Глава III. Пенсійне забезпечення у системі загальнообов'яз­кового державного пенсій­ного страхування.

1. Поняття та принципи загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування*, який прийнятий Верховною Радою України 9 лип­ня 2003 року та набув чинності з 1 січня 2004 року, передбачає за­провадження системи пенсійного страхування, яка базуватиметься на чіткому розподілі матеріального забезпечення в старості залеж­но від трудової участі громадян у здійсненні соціального внеску до системи пенсійного страхування. Іншими словами, ті, хто працю­вав та сплачував внески до Пенсійного фонду, матимуть право на забезпечення в старості за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (пенсія залежно вад сплачених внесків), а ті, хто не працював та не сплачував внесків до Пенсійного фон­ду, - отримають підтримку за рахунок державних коштів відповідно до законодавства про державну соціальну допомогу. Цей Закон створює правову основу для системи пенсійного страхуван­ня, яка дозволяє:

•    збалансувати демографічні та економічні ризики в системі за­гальнообов'язкового державного пенсійного страхування шля­хом удосконалення солідарної системи та запровадження Нако­пичувального фонду,  створивши,  таким чином,  міцну основу для фінансової стійкості системи;

•    звільнити солідарну систему пенсійного страхування від  «не властивих» для неї виплат та використати звільнені таким чи­ном   кошти   Пенсійного   фонду   для   поступового   збільшення розміру пенсій з цій системі;

•    для працюючих  громадян -  забезпечити собі більш  високий рівень життя;

•    створити   правову   базу  для   інститутів,   які   здійснюватимуть діяльність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійно­го страхування;

•    створити стимули для здійснення обов'язкових пенсійних за­ощаджень,  зростання реальної заробітної плати, поліпшення стану сплати пенсійних внесків та забезпечити додаткові умови для стимулювання відтоку коштів з «тіньового» сектору еко­номіки;

•    забезпечити більш справедливе та цільове використання коштів системи пенсійного страхування;

•    забезпечити формування нових джерел інвестиційних ресурсів для інвестування реального сектору економіки;

•    створити умови для додаткового стимулювання розвитку ринку капіталів,   здешевлення  кредитів  та  підвищення  ліквідності фондового ринку;

172

•    побудувати систему пенсійного страхування України на основі апробованих у світовій практиці принципів та механізмів;

•    зробити ще один крок до уніфікації законодавства України та законодавства Європейського Союзу. Загальнообов'язкове   державне   пенсійне   страхування   можна

розглядати як особливий вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, яке полягає у формуванні Пенсійного фонду за рахунок страхових внесків роботодавців, інших осіб, а та­кож за рахунок бюджетних та інших джерел, та формуванні на до­говірних засадах Накопичувального пенсійного фонду, накопичен­ня в ньому коштів за рахунок застрахованих осіб та інвестування цих коштів з метою виплати в подальшому з цих фондів застрахо­ваним особам та членам їхніх сімей пенсій та інших виплат по до­сягненні ними пенсійного віку чи з настанням інших, передбаче­них законом обставин.

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що ба­зується на засадах солідарності й субсидування та здійснення випла­ти пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Ук­раїні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отри­мання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, пе­редбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Громадяни України можуть бути учасниками та отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного за­безпечення в Україні. Обов'язковість участі або обмеження щодо участі громадян у відповідних рівнях системи пенсійного забезпе­чення в Україні та отримання пенсійних виплат встановлюються законами з питань пенсійного забезпечення.

Питання участі іноземців і осіб без громадянства в системі пенсійного забезпечення в Україні та участі громадян України в іноземних пенсійних системах регулюються відповідно цим Зако­ном, іншими законами з питань пенсійного забезпечення та міжна­родними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верхов-ною Радою України.

173

Відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фон­ду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1)   пенсія за віком;

2)   пенсія   по   інвалідності   внаслідок   загального   захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3)   пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. У солідарній системі нада­ються соціальні послуги за рахунок коштів Пенсійного фонду. До таких послуг, належить допомога на поховання пенсіонера

За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковують­ся на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати:

1)   довічна пенсія з установленим періодом;

2)   довічна обумовлена пенсія;

3)   довічна пенсія подружжя;

4)   одноразова виплата.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Непрацездатні громадяни, крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення, мають право отримувати доплати, над­бавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в по­рядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

У разі якщо сукупність зазначених виплат, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими дохода­ми не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного за­коном для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачається надання застрахованим особам пенсійних виплат до 40% заробітку із першого (солідарного) та 20-25% заробітку з другого (накопичувального) рівнів.

Право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають:

1)   громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страхо­вий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, які згідно цього Закону мають право на пенсію у разі втрати году­вальника, та інші особи, передбачені цим Законом;

2)   особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була при­значена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне за­безпечення»   (крім   соціальних   пенсій)   або   була   призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими зако­нодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії

174

за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані осо­би і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку, визначених цим Законом.

Особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, але добровільно сплачували страхові вне­ски в порядку та розмірах, установлених цим Законом, до солідар­ної системи та/або накопичувальної системи пенсійного страхуван­ня, мають право на умовах, визначених цим Законом, на отримання пенсії і соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду та/або отримання довічної пенсії чи одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних ви­плат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового держав­ного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не пе­редбачено міжнародними договорами.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами:

1). Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснен­ня загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Цей принцип полягає в тому, що виключно цим Законом виз­начаються: принципи та структура системи загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати стра­хових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок виз­начення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначен­ня пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; поря­док здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та Накопичувального фонду; ор­ганізація та порядок здійснення управління в системі загаль­нообов'язкового державного пенсійного страхування. 2). Принцип обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

3).    Принцип  права на добровільну участь у системі  загально­обов'язкового  державного  пенсійного  страхування  осіб,   які

175

відповідно до цього Закону не підлягають загальнообов'язко­вому державному пенсійному страхуванню.

4), Принцип заінтересованості кожної працездатної особи у влас­ному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію.

5). Принцип рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

6), Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від трива­лості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

7),    Принцип солідарності та субсидування в солідарній системі

8), Принцип фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів

9). Принцип спрямування частини страхових внесків до Накопи­чувального фонду для здійснення оплати договорів страхуван­ня довічної пенсії і одноразової виплати залежно від розмірів накопичень застрахованої особи з урахуванням інвестиційно­го доходу.

10), Принцип державних гарантій реалізації застрахованими осо­бами своїх прав, передбачених цим Законом.

11). Принцип організації управління Пенсійним фондом на основі паритетності представників від застрахованих осіб, робото­давців та держави і на засадах гласності, прозорості та доступ­ності його діяльності.

12). Принцип обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та на­данням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Зако­ном.

13). Принцип цільового та ефективного використання коштів за­гальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

14). Принцип відповідальності суб'єктів системи загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основ­ним   джерелом   існування,   мають   забезпечувати   рівень   життя,

не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

2. Суб'єкти системи загальнообов'язкового держав­ного пенсійного страхування

Суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є учасники правовідносин, що підлягають регулюванню Законом України «Про загальнообов'язкове держав­не пенсійне страхування» і які наділені відповідно до цього Зако­ну певною сукупністю прав і обов'язків. До таких належать: 1)   в солідарній системі:

- застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи;

176

-  страхувальники;

-  Пенсійний фонд;

-  уповноважений банк;

-  підприємства, установи, організації що здійснюють виплату і доставку пенсій.

2)   в системі накопичувального пенсійного забезпечення:

-  особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичен­ня та інвестування коштів;

-  підприємства,   установи,   організації   та   фізичні   особи,   що здійснюють перерахування внесків до системи накопичуваль­ного пенсійного забезпечення;

-  Накопичувальний фонд;

-  недержавні пенсійні фонди;

-  юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фонда­ми та управління їх пенсійними активами;

-  зберігач;

-  страхові організації.

Інші суб'єкти системи накопичувального пенсійного забезпе­чення можуть бути визначені законами України.

Розглянемо кожний із названих суб'єктів.

Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до цьо­го Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Згідно ст. 11 Закону Загальнообов'язковому державному пенсійному страхуван­ню підлягають:

1)   громадяни   України,   іноземці   (якщо   інше   не   встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких нада­на Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створе­них відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, пред­ставництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих   підприємств   та   організацій,   в   об'єднаннях   громадян, у  фізичних  осіб  -  суб'єктів  підприємницької діяльності  та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб опо­даткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,  придбали  спеціальний  торго­вий патент) на умовах трудового договору (контракту) або пра­цюють на інших умовах, передбачених законодавством, або ви­конують  роботи  на зазначених  підприємствах,   в  установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-право­вого характеру;

2)   члени колективних та орендних підприємств,  сільськогоспо­дарських  кооперативів  та  фермерських  господарств,  у  тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксо-

177

ваний   податок,   єдиний   податок,   фіксований   сільськогоспо­дарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

3)   фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксова­ний податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарсь­кий податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провад­женні ними підприємницької діяльності.

До членів сімей фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, належать: дружина (чоловік), батьки, діти та інші ут­риманці, які досягли 15 років, не перебувають у трудових або цивільно-правових відносинах з такою фізичною особою -суб'єктом підприємницької діяльності, але разом з ним здійснюють підприємницьку діяльність і отримують частину доходу від занят­тя цією діяльністю;

4)   особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються адвокатською,   нотаріальною,  творчою та  іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяль­ності;

5)   громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах, консульських уста­новах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств та організацій (у тому числі міжнарод­них), створених відповідно до законодавства України (якщо інше   не   встановлено   міжнародними   договорами,   згода   на обов'язковість яких надана Верховною Радою України);

6)   громадяни України та особи без громадянства, які працюють в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених   підрозділах   іноземних   підприємств   та   ор­ганізацій, міжнародних організацій, розташованих на території України (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода   на   обов'язковість   яких   надана   Верховною   Радою України);

7)   особи, обрані на виборні посади до органів державної влади, ор­ганів     місцевого     самоврядування,     об'єднань     громадян, профспілок, політичних партій, які отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на виборній посаді;

8)   особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах  України,  Службі  безпеки  України,   інших  утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а та­кож в органах Міністерства внутрішніх справ України;

9)   працівники воєнізованих формувань, особи начальницького і ря­дового складу фельд'єгерської служби спеціально уповноважено­го центрального органу виконавчої влади  з питань зв'язку та інформатизації, гірничорятувальних частин незалежно від підпо­рядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служ­би, створеної відповідно до законодавства на постійній основі;

1T8

10) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу;

11) особи, які отримують щомісячні страхові виплати відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від  нещасного  випадку  на   виробництві  та  про­фесійного   захворювання,   які   спричинили   втрату   працездат­ності», крім осіб, які отримують виплати у зв'язку зі смертю годувальника та непрацюючих осіб, які отримують пенсії по інвалідності   від  нещасного   випадку  на  виробництві   та   про­фесійного захворювання;

12) особи,   які   проходять  професійну  підготовку,   перепідготовку або підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за на­правленням підприємств, установ, організацій (без збереження заробітної плати та з отриманням стипендії відповідно до зако­нодавства);

13) особи, які відповідно до законів України отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

14) один   з   непрацюючих   працездатних   батьків,   усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за ди-тиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного сто­роннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непра­цюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсації відповідно до законодавства;

15) особи,  які отримують допомогу  по тимчасовій  непрацездат­ності;

16) безробітні в період отримання допомоги по безробіттю.

Для тих осіб, які не перелічені у ст. 11 Закону та не підляга­ють загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню Законом передбачена добровільна участь у пенсійному страхуванні. Зокрема, це стосується осіб, які досягли 16 років та навчаються у вищих або професійно-технічних закладах за денною (очною) формою навчання, а також осіб, які навчаються в аспірантурі, док­торантурі, інтернатурі або клінічній ординатурі. Бони можуть бра­ти участь у пенсійному страхуванні за бажанням. Зазначені особи та всі інші особи, які добровільно беруть участь у загальнообов'яз­ковому державному пенсійному страхуванні, зобов'язані будуть сплачувати страхові внески у розмірі, не меншому ніж розмір стра­хового внеску, обчисленого із мінімальної заробітної плати.

Слід зазначити, що Законом надається право добровільної участі у солідарній системі або накопичувальній системі або одно­часно в обох системах.

З особою, яка виявила бажання на умовах, передбачених Зако­ном, брати добровільну участь у пенсійному страхуванні, тери­торіальним органом Пенсійного фонду укладається договір про до­бровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Законом визначені умови та порядок ук ладання та розірвання такого договору.

Застрахована особа має право:

179

-  отримати в установленому законодавством порядку свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

-  отримувати   від  страхувальника  підтвердження  про  сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі;

-  вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у то­му числі в судовому порядку;

-  отримувати безоплатно у виконавчих органах Пенсійного фон­ду відомості, внесені до її персональної облікової картки в си­стемі персоніфікованого обліку, в тому числі інформацію про пенсійні активи, що обліковуються на її накопичувальному пенсійному   рахунку,   та   про   призначення   і   здійснення пенсійних   виплат   за   формою,   встановленою   правлінням Пенсійного фонду, та в порядку, визначеному цим Законом;

-  звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку;

-  обирати або змінювати в порядку, визначеному законом, стра­хову організацію, яка здійснює виплату довічних пенсій;

-  обирати порядок здійснення виплати пенсії;

-  оскаржувати   в  установленому   законодавством   порядку  дії страхувальника, виконавчих органів Пенсійного фонду, їх по­садових осіб та інших суб'єктів системи загальнообов'язково­го державного пенсійного страхування;

-  на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, перед­бачених цим Законом;

-  залишатись   учасником   системи   загальнообов'язкового   дер­жавного пенсійного страхування в разі тимчасового припинен­ня до досягнення пенсійного віку сплати страхових внесків з дотриманням вимог цього Закону;

-  достроково розривати договір про добровільну участь у поряд­ку, визначеному цим Законом;

-  інші права відповідно до цього Закону.

Але   крім   прав   на   застраховану   особу  Законом   покладені  і обов'язки:

1)   пред'являти   свідоцтво   про   загальнообов'язкове   державне соціальне страхування на вимогу страхувальника, посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фонду;

2)   надавати на вимогу страхувальника, територіального органу Пенсійного фонду документи, що засвідчують відомості, які ма­ють бути занесені або містяться в її персональній обліковій картці в системі персоніфікованого обліку;

3)   повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в сис­темі персоніфікованого обліку, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення;

4)   укладати договір страхування довічної пенсії з обраною страховою організацією та не розривати цей договір протягом життя (крім випадків зміни страхової організації згідно із цим Законом);

180

5) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьо­го Закону.

Страхувальники — це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до ст. 14 вищезазначе­ного Закону страхувальниками є:

1)   роботодавці:

-  підприємства,  установи і організації,  створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності     та    господарювання,     об'єднання     громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представ­ництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначе­них підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно   ведуть   розрахунки   із   застрахованими   особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи  юридичних  та фізичних  осіб -  суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб опо­даткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксова­ний   сільськогосподарський   податок,   придбали  спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених  законодавством,  або за договорами  цивільно-правового характеру;

-  колективні та орендні підприємства, сільськогосподарські ко­оперативи та фермерські господарства, у тому числі ті, які об­рали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);

-  дипломатичні представництва, консульські установи України, філії,     представництва,     інші     відокремлені     підрозділи підприємств та організацій (у тому числі міжнародних), ство­рених відповідно до законодавства України, які мають окре­мий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахова­ними особами;

-  іноземні дипломатичні представництва та консульські устано­ви іноземних держав, філії, представництва, інші відокрем­лені підрозділи іноземних підприємств та організацій, міжна­родних організацій, розташованих на території України;

2)   підприємства, установи, організації, військові частини та орга­ни, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове за­безпечення, допомогу;

3)   Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхуван­ня України на випадок безробіття - для безробітних;

4)   Фонд соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійного захворювання України - для працюю­чих осіб, за яких роботодавець сплачує внески в сумі меншій, ніж сума внеску із заробітку, який потерпілий мав до ушкод-

181

ження здоров'я, а також для непрацюючих осіб, які отримують щомісячні страхові виплати з цього Фонду;

5) застраховані особи, які самостійно забезпечують себе роботою, в тому числі фізичні особи-підприємці та особи, які доб­ровільно беруть участь у страхуванні.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, які добровільно беруть участь у системі загально­обов'язкового пенсійного страхування - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь. Платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановле­ною правлінням Пенсійного фонду. Страхувальник має право:

1)   безоплатно отримувати від територіальних органів Пенсійного фонду інформацію, необхідну для виконання обов'язків, покла­дених на нього цим Законом;

2)   отримувати   від   територіальних   органів   Пенсійного   фонду підтвердження   про   одержання   сплачених   ним   страхових внесків;

3)   оскаржувати в установленому законодавством порядку рішення органів Пенсійного фонду та дії посадових осіб виконавчих ор­ганів Пенсійного фонду;

4)   захищати свої права та законні інтереси, а також права та за­конні інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.

