Глава IV. Недержавне пенсійне забезпечення

1. Система,    принципи    та    суб'єкти    недержавного пенсійного забезпечення

Як показав не тільки досвід України, а й світовий досвід, що жодна державна солідарна пенсійна система не спроможна забезпе­чити високий рівень пенсій при низьких розмірах обов'язкових пенсійних відрахувань та несприятливих демографічних умовах. То­му Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення», прий­нятий 9 липня 2003 р. і, який набув чинності 1 січня 2004 p., ство­рює законодавчу базу для розвитку системи добровільного пенсійного забезпечення і надає можливість громадянам робити до­даткові добровільні накопичення на старість. Цей Закон встановлює:

1)   поняття системи недержавного пенсійного забезпечення;

2)    коло осіб та умови їх участі в системі недержавного пенсійного забезпечення;

3)    види недержавних пенсійних фондів, порядок їх утворення та функціонування;

4)    порядок використання,  захист та інвестування пенсійних ак­тивів;

5)   види пенсій та порядок їх виплати;

6)   успадкування пенсійних активів;

7)    звітність в системі недержавного пенсійного забезпечення;

8)    відповідальність юридичних осіб, які надають послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення;

9)   державний нагляд за юридичними особами, які надають послу­ги в сфері недержавного пенсійного забезпечення. Відповідно   до   ст.    2   цього   Закону   система   недержавного

пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичу­вального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах доб­ровільної участі фізичних та юридичних осіб крім випадків, перед­бачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення до­даткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страху­вання пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

1)    пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів відповідно до цього Закону;

2)   страховими організаціями шляхом укладення договорів страху­вання     довічної     пенсії,     страхування     ризику     настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до цього За­кону та законодавства про страхування;

3)   банківськими установами відповідно до цього Закону та зако­нодавства про банківську діяльність шляхом укладення дого­ворів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для нако­пичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для

219

відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних

осіб, що встановлюється згідно із законодавством.

Отже недержавне пенсійне забезпечення крім Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення», регулюється також зако­нодавством про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня, законами України «Про страхування», «Про банки і банківську діяльність», «Про інститути спільного інвестування (пайові та кор­поративні інвестиційні фонди)», «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Ук­раїні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про недер­жавне пенсійне забезпечення*.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється за такими принципами:

1)    принципу    законодавчого    визначення    умов    недержавного пенсійного забезпечення;

2)    принципу   заінтересованості   фізичних   осіб   у   недержавному пенсійному забезпеченні;

3)   принципу добровільності створення пенсійних фондів юридич­ними  та фізичними  особами,  об'єднаннями  фізичних  осіб  та об'єднаннями юридичних осіб;

-1} принципу добровільної участі фізичних осіб у системі недер­жавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної ви­плати, крім випадків, передбачених цим Законом;

5)    принципу добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

6)    принципу       економічної       заінтересованості       роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

7)    принципу неможливості необгрунтованої відмови роботодавця від   здійснення   пенсійних   внесків   до   системи   недержавного пенсійного забезпечення  на користь своїх працівників,  якщо роботодавець розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

8)    принципу рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

9)    принципу розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від  активів  його засновників  і роботодавців-платників пенсійного фонду, адміністратора, компаній з управління акти­вами, страхових організацій з метою унеможливлення банкрут­ства пенсійного фонду;

10) принципу визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми   пенсійних   коштів,    облікованих   на   індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

11) принципу гарантування фізичним особам реалізації прав, нада­них їм цим Законом;

12) принципу  цільового  та ефективного  використання  пенсійних коштів;

220

13) принципу державного регулювання розміру  гарифів на послу­ги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпе­чення;

14) принципу   відповідальності   суб'єктів   системи   недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених цим Законом та іншими актами законодавства;

15) принципу державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення та нагляду за його здійсненням. Суб'єктами недержавного пенсійного забезпечення є фізичні і

юридичні особи, як учасники відносин, що регулюються Законом Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення». До та­ких належать:

недержавні пенсійні фонди - це юридичні особи, створені відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забез печення», які мають статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонують та провадять діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим уп­равлінням пенсійними активами, а також здійснюють пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим За­коном порядку;

-     страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті -це страховик, який отримав ліцензію на страхування життя;

-     банківські   установи,    які   уклали   договори   про   відкриття пенсійних депозитних рахунків;

учасники   та   вкладники   пенсійних   фондів.   Фізична   особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду і яка має право або набуде право на одержан­ня пенсійних виплат з такого фонду, є учасником пенсійного фонду. Учасниками пенсійного фонду можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Участь фізичних осіб   у   будь-якому   недержавному   пенсійному   фонді   є   доб­ровільною.    Фізична   особа   може   бути   учасником   кількох пенсійних фондів за власним вибором.  Пенсійні виплати мо­жуть здійснюватися учаснику або його спадкоємцю. Особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шля­хом   перерахування   коштів   до   недержавного   пенсійного   фонду відповідно до умов пенсійного контракту, є вкладником пенсійно­го фонду.  Вкладником може бути сам учасник,  подружжя, діти, батьки, роботодавець учасника  пенсійного фонду або  професійне об'єднання, членом якого є учасник фонду.

В будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути од­ночасно і вкладниками такого фонду.

Учасники відкритого пенсійного фонду мають право залишати­ся його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь;

-     вкладники пенсійних депозитних рахунків - особи, які сплачу­ють пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахуван-

221

ня грошових коштів на пенсійний депозитний рахунок до банківської установи за договором про відкриття пенсійного де­позитного рахунку;

фізичні та юридичні особи, які уклали договори страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті;

засновники пенсійних фондів - це можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб;

роботодавці-платники корпоративних пенсійних фондів - це роботодавці, які визнають статут уже створеного корпоративно­го пенсійного фонду, вияви/ги бажання перераховувати грошові кошти на користь своїх працівників до такого фонду на підставі договору, укладеного ними з радою цього пенсійного фонду;

саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення - це неприбут­кові організації (непідприемницькі товариства), що створюють­ся з метою встановлення професійних стандартів діяльності з адміністрування недержавних пенсійних фондів, захисту та представлення інтересів своїх членів, а також учасників недер­жавних пенсійних фондів;

органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення - це Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет Ук­раїни, Національний банк України;

адміністратори пенсійних фондів - юридичні особи, що здійснюють адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечен­ня* ;

компанії з управління активами - юридичні особи, які прова­дять професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності; зберігачі - банки, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та відповідають вимогам Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» щодо зберігання та обслуговування коштів недержавних пенсійних фондів;

аудитори - це фахівці в сфері бухобліку і аудиту, які мають право на провадження аудиторської діяльності і займаються виключно наданням аудиторських послуг згідно із законодавст­вом на підставі договору, який укладається між аудитором та юридичною особою;

особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забез­печення» - агентські послуги надаються фізичними особами на підставі договору доручення про надання таких послуг, який укладається з адміністратором недержавного пенсійного фонду. До агентських послуг належать:

222

1)    будь-яка дозволена законодавством діяльність, спрямована на забезпечення   переконання   осіб   у   необхідності    укладення пенсійного контракту з пенсійним фондом;

2)    послуги з укладення пенсійних контрактів від імені адміністра тора пенсійного фонду.

