§ 1. Організаційно-правові засади управління національною безпекою

Під національною безпекою розуміють стан захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіаль­ної цілісності, економічного, науково-технічного й оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав гро­мадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спе­ціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп і осіб.

Безпеки досягають проведенням єдиної політики в галузі її забезпечення, системою заходів економічного, політичного, організаційно-правового та іншого характеру адекватно загро­зам життєво важливим інтересам особи, суспільства й держа­ви. Вона охоплює заходи не тільки політичного, економічного, правового, а й екологічного, медичного, воєнного, а також спе­ціального характеру. Тому законодавством передбачено, що в здійсненні заходів щодо національної безпеки беруть участь органи законодавчої, виконавчої і судової влади, недержавні організації та громадяни.

Сили (суб'єкти) забезпечення національної безпеки теж є різноманітними. Вони включають:

Український народ — громадяни на виборах, референдумах, а також через органи державної влади й органи місцевого са­моврядування висловлюють і реалізують своє бачення щодо забезпечення національної безпеки, привертають увагу сус­пільних і державних інститутів до небезпечних явищ, захища­ють власну безпеку;

Верховну Раду України — в межах своїх повноважень здійснює законодавче регулювання й контроль за діяльністю органів державної влади та посадових осіб щодо здійснення ними відповідних повноважень у сфері національної безпеки;

Президента України як главу держави — забезпечує держав­ну незалежність, здійснює керівництво в сферах національної безпеки й оборони;

481

УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

Раду національної безпеки й оборони України як координа­ційний орган з питань національної безпеки і оборони при Пре­зидентові України — координує та контролює діяльність органів виконавчої влади в сферах національної безпеки й оборони;

Кабінет Міністрів України — вживає заходів щодо забезпе­чення обороноздатності, національної безпеки й боротьби зі злочинністю;

Конституційний Суд України — вирішує питання про відпо­відність законів та інших правових актів у сфері національної безпеки Конституції України й дає офіційне їх тлумачення;

Суди загальної та спеціальної юрисдикції — здійснюють правосуддя в сфері забезпечення національної безпеки;

Прокуратуру України — здійснює наглядові повноваження у сфері національної безпеки;

Національний банк України — розробляє та здійснює емісій­но-кредитну політику в інтересах національної безпеки;

міністерства та інші центральні органи виконавчої влади — в межах своїх повноважень забезпечують реалізацію законів, указів, концепцій, програм, постанов органів державної влади у сфері національної безпеки, створюють і підтримують у стані готовності й застосування відповідні сили та засоби безпеки.

Особливу роль у цій сфері відведено воєнній організації держави, до якої належать Збройні Сили України, внутрішні війська, органи й підрозділи МВС України, державна прикор­донна служба України, військові підрозділи Міністерства Ук­раїни з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту на­селення від наслідків Чорнобильської катастрофи та ін.

Відповідно до Конституції України і Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р.1 загальне керів­ництво безпекою здійснює Президент України. Він очолює Раду національної безпеки і оборони України, основними завдання­ми якої відповідно до Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 5 березня 1998 р.2є: визначення стратегічних інтересів України, концептуальних підходів і на­прямів забезпечення національної безпеки та оборони; здійснен­ня поточного контролю діяльності органів виконавчої влади у

1              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 27. — Ст. 382.

2              Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 482.

ЗІ —5-1757

482

ГЛАВА 42

УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

483

сфері національної безпеки й оборони; підготовка оперативних рішень, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій, які можуть зумовити значні соціально-політичні, економічні, військові та інші наслідки, та заходів щодо їх ліквідації.

Кабінет Міністрів України здійснює й контролює реаліза­цію конкретних заходів щодо національної безпеки органами державних служб спеціальної компетенції.

До основних органів спеціальних служб безпеки належать: Служба безпеки України, Управління державної охорони Ук­раїни, Державна охорона при МВС України та Державна при­кордонна служба України.