На страхувальника Законом покладені наступні обов'язки:

1)   зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду як плат­ник страхових внесків у десятиденний термін із дня:

-  отримання  свідоцтва про державну реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;

-  отримання  дозволу  на  провадження  нотаріальної  та іншої діяльності;

-  прийняття   рішення   про   створення   установи,   організації, філії, представництва, іншого відокремленого підрозділу;

-  зміни юридичного статусу чи адреси, якщо відповідно до за­кону державна реєстрація таких установ, організацій та відо­кремлених підрозділів не проводиться;

-  укладення трудового договору з найманим працівником;

-  зміни прізвища, ім'я та по батькові.

Страхувальник зобов'язаний зареєструватися в територіальних органах Пенсійного фонду незалежно від того, чи він фактично ве­де господарську діяльність та провадить розрахунки з оплати праці, чи ні;

2)   вести облік виплат (доходу) застрахованої особи за кожним ка­лендарним місяцем та календарним роком, зберігати ці дані за період до 1 липня 2000 року протягом 75 років, а за період після   цієї   дати   -   протягом   усього  часу  сплати   страхових внесків та протягом 5 років після припинення їх сплати на па-

182

перових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперової та електронної форми документа, після чого дані передаються до архіву на належне зберігання протягом 70 років згідно з порядком, установленим Кабінетом Міністрів України;

3)   допускати посадових осіб виконавчих органів Пенсійного фон­ду до перевірок правильності обчислення та сплати страхових внесків, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

4)   подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом;

5)   надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу - членам сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну пла­ту (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості, що   стосуються   застрахованої   особи   та   подаються   до   тери­торіальних органів Пенсійного фонду;

6)   нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески;

7)   пред'являти на вимогу виконавчих органів Пенсійного фонду та застрахованих осіб, за яких страхувальник сплачує страхові внески,    повідомлення   про   реєстрацію   платника   страхових внесків;

8)   вимагати в разі прийому на роботу або укладення відповідного договору із фізичною особою пред'явлення нею свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

9)   повідомляти   територіальному   органу   Пенсійного   фонду   про прийом на роботу або укладення відповідного договору з фізич­ною особою, яка не зареєстрована в системі загальнообов'язко­вого державного пенсійного страхування (у тому числі вперше приймається на роботу) або не пред'явила на вимогу страху­вальника свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціаль­не страхування,  і подавати необхідні відомості та документи для реєстрації зазначеної особи;

10) отримати в територіальному органі Пенсійного фонду від імені фізичної особи, яку він зобов'язаний зареєструвати у системі загальнообов'язкового   державного   пенсійного   страхування, свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання та видати його застрахованій особі;

11) повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду:

-  про ліквідацію (реорганізацію)  підприємства,  установи,  ор­ганізації у десятиденний термін із дня прийняття відповідно­го рішення;

-  про  зміну  облікових реквізитів підприємства,  установи,  ор­ганізації, їх місцезнаходження,  юридичної адреси в десяти­денний термін із дня виникнення відповідних змін;

-  про відкриття або закриття поточних рахунків у банках чи в  органах  Державного  казначейства,   які   використовуються для здійснення відповідної діяльності;

183

-  про чисельність найманих працівників, розмір їх заробітної плати (доходу) за встановленою формою звітності;

-  про зміну відомостей, що вносяться до системи персоніфікова­ного обліку,  про застраховану особу, за яку або на користь якої ним сплачуються страхові внески, у десятиденний термін із дня одержання цих відомостей;

12) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом, а також норма­тивно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та уп­равління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільо­вим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне уп­равління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є само­врядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Він набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально упов­новаженому органі виконавчої влади.

Уповноважений банк - банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та про­вадить розрахунково-касові операції з коштами Пенсійного фонду.

Організаціями, що здійснюють виплату та доставку пенсій є підприємства поштового зв'язку та банківські установи.

Особами, від імені та на користь яких здійснюється накопичен­ня та інвестування коштів є застраховані особи, а в окремих ви­падках члени їхніх сімей чи інші особи.

Підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення - це застраховані особи, а в окремих випад­ках роботодавці та інші організації, які на договірних засадах здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення від імені та на користь застрахованих осіб. Накопичувальний фонд - це цільовий позабюджетний фонд, який створюється Пенсійним фондом відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Він аку­мулює страхові внески застрахованих осіб, що обліковуються на на­копичувальних пенсійних рахунках та інвестуються з метою отри­мання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для оплати договорів стра­хування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим осо­бам, а у випадках, передбачених цим Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі, передбачені цим Законом;

Недержавні пенсійні фонди - недержавний пенсійний фонд, який створений та діє відповідно до законодавства про недержавне пенсійне забезпечення.

184

Юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами - функції адміністративно­го управління Накопичувальним фондом здійснює виконавча ди­рекція Пенсійного фонду Виконавча дирекція Пенсійного фонду є постійно діючим виконавчим органом, організовує та забезпечує виконання рішень правління, діє від імені Пенсійного фонду в ме­жах та в порядку, що визначаються його статутом та Положенням про виконавчу дирекцію Пенсійного фонду, і підзвітна правлінню Пенсійного фонду.

Управління пенсійними активами здійснюється компаніями з управління активами, визначеними Радою Накопичувального фон­ду за результатами тендера, з якими Пенсійним фондом укладені договори. Компанії з управління активами обираються на п'ять років з можливістю продовження строку дії договору до двох років шляхом щорічного продовження цього строку за рішенням Ради Накопичувального фонду. Компанії з управління активами обира­ються із числа компаній, які:

1)   мають не менше п'яти років досвіду роботи з управління акти­вами на фінансових ринках України та/або світу, перелік яких визначається в технічному завданні тендера;

2)   мали одночасно в управлінні активи в сумі, розмір якої вста­новлюється в технічному завданні тендера;

3)   підтримують власний капітал, який визначається згідно із за­конодавством України, у сумі, еквівалентній 1 млн. евро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання заяви на отримання ліцензії;

4)   відповідають вимогам Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо кваліфікаційного рівня та досвіду робо­ти фахівців, які безпосередньо виконуватимуть функції, перед­бачені технічним завданням тендера.

Компанія з управління активами не може бути засновником (власником) або пов'язаною особою радника з інвестиційних пи­тань, зберігача, аудитора Накопичувального фонду та їх пов'яза­них осіб.

До основних повноважень компанії з управління активами на­лежить управління та інвестування пенсійних активів згідно з ос­новними напрямами інвестиційної політики та нормативами інвес­тування коштів Накопичувального фонду.

Зберігач - це банк, який здійснює свою діяльність відповідно до законодавства про банки і банківську діяльність та відповідає вимогам цього Закону щодо зберігання та обслуговування коштів Накопичувального фонду. За результатами тендера Пенсійний фонд укладає із зберігачем договір строком на п'ять років. Зазна­чений договір схвалюють Рада Накопичувального фонду та Нагля­дова рада зберігача.

За рішенням Ради Накопичувального фонду строк дії договору може бути продовжений без проведення тендера ще на два роки шляхом щорічного продовження. При цьому до договору можуть

185

бути внесені зміни лише щодо зменшення вартості послуг або на­дання нових послуг за умови зменшення чи незмінності вартості послуг зберігача за договором.