2. Недержавні пенсійні фонди їх види та їхні органи управління

Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників. Виключним видом діяльності для них є недержавне пенсійне забезпечення. Вони не мають на меті одержання прибут­ку для його подальшого розподілу між засновниками. Провад­ження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої За­коном України «Про недержавне пенсійне страхування», заборонясться. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) фор­муються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (.збитку) від інвестування пенсійних внесків. Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та наймену­вання, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, а також забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів. Разом з трім дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова «недержавний пенсійний фонд» або «пенсійний фонд», та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на те­риторії України. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду. Пенсійний фонд не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Створення, функціонування та ліквідація недержав­них пенсійних фондів здійснюється за Законом України «Про не­державне пенсійне страхування».

За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті пенсійні фонди, корпоративні пенсійні фонди та професійні пенсійні фонди.

Засновником відкритого пенсійного фонду можуть бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб, крім юридичних осіб, діяльність яких фінансується за рахунок Державного бюджету Ук­раїни чи місцевих бюджетів.

Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути одна юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-робото-давців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники.

Засновником (засновниками) професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних   осіб,   включаючи   професійні   спілки   (об'єднання   про-

223

фесійних  спілок),   або  фізичні особи,  пов'язані  за  родом  їх  про­фесійної діяльності (занять).

Юридична особа може бути одночасно засновником не більш як одного корпоративного чи одного професійного пенсійного фонду. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який затверджується засновниками фонду і повинен відповідати вимогам Закону. Зміни до статуту пенсійного фонду вносяться радою цього пенсійного фонду за погодженням з його засновниками.

При створенні корпоративного або професійного пенсійного фонду статут затверджується засновниками і погоджується з пред­ставниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-робо-■■одавців у частині пенсійної схеми.

Статут пенсійного фонду та зміни до нього реєструються Дер­жавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України у встановленому ним порядку.

Зміни до статуту пенсійного фонду не можуть погіршувати умо­ви пенсійного забезпечення учасників фонду.

Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи та права на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту його реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та отримання відповідного свідоцтва.

Засновники пенсійного фонду зобов'язані протягом трьох місяців з дня реєстрації пенсійного фонду сформувати склад ради фонду, яка повинна укласти договори:

- про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адмініструван­ня пенсійних фондів;

про управління активами пенсійного фонду - з компанією з уп­равління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на про­вадження діяльності з управління активами; про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - зі зберігачем. Укладення   пенсійних   контрактів   та   отримання   пенсійних внесків на рахунок пенсійного фонду до виконання цих вимог за­бороняється.

Для здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду і вирішення основних питань його роботи із числа представ­ників, делегованих засновниками пенсійного фонду та роботодав-цями-платниками корпоративного пенсійного фонду, утворюється рада фонду у кількості не менше п'яти осіб. З числа членів ради фонду обираються голова та секретар ради фонду простою більшістю голосів. Члени ради будь-якого фонду обираються на З роки з правом переобрання на наступний строк. Рада фонду прова­дить свою діяльність у порядку, визначеному статутом пенсійного фонду, та відповідно до вимог Закону, зокрема:

1) звітує про діяльність пенсійного фонду перед зборами заснов­ників фонду;

221

2)   реєструє в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України зміни до пенсійних схем фонду, погоджені із .засновниками;

3)   затверджує інвестиційну декларацію та зміни до неї;

4)   обирає голову та секретаря ради фонду з числа членів ради;

5)   укладає від імені пенсійного фонду договори з адміністратором, компанією з управління активами або іншою особою, яка має право   здійснювати   управління   активами   пенсійного   фонду, зберігачем, аудитором пенсійного фонду;

6)   заслуховує   звіти   про   діяльність   адміністратора,    осіб,    які здійснюють управління активами пенсійного фонду, зберігача та приймає рішення щодо цих звітів;

7)    затверджує інформацію про фінансовий стан пенсійного фонду, яка підлягає оприлюдненню  в порядку,  встановленому  Зако­ном, та розглядає аудиторський висновок;

8)   здійснює    контроль    за    цільовим    використанням    активів пенсійного фонду;

9)   розглядає спірні питання, що виникають між пенсійним фон­дом та його учасниками та (або) вкладниками;

10) вирішує інші питання, віднесені статутом пенсійного фонду до компетенції ради цього фонду.

Питання, віднесені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і статутом пенсійного фонду до компетенції ради фонду, не можуть бути передані до компетенції виконавчих органів засновника (засновників) фонду, професійного адміністра­тора або будь-яких інших осіб

Збори засновників пенсійного фонду проводяться не рідше од­ного разу на рік. Дата, час і місце проведення зборів оголошується радою фонду шляхом письмового повідомлення усіх засновників фонду не пізніше ніж за двадцять днів до проведення зборів.

До компетенції зборів засновників належать:

а)    погодження змін до статуту пенсійного фонду в частині,   що стосується пенсійних схем;

б)    затвердження підсумків роботи пенсійного фонду;

в)    винесення  рішень про притягнення до майнової  відповідаль­ності членів ради пенсійного фонду;

г)    заслуховування   звіту   ради   пенсійного   фонду   та   винесення рішень про переобрання членів ради пенсійного фонду;

д)    вирішення інших питань, віднесених до компетенції зборів за­сновників статутом пенсійного фонду.

Обов'язковим питанням порядку денного зборів засновників є вибори нових членів ради фонду замість тих, повноваження яких були припинені

Збори засновників пенсійного фонду вважаються правомочни­ми, якщо на них присутні більше половини загальної кількості за­сновників фонду.

Ліквідація пенсійного фонду здійснюється на підставі рішення засновників пенсійного фонду чи правонаступників засновників фонду у випадках, передбачених Законом.

225

Особливості створення та функціонування корпоративних і професійних пенсійних фондів

Сплата пенсійних внесків фізичними особами до корпоратив­них і професійних пенсійних фондів є добровільною. Колективним договором може передбачатися створення корпоративного пенсійного фонду роботодавцем або відрахування пенсійних внесків роботодавців до інших пенсійних фондів.

Право участі у корпоративному пенсійному фонді належить усім найманим працівникам юридичної особи, що є засновником або роботодавцем-платником такого фонду. Роботодавець не має права будь-яким чином обмежувати права працівників на участь у корпоративному пенсійному фонді.

Об'єднання юридичних осіб або фізичних осіб за родом їх про­фесійної діяльності не мають права будь-яким чином обмежувати право фізичних осіб на самостійну участь у пенсійних фондах будь-якого виду.

