§ 2. Правове становище адміністрації підприємств і установ

Серед суб'єктів адміністративного права підприємства та ус­танови посідають особливе місце, оскільки через їх діяльність держава й суспільство здійснюють свої зовнішні та внутрішні завдання. Підприємства й установи діють не відокремлено від держави та суспільства, вони постійно в тих чи інших формах вступають у взаємовідносини з державними й суспільними інститутами.

Виконуючи економічні, соціально-культурні, адміністратив­но-політичні та інші функції з метою задоволення матеріаль­них і духовних потреб громадян, суспільства та держави, підприємства й установи повинні функціонувати в межах, ус­тановлених державою. Основний напрям державної діяльності, де підприємства й установи безпосередньо пов'язано з держа­вою та її інститутами, — виконавча влада (від місцевого рівня до центральних органів виконавчої влади) та місцеве самовря­дування. У взаємовідносинах з цими суб'єктами держави та суспільства підприємства й установи практично вирішують усі питання — від створення, здійснення своєї діяльності та до її припинення. Крім названих, підприємства й установи вступа­ють у адміністративно-правові відносини з органами виконав­чої влади та органами місцевого самоврядування з приводу: оперативного й бухгалтерського обліку результатів своєї діяль-

ності; статистичної звітності; податків; безпеки виробництва та праці; протипожежної й екологічної безпеки; санітарно-гігієнічних норм і вимог щодо захисту здоров'я їх працівників, населення, споживачів продукції; охорони навколишнього се­редовища від забруднення та інших шкідливих впливів; відшкодування збитків, завданих нераціональним використан­ням землі та інших природних ресурсів і забрудненням навко­лишнього середовища; сплати у відповідних випадках штра­фу; створення спеціальних робочих місць для осіб з обмеже­ною працездатністю та організації їх професійної підготовки; проведення непрофільних робіт у разі стихійного лиха; обста­вин, пов'язаних із надзвичайними ситуаціями, тощо.

На добровільній договірній основі підприємства беруть участь у роботі з комплексного економічного та соціального розвитку території, що проводять державні органи або органи місцевого самоврядування.

Чинне законодавство встановило основи взаємодії підприємств і установ з державою (органами виконавчої вла­ди), а саме: порядок здійснення державної реєстрації та обґрун­тування її відмови; перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також порядок одержання дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльності; здійснення оперативного та бухгалтерського обліку результатів роботи; ведення статистич­ної звітності. Незалежно від форм власності, організаційно-правових форм, підприємства й установи зобов'язані своєчас­но здійснювати природоохоронні заходи, спрямовані на змен­шення та компенсацію негативного впливу їх діяльності на природне середовище, здоров'я й власність людей. Відповідно до законодавства України вони несуть відповідальність за до­держання вимог і норм щодо охорони, раціонального викорис­тання та відновлення до рівня встановлених нормативів земель, вод, надр, лісів, інших природних ресурсів, а також за додер­жання встановлених нормативів викидів і скидання речовин, які забруднюють навколишнє природне середовище. Згідно з чинним законодавством діяльність підприємств, які поруши­ли ці норми та вимоги, може бути зупинено частково, тимча­сово або припинено повністю. Підприємства й установи зобо­в'язані додержуватися законодавства про працю, правил без­пеки на виробництві, санітарно-гігієнічних норм з охорони здоров'я працівників, населення та споживачів продукції.

8*

116

ГЛАВА 9

ПІДПРИЄМСТВА Й УСТАНОВИ

117

Збитки, завдані підприємствам у результаті виконання ними вказівок державних та інших органів або їх посадових осіб, які порушили права підприємств, а також зумовлені ненавмисним здійсненням такими органами або їх посадовими особами пе­редбачених законодавством обов'язків щодо підприємств, підля­гають відшкодуванню за їх рахунок. Разом з тим, уповноважені державні органи, що здійснюють контроль за додержанням підприємствами й установами відповідного законодавства в цій частині, можуть втручатися в їх діяльність і вживати щодо по­рушників заходів примусового впливу, передбачених законом.

У нормах права, які встановлюють адміністративно-право­вий статус підприємств і установ, принциповим моментом є форма власності, оскільки поряд з положенням законодавства про те, що незалежно від виду власності й організаційно-право­вих форм підприємствам гарантуються рівні умови діяльності, їх адміністративно-правовий статус має свої особливості. Так, до відання державних органів належать заснування, ліквідація та реорганізація державних підприємств, затвердження їх ста­туту, управління ними, призначення на посаду й звільнення з посади їх керівників, укладання та розірвання з ними контрактів.

Вплив держави на недержавні підприємства й установи більш обмежений. Роль держави щодо них виявляється в ус­тановленні правових засад діяльності й контролю за їх додер­жанням. Цей вплив не носить характеру державного управлін­ня. Конкретні питання заснування, організації управління, виз­начення видів діяльності цих підприємств і установ розв'язують засновники або уповноважені ними органи. Від форми влас­ності залежить і статус трудових колективів. Трудові колекти­ви державних підприємств мають ширші повноваження, пов'я­зані із затвердженням статуту, внесенням до нього змін і до­повнень, визначенням умов найму керівника, виділення зі складу підприємства, вступу й виходу з об'єднання під­приємств, оренди, викупу майна тощо.

Органом управління підприємством, установою є адміністра­ція. Незалежно від виду, форми власності та господарювання керівник, його заступники, керівники апарату управління й структурних підрозділів, рада, правління, дирекція здійснюють функції оперативного управління підприємством, установою. Адміністрація діє в межах повноважень підприємства, устано­ви, реалізуючи їх у вирішенні внутрішніх питань даного об'єкта

та в зовнішніх зв'язках. Маючи всі необхідні розпорядчі повно­важення юридично-владного характеру, вона забезпечує інте­реси власника та держави. Очолює адміністрацію одноособовий керівник (директор, начальник, ректор тощо).

Керівник підприємства, установи має певні повноваження щодо представництва, розпорядження майном, коштами, комплектування та розстановки кадрів, організації роботи. Керівник визначає склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту. Діючи від імені підприємства, він захищає його інтереси, укладає господарські та трудові угоди, розпоряджається майном, відкриває в бан­ках розрахунковий та інші рахунки, видає доручення, затвер­джує штати, видає накази, обов'язкові для всіх працівників. За­ступників керівника підприємства, керівників і спеціалістів підрозділів апарату управління й структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць, ферм тощо) призначає на посаду і звільняє з посади керівник підприємства.