Кошти Накопичувального фонду обслуговуються лише одним зберігачем, який повинен відповідати таким вимогам:

1)   мати ліцензію Національного банку України на здійснення всіх видів  банківських  операцій  та ліцензію Державної  комісії з цінних паперів та фондового ринку на право провадження про­фесійної депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

2)   мати розмір регулятивного капіталу в сумі,  еквівалентній не менше   ніж   40   млн.   евро   за   офіційним   обмінним   курсом Національного банку України;

3)   мати посадових осіб, які здійснюють безпосереднє керівництво підрозділами  з виконання  депозитарної  діяльності  зберігача цінних паперів і мають відповідну вищу освіту та досвід робо­ти в банківській чи фінансовій сфері не менше п'яти років;

4)   не бути компанією з управління активами, пов'язаною особою компанії з управління активами та її пов'язаних осіб;

5)   не бути кредитором органів Пенсійного фонду або компаній з управління активами, з якими зберігачем укладено договір про зберігання пенсійних активів;

6)   не бути пов'язаною особою аудитора Накопичувального фонду та його пов'язаних осіб.

Страхова організація - юридична особа, виключним видом діяльності якої є страхування життя, має відповідну ліцензію, ви­дану в порядку, встановленому законодавством, та здійснює стра­хування і виплату довічних пенсій.

3. Персоніфікований облік у системі загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування

Органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках.

Персоніфікований облік був запроваджений в Україні, починаю­чи із Львівської області, в рамках реформування пенсійної системи згідно з Указом Президента України від 4 травня 1998 року «Про за­ходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у си­стемі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування» і відповідних постанов Кабінету Міністрів України від 4 червня та 8 червня 1998 року. Запровадженням такого обліку передусім було створене підґрунтя для удосконалення солідарної пенсійної системи та переведення її на принципи пенсійного страхування. Пер­соніфікований облік створено на основі новітніх інформаційних тех­нологій. Полягає він у збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням розміру та права на виплати пенсій з Пенсійного фонду.

186

Для формування інформаційної бази системи персоніфіковано­го обліку використовуються відомості, що надходять від: інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - плат­ників податків та інших обов'язкових платежів; органів державної податкової служби; роботодавців; фізичних осіб; органів реєстрації актів громадянського стану; державної служби зайнятості; фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; ком­панії з управління активами; зберігана; інших підприємств, уста­нов, організацій та військових формувань.

На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується постійний іден­тифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб - плат­ників податків та інших обов'язкових платежів.

Персональна облікова картка застрахованої особи повинна містити такі відомості:

1)   умовно-постійна частина персональної облікової картки:

-  модифікований ідентифікаційний номер;

-  прізвище, ім'я та по батькові на поточний момент;

-  прізвище при народженні;

-  дата народження;

-  місце народження;

-  стать;

-  адреса постійного місця проживання;

-  серія, номер і назва документа, з якого взято відомості до пер­сональної облікової картки;

-  громадянство;

-  відомості про членів сім'ї, які перебувають на утриманні заст­рахованої особи, та її дітей;

-  номер телефону (за згодою);

-  відмітка про смерть;

2)   частина персональної облікової картки, яка відображає страхо­вий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхо­вих внесків:

-  ідентифікаційний номер страхувальника;

-  рік, за який внесено відомості;

-  розмір страхового внеску до Пенсійного фонду за відповідний місяць;

-  сума сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду за відповідний місяць;

-  страховий стаж;

-  ознака  особливих   умов   праці,   які  дають   право  на   пільги в пенсійному забезпеченні;

-  сума   заробітної   плати   (грошового   забезпечення,   доходу),   з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

-  сума доходу (прибутку) осіб, які провадять підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування (фіксова­ний податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарсь­кий податок, придбали спеціальний торговий патент);

3)   частина персональної облікової картки, яка відображає сплату

187

за рахунок коштів Пенсійного фонду пенсії застрахованій особі за місяцями:

-  дата, з якої призначено пенсію;

-  місяць нарахування (перерахунку, індексації) пенсії;

-  сума періодів страхового стажу;

-  коефіцієнт страхового стажу;

-  коефіцієнт заробітної плати (доходу);

-  заробітна плата (дохід) для обчислення, перерахунку, індек­сації пенсії;

-  розмір пенсії для виплати;

-  запис про членів сім'ї, які перебувають на утриманні застра­хованої особи;

4) частина персональної облікової картки, яка відображає стан пенсійних активів застрахованої особи або здійснення виплат спадкоємцям накопичувального пенсійного рахунку:

-  сума   заробітної   плати   (грошового   забезпечення,   доходу),   з якої сплачено страхові внески за відповідний місяць;

-  розмір та сума сплачених страхових внесків на накопичуваль­ний пенсійний рахунок за відповідний місяць;

-  сумарний розмір інвестиційного доходу за попередні періоди;

-  чиста вартість пенсійних активів;

-  загальна кількість одиниць пенсійних активів;

-  сума коштів, перерахована страховій організації, обраній за­страхованою   особою,   для   оплати   договору   страхування довічної пенсії і дата перерахування цих коштів;

-  сума одноразової виплати, сплаченої відповідно до статті 56 цього Закону, і дата її виплати;

-  відмітка про смерть застрахованої особи.

Кожна застрахована особа має право отримати в органах Пенсійного фонду дані, що містяться в індивідуальній обліковій картці. Інформація з бази даних системи персоніфікованого обліку, що ведеться в електронній формі, може надаватися за запитом страхувальників або застрахованих осіб у вигляді документа, що відповідає вимогам законодавства. Роботодавець, у свою чергу, зо­бов'язаний передати кожному працівникові копію відомостей, представлених до пенсійного фонду для внесення в облікову карт­ку. Тобто, вірогідність відомостей, що накопичуються в картці, мо­же контролюватися самим застрахованим.

Форми документів, порядок та строки подання відомостей про застрахованих осіб до територіального органу Пенсійного фонду встановлюються правлінням Пенсійного фонду.

Індивідуальні відомості про застраховану особу роботодавці по­дають до місцевого органу Пенсійного фонду щорічно, у першому кварталі року, наступним за звітним. Органи реєстрації актів гро­мадянського стану за формою, встановленою відповідно до законо­давства, протягом десяти робочих днів із дня реєстрації смерті осо­би подають відповідні відомості територіальним органам Пенсійного фонду. Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних  і  фізичних   осіб  -  суб'єктів   підприємницької  діяль-

188

ності, зобов'язані надсилати один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Після надходження до територіального органу Пенсійного фонду ці відомості про застраховану особу після відповідного контролю пе­редаються через телекомунікаційну мережу до централізованого дер­жавного банку даних інформаційного центру Пенсійного фонду. У державному банку даних зазначені індивідуальні відомості від усіх роботодавців включно і відомості від всіх роботодавців про ви­падки трудової міграції та сумісництва, а також інші відомості аку­мулюються і зберігаються у захищених електронних базах протягом усього життя застрахованої особи, та протягом 75 років після її смерті в архіві системи персоніфікованого обліку на паперових носіях та в електронному вигляді за наявності засобів, що гаранту­ють ідентичність паперової та електронної форми документа.

З моменту подання заяви застрахованої особи про призначення пенсії в обліковій картці накопичуються відомості про результати розрахунку (перерахунку) пенсії та її розмір, а також дані про на­дання інших соціальних послуг. Інформаційний центр надає довідки застрахованим особам, формує інтегровані аналітичні звіти з проблематики персоніфікованого обліку відомостей.

Інформація у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування використовується з дотриманням вимог, передбачених законодавством про інформацію.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для:

-  підтвердження участі застрахованої особи в системі загально­обов'язкового державного пенсійного страхування;

-  обчислення страхових внесків;

-  визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на пенсійні виплати згідно із цим Законом;

-  визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних ви­плат, передбачених цим Законом;

-  надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, пе­редбачених цим Законом;

-  надання страховим організаціям, які здійснюють страхування довічних пенсій;

-  надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду.

Надання органами Пенсійного фонду відомостей, що містяться в системі персоніфікованого обліку, іншим юридичним і фізичним особам допускається лише за рішенням суду у випадках, передба­чених законом.

Пенсійний фонд забезпечує комплекс організаційних та технічних заходів, спрямованих на захист відомостей, що містять­ся в системі персоніфікованого обліку, в тому числі забезпечує об­меження кола службових осіб, які в силу своїх службових обов'язків мають доступ до відомостей, що містяться в системі пер­соніфікованого обліку.

