військовослужбовців, багатодітним сім'ям, іншим громадя­нам;  координує роботу підприємств, установ та організацій з цих питань; розробляє та вносить відповідні пропозиції;

-     бере участь у забезпеченні відповідно до законодавства соціаль­ного   захисту   громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорно­бильської катастрофи;

організовує роботу соціальних інспекторів;

-     організовує, координує та контролює надання населенню суб­сидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комуналь­них послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

-     організовує, координує та контролює здійснення відповідно до законодавства   компенсаційних  виплат  інвалідам  на  бензин, технічне  обслуговування  та  ремонт  автомобілів,   транспортне обслуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курорт­ного лікування;

організовує роботу обласних, Київської та Севастопольської міських комісій з розгляду питань, пов'язаних з наданням ста­тусу учасника війни;

-     сприяє благодійним, релігійним організаціям, окремим грома­дянам та їх об'єднанням у наданні допомоги соціально незахи-щеним громадянам;

-     у межах своєї компетенції організовує роботу, пов'язану з на­данням благодійної (гуманітарної) допомоги малозабезпеченим громадянам і сім'ям з дітьми;

спрямовує і контролює роботу управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Сева­стополі держадміністрацій; вивчає, узагальнює і поширює досвід і впроваджує прогресивні методи в практику їх роботи;

107

надає практичну та організаційно-методичну допомогу відповідним структурним підрозділам виконавчих органів рад; проводить роботу з підвищення кваліфікації, підготовки та пе­репідготовки працівників управління, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації; коор­динує підготовку кадрів соціальних працівників для потреб відповідних територій;

-     забезпечує   своєчасний   розгляд   звернень   громадян   та   їх об'єднань,   вживає   заходів   до   усунення   причин   виникнення скарг; проводить прийом громадян;

організовує через засоби масової інформації роз'яснення норма­тивно-правових актів про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний за­хист та обслуговування населення;

-     створює    підрозділи    автоматизованої    обробки    інформації, підтримує єдине інформаційне і телекомунікаційне середовище у складі єдиної інформаційної системи Мінпраці;

-     здійснює функції управління майном, яке належить йому на праві оперативного управління;

виконує інші функції, передбачені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2000 р. № 1498 також затверджене Типове положення про управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації, яким виз­начені правовий статус і функції управління праці та соціального захисту населення районної ланки.

Управління праці та соціального захисту населення районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації (далі -управління) є структурним підрозділом районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, що утворюється головою цієї адміністрації, підзвітним і підконтрольним голові дер­жадміністрації та відповідно головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської дер­жадміністрації, управлінню праці та соціального захисту населен­ня Севастопольської міської держадміністрації. Управління є юри­дичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням Управління ут­римується за рахунок коштів державного бюджету. Граничну чи­сельність, фонд оплати праці працівників та видатки на утриман­ня управління в межах виділених асигнувань визначає голова відповідної районної держадміністрації. Очолює управління на­чальник, який призначається на посаду та звільняється з посади головою районної, районної у містах Києві та Севастополі дер­жадміністрації за погодженням із заступником голови та відповідно з начальником головного управління праці та соціаль­ного захисту населення обласної, Київської міської дер­жадміністрації, управління праці та соціального.

108

Основними завданнями у сфері соціального забезпечення уп­равління є:

-     забезпечення у межах своїх повноважень дотримання законо­давства про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня, пенсійне забезпечення, соціальний захист населення;

-     призначення та організація виплати пенсій, а після передачі функцій з призначення та виплати пенсій Пенсійному фонду -здійснення контролю за їх призначенням та виплатою, прове­дення інформаційно-роз'яснювальної роботи; призначення та виплата соціальної допомоги, встановленої за­конодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг,  придбання  скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

-     у межах своєї компетенції бере участь у здійсненні комплекс­них програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціального обслуговування за місцем їх проживання;

-     забезпечення працевлаштування інвалідів, сприяння здобуттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібно стям і можливостям;

Управління   відповідно   до   покладених   на   нього   завдань здійснює такі функції у сфері соціального забезпечення:

-     забезпечує діяльність комісій з розгляду питань, пов'язаних з наданням статусу учасника війни;

-     здійснює державний контроль за додержанням законодавства про соціальний захист населення,

-     організовує роботу з надання пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, забезпечує надання населенню субсидій для відшкодуван­ня витрат  на оплату  житлово-комунальних  послуг,  придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

-     аналізує стан реалізації комплексних програм, здійснення за­ходів соціальної підтримки малозабезпечених верств населен ня, надання встановлених законодавством пільг соціально неза-хищеним   громадянам   та   подає   голові   районної,   районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації пропозиції з цих питань;

-     забезпечує надання адресної цільової грошової допомоги мало­забезпеченим громадянам, а також сім'ям з дітьми; здійснює   в   установленому   порядку   компенсаційні   виплати інвалідам на бензин, технічне обслуговування та ремонт авто­мобіля, транспортне обслуговування інвалідів, а також вартості санаторно-курортного лікування;

-     до   передачі   функцій   з   призначення   та   виплати   пенсій Пенсійному    фонду    приймає    заяви    та    Інші    документи, на підставі яких призначає пенсії та допомогу, формує банк да­них одержувачів соціальної допомоги за категоріями сімей та видами допомоги,  здійснює перерахунок раніше призначених пенсій та допомоги;