Працівник або член об'єднання юридичних осіб чи фізичних осіб за родом їх професійної діяльності має право відмовитися від сплати пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду за власний рахунок.

Якіцо роботодавець здійснює пенсійні внески на користь всіх своїх працівників, пенсійні контракти укладаються роботодавцем з пенсійним фондом за вибором такого роботодавця.

Роботодавець має право встановлювати однаковий відсоток відрахувань пенсійних внесків до пенсійного фонду на користь своїх працівників від суми їх заробітної плати або застосовувати прогре­сивну шкалу відсотків відрахувань відносно суми заробітної плати залежно від віку працівників та (або) від їх стажу роботи на даному підприємстві із встановленням однакового відсотка відрахувань пенсійних внесків для кожної визначеної групи працівників.

Фізичні особи - учасники будь-якого пенсійного фонду мають право самостійно сплачувати додаткові внески на свою користь без обмежень. Засновники професійного пенсійного фонду мають пра­во сплачувати пенсійні внески за власні кошти на користь усіх своїх членів-фізичних осіб.

Участь або неучасть працівників у сплаті пенсійних внесків до пенсійного фонду не може бути умовою здійснення роботодавцем відрахування пенсійних внесків на користь цих працівників до пенсійного фонду або підставою для обмеження прав таких працівників у трудових відносинах з роботодавцем.

У разі припинення участі у корпоративному чи професійному пенсійному фонді або ліквідації такого фонду належні учасникові такого фонду пенсійні кошти не можуть бути вилучені вкладника­ми таких фондів.

У разі реорганізації засновника або роботодавця-платника кор­поративного пенсійного фонду обов'язки щодо сплати пенсійних внесків передаються його правонаступникові.

У разі злиття двох і більше юридичних осіб, що мали свої кор­поративні пенсійні фонди, або приєднання однієї юридичної особи

226

до іншої для утворення спільного корпоративного пенсійного фон­ду реорганізація існуючих корпоративних пенсійних фондів таких юридичних осіб здійснюється у порядку, встановленому Держав­ною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Юридичні особи, що входять до складу засновників корпоратив­ного або професійного пенсійного фонду або є роботодавцями-плат-никами корпоративного пенсійного фонду, а також юридична особа, яка є одноосібним засновником корпоративного фонду, мають право прийняти рішення щодо тимчасового припинення сплати пенсійних внесків за власні кошти на період до одного року за погодженням із Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг Ук­раїни, повідомивши про це учасників фонду, професійного адміністратора, якщо такий залучався, осіб, що здійснюють уп­равління активами, та зберігача у строк протягом 7 календарних днів після прийняття такого рішення. Умовою прийняття такого рішення є внесення відповідних змін до колективного договору, як­що у колективному договорі передбачено сплату таких пенсійних внесків. У разі коли після закінчення вищезазначеного строку, вка­зані юридичні особи, крім одноосібного засновника корпоративного пенсійного фонду, не приймають рішення про поновлення сплати пенсійних внесків до пенсійного фонду за власні кошти, такі юри­дичні особи виходять зі складу засновників або припиняють участь у пенсійному фонді з обов'язковим повідомленням про це Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Учасники пенсійного фонду можуть не припиняти сплати пенсійних внесків на свою користь за власні кошти на період дії такого рішення, прийня­того засновником або роботодавцем-платником.

У разі коли після закінчення вищезазначеного строку юридич­на особа, яка є одноосібним засновником корпоративного пенсійно­го фонду, не приймає рішення про поновлення сплати пенсійних внесків за власні кошти до утвореного цією юридичною особою фонду, такий пенсійний фонд підлягає ліквідації.

У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду ком­панія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами та адміністрування такого фон­ду за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановле­ному законодавством. При цьому, витрати, пов'язані з виконанням функцій адміністрування та управління активами такого пенсійно­го фонду, здійснюються за рахунок такого засновника.

Від імені пенсійного фонду і в інтересах його учасників діє адміністратор. Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який ук­ладається з радою пенсійного фонду у письмовій формі.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

а)    юридична особа, яка надає професійні послуги з адмініструван­ня недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор);

б)    юридична   особа   -   одноосібний   засновник   корпоративного пенсійного   фонду,   який   прийняв   рішення   про   самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

227

в)   компанія з управління активами.

Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

Надання послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів може поєднуватися лише з діяльністю з управління актива­ми відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про не­державне пенсійне забезпечення».

Одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який самостійно здійснює адміністрування такого фонду, не має права здійснювати управління активами пенсійних фондів, якщо він не є компанією з управління активами.

У разі створення корпоративного пенсійного фонду одноосібним засновником рішення про здійснення адміністрування самим заснов­ником або про залучення професійного адміністратора приймається вищим органом управління або власником такого засновника.

У випадку прийняття рішення про самостійне адміністрування корпоративного пенсійного фонду його засновником такий заснов­ник повинен утворити відповідний структурний підрозділ.

Професійний адміністратор може утворюватися фізичними та юридичними особами, в тому числі особами, що є засновниками пенсійних фондів будь-якого виду, в формі акціонерного товарист­ва або товариства з обмеженою відповідальністю відповідно до за­конів України, що регулюють діяльність господарських товариств, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Адміністратор зобов'язаний:

1)    вести персоніфікований облік учасників пенсійного фонду;

2)    укладати пенсійні контракти від імені недержавного пенсійно­го фонду;

3)    забезпечувати    здійснення     пенсійних     виплат    учасникам пенсійних фондів у випадках, передбачених Законом;

4)    надавати зберігачу розпорядження щодо перерахування грошо­вих коштів для оплати витрат, що здійснюються за рахунок пенсійних активів;

5)    надавати   пенсійному   фонду   агентські   та   рекламні   послуги, пов'язані з його діяльністю;

6)    надавати інформацію відповідно до умов договору та цього За­кону;

7)    складати відповідно до вимог цього Закону та інших норматив­но-правових  актів звітність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, вести бухгалтерський облік та подавати фінансо­ву звітність пенсійного фонду відповідним органам державної виконавчої влади та раді пенсійного фонду.

З метою провадження своєї діяльності адміністратор має право засновувати представництва, філії, інші відокремлені підрозділи відповідно до законодавства у порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

228

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами:

компанією з управління активами. Компанія з управління ак-тизами є юридичною особою, яка утворюється та діє відповідно до норм законодавства з урахуванням вимог, передбачених За­коном «Про недержавне пенсійне забезпечення»; -     банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійно­го фонду у випадках, передбачених цим Законом; професійним адміністратором, який отримав ліцензію на прова­дження діяльності з управління активами.

Управління активами пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності з управління активами, яка видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в уста­новленому нею порядку, відповідно до умов договору про уп­равління активами пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі.