189

Особи, які мають доступ або користуються відомостями, що містяться в системі персоніфікованого обліку, за незаконне розго­лошення цих відомостей несуть відповідальність згідно із законом

4. Пенси за віком у солідарній системі. Порядок обчислення пенсїі

Головною умовою призначення пенсії за віком у солідарній си­стемі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є досягнення віку: чоловіками 60 років і жінками 55 років. Другою умовою є наявність у такої особи страхового стажу не менше п'яти років.

Тобто пенсійний вік, порівняно з умовами набуття права на пенсію за віком, передбачених Законом України «Про пенсійне за­безпечення», залишився без змін. Разом з тим чинним законодав­ством передбачається стимулювання більш пізнішого виходу на пенсію за віком. Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про за­гальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі пізнішо­го виходу на пенсію та відмови від отримання виплати пенсії під час роботи (за умови сплати внесків до Пенсійного фонду) призна­чена після звільнення з роботи пенсія буде підвищуватись на пев­ний відсоток за шкалою в залежності від кількості років більш пізнього виходу на пенсію: за один повний рік пізнішого виходу на пенсію розмір пенсії буде підвищений на 3 відсотки, за два повних роки - на 6,71 відсотка, за три роки - на 11,83 відсотки, за чоти­ри роки - на 18,54 відсотки, за п'ять років - на 27,07 відсотка, за шість років - на 36,46 відсотка, за сім - на 46,85, за вісім - на 58,43, за дев'ять - на 71,19 і за десять повних років - на 85,32 відсотки. Неповні роки відстрочки виходу на пенсію для підвищен­ня розміру пенсії за віком не враховуються.

Під страховим стажем, за наявності якого особа набуває права на пенсії в солідарній системі, розуміється період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійно­му страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення пенсії враховуються: - періоди трудового стажу до набрання чинності Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; періоди роботи після набрання чинності Законом «Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування»- за умови сплати страхо­вих внесків;

час догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку та от­римання допомоги в зв'язку з цим доглядом; час догляду за дитиною-інвалідом, інвалідом 1 групи, за пре­старілим, який потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо працездатні особи, які здійснюють догляд за зазначеними особами отримують допомогу або ком­пенсацію відповідно до законодавства;

час  професійної  підготовки,   перепідготовки  або  підвищення кваліфікації   з   відривом   від   виробництва   за   направленням

190

підприємств,  установ,  організацій (без  збереження  заробітної плати та з отриманням стипендії);

-     час від дня визнання особи інвалідом до дня досягнення цією особою пенсійного віку - до страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком інваліда;

-     час від дня смерті годувальника до дня, коли годувальник до­сягнув би пенсійного віку - до страхового стажу для обчислен­ня розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Страховий   стаж   обчислюється   територіальними   органами

пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфіко­ваного обліку, а за періоди до запровадження системи персоніфіко­ваного обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до 1 січня 2004 року.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць ро­боти зараховується до страхового стажу як повний місяць за умо­ви, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не мен­шою, ніж розмір страхового внеску, обчисленого із мінімальної заробітної плати (мінімальний страховий внесок).

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою мінімального страхового внеску, цей період зарахо­вується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснен­ня відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою мінімального страхового внеску. Якщо гака доплата не бу­ла здійснена, страховий стаж враховується пропорційно, тобто до страхового стажу зараховується період визначений за формулою:

ТП = Св : В, де

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та

визначається в місяцях; С   -    сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний

місяць; В -     мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

За періоди, які припадають на догляд за дітьми до досягнення 3-річного віку, догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом 1 групи, за престарілим, який потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, та період строкової військової служби стра­хові внески починаючи з 1 січня 2005 року сплачуватимуться відповідними державними бюджетами у розмірі 10 відсотків розміру страхового внеску, обчисленого із мінімальної заробітної плати із на­ступним збільшенням його щороку на 10 відсотків до 100-відсотко-вого розміру страхового внеску, обчисленого із мінімальної за­робітної плати. Зазначені періоди враховуватимуться як періоди, за які сплачено страхові внески у повному розмірі, тобто вва­жається, що для цих осіб виконані умови сплати в ці періоди внесків у сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди до набрання чинності Законом враховуватимуться у то­му ж порядку, що передбачений чинним на той час законодавст­вом, тобто і з урахуванням пільгового обчислення стажу (напри-

191

клад, робота чи військова служба під час Великої Вітчизняної війни враховується 1 рік за два роки, реабілітованим громадянам 1 рік - за три роки і т.п.). Після набрання чинності Законом, тоб­то з 1 січня 2004 року, всі періоди страхового стажу враховувати­муться в одинарному розмірі.

Періоди роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР. а також на острові Шпіцберген зарахову­ються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених за­конодавством, що діяло до 1 січня 1991 року. При цьому страхо­вий стаж визначається відповідно до Переліку районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 року № 12 і застосовується пільгове обчислення страхового стажу з 01.08.45 по 01.03.60 в подвійному розмірі, а за період роботи з 01.03.60 - в півторакратному розмірі. Зазначений порядок обчис­лення страхового стажу застосовується і при проведенні перера­хунків пенсій, призначених до 1 січня 2004 року, за наявності до­кументів, які стверджують факт роботи в даних місцевостях та про те, що на них поширювались пільги, передбачені для осіб, які пра­цювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Коефіцієнт страхового стажу. Для обчислення розміру пенсії застосовується коефіцієнт страхового стажу, що визначається в за­лежності від тогог у якій системі пенсійного страхування застрахо­вана особа приймає участь: тільки у солідарній чи у солідарній та у накопичувальній із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою:

=      См ' Be 100% - 12

-з  ДЄ

Кс -   коефіцієнт страхового стажу; См -   сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одно­го року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страху­вання - 0, 8%.

Для особи, яка брала участь у солідарній і накопичувальній си­стемах, визначається один коефіцієнт страхового стажу як сума коефіцієнта страхового стажу за період участі тільки в солідарній системі та коефіцієнта страхового стажу, визначеного за період участі в солідарній і накопичувальній системах.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням періодів до набран­ня чинності цим Законом не може перевищувати 0,75, а з ураху­ванням страхового стажу на підземних роботах, на роботах з особ-

192

ливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердже­ним Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала пра­во на пенсію на пільгових умовах - 0,85.

Таким чином у випадку, коли, наприклад, застрахована особа працювала ЗО років до запровадження накопичувальної системи та 15 років в період функціонування накопичувальної системи, до якої сплачувала страхові внески, коефіцієнт страхового стажу за період участі у солідарній системі дорівнюватиме 0,30, а за період участі у накопичувальній системі - 0,12. Загальний ко­ефіцієнт страхового стажу цієї особи дорівнюватиме 0,42.

Основним критерієм для обчислення розміру пенсії є заробіток. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове дер­жавне пенсійне страхування» для обчислення розміру пенсії врахо­вується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, незалежно від пе­рерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

У разі якщо страховий стаж складає менший період, ніж зазначе­но, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за пенсією, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виклю­чається період до 60 календарних місяців підряд за умови, що за­значений період становить не більше ніж 10 відсотків тривалості страхового стажу.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі доку­ментів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, почи­наючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата у розмірі, що не перевищує 7 середніх заробітних плат (стаття 41 Закону), але не менше ніж максимальна величина заробітку, з якого спла­чуються страхові внески до соціальних фондів (з 1 червня 2003 ро­ку - 2660 грн.). За періоди до запровадження максимального обме­ження розміру заробітної плати, з якої сплачувались внески до соціальних фондів, для обчислення пенсії враховується заробіток у сумі, що не перевищує 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання заробітку.

Для того щоб визначити заробітну плату, із якої буде обчислю­ватись розмір пенсії, фактична заробітна плата, яку подає особа для обчислення пенсії, порівнюється з середньою заробітною пла­тою в Україні за відповідний місяць. Фактично шляхом ділення за­робітної плати особи на середню заробітну плату в Україні у розрізі кожного місяця періоду, який поданий особою для обчислення пенсії, визначаються щомісячні коефіцієнти заробітку. Коефіцієнт заробітку визначається числом з п'ятьма знаками після коми за формулою:

193

К3 = Зв: Зс, де

Кз -   коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв -   заробіток застрахованої особи, з якого сплачено страхові вне­ски за місяць, за який розраховується коефіцієнт; Зс -   середня заробітна плата в Україні за місяць, за який розра­ховується коефіцієнт заробітку.