109

забезпечує  цільове  використання  бюджетних  асигнувань,   пе­редбачених на соціальний захист населення; організовує роботу соціальних інспекторів; видає посвідчення ветеранів війни, «Ветеран праці»; надає консультаційно-правову допомогу підприємствам, устано­вам  та організаціям  усіх  форм  власності  з підготовки  доку­ментів для призначення пенсій, а також сприяє громадянам в одержанні документів, необхідних для призначення пенсій та допомоги;

сприяє впровадженню персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страху­вання;

проводить інвентаризацію особових справ і особових рахунків осіб, які одержують допомогу, в установленому законодавством порядку;

подає пропозиції органам місцевого самоврядування щодо вста­новлення нормативів робочих місць, призначених для працев­лаштування інвалідів, сприяє створенню виробництв, цехів і дільниць для використання їхньої праці, професійно-технічно­му навчанню і перекваліфікації інвалідів, перевіряє на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності умови праці інвалідів;

організовує матеріально-побутове обслуговування інвалідів, ве­теранів війни та праці, їх санаторно-курортне лікування,  на­дання   протезно-ортопедичної   допомоги,   забезпечує   інвалідів транспортними засобами в установленому порядку; створює мережу і  організовує роботу територіальних  центрів соціального обслуговування пенсіонерів та інвалідів, контролює якість та своєчасність надання ними соціальних послуг; вносить в установленому порядку пропозиції щодо встановлен­ня піклування над повнолітніми дієздатними особами, які за станом здоров'я потребують догляду;

забезпечує у разі потреби влаштування до будинків-інтернатів (пансіонатів) громадян похилого віку та інвалідів, надає допо­могу в організації роботи зазначених закладів; сприяє благодійним, релігійним організаціям, окремим грома­дянам та їх об'єднанням у наданні соціальної допомоги інвалідам, ветеранам війни та праці і громадянам похилого віку;

сприяє підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації працівників соціальної сфери;

підтримує функціонування апаратно-програмних засобів уп­равління у складі єдиної інформаційної мережі системи Мінпраці, а також єдине комп'ютерне інформаційне і телеко­мунікаційне середовище;

організовує і проводить консультації, здійснює розгляд звер­нень громадян, підприємств, установ та організацій з питань, що належать до компетенції управління, вживає відповідних заходів до усунення причин, які викликають скарги;

110

-    роз'яснює громадянам положення нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції управління;

інформує   населення  з  питань,   що   належать  до  компетенції управління, через засоби масової інформації. Для   ефективного   виконання   своїх   функцій   управління   має право:

здійснювати контроль за наданням інвалідам, ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми, іншим громадянам пільг, установлених законодавст­вом;

здійснювати контроль за дотриманням підприємствами, устано­вами та організаціями всіх форм власності встановленого по­рядку оформлення документів (у тому числі їх достовірності) для призначення допомоги;

-    одержувати в установленому порядку від інших структурних підрозділів районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації,      органів      місцевого      самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності інфор­мацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

-    подавати районній, районній у містах Києві та Севастополі дер­жадміністрації та головному управлінню праці та соціального захисту      населення     обласної.      Київської     міської     дер­жадміністрації і управлінню праці та соціального захисту насе­лення Севастопольської міської держадміністрації пропозиції з питань, що належать до компетенції управління;

-    здійснювати контроль за своєчасним проведенням атестації ро­бочих   місць   працівників,   зайнятих   на   підземних   роботах, на роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці;

-    залучати спеціалістів інших структурних підрозділів районної держадміністрації,    підприємств,    установ    та   організацій, об'єднань громадян (за погодженням з їх керівниками) для роз­гляду питань, що належать до компетенції управління. Управління  під  час  виконання  покладених па нього  завдань

взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної, районної у містах Києві та Севастополі держадміністрації, органами місце­вого самоврядування, а також з підприємствами, установами, ор­ганізаціями, громадянами та їх об'єднаннями.

Важливе місце серед державних органів в системі Міністерства праці і соціальної політики України займають будинки-інтернати (пансіонати) для громадян похилого віку, інвалідів та дітей. Нака­зом Міністерства праці і соціальної політики України № 549 від 29.12.2001 затверджені: Типове положення про будинок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів війни і праці, Типове положення про ди­тячий будинок-інтернат, Типове положення про психоневро­логічний інтернат. Цими Типовими положеннями визначені право­вий статус будинків-інтернатів, їхні завдання та функції, порядок влаштування до будинку - інтернату та утримання в ньому.

111

Зазначені будинки-інтернати утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються за відповідним рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, за поданням Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних держадміністрацій, Головного управління соціального за­хисту населення Київської міської держадміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації, погодженим з Міністерством праці та соціаль­ної політики України.

Будинки-інтернати підпорядковані відповідно Міністерству праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, голо­вним управлінням праці та соціального захисту населення облас­них держадміністрацій, Головному управлінню соціального захис­ту населення Київської міської держадміністрації, Управлінню праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації.

Будинки-інтернати є юридичними особами, фінансуються з об­ласного бюджету, мають печатку, штамп із своїм найменуванням, самостійний баланс, поточні та інші рахунки в установах банків.

Фінансово-господарська діяльність будинків-інтернатів здійснюється відповідно до єдиного кошторису доходів і видатків, штатного розпису, які затверджуються відповідно Міністерством праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, голо­вними управліннями праці та соціального захисту населення об­ласних держадміністрацій, Головним управлінням соціального за­хисту населення Київської міської держадміністрації, Управлінням праці та соціального захисту населення Севасто­польської міської держадміністрації.

