§ 2. Адміністративно-правовий статус об*єднань громадян

Значною мірою взаємовідносини держави й об'єднань гро­мадян регулюють норми адміністративного права. Ці норми визначають правовий статус об'єднань громадян, а саме: су­купність прав і обов'язків, які реалізуються в правовідносинах, що виникають між об'єднаннями громадян і суб'єктами вико­навчої влади.

Насамперед це стосується питань легалізації об'єднань гро­мадян. Іншими словами, держава офіційно визнає об'єднання громадян і оформлює його правове становище. Офіційне ви­знання об'єднань громадян здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву про це, а також певні документи, перелік яких визначено законодавством. Крім того, громадські організації можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення про це відповідних держав­них органів.

Основоположне значення у визначенні правового станови­ща об'єднання громадян має його статут. Він повинен містити: назву, мету та завдання об'єднання; умови й порядок прийому в члени об'єднання та виходу з нього; структуру, порядок ство­рення й діяльності статутних органів об'єднання; права та обо­в'язки його членів; джерела надходження коштів і порядок здійснення видів діяльності, необхідних для виконання статут­них завдань; порядок внесення змін і доповнень у статут; поря­док реорганізації або ліквідації об'єднання; юридичну адресу.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підля­гають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України, а легалізацію громадських організацій здійснює відповідно Міністерство юстиції України, органи місцевої державної ад­міністрації, а також виконавчі органи місцевого самоврядуван­ня. Відмову в реєстрації об'єднання громадян може бути ос­каржено в судовому порядку.

Законом встановлено й певні вимоги до засновників об'єд­нань громадян. Так, політичні партії можуть створюватися тільки за ініціативою повнолітніх громадян України, які не обмежено судом у дієздатності та не перебувають у місцях поз-

бавлення волі. Стосовно громадських організацій, то їх заснов­никами, крім громадян України, можуть бути іноземні грома­дяни й особи без громадянства, яким виповнилося 18 років. Засновниками молодіжних і дитячих організацій можуть бути особи, які досягли 15-річного віку1.

Важливим чинником, що впливає на адміністративно-пра­вовий статус об'єднань громадян, є встановлення державою обмежень на створення й діяльність об'єднань громадян. Так, не підлягають легалізації такі об'єднання громадян, а діяльність легалізованих об'єднань громадян забороняють у судовому порядку, якщо їх метою є: зміна насильницьким шляхом кон­ституційного ладу та в будь-якій протизаконній формі пору­шення суверенітету й територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової та релі­гійної ворожнечі, посягання на права й свободи людини, здо­ров'я населення, створення воєнізованих формувань.

Держава не втручається в діяльність об'єднань громадян, надаючи їм широку автономію. Проте це не виключає здійснен­ня з боку держави контролю за діяльністю об'єднань грома­дян. Так, органи, що проводять легалізацію об'єднань грома­дян, здійснюють контроль за додержанням ними положень ста­туту. Законом закріплено право представників цих органів бути присутніми на заходах, які проводять об'єднання громадян, вимагати потрібні документи й одержувати в необхідних ви­падках пояснення.

Фінансові органи та органи податкової адміністрації здійснюють контроль за джерелами і розмірами прибутків та інших фінансових надходжень, а також за правильністю спла­ти об'єднаннями громадян податків. З свого боку, об'єднання громадян мають представляти фінансовим органам деклара­цію про прибутки та витрати.

Контроль за виконанням об'єднаннями громадян чинних норм і стандартів можуть здійснювати екологічні, пожежні, санітарно-епідемічні та інші органи державного нагляду й контролю.

За порушення законодавства об'єднання громадян несуть відповідальність у встановленому законом порядку. До них

1 Див.: Офіційний вісник України. — 1998. — № 51. — Ст. 1870.

124

ГЛАВА 10

можуть бути застосовані попередження, штраф, тимчасове припинення діяльності. У випадках, передбачених законом, об'єднання громадян може бути примусово розпущено (ліквідовано) на підставі рішення суду.

Для здійснення діяльності об'єднання громадян наділяють широкими правами. Вони можуть виступати учасниками сус­пільних правовідносин, набувати майнові та немайнові права, брати участь у розробленні державної політики й формуванні органів влади, проводити масові заходи тощо.

Основним законодавчим актом, який визначає правове ста­новище релігійних організацій, а також їх взаємовідносини з державою, є Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації». Сутність правового регулювання взаємовідносин держави й релігійних організацій полягає в такому: держава та її органи не користуються методами державно-правового конт­ролю або примусу при визначенні громадянами свого ставлен­ня до релігії, не втручаються в релігійну діяльність організацій віруючих, якщо вона не порушує законів держави та встанов­леного порядку, не надають релігійним організаціям матеріаль­ної підтримки, не доручають їм виконання будь-яких держав­них функцій. Разом з тим, держава сприяє встановленню відно­син взаємної релігійної та світоглядної терпимості й поваги між людьми, охороняє законну діяльність релігійних організацій і право віруючих на відправлення релігійних культів і ритуаль­них обрядів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства України про свободу совісті та релігійні органі­зації. У свою чергу, релігійні організації позбавлено права втру­чатися в справи держави, брати участь у діяльності політич­них партій, висувати кандидатів до органів державної влади. Ці організації займаються питаннями, пов'язаними із задово­ленням релігійних потреб громадян. При цьому релігійні орга­нізації мають право на участь у суспільному житті та викорис­тання засобів масової інформації нарівні з об'єднаннями гро­мадян.