Службу безпеки України й підпорядковані їй органи очолює її Голова, який несе персональну відповідальність за виконан­ня завдань, покладених на Службу безпеки України. Його при­значає на посаду Президент України.

Загальне керівництво діяльністю органів Служби безпеки України здійснюють Президент і Кабінет Міністрів України.

Органи Служби безпеки України становлять цілісну цент­ралізовану систему, яку складають: Центральне управління Служби безпеки України; обласні управління, їх міжрайонні, районні та міські підрозділи; Служба безпеки АРК; органи військової контррозвідки; військові формування; навчальні, науково-дослідні та інші заклади.

Регіональні органи безпеки й органи безпеки у військах прямо підпорядковано Центральному управлінню Служби без­пеки України. У своїй оперативно-службовій діяльності вони є незалежними від місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, посадових осіб, партій і рухів.

Органи Служби безпеки України мають у своєму розпоряд­женні навчальні заклади, науково-дослідні, експертні й військо­во-медичні установи та підрозділи, центри спеціальної підго­товки, а також підрозділи спеціального призначення.

Діяльність Служби безпеки України, її органів і співробіт­ників ґрунтується на принципах законності, поваги до прав і гідності особи, позапартійності, єдності системи органів і цен­тралізації управління ними, поєднання гласних і негласних методів і засобів діяльності.

Діяльність цих органів здійснюється за такими основними напрямами: 1) контррозвідувальна діяльність; 2) боротьба з

корупцією й організованою злочинністю; 3) розвідувальна

діяльність.

Контррозвідувальна діяльність полягає у виявленні, попе­редженні, припиненні розвідувальної та іншої діяльності спеці­альних служб і організацій іноземних держав, а також окре­мих осіб, спрямованої на заподіяння шкоди безпеці України.

Сутність боротьби з корупцією й організованою злочинні­стю становлять оперативно-розшукові заходи виявлення, по­передження, припинення та розкриття шпигунства, терорис­тичної діяльності, організованої злочинності, корупції, незакон­ного обігу зброї і наркотичних засобів, контрабанди та інших злочинів; проведення дізнання й попереднього слідства в спра­вах, віднесених до компетенції органів Служби безпеки Украї­ни. Органи Служби безпеки України здійснюють також захо­ди щодо виявлення, попередження, припинення й розкриття діяльності незаконних збройних формувань, окремих осіб і громадських об'єднань, які мають за мету насильницьку зміну конституційного ладу України; розв'язують інші завдання в сфері боротьби зі злочинністю.

Розвідувальна діяльність — це комплекс заходів спеціаль­ного призначення, спрямованих на інформаційно-аналітичне забезпечення ефективного вирішення органами виконавчої влади питань внутрішньої і зовнішньої діяльності, пов'язаних із національною безпекою.

У Законі України «Про Службу безпеки України» закріп­лено обов'язки й права її органів. Відповідно до своїх основ­них завдань вони зобов'язані: здійснювати розвідувальну та інформаційно-аналітичну роботу; проводити заходи контрроз-відувального забезпечення дипломатичних представництв, консульських та інших державних установ; виявляти, припи­няти й розкривати злочини, розслідування яких віднесено до їх компетенції; проводити дізнання та слідство в цих справах, розшукувати осіб, які переховуються в зв'язку з вчиненням зазначених злочинів; здійснювати контррозвідувальне забез­печення оборонного комплексу, енергетики, транспорту, зв'яз­ку, а також важливих об'єктів інших галузей господарства; бра­ти участь у розробці та здійсненні заходів щодо захисту дер­жавних таємниць; надавати допомогу Прикордонним військам, органам внутрішніх справ, митної служби в боротьбі зі злочин­ністю, порушниками прикордонного режиму й митних правил.