У будинку-інтернаті можуть утворюватися підсобні господарст­ва, різноманітні промислові і переробні міні-виробництва, багато-профільні лікувально-виробничі (трудові) майстерні, цехи, дільниці з необхідним інвентарем, устаткуванням і обладнанням, технікою, транспортом та іншими знаряддями сільськогосподарсь­кого виробництва, які здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства та Положення про ці структури.

Економічні і виробничі відносини будинку-інтернату з підприємствами і організаціями всіх форм власності здійснюються на підставі договорів.

(Порядок поміщення громадян в будинки-інтернати детальніше викладений в главі VI «Соціальне обслуговування»)

Фонд соціального захисту інвалідів - є урядовим органом дер­жавного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядко­вується йому. Фонд очолює директор, який призначається на поса­ду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра праці та соціальної політики.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компе­тенції Фонду, обговорення найважливіших напрямів діяльності утворюється  колегія  у  складі  директора  (голова  колегії),   його

112

заступників, керівників структурних підрозділів Фонду, представ­ників Всеукраїнського громадського соціально-політичного об'єднання «Національна Асамблея інвалідів України» та секре­таріату Комісії з питань діяльності підприємств і організацій гро­мадських організацій інвалідів.

До складу колегії можуть входити керівники органів виконав­чої влади та громадських організацій інвалідів.

Персональний склад колегії, а також гранична чисельність працівників Фонду затверджується Міністром праці та соціальної політики. Структура та штатний розпис Фонду затверджується йо­го директором за погодженням з Міністром праці та соціальної політики.

Фонд утримується за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на утримання Мінпраці. Фонд є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердже­не постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. №  1434 (із змінами). Основними завданнями цього Фонду є:

-    участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політи­ки у сфері соціального захисту інвалідів;

-    здійснення контролю за додержанням підприємствами, устано­вами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Фонд відповідно до покладених на нього завдань виконує на­ступні функції:

1)   здійснює  в установленому порядку заходи  щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної (за поданням Національного комітету спорту інвалідів) та професійної реабілітації інвалідів, залучення їх до суспільно-корисної діяльності, аналізує вико­ристання коштів на цю мету, розробляє пропозиції щодо потре­би в коштах та підвищення ефективності їх використання;

2)   забезпечує   реєстрацію   у   територіальних   відділеннях   Фонду підприємств, установ і організацій незалежно від форми влас­ності і господарювання, на яких працює 15 і більше чоловік, та одержання від них звітності про зайнятість і працевлаштуван­ня інвалідів;

3)   здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штраф­них  санкцій,   що  надходять  від  підприємств,   установ  і  ор­ганізацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів;

4)   узагальнює   практику   застосування   законодавства   у   сфері соціального захисту інвалідів, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та подає їх на розгляд Мінпраці;

5)   здійснює    в    установленому    порядку    управління    майном підприємств, установ і організацій, що належать до сфери уп­равління Мінпраці, у межах, визначених цим Міністерством;

113

6)   сприяє   створенню   робочих   місць   для   працевлаштування інвалідів, професійному навчанню непрацюючих інвалідів;

7)   організує збір благодійних внесків підприємств, установ, ор­ганізацій, трудових колективів і громадян для забезпечення соціального захисту інвалідів;

8)   контролює цільове використання підприємствами, установами і організаціями коштів, переданих їм Фондом для здійснення за­ходів щодо соціального захисту інвалідів;

9)   представляє Мінпраці за його дорученням у міжнародних ор­ганізаціях та під час укладення міжнародних договорів Ук­раїни;

10) співпрацює з Всеукраїнським громадським соціально-політич­ним об'єднанням «Національна Асамблея інвалідів України», громадськими організаціями  інвалідів та  заснованими  ними підприємствами і організаціями;

11) надає     інформаційно-консультативні     послуги     інвалідам, підприємствам, установам і організаціям з питань, що нале­жать до його компетенції;

12) висвітлює в засобах масової інформації питання, що стосують­ся його діяльності;

13) забезпечує у межах своєї компетенції  реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збере­женням у Фонді та його територіальних відділеннях;

14) виконує   інші   функції   відповідно   до   покладених   на   нього завдань.

Фонд має право:

1)   залучати спеціалістів органів виконавчої влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ і організацій (за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що нале­жать до його компетенції;

2)   одержувати в установленому порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій інформацію та документи, необхідні для виконан­ня покладених на нього завдань;

3)   здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів;

4)   проводити   в   установленому   порядку   конференції,   семінари, наради з питань, що належать до його компетенції.

Фонд для виконання покладених на нього завдань видає нака­зи організаційно-розпорядчого характеру.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників. Положення про тери­торіальні відділення затверджує директор Фонду.

Керівники територіальних відділень Фонду призначаються на посаду і звільняються з посади директором Фонду за погодженням з Міністром праці та соціальної політики і головами відповідних державних адміністрацій.