Потім щомісячні коефіцієнти заробітку підсумовуються та при діленні цієї суми на їх кількість визначається середній (середньоа­рифметичний) коефіцієнт заробітку особи.

Враховуючи те, що статистичні дані про середню заробітну плату в Україні до 1 січня 1992 року у розрізі кожного місяця відсутні, у разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату за період до 1 січня 1992 року, при визначенні коефіцієнта заробітної плати середня за­робітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою в Україні відповідного року (кварталу).

Для прикладу обчислимо коефіцієнти заробітку у випадку, ко­ли застрахована особа подала для обчислення пенсії заробітну пла­ту за період з 1 січня 1986 року по 31 грудня 1990 року. Для спро­щення підрахунку визначимо середньомісячну заробітну плату особи:

1986 р. - 411,7 крб. або 0,00412 грн.

1987  р. - 407,0 крб. або 0,00407 грн.

1988  р. - 479,52 крб. або 0,0048 грн.

1989  р. - 457,17 крб. або 0,00457 грн.

1990  р. - 596,16 крб. або 0,00596 грн.

Маючи дані про величину середньомісячної заробітної плати по країні за відповідні роки (1986 р. - 174,19 крб., 1987 р. - 180,61 крб., 1988 р. - 194,99 крб., 1989 р. - 212,76 крб.,1990р. - 244,3 крб.) ми визначимо місячні коефіцієнти заробітку (у гривнях):

1986  р. - 0,00412 грн.: 0,00174 грн. = 2,36782

1987  р. - 0,00407 грн.: 0,00181 грн. = 2,24862

1988  р. - 0,0048   грн.: 0,00195 грн. = 2,46154

1989  р. - 0,00457 грн.: 0,00213 грн. = 2,14554

1990  р. - 0,00596 грн.: 0,00244 грн. = 2,44262

Обчислимо середньоарифметичний коефіцієнт заробітку: 2,36782 +2,24862 + 2,46154 + 2,14554 + 2,44262 = 11,66614 : 5 -2,33323.

Отже у даному випадку коефіцієнт заробітної плати особи скла­дає 2,33323 і він використовуватиметься для визначення заробітку для обчислення пенсії.

Визначення заробітку для обчислення пенсії здійснюється шля­хом множення середньої заробітної плати в Україні за попередній рік (перед зверненням за призначенням пенсії) на середньоарифме­тичний (середній) коефіцієнт заробітку особи.

194

Зп = 3С(СК:К), де

Зн -   заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення

пенсії» у гривнях;

Зс -    середня заробітна плата в Україні за календарний рік, що пе­редує   року   звернення   за   призначенням   (перерахунком) пенсії. Ск -   сума коефіцієнтів заробітку застрахованої особи за кожний

місяць  (К3і + Кз2 + Кз3 +...+ Кзп);

К -     кількість місяців страхового стажу у періоді, за які розрахо­вано коефіцієнти заробітку.

Із отриманої величини скоригованого (осучасненого) заробітку обчислюється розмір пенсії за віком. Визначимо заробіток для об­числення пенсії в уже наведеному прикладі (особа після 1990 року не працювала), та у випадку, коли особа виходить на пенсію у 2004 році. Для цього необхідно знати середню заробітну плату в країні за 2003 рік - вона складала 406,2 грн.

Отже заробіток для обчислення пенсії цій особі дорівнюватиме: 406,2 грн. х 2,33323 = 947,76 грн.

Особливість обчислення заробітної плати для підприємців-фізич-них осіб, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний пода­ток, фіксований податок, придбали спеціальний торговий патент).

Законом передбачено, що для підприємців-фізичних осіб, які об­рали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок, придбали спеціальний торговий патент) та які сплачували передбачений законодавством податок, заробітна плата для обчислен­ня пенсії буде визначатись як еквівалент тієї суми заробітку, з якої сплачується аналогічна сума страхового внеску до Пенсійного фонду. Заробіток, для цих осіб визначатиметься за формулою:

3=

 де

3  -     сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої

фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

П -    сума фактично сплаченого відповідного податку (плати за па­тент) у розрахунку на відповідний місяць, у гривнях;

4  -    відсоток відрахувань до Пенсійного фонду від суми фактич-

но сплаченого відповідного податку (плати за патент), чин­ний в межах відповідного періоду;

Т -     розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідно­му місяці.

Для підприємців-фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування (єдиний податок, фіксований податок, придбали спеціальний торговий патент) та які сплачуватимуть страхові вне­ски до Пенсійного фонду у фіксованому розмірі заробіток для об­числення розміру пенсії обчислюватиметься за такою формулою:

195

о _,

ф

х 100%, де

З -     сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески за місяць, за який розра­ховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Ф -    сума фактично сплаченого страхового внеску у фіксованому

розмірі за відповідний місяць;

Т -     розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідно­му місяці.

Наприклад, якщо розмір фіксованого страхового внеску до Пенсійного фонду становитиме 100 грн., то для обчислення розміру пенсії враховуватиметься заробітна плата у розмірі 312,5 грн., тоб­то (100 грн. : 32%) х 100%

Порядок обчислення розміру пенсії за віком у солідарній сис­темі

Законом передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком, з яких особа може обирати найбільш: вигідний для себе варіант обчислення розміру пенсії. Перший варіант — за новою формулою, яка виглядає таким чином:

П = Зп х Кс, де:

П -    розмір пенсії у гривнях;

Зп -   осучаснений заробіток (дохід) застрахованої особи;

Кс -   коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

та другий варіант - за так званою «двоскладовою формулою».

Розглянемо обидва варіанти.

Основою для обчислення розміру пенсії за новою формулою є скоригована заробітна плата (Зп) та коефіцієнт страхового стажу (Кс). Як визначається скоригована заробітна плата та коефіцієнт страхового стажу - зазначено вище.

Обчислимо розмір пенсії у наведеному уже прикладі, коли се­редньоарифметичний коефіцієнт заробітку застрахованої особи дорівнює 2,33323 і особа виходить на пенсію у травні 2004 року, має 38 років стажу роботи (у солідарній системі).

Як уже підраховано, у цьому разі для визначення заробітку для обчислення пенсії буде врахована середня заробітна в Україні за 2003 рік - 406,2 грн. і пенсія буде обчислена із заробітку 947,76 грн. (406,2 грн. х 2,33323). Розмір пенсії дорівнюватиме 360,15 грн. (947,76 грн. х 0,38 - 1% за 1 рік участі у солідарній системі). Розмір пенсії за новою формулою не обмежується, тому він буде виплачуватись у визначеному розмірі, тобто - 360,15 грн.

Другий варіант обчислення пенсії - за двоскладовою форму­лою. У цьому випадку визначається розмір пенсії, яка складається із двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до на­брання чинності Законом та частини пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набрання чинності Законом. Перша із цих двох частин (стаж до 1 січня 2004 року) визначатиметься за нор-

196

мами і правилами, які передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та з обмеженням пенсії максимальним розміром, який діятиме на момент набрання чинності Законом. Друга части­на пенсії (страховий стаж після 1 січня 2004 року) обчислювати­меться за нормами нового Закону без обмеження максимальним розміром. Частина пенсії, обчислена за період стажу до 1 січня 2004 року, буде проіндексована до моменту фактичного виходу на пенсію та підсумована з другою частиною пенсії, обчисленою за період страхового стажу після набрання чинності Законом.

Мінімальний розмір пенсії за віком

Відповідно до статті 28 Закону визначений мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а в жінок 20 років стра­хового стажу, який дорівнює 20 відсоткам середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за по­передній рік. Отже для осіб, пенсія яким призначатиметься у 2004 році, та які матимуть зазначений стаж, розмір пенсії не може бу­ти нижчим ніж 81,24 грн. (406,2- середня заробітна плата за 2003 рік х 20%).

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передба­чено, таким особам, мінімальна пенсія за віком визначатиметься в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи із зазначеного мінімального розміру пенсії за віком. Наприклад, для жінки, яка матиме тільки 10 років стажу, мінімальний розмір пенсії за віком буде складати вдвічі менший розмір - 40,60 грн.