Особа, яка отримала ліцензію на провадження діяльності з уп­равління активами пенсійних фондів, не може бути засновником або пов'язаною особою засновників зберігача пенсійного фонду, заснов­ників корпоративного або професійного пенсійного фонду, якщо з радою такого фонду вона уклала договір про управління активами, крім випадку створення свого корпоративного пенсійного фонду.

Зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає таким вимогам:

1)    має ліцензію Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів - депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

2)    не є пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укла­дено договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, за­сновників і аудитора такого фонду та їх пов'язаних осіб;

3)    не здійснює управління активами створеного ним корпоратив­ного пенсійного фонду;

4)    не є  кредитором адміністратора або осіб,  що здійснюють уп­равління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укла­дено договір про обслуговування пенсійного фонду. Зберігач надає свої послуги на підставі договору про обслугову­вання пенсійного фонду зберігачем, який укладається в письмовій формі між радою пенсійного фонду і зберігачем відповідно до зако­нодавства.

Недержавний пенсійний фонд може обслуговуватися тільки в од­ного зберігача. Через зберігача здійснюються всі операції з пенсійни­ми активами пенсійного фонду. У нього відкриваються поточні ра­хунки пенсійного фонду, а також зберігаються пенсійні активи пенсійного фонду в формі цінних паперів та документи, які підтвер­джують право власності на пенсійні активи в інших формах.

Основними обов'язками зберігача пенсійного фонду є: 1)   відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;

229

2} приймання, передача (переведення), облік та забезпечення зберігання цінних паперів, а також документів, які підтверд­жують право власності на пенсійні активи в інших формах, до­кументів, пов'язаних з формуванням та використанням пенсійних активів;

3)    перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і   чистої   вартості   одиниці   пенсійних   внесків,    здійсненого адміністратором та особою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду;

4)    виконання     відповідно     до     цього     Закону     розпоряджень адміністратора щодо перерахування пенсійних коштів;

5)    виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахування грошових коштів для оплати послуг адміністратора, зберігача, винагороди особі, що провадить діяльність з управління акти­вами пенсійного фонду, аудитора (аудиторської фірми), оплати послуг осіб, які надають пенсійному фонду консультаційні та (або) агентські послуги, торговців цінними паперами та інших посередників,   здійснення   оплати   витрат   на   перереєстрацію прав   власності   та   оплати   інших   витрат,   передбачених   цим Законом;

6)    виконання розпоряджень особи, що здійснює управління акти­вами   пенсійного  фонду,   згідно   з  інвестиційною  декларацією пенсійного фонду;

7)    зберігання копій розпоряджень щодо операцій з цінними папе­рами та іншими активами, наданих особами,  що здійснюють управління активами пенсійного фонду, торговцям цінними па­перами та іншим посередникам;

8)    подання звітності, передбаченої цим Законом та відповідними підзаконними актами;

9)    виконання розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового   ринку   щодо   припинення   (блокування)   виконання розпоряджень   особи,    що    здійснює   управління    активами пенсійного фонду, на підставах, визначених законодавством.

У разі виявлення порушень законодавства щодо провадження діяльності з управління активами пенсійного фонду, вчинених осо­бою, що здійснює управління активами пенсійного фонду, зберігач протягом одного робочого дня з моменту виявлення такого пору­шення письмово надає відповідну інформацію раді пенсійного фон­ду, адміністратору, Державній комісії з регулювання ринків фінан­сових послуг України та Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також особі, що вчинила це порушення.

У разі зменшення протягом року чистої вартості одиниці пенсійних внесків пенсійного фонду більше ніж на 20 відсотків зберігач повинен повідомити про це раду такого пенсійного фонду, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку та Держав­ну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

Зберігач не може надавати послуги торговця цінними папе­рами (посередника) пенсійному фонду, з яким він уклав договір про обслуговування пенсійного фонду, протягом строку дії тако-

230

го договору, а також не може використовувати активи пенсійно­го фонду, які знаходяться на рахунках цього фонду, як кредитні ресурси.

До складу активів пенсійного фонду належать:

1)    активи в грошових коштах;

2)    активи в цінних паперах (акції, облігації, векселі тощо);

3)    інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи не можуть формуватися за рахунок коштів, от­риманих на підставах, що суперечать законодавству, а також не можуть бути предметом застави і повинні використовуватися лише на цілі, передбачені Законом. На пенсійні активи не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями засновників пенсійного фон­ду, роботодавців-платників, осіб, що здійснюють управління акти­вами пенсійного фонду, адміністратора, зберігача такого фонду та страхової організації, з якою укладено договір страхування довічної пенсії учасником відповідного пенсійного фонду або до­говір страхування ризику настання інвалідності чи смерті учасни­ка фонду, а також не може бути звернене будь-яке інше стягнення або застосована конфіскація, якщо вони сформовані за рахунок колітів, отриманих на підставах, що не суперечать законодавству. Вони не можуть включатися до ліквідаційної маси зберігача пенсійного фонду в разі визнання його банкрутом.

Обчислення та визначення чистої вартості активів пенсійного фонду, їх облік, зарахування здійснюється адміністратором та особою, що здійснює управління активами такого пенсійного фон­ду, за методикою та \ порядку, визначеними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, мо­жуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяль­ності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:

1)   інвестування у відповідності до вимог цього Закону з метою от­римання доходу на користь учасників фонду;

2)    виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укла­дених з учасниками пенсійного фонду, та для здійснення одно­разових пенсійних виплат, передбачених цим Законом;

3J оплати договорів страхування довічної пенсії та договорів стра­хування ризику настання інвалідності або смерті учасника фон­ду, укладених із страховою організацією;

4)    оплати послуг професійного адміністратора, включаючи оплату рекламних та агентських послуг, пов'язаних з функціонуван­ням пенсійного фонду, та витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої цим Законом;

5)    сплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;

6)    оплати послуг зберігача;

231

7)   оплати послуг з проведення планових аудиторських перевірок

недержавного пенсійного фонду;

S) оплати послуг торговців цінними паперами (посередників), ви­трат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на ак­тиви пенсійного фонду;

9) оплати інших послуг, здійснення яких прямо передбачено цим Законом або нормативно-правовими актами з питань недержав­ного пенсійного забезпечення та на оплату яких можуть бути використані пенсійні активи.

Використання пенсійних активів для інших цілей заборо­няється.

Пенсійні внески до пенсійного фонду сплачуються у розмірах та у порядку, встановлених пенсійним контрактом, відповідно до умов обраних пенсійних схем. Зазначені в пенсійному контракті розміри сплачуваних до пенсійного фонду пенсійних внесків мо­жуть змінюватися відповідно до умов обраних пенсійних схем. Внески за страхуванням ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду сплачуються у порядку, визначеному пенсійним контрактом.