114

2. Основні функції Пенсійного фонду України та йо­го регіональних органів

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансами пенсійного забезпечен­ня, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Як самостійна фінансово-банківська система він діє в Україні з 1992 р. Фонд створений на базі Українського ре­спубліканського відділення колишнього Пенсійного фонду СРСР. Його статус, завдання і функції початково були визначені Поло­женням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р. №39, в наступній редакції таке Положення було затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1994 р. №345, а в новій редакції -Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є:

-    участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

-     забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансуван­ня витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

-    ефективне   використання   коштів   Пенсійного   фонду   України, здійснення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удо­сконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього за­вдань виконує такі функції:

1)   бере у межах своєї компетенції участь у розробленні прогноз­них показників економічного і соціального розвитку України та проекту Державного бюджету України;

2)   планує доходи та видатки Пенсійного фонду України, розроб­ляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його на затвердження Кабінету Міністрів України, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України;

3)   прогнозує    і    моделює    надходження    коштів    до    бюджету Пенсійного фонду України та ефективний розподіл фінансових ресурсів Пенсійного фонду України для забезпечення соціаль­них виплат;

4)   розробляє і в установленому порядку подає пропозиції щодо встановлення або зміни ставок збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

5)   організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійно­го фонду України щодо:

-  забезпечення    додержання    підприємствами,    установами, організаціями  та  громадянами   законодавства  про  пенсійне забезпечення;

-  повного та своєчасного обліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

115

-  забезпечення збирання та акумулювання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших надходжень до бюдже­ту Пенсійного фонду України відповідно до законодавства;

-  стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

-  призначення і виплати пенсій;

-  забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюють­ся за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

-  проведення перевірок правильності сплати збору на обов'язко­ве державне пенсійне страхування, призначення та виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

-  обліку коштів Пенсійного фонду України, ведення статистич­ної та бухгалтерської звітності;

6)   здійснює в межах своїх повноважень контроль за цільовим ви­користанням коштів Пенсійного фонду України;

7)   здійснює перерозподіл коштів Пенсійного фонду України між регіонами з метою забезпечення фінансування виплати пенсій, інших виплат, що фінансуються за рахунок його коштів;

8)   організовує  та  забезпечує персоніфікований облік  відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страху­вання, забезпечує автоматизовану обробку інформації у системі Пенсійного фонду України;

9)   здійснює відповідно до законодавства та міжнародних договорів України   переказування  пенсій  громадянам,   які  виїхали   на постійне   місце   проживання   за   кордон   та   виплати   пенсій пенсіонерам іноземних держав, які постійно проживають в Ук­раїні;

10) співпрацює   в   межах   своєї   компетенції   з   міжнародними   ор­ганізаціями,   організовує   міжнародне   співробітництво   у   сфері пенсійного забезпечення, готує пропозиції та бере участь у підго­товці та укладенні міжнародних договорів України у цій сфері;

11) організовує професійну підготовку та підвищення кваліфікації працівників органів Пенсійного фонду України, узагальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

12) інформує громадськість про свою діяльність;

13) здійснює  відповідно до  законодавства функції з управління майном, що перебуває в державній власності;

14) здійснює інші функції, що випливають з покладених на нього завдань.

Для виконання зазначених функцій Пенсійний фонд України

має право:

1) отримувати в установленому порядку від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності, громадян та їх об'єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

116

2)   вимагати від посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які є платниками збору на обов'язкове дер­жавне   пенсійне   страхування   або   використовують   кошти Пенсійного фонду України, усунення порушень законодавства щодо  сплати цього збору і використання  коштів  Пенсійного фонду України;

3)   стягувати у безспірному порядку не внесені своєчасно суми збо­ру на обов'язкове державне пенсійне страхування разом з нара­хованою   пенею,   а   також   застосовувати   фінансові   санкції відповідно до законодавства;

4)   перевіряти правильність призначення та виплати пенсій і допо­моги, витрачання коштів Пенсійного фонду України;

5)   проводити в установленому порядку на підприємствах, в уста­новах і організаціях незалежно від форми власності планові та позапланові  перевірки  фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо правиль­ності  обчислення  та  сплати  збору  на  обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до Пенсійного фонду України, а також використання його коштів;

6)   накладати адміністративні стягнення у порядку, передбачено­му законодавством;

7)   порушувати питання про притягнення до передбаченої законо­давством відповідальності посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб, винних у порушенні порядку сплати збору на обов'язкове дер­жавне  пенсійне  страхування,  інших  платежів  до Пенсійного фонду України, порядку витрачання його коштів, а також не­своєчасному поданні відповідної звітності;

8)   одержувати кредити у банківських установах.

Пенсійний фонд України під час виконання покладених на ньо­го завдань взаємодіє з центральними та місцевими органами вико­навчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, відповідними органами інших держав.

Рішення Пенсійного фонду України, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого само­врядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Бюджет Пенсійного фонду України, який щороку затверд­жується Кабінетом Міністрів України, формується за рахунок:

-  збору   на   обов'язкове   державне   пенсійне   страхування,   що сплачується   підприємствами,   установами,   організаціями   та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;

-  коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

-  коштів, що надходять за регресними вимогами;

-  добровільних  внесків  підприємств,   установ,   організацій  та громадян;

-  сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за пору-

117

шення   порядку   сплати   збору   на   обов'язкове   державне пенсійне страхування;

-  банківських кредитів;

-  інших не заборонених законодавством надходжень.

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих по­точних рахунках і субрахунках в установах банків, використову­ються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Во­ни спрямовуються на:

-  фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, в тому числі громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон;

-  погашення банківських кредитів та відсотків за їх викорис­тання;

-  створення   та   функціонування   системи   персоніфікованого обліку   відомостей   у   системі   обов'язкового   державного пенсійного страхування;

-  утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази;

-  організацію   роз'яснювальної   роботи   серед   населення   та здійснення інших заходів  відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого, а також гранична чисельність працівників Пенсійного фонду України затверджуються Кабінетом Міністрів України. Голова правління Пенсійного фонду України та його заступники призначаються на посаду та звільняються з поса­ди Президентом України в установленому порядку.