Індексація пенсій

Відповідно до ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсії індексуються за двома па­раметрами:

1)   відповідно до індексації грошових доходів населення;

2)   з урахуванням темпів зростання реальної середньої заробітної плати в Україні.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових до­ходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078 індексація грошових доходів населення про­водиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищи­ла поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожит­кового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демо­графічних груп населення. Частина грошових доходів, яка переви­щує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Для підвищення розмірів пенсій щорічно (з 1 березня 2005 ро­ку) враховуватиметься не менше ніж 20 відсотків темпів зростан­ня реальної середньої заробітної плати в Україні порівняно з попе­реднім роком. Конкретна величина підвищення пенсії з урахуванням темпу зростання реальної середньої заробітної плати в Україні буде визначатись Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду. Це дасть можливість визначати показ-

197

ник індексації пенсій за темпами зростання реальної середньої за­робітної плати в Україні на рівні вищому, ніж 20 %, з урахуван­ням можливостей Пенсійного фонду. Розглянемо такий приклад. Якщо реальна середня заробітна плата в Україні в 2004 році зрос­те на 8 відсотків, то з 1 березня 2005 року пенсії будуть підвищені на 1,6 відсотка, тобто на 20 відсотків від темпів зростання реаль­ної середньої заробітної плати в країні.

5. Особливості призначення пенсії по інвалідності в солідарній системі

За Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) неза­лежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до вла­штування на роботу чи після припинення роботи. У випадку на­стання інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання пенсія призначається відповідно до За­кону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра­хування від нещасного випадку на виробництві та професійного за­хворювання, які спричинили втрату працездатності».

Отже основною умовою призначення такої пенсії є факт настан­ня інвалідності. Залежно від ступеня втрати працездатності визна­чено три групи інвалідності. Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визнача­ються органом медико-соціальної експертизи згідно із законодавст­вом. Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право в установленому законом порядку оскаржити рішення органів ме­дико-соціальної експертизи.

Другою умовою призначення пенсії по інвалідності в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є наявність у застрахованої особи, визнаної інвалідом, страхового стажу.

Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності:

-    до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно — 3 роки;

-    від 27 років до досягнення особою 31 року включно — 4 роки; для осіб 32 років і старших - 5 років.

Якщо інвалідність настала в період проходження строкової військової служби, то пенсія по інвалідності призначається особі незалежно від наявності страхового стажу.

Пенсії по інвалідності призначаються у відсотках до пенсії за віком, обчисленої відповідно до Закону України «Про загально­обов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому до стра­хового стажу для визначення пенсії за віком інвалідам врахо­вується період з дня встановлення особі інвалідності до досягнення

198

нею пенсійного віку. Отже, зазначений період підсумовується зі страховим стажем інваліда та визначається пенсія за віком. Потім визначається пенсія по інвалідності - у відсотках до пенсії за віком, в залежності від групи інвалідності в таких розмірах: інвалідам І групи - 100 відсотків пенсії за віком; інвалідам II гру­пи - 90 відсотків пенсії за віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком.

Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлен­ня інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються довічно. По­вторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх заявою.

"У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі випла­чується з дня зміни групи інвалідності. Якщо особа визнана інвалідом нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою гру­пою до кінця місяця, у якому змінена група інвалідності. У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність. У разі якщо особа не з'явилася в органи медико-соціальної експер­тизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступ­ного за місяцем, у якому вона мала з'явитися на повторний огляд.

У разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експер­тизи інвалідом пропущено з поважних причин або в разі визнання його знову інвалідом, виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експерти­зи визнає її за цей період інвалідом. При цьому якщо під час по­вторного огляду інваліда переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за по­передньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії інвалідові було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо він не отримував пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі на­ступного визнання його інвалідом виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умо­ви, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається зно­ву на загальних підставах.

Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким при­значена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на за­значений огляд.

6. Умови призначення та розміри пенсії у зв'язку з втратою годувальника у солідарній системі

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування призна­чається в разі смерті застрахованої особи непрацездатним членам

199

сім'ї такої особи, які були на її утриманні. Така пенсія призна­чається в аналогічному порядку, як і за Законом України «Про пенсійне забезпечення», тобто за наступних умов:

1)   настання смерті застрахованої особи, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням, в то­му числі в разі визнання її безвісно відсутньою, чи оголошеною померлою у встановленою законом порядку. Якщо смерть на­стала  внаслідок  нещасного  випадку  на  виробництві  чи   про­фесійного захворювання, пенсія призначається відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від з нещасного випадку на виробництві та про­фесійного   захворювання,   які   спричинили   втрату   працездат­ності»;

2)   наявність  на утриманні  застрахованої особи непрацездатних членів сім'ї. Статтею 36 Закону України «Про загальнообов'яз­кове державне пенсійне страхування» визначено коло осіб, які вважаються непрацездатними членами сім'ї:

а) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку: чоловіки - 60, а жінки - 55 років;

б) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців із дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досяг­ли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах І—IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досяг­нення ними 23 років. Діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

в) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, або брат чи сестра, дідусь ч^і бабуся померлого годувальника неза­лежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальни­ка до досягнення нею (ними) 8 років;

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться зазначені особи, якщо вони були на повному утриманні померлого годувальника, чи одержува­ли від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається неза­лежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його ут­риманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою го­дувальника нарівні з рідними дітьми.

200

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з втра­тою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення. 2)   наивность  в   годувальника  на день  смерті  страхового  стажу,

який   був   би   необхідний   йому   для   призначення   пенсії   по

інвалідності, тобто:

-  до досягнення особою 23 років включно - 2 роки;

-  від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 3 роки;

-  від 27 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

-  для осіб 32 років і старших - 5 років.

В разі смерті пенсіонера або військовослужбовця строкової служ­би пенсія призначається незалежно від тривалості страхового стажу.

Пенсії у зв'язку з втратою годувальника обчислюються у відсотках до розміру пенсії за віком померлого годувальника, яку міг би він отримувати за життя, якби дожив до пенсійного віку і, яка обчислюється за правилами, встановленими Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення розміру пенсії за віком годувальника до страхового стажу враховується період від дня його смерті до дня, коли годувальник досягнув би пенсійного віку. Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника обчислюється у розмірі 50 відсотків на одного утриманця га у розмірі 100 відсотків - на двох і більше утриманців, яка розподіляється між ними рівними част­ками. Дітям-сиротам пенсія у зв'язку з втратою годувальника при­значається в цих же розмірах, але виходячи з розміру пенсії за віком коленого з батьків.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вва­жається непрацездатним згідно із Законом, а членам сім'ї, які до-сягли пенсійного віку: чоловіки 60, жінки - 55 років, - довічно.

Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у яко­му склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припи­нення виплати пенсії.

На всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія. На ви­могу члена сім"ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла за­ява про виділення частки пенсії.

7. Призначення, перерахунок та виплата пенсій у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

Заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстро­чення і необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповнова-

201

женій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним орга­ном виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1)   пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досяг­нення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше  трьох   місяців  із  дня  досягнення   особою  пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний рік страхового стажу, пенсія призначається з дня, що настає за останнім днем повного року відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу, а в разі його відсутності -з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку;

2)   пенсія   по   інвалідності   призначається   з   дня   встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності;

3)   пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника,  якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців із дня смерті годувальника.

Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання заяви з усіма необхідними документами.

Перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, у зв'язку з втра­тою годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чин­ності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснюється за новими нормами на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органа­ми Пенсійного фонду (стаття 43 Закону).

Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата, з якої було раніше об­числено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забез­печення», за документами, наявними в пенсійній справі, тобто можливі такі варіанти:

1)   за 12 останніх календарних місяців роботи підряд перед звер­ненням за пенсією;

2)   за 24 останніх календарних місяців роботи підряд перед звер­ненням за пенсією;

3)   за 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудо­вої діяльності;

4)   за  будь-які  60  календарних  місяців  роботи  підряд  протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звер­нення за пенсією;

202

5)   за фактично відпрацьований час (1, 2, 3 місяці).

За бажанням пенсіонера можуть надаватись додаткові докумен­ти про заробітну плату, але у цьому випадку необхідно надати до­кументи про заробіток за період, передбачений Законом, тобто за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 лип­ня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

При перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності Законом, базою для визначення скоригованої заробітної плати для обчислення пенсії визначено середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2002 рік (376,38 грн.). Тобто, при перерахунку розмірів пенсій, призначених до 1 січня 2004 року, заробітна плата для обчислення розміру пенсії буде виз­начатись шляхом множення середньої заробітної плати в Україні за 2002 рік на середньоарифметичний коефіцієнт заробітку, визна­чений для кожної особи, виходячи із даних про заробітну плату цієї особи.

