§ 6. Державне управління в умовах проведення в Україні адміністративної реформи

Під час здійснення виконавчої влади відбувається реальне втілення в життя законів та інших нормативних актів, за допо­могою яких держава активно впливає на суспільні процеси. Адміністративне право органічно пов'язане з виконавчою вла­дою як важливий інструмент її реалізації та галузь права, що створює правові засади її функціонування. Через відносини з органами державного управління (їх посадовими особами) гро­мадяни дійсно мають можливість скористатися конституцій­ними положеннями про пріоритетність їх прав і свобод. Адмі­ністративне право є галуззю публічного права, регулює уп­равлінські відносини в галузі публічної влади, а саме ті з них, участь у яких беруть громадяни (їх об'єднання), органи вико­навчої влади й органи місцевого самоврядування. Адміністра­тивно-правові норми застосовують при реалізації делегованих державою відповідним суб'єктам функцій і повноважень та у внутрішньоорганізаційній діяльності не тільки органів вико­навчої влади й органів місцевого самоврядування, а й усіх дер­жавних органів, адміністрації державних підприємств, установ і організацій. Ефективність управлінської діяльності якраз і створює необхідні умови для належної реалізації та захисту прав і свобод громадян, забезпечує виконання покладених на них обов'язків.

Нова система державного управління, необхідність якої пов'язано з комплексною перебудовою наявної у нашій дер­жаві управлінської системи та розбудовою нових, важливих інститутів, має впроваджуватися в межах адміністративної ре­форми. Концепція адміністративної реформи в Україні, схва­лена указом Президента України від 22 липня 1998 р.\ має за мету реально поліпшити стан організації виконавчої влади, зробити її одним із важливих чинників прискорення економіч­них, політичних, соціальних державно-правових перетворень. Слід зазначити, що Концепція стосується не тільки управлін­ських, а й інших проблем, у ній також визначено завдання переосмислення організаційних і правових засад державного

управління, науково-методологічної бази адміністративного права як галузі публічного права.

На наш погляд, потреба адміністративної реформи в Україні не викликає сумнівів, але якщо говорити про адміністративне право та його реформування, то це стосується його як галузі права, відповідної системи законодавства і аж ніяк не науки, оскільки суспільне призначення адміністративного права зав­жди пов'язувалося із забезпеченням і охороною прав і свобод громадян та виконанням ними обов'язків у сфері державного управління, із завданнями щодо організації управління суспіль­ними справами. Звичайно, на різних етапах розвитку сус­пільства й держави, правової системи пріоритети були різни­ми, як і пріоритетність самої виконавчої влади та органів, що її здійснюють.

У Концепції визначено п'ять напрямів здійснення адмі­ністративної реформи: 1) створення нової правової бази, що регламентуватиме державне управління в Україні; 2) форму­вання нових інститутів, організаційних структур та інстру­ментів здійснення державного управління; 3) кадрове забезпе­чення нової системи державного управління; 4) зміцнення та формування нових фінансово-економічних основ забезпечен­ня системи державного управління; 5) наукове та інформацій­не забезпечення системи державного управління, формування механізмів наукового інформаційного моніторингу її функціо­нування1.

Здійснення зазначених напрямів розраховано на досить три­валий період і включає три етапи. Перший, підготовчий етап має за мету розроблення й офіційне схвалення Концепції та Програми здійснення адміністративної реформи, розв'язання першочергових питань, пов'язаних із поточним удосконален­ням елементів наявної системи державного управління. Дру­гий етап пов'язують із запровадженням організаційно-право­вих засад реформування ключових елементів системи дер­жавного управління. Третій етап передбачає поглиблення трансформаційних процесів, формування нових інститутів, організаційних структур та інструментів державного управлін­ня. Заходи щодо законодавчого, кадрового, наукового та інфор-

1 Див.: Офіційний вісник України. — 1999. — № 21. — Ст. 943.

1 Див.: Концепція адміністративної реформи в Україні. — К., 1999. — С. 8.

22

ГЛАВА 1

маційного забезпечення реформи, зміцнення й оновлення фінансово-економічних основ державного управління перед­бачають провести на всіх етапах.

Процес реформування має стосуватися системи централь­них і місцевих органів виконавчої влади, системи місцевого самоврядування й адміністративно-територіального устрою держави, питань організаційного, кадрового, фінансово-еконо­мічного, інформаційного, наукового забезпечення. Передбаче­но створення комплексного механізму організаційного забез­печення адміністративної реформи, який би охоплював головні складники адміністративних перетворень. Створення такого механізму має важливе значення, адже відомо, що через еко­номічні, соціальні, правові реформи пройшли всі держави (в усякому випадку європейські). Ефективність їх проведення забезпечували спеціально створювані організації. Вітчизняній практиці відомі неодноразові реформи, які розпочиналися, але так і не завершилися. Однією з причин цього була відсутність політичної волі й організаційного механізму забезпечення ре­форм.

Правову основу адміністративної реформи становлять Кон­ституція та закони України, які визначають статус централь­них і місцевих органів виконавчої влади, систему адміністра­тивно-територіального устрою й організацію місцевого само­врядування. Для забезпечення реалізації положень Концепції адміністративної реформи в Україні передбачено підготовку інших концепцій і програм, законів України.

На виконання положень Концепції Президентом України прийнято низку нормативно-правових актів. Серед них особ­ливе місце посідають спрямовані на реформування системи й структури центральних органів виконавчої влади. Це укази Президента України від 15 грудня 1999 р. «Про систему цент­ральних органів виконавчої влади» та «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади»1.

Перетворення в системі місцевого самоврядування мають забезпечувати Координаційна рада з питань місцевого само­врядування при Президентові України та Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України.

1 Див.: Урядовий кур'єр. — 1999. — 17 грудня.