Структуру центрального апарату Пенсійного фонду України, а також положення про його структурні підрозділи затверджує Го­лова правління Пенсійного фонду України. Штатний розпис та ко­шторис видатків центрального апарату Пенсійного фонду України затверджує Голова правління Пенсійного фонду України за погод­женням з Міністерством фінансів України.

Пенсійний фонд України є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки (в тому числі валютний) в установах банків та пе­чатку.

Значну частину своїх функцій Пенсійний фонд України вико­нує через систему своїх органів - головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 р. №  11-2.

Головні управління підвідомчі та підзвітні Фонду. Основними завданнями цих управлінь є:

118

1)   забезпечення у відповідному регіоні збирання та акумулювання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (далі -збір) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечен­ня,   повного   і   своєчасного   фінансування   витрат   на   виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за раху­нок коштів Фонду;

2)   забезпечення призначення і виплати пенсій відповідно до чин­ного законодавства;

3)   ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення у межах своєї компетенції контроль­них функцій;

4)   забезпечення   функціонування   автоматизованої   системи   пер­соніфікованого обліку відомостей (СПОВ) у системі загально­обов'язкового державного пенсійного страхування.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань виконує такі функції:

1)   забезпечує   додержання   підприємствами,    установами,    ор­ганізаціями та громадянами вимог законодавства про державне соціальне страхування стосовно пенсійного забезпечення;

2)   планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фон­ду, в межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

3)   організовує роботу підвідомчих районних, міських і районних у містах управлінь Фонду щодо: повного і своєчасного обліку платників збору;  забезпечення надходження збору та інших платежів   до   бюджету   Фонду   відповідно   до   законодавства; здійснення перевірок правильності нарахування та сплати збо­ру;   цільового   використання   коштів   Фонду;   правильності   та своєчасності призначення і виплати пенсій;

4)   забезпечує   призначення,    перерахунок   і    виплату   пенсій відповідно до законодавства;

5)   забезпечує повне і своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за раху­нок коштів Фонду, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами);

6)   організовує   первинний   бухгалтерський   облік   та   звітність у   підвідомчих   районних,   міських   і   районних   у   містах   уп­равліннях Фонду, одержує в установленому порядку статистич­ну  й бухгалтерську звітність,  складає зведені бухгалтерські звіти та баланси, забезпечує своєчасне їх подання відповідним органам;

7)   контролює процеси здійснення комплексу заходів забезпечення впровадження   та   експлуатації   системи   персоніфікованого обліку відомостей (СПОВ) у регіоні;

8)   надає підвідомчим районним, міським і районним у містах уп­равлінням Фонду допомогу у вирішенні питань матеріально-технічного забезпечення;

9)   організовує підготовку та підвищення кваліфікації кадрів, уза­гальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи;

*

119

10) забезпечує впровадження автоматизованих робочих місць, ав­томатизовану  обробку інформації у підвідомчих управліннях Фонду;

11) інформує громадськість про свою діяльність,  веде роз'ясню­вальну роботу серед населення;

12) у межах своєї компетенції розглядає звернення, заяви та скар­ги підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяль­ності Фонду;

13) узагальнює та аналізує результати роботи управління, підвідо­мчих районних, міських і районних у містах управлінь Фонду, вносить відповідні пропозиції правлінню Фонду;

14) з питань діяльності Фонду взаємодіє з органами суду, прокура­тури, іншими правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої   влади   та   органами   місцевого   самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

15) виконує інші функції, передбачені чинним законодавством. Для виконання зазначених функцій головним управлінням на­дані такі права як:

1)   отримувати в установленому порядку від  органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і ор­ганізацій усіх форм власності, громадян та їх об'єднань інфор­мацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покла­дених на нього завдань;

2)   вимагати від посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які є платниками збору або використовують кошти Фонду, усунення порушень законодавства щодо сплати збору і використання коштів Фонду;

3)   вживати   в   установленому   законодавством   порядку   заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору ра­зом   з  нарахованою  пенею,   а  також  застосовувати  штрафні санкції відповідно до законодавства;

4)   перевіряти правильність призначення і виплати пенсій та допо­моги, витрачання коштів Фонду;

5)   проводити в установленому порядку на підприємствах, в уста­новах і організаціях незалежно від форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських  документів,   звітів  та  інших  доку­ментів щодо правильності обчислення та сплати збору, інших платежів до Фонду, а також використання його коштів;

6)   перевіряти роботу підвідомчих районних, міських і районних у містах управлінь Фонду та проводити ревізії їх діяльності;

7)   накладати адміністративні стягнення у порядку, передбачено­му чинним законодавством;

8)   порушувати питання про притягнення до відповідальності, пе­редбаченої законодавством, посадових осіб підприємств, уста­нов, організацій та фізичних осіб, винних у порушенні поряд­ку  сплати  збору,  витрачання коштів  Фонду,   призначення і виплати пенсій, несвоєчасному поданні відповідної звітності;

9)   у    порядку,    визначеному    Фондом,    одержувати    кредити у  банківських  установах  з  їх  подальшим  спрямуванням  на

120

фінансування виплати пенсій, а також здійснювати погашення

цих кредитів, включаючи сплату відсотків за їх використання; 10) у межах своєї компетенції розпоряджатись майном і коштами

Фонду.