Перерахунок призначеної пенсії (крім випадків зміни групи інвалідності, зміни розміру пенсії членам сім'ї померлого годуваль­ника, виплати пенсії пенсіонерові, зарахованому на повне держав­не утримання) провадиться в такі строки:

-     у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого чис­ла місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії,-якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами пода­но ним до  15  числа включно,  і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

-     у   разі   настання   обставин,   які   тягнуть   за   собою   зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає те­риторіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів із дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за мину­лий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отри­манням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 1 2 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. А якщо такі суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то вони виплачують­ся за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуван­ням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі

203

за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України.

Пенсії у солідарній системі, в тому числі працюючим пенсіоне рам, виплачуються у повному розмірі без урахування одержуваної заробітної плати (доходу) або пенсійних виплат з накопичувальної системи пенсійного страхування чи пенсійних виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення. Виняток складають тільки особи, які були звільненні за півтора року до досягнення пенсійно­го віку за скороченням штатів, у зв'язку з реорганізацією чи ліквідацією підприємства, пенсії яким призначені відповідно до статті 26 Закону України «Про зайнятість населення». Такі пенсії виплачуються тільки непрацюючим пенсіонерам.

Пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлен­ня і строк дії якої визначається законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

■Під час перебування пенсіонера в місцях позбавлення волі ви­плата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підста­вах у порядку, встановленому законодавством.

Під час перебування пенсіонера на повному державному утри­манні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії.

Якщо в пенсіонера, який перебуває у відповідній установі (за­кладі) на повному державному утриманні, є непрацездатні члени сім'ї, які перебувають на його утриманні, пенсія виплачується в такому порядку: 25 відсотків пенсії - самому пенсіонерові, а інша частина пенсії, але не більш як 50 відсотків призначеного розміру пенсії - зазначеним членам сім'ї.

Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім'ї відповідно до частин першої і дру­гої цієї статті, перераховується до установи, де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою. За­значені кошти зараховуються на банківські рахунки цих установ понад бюджетні асигнування і спрямовуються виключно на поліпшення умов проживання в них пенсіонерів у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Дітям-сиротам за період перебування на повному державному утриманні пенсія у зв'язку з втратою годувальника виплачується в повному розмірі та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. Іншим дітям, які перебувають на повному державному ут­риманні, виплачується 50 відсотків призначеної пенсії у зв'язку з втратою годувальника та перераховується на їхні особисті рахунки у банку. При цьому частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії у зв'язку з втратою годувальника, перераховується на банківський рахунок установи, де ця дитина перебуває на повному

204

205

державному утриманні, і спрямовується виключно на поліпшення умов проживання дітей у цих установах.

Виплата пенсії пенсіонерам, зарахованим на повне державне утримання здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому такий пенсіонер був зарахованим на повне дер­жавне утримання.

Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в таких випадках:

1)    якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять не­достовірні відомості;

2)   на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором "України, згода на обов'яз­ковість якого надана Верховною Радою України;

3)   у разі смерті пенсіонера;

4)    у   разі   неотримання   призначеної   пенсії   протягом   6   місяців підряд;

5)    в інших випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням тери­торіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясу­вання обставин та за наявності умов, передбачених законом, для відновлення її виплати.

Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, мо­жуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в су­довому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установлено­му законодавством порядку на підставі судових рішень, ухвал, по­станов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.

З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю по­терпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в пе­редбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кор­дон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебу­вання за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це перед­бачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотри-маною у зв'язку з його смертю, не включається до складу спадщи-

ни і виплачується - по місяць смерті включно непрацездатним чле­нам сім'ї, визначених Законом для призначення пенсії у зв'язку з утратою годувальника, які перебували на його утриманні. Бать­кам, чоловіку (дружині), а також членам сім'ї, які проживали ра­зом з пенсіонером на день його смерті, сума недоотриманої пенсії виплачується незалежно від того, чи належать вони до кола непра­цездатних членів сім'ї, визначених Законом для призначення пенсії у зв'язку з утратою годувальника, та незалежно від перебу­вання на його утриманні. У разі звернення кількох членів сім'ї по­мерлого пенсіонера належна їм сума пенсії відповідно до цієї статті ділиться між ними порівну. Зазначена сума пенсії виплачується, якщо звернення за нею надійшло не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.

У разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

8. Управління солідарною системою загальнообов'яз­кового державного пенсійного страхування

Управління солідарною системою загальнообов'язкового дер­жавного пенсійного страхування здійснюється Пенсійним фондом, який є самоврядною неприбутковою організацією та формується на принципах трипартизму і здійснює свою діяльність на підставі ста­туту, який затверджується його правлінням.

Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та уп­равління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє докумен­ти для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансу­вання та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює кон­троль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади.

Управління Пенсійним фондом здійснюють правління та вико­навча дирекція Пенсійного фонду на основі паритетності представ­никами держави, застрахованих осіб і роботодавців. З метою здійснення контролю за виконанням Пенсійним фондом законодав­ства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, ста­тутних завдань та цільового використання коштів Пенсійного фон­ду створюється Наглядова рада Пенсійного фонду.

Структура управління та виконавчих органів солідарної системи

Вищим органом управління Пенсійного фонду є правління. Правління Пенсійного фонду формується на основі паритетності представників    застрахованих   осіб,    роботодавців    і   держави.

206

До складу правління Пенсійного фонду входять по п'ять представ­ників від застрахованих осіб, роботодавців і держави. Представни­ки від держави призначаються і відкликаються Кабінетом Міністрів України, а представники від застрахованих осіб та робо­тодавців обираються (делегуються) і відкликаються сторонами са­мостійно.

Призначення, обрання (делегування) членів правління Пенсійного фонду здійснюється не пізніше трьох місяців до дня закінчення повноважень відповідних членів правління.

Строк повноважень членів правління Пенсійного фонду стано­вить шість років. Член правління Пенсійного фонду не може бути обраний до складу правління на два строки підряд.

Члени правління Пенсійного фонду виконують свої обов'язки на громадських засадах. У разі виконання ними спеціальних дору­чень правління Пенсійного фонду, пов'язаних з виконанням обов'язків члена правління, їм відшкодовуються витрати на відря­дження за рахунок коштів Пенсійного фонду. Голова правління Пенсійного фонду та його заступники обираються строком на два роки почергово від представників кожної сторони. При цьому го­лова правління та його заступники мають бути представниками трьох різних представницьких сторін.

Виконавчим органом правління Пенсійного фонду є виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи.

Виконавча дирекція Пенсійного є постійно діючим виконавчим органом фонду, вона підзвітна правлінню Пенсійного фонду та ра­зом з територіальними органами забезпечує виконання рішень правління Пенсійного фонду.

Наглядова рада Пенсійного Фонду створюється аналогічно як і правління Пенсійного Фонду. Тобто, до Наглядової ради, яка скла­дається також з 15 осіб, входять у рівній кількості представники від застрахованих осіб, роботодавців та держави. Представники від держави призначаються та відкликаються Кабінетом Міністрів Ук­раїни, а представники застрахованих осіб і роботодавців обирають­ся (делегуються) і відкликаються сторонами самостійно. Призна­чення, обрання (делегування) членів Наглядової ради здійснюється не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення повноважень відповідних членів Наглядової ради. Члени Наглядової ради здійснюють повноваження на громадських засадах. Строк повнова­жень членів Наглядової ради становить шість років. Член Нагля­дової ради не може бути призначений або обраний (делегований) до складу Наглядової ради більше двох строків підряд. Наглядову ра­ду очолює голова.

Протягом п'яти років із дня набрання чинності Законом функції виконавчої дирекції та її територіальних органів викону­ватимуть відповідно Пенсійний фонд України, який функціонува­тиме як центральний орган виконавчої влади, та головні уп­равління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.

207

Структура управління та виконавчих органів солідарної системи

Наглядова рада

Правління

Виконавча дирекція

Територіальні органи в АР Крим.

областях, містах Києві та

Севастополі

районні та міські управління

Склад правління Пенсійного фонду