Рада пенсійного фонду має право встановити мінімальний розмір пенсійних внесків - 10 відсотків мінімальної заробітної пла-ги \ розрахунку на один місяць.

Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного пенсійного фонду, що сплачуються за кошти засновників цих фондів і роботодавців-платників, може визначатися у колективно­му договорі з урахуванням вимог Закону.

Роботодавець, який здійснює перерахування внесків до відкрито­го пенсійного фонду від імені своїх працівників - учасників цього пенсійного фонду, може здійснювати внески по добровільному стра­хуванню ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду. Розмір таких внесків не може перевищувати одного відсотка внесків, сплачуваних відкритому пенсійному фонду за кожного учас­ника, за умови, що пенсійний фонд надає можливість придбати цей вид страхування як складову частину пенсійного контракту.

У разі прийняття фізичною особою рішення щодо накопичення частини обов'язкових страхових внесків у пенсійному фонді на умовах, визначених законодавством, розмір таких пенсійних внесків встановлюється згідно із законодавством про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування.

Максимальний розмір пенсійних внесків за пенсійними схема­ми недержавного пенсійного забезпечення не обмежується.

Пенсійні внески сплачуються лише у національній валюті Ук­раїни, а у випадках, передбачених законодавством України, в іно­земній валюті за офіційним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент сплати, шляхом готівкових та (або) безготівкових розрахунків. Юридичні особи сплачують пенсійні внески лише у безготівковій формі.

Пенсійні внески сплачуються шляхом зарахування відповідних грошових сум на поточні рахунки пенсійного фонду у зберігача.

232

3.  Пенсійний контракт та пенсійна схема

Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та йо­го вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника. Істотні умови такого контракту та порядок його укладення визначені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Особі, яка відповідає вимогам цього Закону, не може бути відмовлено в укладенні пенсійного контракту з відкритим пенсійним фондом. Адміністратор корпоративного або професійно­го пенсійного фонду може укладати пенсійні контракти тільки з тією особою, яка відповідає вимогам, визначеним цим Законом та статутами відповідних пенсійних фондів.

Кожен вкладник може укласти один або кілька пенсійних кон­трактів з адміністратором (адміністраторами) одного чи кількох пенсійних фондів на користь осіб, визначених цим Законом.

Вкладник, який є учасником пенсійного фонду має право в од­носторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, який укла­дено з ним особисто, або вимагати зміни його умов.

У разі розірвання пенсійного контракту таким вкладником він повинен укласти, за винятком визначених Законом випадків (ме­дично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахворюван-ня, інсульт тощо) або настання інвалідності цього учасника, або ко­ли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника не досягає розміру мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, чи в разі виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України Закону), новий пенсійний контракт щодо участі в іншому пенсійному фонді, або укласти договір зі страховою організацією, або відкрити в бан­ку пенсійний депозитний рахунок. При цьому пенсійні кошти вкладника, який є учасником пенсійного фонду, передаються за його рахунок до іншої фінансової установи, яка надає послуги з не­державного пенсійного забезпечення, в сумі, що обліковується на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді та складається з пенсійних внесків, зроблених таким вкладником, та розподіленого на суму цих внесків інвестиційного прибутку (збит­ку), зменшених на суму витрат, пов'язаних з перерахуванням та­ких пенсійних коштів.

Розмір витрат на переведення пенсійних коштів обчислюється адміністратором за методикою, встановленою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

У разі, коли на індивідуальному пенсійному рахунку учасника, який розриває пенсійний контракт з пенсійним фондом, облікову­ються пенсійні внески, які здійснюються на його користь іншими вкладниками, суми цих внесків та розподіленого на них інвес­тиційного прибутку (збитку) можуть бути вилучені з пенсійного фонду   лише   після   розірвання   пенсійних   контрактів   з   такими

233

вкладниками за винятком випадків, передбачених статтею 65 цьо­го Закону.

У разі припинення трудових відносин з роботодавцем-засновни­ком або роботодавцем-платником корпоративного пенсійного фон­ду його учасник зобов'язаний розірвати пенсійний контракт з та­ким фондом та може укласти новий пенсійний контракт з адміністратором будь-якого іншого фонду, або укласти договір зі страховою організацією, або відкрити в банку пенсійний депозит­ний рахунок. При цьому пенсійні кошти учасника передаються до іншого фонду, страхової організації або на пенсійний депозитний рахунок банку за рахунок учасника в порядку, передбаченому За­коном. У разі припинення трудових відносин згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України вит­рати на переведення пенсійних коштів учасника до іншого пенсійного фонду, страхової організації або на пенсійний депозит­ний рахунок банку здійснюються за рахунок роботодавця.

Пенсійний контракт укладається у письмовій формі щонаймен­ше в трьох примірниках, якщо контракт укладається з вкладником, який не є учасником відповідного пенсійного фонду, або у двох примірниках, якщо вкладник є учасником пенсійного фонду.

Разом з примірником пенсійного контракту адміністратор по­винен надати вкладнику та учаснику фонду:

1)    пам'ятку з роз'ясненнями основних положень пенсійного кон­тракту;

2)    копію зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми;

3)    витяг з основних положень статуту пенсійного фонду та (або) на вимогу вкладника - копію статуту пенсійного фонду.

У всіх примірниках пенсійного контракту робиться відмітка та фіксується дата про надання зазначених документів. Один примірник пенсійного контракту залишається в адміністратора.

Істотними умовами пенсійного контракту є:

1)    паспортні дані вкладника та його ідентифікаційний номер Дер­жавного  реестру  фізичних  осіб-платників  податків  та  інших обов'язкових платежів (якщо вкладником є фізична особа) або повне   найменування,    місцезнаходження   (юридична   адреса) постійно діючого органу управління, реєстраційні та банківські реквізити вкладника (якщо вкладником є юридична особа);

2)    паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

3)    посилання на обрану вкладником пенсійну схему;

4)    строк    дії    пенсійного    контракту,    умови    його    зміни    та розірвання;

5)   порядок розрахунків між пенсійним фондом та учасником фон­ду у  разі  дострокового  розірвання  пенсійного  контракту  або ліквідації пенсійного фонду;

6)   права, обов'язки, відповідальність сторін та порядок розв'язан­ня спорів;

7)    розмір пенсійних внесків та умови його зміни.

234

У пенсійному контракті також можуть бути зазначені інші умо­ви за згодою сторін.

Разом з пенсійним контрактом вкладнику (учаснику) надається інформація про адміністратора, осіб, які здійснюють управління активами, та зберігана пенсійного фонду, яка включає їх реєстраційні, банківські реквізити та реквізити відповідних ліцензій.

Пенсійний контракт повинен відповідати положенням статуту пенсійного фонду і обов'язково містити застереження про те, що дер­жава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду.