Управління зобов'язане у процесі своєї діяльності суворо додер­жуватися вимог чинного законодавства, законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Управління очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї правлінням Фонду за погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською або Севастопольською міською державною адміністрацією.

Начальник управління має заступників, які за його поданням та погодженням відповідно з Радою міністрів Автономної Рес­публіки Крим, обласною. Київською або Севастопольською міською державною адміністрацією призначаються на посаду і звільняються з неї головою правління Фонду.

Постійно діючим консультативно-дорадчим органом для обгово­рення найважливіших питань діяльності головного управління, за­безпечення координації роботи його структурних підрозділів та підвідомчих органів є колегія при начальнику управління, яка діє на громадських засадах. Колегія утворюється відповідно до наказу начальника управління у складі 5-9 осіб. Персональний склад ко­легії затверджується головою правління Фонду за поданням на­чальника управління. До складу колегії входять начальник уп­равління та його заступники (за посадою), а також інші відповідальні працівники управління, підвідомчих районних, міських і районних у містах управлінь Фонду, представники місце­вих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядуван­ня, установ та організацій, діяльність яких пов'язана з вирішен­ням питань, що належать до компетенції Фонду.

Штатний розпис та кошторис видатків на утримання головного управління затверджуються головою правління Фонду.

Головне управління є юридичною особою, має самостійний ба­ланс та кошторис видатків, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатку.

Положення про управління Пенсійного фонду України в райо­нах, містах і районах у містах затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2 (Із змінами, внесеними згідно з Наказом Правління Пенсійного фонду № 11-2 від 27.06.2002 p.).

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і рай­онах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно голо­вним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утво­рюють систему органів Фонду.

Основними завданнями управління є:

1)   облік платників збору на обов'язкове державне пенсійне стра­хування, збирання та акумулювання в районі (місті) збору та

121

інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення, по­вного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду;

2)   забезпечення призначення і виплати пенсій відповідно до чин­ного законодавства

3)   ефективне використання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, здійснення у межах своєї компетенції контроль­них функцій;

4)   забезпечення функціонування в районі (місті) автоматизованої системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування (СПОВ). Районне (міське) управління відповідно до покладених на ньо­го завдань здійснює такі функції:

1)   забезпечує   додержання   підприємствами,   установами,   ор­ганізаціями та громадянами вимог законодавства про державне соціальне страхування стосовно пенсійного забезпечення;

2)   планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті);

3)   у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду;

4)   здійснює реєстрацію та веде облік платників збору, забезпечує надходження збору та інших платежів до Фонду;

5)   забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання бюдже­ту,  кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і у встановленому порядку подає затвердже­ну звітність регіональному головному управлінню Фонду;

6)   контролює надходження збору та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у вста­новленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові  перевірки  фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати збору;

7)   призначає і виплачує пенсії відповідно до чинного законодавства;

8)   здійснює комплекс заходів забезпечення впровадження та ек­сплуатації у системі СПОВ у районі (в місті);

9)   здійснює впровадження автоматизованих робочих місць, авто­матизовану обробку інформації;

10) інформує  громадськість про свою діяльність,  веде роз'ясню­вальну роботу серед населення;

11) у межах своєї компетенції розглядає звернення, заяви та скар­ги підприємств, установ, організацій і громадян з питань діяль­ності Фонду;

12) узагальнює  та  аналізує  результати  роботи  управління,   вносить відповідні пропозиції регіональному головному управлінню Фонду;

13) взаємодіє з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, органами суду, прокуратури, інши­ми правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями з питань діяльності Фонду;

14) організовує підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, уза­гальнює та поширює прогресивні форми і методи роботи.

122

Районне (міське)управління має право:

1)   отримувати   в  установленому  порядку  від   органів  державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ і ор­ганізацій усіх форм власності, громадян та їх об'єднань інфор­мацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення покла­дених на управління завдань;

2)   вимагати від посадових осіб підприємств, установ, організацій і фізичних осіб, які є платниками збору або використовують ко­шти Фонду,  усунення порушень законодавства щодо сплати збору й використання коштів Фонду;

3)   вживати   в  установленому   законодавством   порядку   заходів, спрямованих на стягнення не внесених своєчасно сум збору ра­зом  з   нарахованою  пенею,   а  також  застосовувати  штрафні санкції відповідно до законодавства;

4)   проводити перевірки правильності нарахування та сплати збо­ру, цільового використання коштів Фонду, правильності скла­дання та достовірності документів для призначення і виплати пенсій, одержувати від підприємств, установ, організацій і гро­мадян необхідні для цього документи;

5)   перевіряти правильність витрачання коштів Фонду, додержан­ня порядку сплати збору до Фонду та інших платежів;

6)   накладати адміністративні стягнення у порядку, передбачено­му чинним законодавством;

7)   порушувати питання про притягнення до відповідальності, пе­редбаченої законодавством, посадових осіб підприємств,  уста­нов, організацій та фізичних осіб, винних у порушенні поряд­ку   сплати   збору,   витрачання   коштів   Фонду,   призначення   і виплати пенсій, несвоєчасному поданні відповідної звітності;

8)   у межах своєї компетенції розпоряджатись майном і коштами Фонду у межах затвердженого кошторису видатків. Районне (міське) управління Пенсійного фонду України очолює

начальник, який призначається на посаду і звільняється з неї на­чальником відповідного регіонального головного управління Фон­ду за погодженням з відповідними місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування та Фондом.