31 *

484

ГЛАВА 42

УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

485

Виходячи з цих основних напрямів діяльності, Законом України «Про основи національної безпеки України» від 19 червня 2003 р.1 визначено основні напрями державної політи­ки національної безпеки України: в політичній сфері — ство­рення механізмів захисту прав громадян, запобігання й усунен­ня спроб втручання у внутрішні справи України; в економічній сфері — недопущення незаконного використання бюджетних коштів, контроль за експортно-імпортною діяльністю; в со­ціальній сфері — виявлення та усунення причин, що зумовлю­ють різке розшарування суспільства, вжиття своєчасних за­ходів щодо протидії кризовим демографічним процесам; у воєнній сфері — створення ефективних механізмів і проведен­ня комплексних заходів щодо запобігання можливій агресії або воєнному конфлікту, локалізації та ліквідації їх наслідків, за­побігання спробам і усунення порушень державного кордону й територіальної цілісності України; в екологічній сфері — впро­вадження та контроль за дотриманням науково обгрунтованих нормативів природокористування й охорони довкілля, конт­роль за станом навколишнього природного середовища; в нау­ково-технічній сфері — вжиття комплексних заходів щодо за­хисту та розвитку науково-технічного потенціалу, виявлення та усунення причин науково-технологічного відставання; в інформаційній сфері — вжиття комплексних заходів щодо за­хисту свого інформаційного простору, виявлення й усунення причин інформаційної дискримінації України тощо.

Указом Президента України «Про контроль за діяльністю Служби безпеки України» від 22 жовтня 1998 р.2 затвердже­но засади здійснення контролю в цій сфері. Основну увагу приділено заходам, спрямованим на посилення контролю, втілення нових форм його здійснення, в тому числі таких, яких раніше не було. Введено також спеціальну посаду — Уповноважений з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України, який призначається Президентом України і йому підпорядковується. Уповноваженому надано широкі права в сфері контролю за діяльністю Служби безпеки Ук­раїни та її посадових осіб.

Функції державної безпеки здійснюють також Управління державної охорони України та служба охорони об'єктів при MB C України.

Управління державної охорони України здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про державну охо­рону органів державної влади України та посадових осіб» від 4 березня 1998 р.1, який визначає призначення державної охо­рони, її об'єкти, повноваження служби, порядок контролю й нагляду за її діяльністю. Управління надає державну охорону особам, які займають державні посади на строк їх повноважень: Президентові України, Прем'єр-міністрові України, Голові Верховної Ради, Голові Вищого господарського суду, Генераль­ному прокурору тощо. Воно забезпечує охорону глав інозем­них держав, урядів та інших вищих посадових осіб іноземних держав у період їх перебування на території України. Управ­ління державної охорони України — центральний державний правоохоронний орган зі спеціальним статусом.

У здійсненні заходів безпеки об'єктів державної та інших форм власності в межах своїх повноважень беруть участь орга­ни внутрішніх справ. Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. затверджено положення «Про державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ»2 (у ре­дакції від 15 серпня 2001 p.), згідно з яким вона забезпечує охо­рону відповідних об'єктів на договірних засадах.

Важливі функції у сфері безпеки Української держави здійснюють внутрішні війська. Відповідно до Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ Украї­ни» від 26 березня 1992 р.3 (назва в редакції від 31 жовтня 1995 р.) вони забезпечують охорону й оборону важливих дер­жавних об'єктів, перелік яких встановлює Кабінет Міністрів України, супроводжують спеціальні вантажі, здійснюють про­пускний режим на охоронних об'єктах тощо.

Внутрішні війська України під час виконання покладених на них завдань безпеки мають широкі повноваження в засто­суванні заходів впливу, в тому числі: затримувати громадян, перевіряти в них документи, застосовувати заходи фізичного

1              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 39. — Ст. 351.

2              Див.: Офіційний вісник України. - 1998. - № 43. - Ст. 1587.

1              Створено відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1999 р.

2              Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 13. — Ст. 481.

3              Див.: Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 29. — Ст. 397.

486

ГЛАВА 42

УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ БЕЗПЕКОЮ

487

примусу, вогнепальну зброю, спеціальні засоби, бойову техні­ку тощо.

Діяльність зазначених органів спеціального призначення в сфері безпеки України досить повно врегульовано законодав­ством і здійснюється під контролем держави й суспільства.