Відповідно до пенсійного контракту адміністратор зо­бов'язується від імені пенсійного фонду:

1)    здійснювати недержавне пенсійне забезпечення учасника (учас­ників) фонду на умовах,  визначених  законодавством,  пенсій­ною схемою та пенсійним контрактом;

2)    забезпечувати ведення персоніфікованого обліку учасників фонду;

3)   надавати учаснику фонду інформацію про стан його індивіду­ального пенсійного рахунку;

4)    забезпечувати відшкодування в установленому законодавством порядку учасникам фонду збитків,  завданих унаслідок  пору­шення законодавства та умов пенсійного контракту;

5)   дотримувати  і  забезпечувати  дотримання   законних  інтересів вкладників та учасників пенсійного фонду, не розголошувати інформацію    про   умови    пенсійного    контракту   та    розмір пенсійних   коштів,   які   належать   учаснику   фонду,   крім   ви­падків, передбачених законом;

6)   виконувати і забезпечувати виконання інших обов'язків, виз­начених пенсійним контрактом, цим Законом та іншими нор­мативно-правовими актами з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Вкладник пенсійного фонду за пенсійним контрактом зо­бов'язується:

1)    сплачувати   на  користь  учасника  (учасників)  фонду  пенсійні внески  у  порядку,   встановленому законодавством,  пенсійною схемою та пенсійним контрактом;

2)   відшкодовувати  пенсійному фонду  збитки,   завдані  внаслідок порушення вкладником умов законодавства, пенсійної схеми та пенсійного контракту;

3)    виконувати інші умови, визначені пенсійним контрактом. Пенсійний контракт набирає чинності з моменту його підписан­ня вкладником та адміністратором.

Дія пенсійного контракту вважається закінченою:

1)    після   повного   виконання   вкладником   своїх   зобов'язань   за пенсійним контрактом та укладення учасником (учасниками) фонду   договору   про   виплату   пенсії   на   визначений   строк   з пенсійним фондом;

2)    після передачі пенсійних коштів учасника фонду страховій ор­ганізації відповідно до укладеного учасником пенсійного фонду договору страхування довічної пенсії;

235

3)    після передачі пенсійних коштів учасника фонду банківській установі відповідно до укладеного учасником пенсійного фонду договору про відкриття пенсійного депозитного рахунку;

4)   у   разі   смерті   учасника   фонду   та   виконання   передбачених у зв'язку з цим умов;

5)    у разі ліквідації пенсійного фонду в порядку,  передбаченому цим Законом;

6)    у разі заміни вкладником фонду пенсійного фонду на умовах та у порядку, передбачених цим Законом;

7)   у разі ліквідації вкладника-юридичної особи,  без визначення його правонаступника;

8)   у разі дострокового розірвання контракту в порядку, передба­ченому цим Законом;

9)    в інших випадках, передбачених пенсійним контрактом згідно з цим Законом.

У разі прийняття рішення про заміну пенсійного фонду вклад­ник зобов'язаний:

1)    укласти  пенсійний контракт з іншим пенсійним фондом, або договір зі страховою організацією чи банківською установою;

2)    надіслати адміністратору пенсійного фонду, участь у якому при­пиняється, заяву про розірвання пенсійного контракту та копію пенсійного контракту,  укладеного з іншим пенсійним фондом, або договір зі страховою організацією чи банківською установою. У разі несвоєчасного перерахування пенсійних коштів учасни­ка фонду адміністратор за власний рахунок сплачує учаснику пе­ню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку Ук­раїни    в    розрахунку    на    один   день   від   суми,    що   підлягає перерахуванню за кожен день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансо­вих послуг України.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Ук­раїни має право прийняти рішення щодо зменшення суми нені, на­рахованої адміністратору, якщо затримка у перерахуванні пенсійних коштів учасника фонду сталася з поважних причин.

Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами, визначаються пенсійними схе­мами, які розробляються з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів з питань недержавного пенсійного забезпечення.

Пенсійна схема повинна відображати:

1)    опис всіх видів та умов здійснення пенсійних виплат;

2)    порядок визначення розміру пенсійних виплат;

3)    строк, протягом якого здійснюються пенсійні виплати, та поря­док їх здійснення;

4)    порядок та строки сплати пенсійних внесків, у тому числі мож­ливість їх зміни за умовами пенсійного контракту;

5)    умови та порядок участі у пенсійній схемі;

6)   права та обов'язки вкладника, учасника пенсійного фонду за даною пенсійною схемою;

236

7)   інші умови, що не суперечать законодавству.

Пенсійний фонд може використовувати кілька пенсійних схем.Вкладники пенсійного фонду мають право вільного вибору пенсійної схеми, якщо інше не передбачено законодавством, а та­кож мають право на зміну пенсійної схеми, але не частіше одного разу на 6 місяців. Пенсійні схеми та зміни до них підлягають реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. Внесення змін до умов пенсійних схем дозво­ляється лише за умови їх реєстрації в Державній комісії з регулю­вання ринків фінансових послуг України. При цьому пенсійний фонд має право запроваджувати нові пенсійні схеми, а також вно­сити зміни чи анулювати пенсійні схеми у разі:

-     відсутності   пенсійних   контрактів,   укладених   за  пенсійними схемами, що змінюються або анулюються,

-     отримання письмової згоди всіх вкладників, з якими укладені пенсійні контракти за пенсійною схемою, яка змінюється.

4. Види пенсійних виплат, умови та порядок їх ви­плати

По досягненні пенсійного віку учасники пенсійного фонду мають право отримувати передбачені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» види пенсій безпосередньо з пенсійного фон­ду або від страхової компанії чи з пенсійного депозиту банка. Особи, які укладали договори страхування життя із страховими компаніями отримуватимуть довічні пенсії від страхової компанії.

Пенсії, що виплачуються пенсійними фондами

Пенсійні фонди відповідно цього Закону можуть виплачувати пенсію на визначений строк та одноразову пенсійну виплату. Розміри пенсій визначаються виходячи з сум пенсійних коштів, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасни­ка пенсійного фонду, тривалості пенсійних виплати та формули розрахунку величини пенсії на визначений строк згідно з методи­кою, затвердженою Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсії виплачуються у грошовій формі в національній валюті України.

Виплата пенсії на визначений строк здійснюється адміністрато­ром пенсійного фонду за бажанням учасника пенсійного фонду, який має право на отримання пенсійних виплат відповідно до йо­го заяви чи на вимогу учасника фонду (з дня виникнення у нього права згідно з умовами пенсійного контракту на страхування довічної пенсії, якщо придбання довічного ануїтету може негатив­но вплинути на розмір пенсійних виплат), у таких випадках:

1)   досягнення учасником пенсійного фонду пенсійного віку, виз­наченого у заяві учасника;

2)   визнання учасника фонду інвалідом;

3)   медично підтверджений критичний стан здоров'я (онкозахво рювання, інсульт тощо) учасника фонду;

4)   виїзду   учасника   фонду   на   постійне   проживання   за   межі України;

237

5)   смерті учасника фонду.