Начальник управління має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з неї начальником відповідного регіонально­го головного управління Фонду.

Штатний розпис та кошторис видатків на утримання уп­равління затверджуються начальником відповідного регіонального головного управління Фонду.

Районне (міське) управління Пенсійного фонду України є юри­дичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків (у тому числі валютні), печатку.

(Питання щодо функціонування Пенсійного і Накопичувально­го фондів згідно Закону України «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування» та недержавних пенсійних фондів згідно Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» викла­дені відповідно в главі III «Пенсійне забезпечення в системі загаль-

123

нообов'язкового  державного   пенсійне   страхування»   та   главі   IV «Недержавне пенсійне забезпечення»).

3. Фонди соціального страхування та їхні органи

Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійно­го захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 ве­ресня 1999 року відповідно до Конституції України та Основ зако­нодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та ор­ганізаційну структуру загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездат­ності або загибелі застрахованих на виробництві. Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від не­щасних випадків, який є некомерційною самоврядною ор­ганізацією, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд соціального страхування від нещасних випадків є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Гер­ба України та своїм найменуванням, а також емблему, яка затвер­джується його правлінням.

Управління Фондом соціального страхування від нещасних ви­падків здійснюється на паритетній основі державою, представника­ми застрахованих осіб і роботодавців.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

До складу правління Фонду соціального страхування від не­щасних випадків включаються представники трьох представниць­ких сторін: держави; застрахованих осіб; роботодавців.

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обира­ються (делегуються) об'єднаннями профспілок та роботодавців, які мають статус всеукраїнських. Порядок виборів (делегування) пред­ставників визначається кожним об'єднанням самостійно.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків створюється на шестирічний строк. Із членів правління оби­рається строком на два роки голова правління та два його заступ­ники. Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальника­ми та застрахованими.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещас­них випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Вона є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначають­ся його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та за­безпечує виконання рішень правління Фонду.

124

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з пра­вом дорадчого голосу.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто­полі, відділення в районах та містах обласного значення. Уп­равління та відділення виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Керівників управлінь і відділень Фонду соціального страхуван­ня від нещасних випадків призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від не­щасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забез­печення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду. Члени наглядової ради працюють на громадських за­садах і не можуть бути одночасно членами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків та працівниками виконавчої дирекції зазначеного Фонду або її робочих органів. До наглядової ради, яка складається з 15 осіб, входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і робото­давців.

Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випадку здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконав­чої влади. Спрямовує і координує роботу зазначених органів з цих питань Кабінет Міністрів України. Метою такого нагляду є кон­троль за додержанням страхувальниками та Фондом соціального страхування від нещасних випадків законодавства про страхуван­ня від нещасного випадку.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страху­вання від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому зако­нодавством порядку:

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, за­подіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебува­ли на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до віднов­лення працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працез­датності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати пра­цездатності, що компенсує відповідну частину втраченого за­робітку потерпілого;

г)  пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на вироб­ництві або професійного захворювання;

д) пенсію   у   зв'язку   з   втратою   годувальника,   який   помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійно­го захворювання;

125

є) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіян­ня цієї шкоди потерпілому; є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

2)   організувати  поховання  померлого,   відшкодувати  вартість  по­в'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

3)   сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання не­щасного   випадку,   швидкої   допомоги   в   разі   потреби   його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4)   організувати   цілеспрямоване   та   ефективне   лікування   по­терпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактич­них закладах або на договірній основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5)   забезпечити потерпілому разом із відповідними службами охо­рони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка повинна включати:

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями за­гальної практики;

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому ліку­вально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слухови­ми апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопро-тезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів),

З метою найповнішого виконання зазначених функцій, Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізова­ну медичну та патронажну службу соціального страхування;

6)   вжити всіх необхідних заходів для підтримання,  підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7)   забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню по­терпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

8)   відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії (ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) проводити на­вчання та перекваліфікацію потерпілого у власних навчальних за­кладах або на договірній основі в інших закладах перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню ро­боту; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9)   організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самовряду­вання чи з іншими заінтересованими суб'єктами підприємниць-

126

кої діяльності; компенсувати при цьому витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь - за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне стра­хування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Усі зазначені види соціальних послуг та виплат, надаються за­страхованому та особам, які перебувають на його утриманні, неза­лежно від того, зареєстровано підприємство, на якому стався стра­ховий випадок, у Фонді соціального страхування від нещасних випадків чи ні.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. відповідно до Основ законодавства України про загально­обов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, ор­ганізаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також на­дання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечен­ня та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності є органом, який здійснює керівництво та управління загаль­нообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхо­вих внесків та інших коштів, призначених для фінансування ма­теріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передба­чені вищезазначеним Законом, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Усі застраховані особи є членами цього Фонду. Фонд є некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом надання матеріального забезпе­чення та соціальних послуг застрахованим особам, стабільної діяльності Фонду.

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Дер­жавного Герба України та своїм найменуванням, а також сим­воліку, що затверджується правлінням Фонду.

127

Фонд не може провадити будь-яку іншу діяльність, крім зазна­ченої в Законі, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Діяльність Фонду регулюється законами та статутом Фонду, який затверджується його правлінням.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі держа­вою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Уп­равління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. В Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекція відповідних відділень Фонду.

До складу правління Фонду входять по 15 представників дер­жави, застрахованих осіб та роботодавців, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб та роботодавців обира­ються (делегуються) сторонами самостійно.

Строк повноважень членів правління Фонду становить шість років і закінчується в день першого засідання нового складу правління. Правління Фонду очолює голова, який обирається на закритому засіданні правління з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління має двох заступників. Рішення правління Фонду, прий­няте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими особами.

Виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Вона є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фон­ду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положен­ням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням. Директор виконавчої дирекції Фонду входить до скла­ду правління Фонду з правом дорадчого голосу.

Правління відділення Фонду створюється на паритетних заса­дах із представників держави, застрахованих осіб і роботодавців. Кількісний склад правління відділення визначається правлінням Фонду. Положення про правління відділення Фонду затверд­жується правлінням Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду та його відділень є виконавчі дирекції відділень в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Статутом Фонду може бути передбачено створення виконавчих дирекцій або уповноваже­них представників відділень у районах та містах республікансько­го (Автономної Республіки Крим) та обласного значення.

Виконавчі дирекції відділень підзвітні правлінням відділень та виконавчій дирекції Фонду та здійснюють свою діяльність від імені Фонду в межах і в порядку, передбачених статутом Фонду та поло­женням про виконавчі дирекції відділень Фонду. Виконавчі ди­рекції відділень Фонду вирішують покладені на них завдання У тісній взаємодії з профспілковими органами, роботодавцями та

128

місцевими органами виконавчої влади. Директори виконавчих ди­рекцій відділень Фонду, яких призначає та звільняє директор ви­конавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням відділення Фонду, входять до складу правлінь відділень з правом дорадчого голосу.

Нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка діє на громадських засадах. її члени не можуть бути одночасно члена­ми правління Фонду та його відділень, а також працівниками ви­конавчої дирекції Фонду або його відділень. Наглядова рада здійснює контроль за виконанням статутних завдань та цільовим використанням коштів Фондом. Вона складається з 15 осіб і до неї входять у рівній кількості представники держави, застрахованих осіб і роботодавців. Представники від держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) сторонами самостійно. Строк повноважень членів наглядової ради становить 6 років. На­глядову раду очолює голова, який обирається строком на два роки.

Державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працез­датності та витратами, зумовленими народженням та похованням, здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Цей орган здійснює контроль за дотриманням страхувальниками та страховиком за­конів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та ви­тратами, зумовленими народженням та похованням.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зу­мовленими народженням та похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

1)   допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

2)   допомога по вагітності та пологах;

3)   допомога при народженні дитини;

4)   допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

5)   допомога   на   поховання   (крім   поховання   пенсіонерів,   без­робітних та осіб, які померли від нещасного випадку на вироб­ництві);

6)   забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до   дитячих    оздоровчих    закладів,    утримання    санаторіїв-ирофілакторіїв,   надання   соціальних   послуг   у  позашкільній роботі з дітьми).

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страху-вання України оа випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акуму­ляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, вип-

129

лати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із Законом України «Про загальнообов'язко­ве державне соціальне страхування на випадок безробіття* від 2 бе­резня 2000 р. і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Діяльність Фонду регу­люється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про зай­нятість населенням, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та стату­том Фонду, який затверджується правлінням Фонду. Фонд не мо­же провадити будь-яку діяльність, крім передбаченої Законом та статутом Фонду. Кошти Фонду не включаються до складу Держав­ного бюджету України. Усі застраховані особи є членами Фонду. Управління Фондом здійснюють правління Фонду та виконавча ди­рекція Фонду. До складу правління Фонду входять по 15 представ­ників від держави, застрахованих осіб та роботодавців, які викону­ють свої обов'язки на громадських засадах. Правління Фонду очолює голова, який обирається з членів правління Фонду строком на два роки почергово від представників кожної сторони. Голова правління Фонду має двох заступників, які разом з головою пред­ставляють сторони Виконавча дирекція Фонду є виконавчим орга­ном правління

Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Директор Державного центру зайнятості цент­рального органу виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики та його заступники є відповідно керівником та заступни­ками виконавчої дирекції Фонду. Виконавча дирекція Фонду ор­ганізовує виконання рішень правління Фонду та забезпечує дотри­мання законодавства України про страхування на випадок безробіття, діє від імені Фонду та підзвітна йому в межах та поряд­ку, передбачених статутом Фонду.

Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду поклада­ються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Виконавча дирекція Фонду та її робочі органи:

1)   ведуть реєстр платників страхових внесків;

2)   провадять збір страхових внесків;

3)   здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;

4)   виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, перед­бачені цим Законом України «Про загальнообов'язкове держав­не соціальне страхування на випадок безробіття»;

5)   контролюють правильність нарахування,  своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття;

130

6*

7)

8)

представляють інтереси Фонду в судових та інших органах; представляють Фонд у взаємовідносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян з питань соціального захисту, а також органами соціального страхуван­ня на випадок безробіття зарубіжних країн, міжнародними ор­ганізаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; готує та подає на розгляд правління Фонду:

-    пропозиції щодо вдосконалення законодавства про обов'язко­ве соціальне страхування на випадок безробіття;

-  пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;

-  проект бюджету та звіт про виконання бюджету Фонду;

-  пропозиції щодо розміру резерву коштів Фонду; ■  звіт про діяльність.