Пенсійний вік визначається учасником фонду самостійно і мо­же бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає пра­во на пенсію за загальнообов'язковим державним пенсійним стра­хуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами. Пенсійний вік визначається за заявою учасника фонду (крім випадків, коли пенсійний вік визначається пенсійним кон­трактом відповідно до закону, що встановлює обов'язковість відра­хувань на недержавне пенсійне забезпечення для окремих кате­горій громадян). Учасник фонду має право змінити визначений ним пенсійний вік шляхом подання про це заяви адміністратору не пізніше ніж за 15 робочих днів до настання визначеного ним пенсійного віку.

У разі набуття учасником пенсійного фонду права на отриман­ня пенсії по інвалідності за системою загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування виплата пенсії за рахунок коштів пенсійного фонду допускається раніше настання пенсійного віку, визначеного цим Законом.

Пенсія на визначений строк розраховується виходячи із строку не менш як 10 років від початку здійснення першої виплати. Про­тягом цього періоду виплати пенсії учасник пенсійного фонду у будь-який час може:

1)    перейти до іншого пенсійного фонду з метою подальшого отри­мання пенсії обраного виду. При цьому пенсійний фонд, до яко­го перейшов учасник, продовжує виплату такої пенсії протягом строку, що залишився;

2)    укласти    із    страховою    організацією   договір    страхування довічної пенсії з оплатою такого договору за рахунок пенсійних коштів, які обліковуються на його індивідуальному пенсійному рахунку в пенсійному фонді.

Для отримання пенсії на визначений строк учасник пенсійного фонду подає адміністратору заяву.

У разі укладення договору про виплату пенсії на визначений строк з іншим пенсійним фондом учасник фонду подає адміністра­тору обраного пенсійного фонду копію виписки з індивідуального пенсійного рахунку, та копію заяви адміністратору пенсійного фонду, в якому накопичувалися пенсійні кошти учасника.

На підставі поданої заяви учасника фонду такі пенсійні кошти повинні бути перераховані до обраного ним пенсійного фонду про­тягом п'яти робочих днів після отримання заяви. У разі порушен­ня зазначеного строку адміністратор пенсійного фонду сплачує учаснику фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в розрахунку на один день від суми, належної до перерахування, за кожен день прострочення платежу, у порядку, визначеному Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Договір про виплату пенсії на визначений строк укладається у письмовій формі. При цьому обов'язковою умовою є ознайомлен­ня особи, яка укладає договір, з пам'яткою, що містить роз'яснен-

238

ня основних положень договору про виплату пенсії на визначений строк, складеною відповідно до вимог, встановлених Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Істот­ними умовами такого договору є:

1)    повне найменування пенсійного фонду та адміністратора, який здійснюватиме виплату пенсії, адреса, банківські реквізити, да­та і номер свідоцтва про державну реєстрацію;

2)    паспортні дані учасника фонду та його ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів;

3)   тарифи адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням зо­бов'язань за таким договором;

4)   обраний пенсійний вік учасника фонду;

5)    умови, періодичність та тривалість виплати пенсії на визначе­ний строк;

6)    права і обов'язки сторін договору;

7)    відповідальність сторін договору за невиконання або неналеж­не виконання умов договору;

8)    порядок зміни та розірвання договору;

9)    порядок   розрахунку   залишку   належних   учаснику   фонду пенсійних коштів у разі зміни або розірвання договору;

10) порядок надання інформації, визначеної у частині другій цієї статті.

Договір може містити інші умови за згодою сторін. На початку кожного фінансового року особі, яка отримує пенсію на визначений строк, обов'язково надається інформація про:

1)    суму пенсійних коштів, яка обліковувалася на індивідуальному пенсійному   рахунку   отримувача   пенсії   станом   на   початок звітного   фінансового   року,    сплачені   протягом   цього   року пенсійні   внески   та   розподілений   інвестиційний   прибуток (збиток);

2)    обсяг   здійснених   пенсійних   виплат   за   рахунок   пенсійних коштів, що обліковуються на її індивідуальному пенсійному ра­хунку; суму вартості послуг, сплачену протягом попереднього (звітного) фінансового року.

Отримувач пенсії має право вимагати надання зазначеної інформації станом на будь-яку дату. У цьому разі така інформація надається за рахунок отримувача пенсії, крім випадків, коли вона необхідна для укладення договору страхування довічної пенсії. У разі смерті отримувача пенсії особі, яка має право на отримання належної їй суми, зазначена інформація надається безоплатно ста­ном на день смерті отримувача пенсії.

Одноразова пенсійна виплата здійснюється адміністратором на вимогу учасника фонду в разі:

1)    медично підтвердженого критичного стану здоров'я (онкозахво-рювання,   інсульт   тощо)   або   настання   інвалідності    цього учасника;

2)   коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на да­ту   настання   пенсійного   віку   учасника   не   досягає   розміру

239

мінімальної суми пенсійних накопичень, встановленого Дер­жавною комісією з регулювання ринків фінансових послуг Ук­раїни;

3)   виїзду учасника  фонду на постійне проживання за межі Ук­раїни.

Пенсії, що виплачують страховими компаніями Довічні пенсії (довічні ануїтети) виплачуються учасникам пенсійних фондів страховими організаціями, з якими учасники ук­лали договір страхування довічної пенсії, за рахунок грошових коштів, перерахованих страховій організації з пенсійного фонду або накопичених у страховій організації за рахунок страхових внесків. Договір страхування довічної пенсії укладається між учас­ником фонду та страховою організацією згідно із законодавством про страхову діяльність з урахуванням вимог, передбачених Зако­ном України «Про недержавне пенсійне забезпечення* та пенсійним контрактом, після настання пенсійного віку, визначено­го учасником фонду відповідно до цього Закону. Для укладення до­говору страхування довічної пенсії учасник фонду подає страховій організації довідку адміністратора про обсяг належних йому пенсійних коштів. Учасник фонду повідомляє адміністратора про обрану ним страхову організацію та подає письмову заяву про пе­рерахування до цієї страхової організації належних йому пенсійних коштів. Учасник пенсійного фонду має право перераху­вати до страхової організації свої пенсійні кошти повністю або частково.

Страхова організація розраховує розмір довічної пенсії, який зазначається в договорі страхування довічної пенсії, на основі ак-туарних розрахунків згідно з сумою, що визначена особою, яка ук­ладає договір, та довідкою, виданою адміністратором пенсійного фонду, про наявність у такої особи цієї суми пенсійних коштів.

Успадкування пенсійних активів. Пенсійні кошти, накопичені за час перебування у шлюбі одним з подружжя у пенсійному фонді, страховій організації чи на пенсійному депозитному рахун­ку, є спільним майном подружжя, якщо інше не передбачено шлюбним контрактом. У разі розподілу пенсійних коштів у зв'яз­ку з розірванням шлюбу кожна із сторін визначає відповідно пенсійний фонд, страхову організацію чи банківську установу, яка має право на відкриття пенсійного депозитного рахунка, для пере­дачі належної їй частини пенсійних коштів та письмово повідоми­ти про це адміністратора, страхову організацію та банківську уста­нову, з яких передаються пенсійні кошти.

Пенсійні кошти успадковуються особою (особами), які є спад­коємцями власника таких коштів згідно з цивільним законодавст­вом України.

У разі ненадходження чергового внеску від учасника фонду, за­страхованої особи або особи, яка відкрила на свою користь пенсійний депозитний рахунок, адміністратор пенсійного фонду, страхова організація або банк повинні з'ясувати причину такого ненадходження. Якщо надходження внесків припинено у зв'язку

240

із смертю учасника фонду, адміністратор зобов'язаний письмово повідомити державну нотаріальну контору за місцем проживання учасника фонду протягом 10 робочих днів після отримання інфор­мації про смерть такого учасника фонду. Повідомлення надси­лається за рахунок пенсійних коштів, що належали померлому учаснику фонду, рекомендованим листом з повідомленням про вру­чення.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язанні! протягом двох місяців після закінчення строку для прийняття спадщини по­дати адміністратору заяву про оформлення права на спадщину.

Успадковані пенсійні кошти виплачуються спадкоємцям як од­норазова пенсійна виплата в порядку, визначеному Законом Ук­раїни «Про недержавне пенсійне забезпечення*.

Адміністратор, страхова організація або банківська установа здійснює одноразову пенсійну виплату спадкоємцям у строки, виз­начені цим Законом, якщо протягом цього строку не було накладе­но заборону на здійснення виплати згідно із законодавством.

5. Державний нагляд та контроль у сфері недержав­ного пенсійного забезпечення

Держава гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових прав і законних інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення шляхом здійснення нагляду та контролю відповідними державними органами.

Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійно­го забезпечення - за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ - здійснює Держав­на комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у ме,-жах повноважень і в порядку, визначених цим Законом, Законами України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншими актами законодавства України.

Державний нагляд та контроль за діяльністю осіб, що здійсню­ють управління активами пенсійних фондів, та зберігачів здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку в межах повноважень та в порядку, передбачених законо­давством. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку зобов'язана письмово повідомляти Державну комісію з регулюван­ня ринків фінансових послуг України про санкції до таких осіб та підстав їх застосування протягом 10 робочих днів з моменту накла­дення таких санкцій.

Контроль за дотриманням законодавства про захист еко­номічної конкуренції у сфері недержавного пенсійного забезпечен­ня здійснює Антимонопольний комітет України в межах повнова­жень, передбачених законом. Антимонопольний комітет України письмово повідомляє Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України про прийняті ним рішення щодо пору­шення законодавства про захист економічної конкуренції учасни­ками недержавного пенсійного забезпечення. Органи, що здійсню-

241

ють нагляд та контроль за діяльністю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, повідомляють Антимонопольний комітет України про ознаки порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції учасниками недержавного пенсійного забез­печення.

Рішення органів, що здійснюють державний нагляд та кон троль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, прийняті відповідно до компетенції цих органів, є обов'язковими для вико­нання пенсійними фондами, адміністраторами, особами, що здійснюють управління активами, зберігачами, страховими організаціями, банківськими установами, що відкривають пенсійні депозитні рахунки. Дії зазначених органів можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом, у тому числі в судовому порядку.

Органи, які здійснюють державний нагляд та контроль за діяльністю у сфері недержавного пенсійного забезпечення, зо­бов'язані:

-     надавати   один   одному   інформацію,   яка   є   необхідною   для здійснення  ними регулювання в сфері недержавного забезпе­чення, та необхідні консультації;

-     оприлюднювати    перелік    юридичних    осіб,    які    провадять діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

-     здійснювати інші дії з координації своєї діяльності, передбачені законодавством з регулювання ринків фінансових послуг, в то­му числі, спільні перевірки відповідних осіб, що надають по­слуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення.

У разі виявлення фактів неналежного виконання зобов'язань особами, що здійснюють управління пенсійними активами, та зберігачем Державна комісія з регулювання ринків фінансових по­слуг України повинна повідомити про це Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку і порушити, у разі не­обхідності, питання про застосування санкцій. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку після отримання такого повідо­млення зобов'язана поінформувати Державну комісію з регулюван­ня ринків фінансових послуг України про вжиті заходи.

У разі неналежного виконання зобов'язань банківською устано­вою, що відкриває пенсійні депозитні рахунки, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України повинна повідо­мити про це Національний банк України і порушити, у разі не­обхідності, питання про застосування санкцій. Національний банк України після отримання такого повідомлення зобов'язаний поінформувати Державну комісію з регулювання ринків фінансо­вих послуг України про вжиті заходи.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України повинна вживати заходів щодо захисту прав учасників не­державного пенсійного забезпечення, в тому числі шляхом подан­ня позову до суду в інтересах таких осіб, якщо їх права порушу­ються будь-якими особами, установами, організаціями, включаючи органи державної влади та місцевого самоврядування.

242

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг Ук­раїни застосовує засоби нагляду, інспектування та заходи впливу згідно із законодавством про фінансові послуги та державне регу­лювання ринків фінансових послуг.

Відповідальність юридичних осіб, які надають послуги в сфері недержавного пенсійного забезпечення.

Адміністратор пенсійного фонду несе відповідальність за своїми зобов'язаннями перед пенсійними фондами всім майном, що належить йому на праві власності. Відшкодування збитків, за­вданих адміністратором, здійснюється за рахунок його резервного фонду, а у разі недостатності резервного фонду - за рахунок іншо­го майна адміністратора.

Особа, що здійснює управління активами пенсійних фондів, не­се відповідальність перед пенсійним фондом за виконання своїх зо­бов'язань і збитки, завдані пенсійному фонду внаслідок порушен­ня цією особою законодавства, положень інвестиційної декларації пенсійного фонду або договору про управління активами пенсійно­го фонду, всім майном, що належить їй на праві власності. Збитки відшкодовуються за рахунок резервного фонду, а у разі недостат­ності резервного фонду - за рахунок іншого майна цієї особи.

Зберігай несе відповідальність за збитки, завдані ним пенсійно­му фонду та його учасникам внаслідок невиконання або неналеж­ного виконання умов договору про обслуговування пенсійного фон­ду зберігачем, та відшкодовує їх відповідно до умов цього договору та у порядку, встановленому законодавством. Зберігач не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду перед його учасниками, за зобов'язаннями осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, та адміністратора перед пенсійним фондом, крім випадків, передбачених законодавством.

Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями адміністратора, управляючого активами та зберігача пенсійного фонду.

243

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 19      Главы: <   10.  11.  12.  13.  14.  15.  16.  17.  18.  19.