Чисельність працівників штабу

Чисельність населення

Кількість злочинів

Чисельність працівників міськрайоргану

Чисельність населення

0,809801

Кількість злочинів

0,814423

0,9518268

Чисельність працівників міськрайоргану.

0,864781

0,94978422

0,953555

Кількість заяв та повідомлень про злочини

0,804146

0,96704201

0,981427

0,9447506

Одержані коефіцієнти свідчать про наявність тісного зв'язку між обраними факторами та підтверджують правильність вибору чинників експертами.

Наступним етапом методики є оцінка параметрів (коефіцієнтів) моделі.

Оцінка параметрів моделі нами здійснювалась на підставі аналізу статистичної та іншої інформації (закони, підзаконні акти, відомчі накази тощо), яка характеризує діяльність штабних підрозділів УМВС України обласних, міських та міськрайонних рівнів [2, 3, 4].

Для визначення параметрів моделі було б природно брати до уваги існуючі статистичні дані щодо чисельності відповідних підрозділів ОВС. Але на нашу думку, яка підтверджується експертами, існуюча чисельність підрозділів в даний час не є оптимальною. Тому нами запропоновано на підставі використання наявних статистичних даних провести додаткове дослідження, засноване на класичному методі непрямого виміру трудомісткості робіт (самохронометражу) з урахуванням конкретного навантаження на кожного працівника.

Процес самофотографування робочого часу містив в собі такі етапи.

Перший етап полягає в аналізі наступних даних: існуючої організаційно-штатної структури штабних підрозділів, положення про ці підрозділи, функціональних обов’язків їх працівників та інших нормативних актів, які регулюють діяльність штабних підрозділів. На основі цього аналізу був сформований перелік основних видів робіт, анкети для проведення самохронометражу та рекомендації щодо їх використання.

Другий етап – це безпосередньо процес самофотографування робочого часу працівниками штабних підрозділів ОВС. Для цього була визначена необхідна кількість працівників, діяльність яких підлягає вивченню, та терміни проведення даного дослідження.

Оскільки дані, отримані в процесі самохронометражу робочого часу, мають певний суб’єктивний характер, то для підвищення достовірності одержуваних результатів вони були відкориговані групою експертів. На основі експертної оцінки була сформована статистична сукупність даних щодо навантаження на працівників відповідних підрозділів.

На підставі загальновідомих методів статистичної обробки результатів самофотографування були сформовані оптимальні показники загальної чисельності штабних підрозділів.

В результаті дослідження для кожного з результуючих показників були розраховані регресійні рівняння, які характеризують залежність кількості працівників штабу різних рівнів від кожного з обраних факторів.

Отримані наступні узагальнені математичні моделі.

Для визначення оптимальної чисельності працівників штабних підрозділів обласного рівня пропонується наступна формула:

[Кількість працівників штабу] = – 0,00226*[Кількість населення] + 0,000396*[Чисельність працівників ОВС] + 0,050252 * [Кількість міськрайорганів] + 0,057365*[Кількість працівників апарату УМВС].

Для визначення оптимальної чисельності працівників штабу міського рівня пропонується така формула:

[Кількість співробітників штабу]= -0,00484*[Кількість населення] + 0,00022658*[Чисельність співробітників ОВС] + 0,05397*[Кількість співробітників апарату УМВС].

Для визначення оптимальної чисельності працівників штабу міськрайорганів формула має наступний вигляд:

[Кількість працівників штабу] = 0,441768*Lg[Кількість населення/1000] + 0,01183*[Загальна кількість працівників] + 0,76176* Lg[Кількість заяв та повідомлень/1000] + 0,053134*Lg[Кількість злочинів/10000].

Результуючим етапом визначення оптимальної чисельності є етап комп’ютерного моделювання. Цей етап базується на використанні статистичного пакету Statistica 5.0 для Windows 95.

Побудована методика запропонована для впровадження в ГУРОС МВС України для визначення оптимальної чисельності працівників штабних підрозділів.

На її підставі була запропонована чисельність працівників штабних підрозділів органів внутрішніх справ для всіх обласних УМВС України.

Зазначимо, що ця методика дозволяє прогнозувати чисельність працівників штабних підрозділів й у випадку, коли змінюються кількісне значення факторів.

Список літератури:1. Яковлев С.В., Гнусов Ю.В, Математические методы оценки состояния и прогнозирования преступности. Х., 1998. 2. Наказ МВС України від 09.12.91 р. № 501 «Про затвердження Положення про Штаб МВС України»(доповнений наказом МВС України від 29.10.98 р. № 786). 3. Настанова з організації роботи органу внутрішніх справ, затверджена наказом МВС України від 15.06.99 № 495. 4. Положення про критерії оцінки результатів діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України, затверджене наказом МВС України від 12.07.2000 №459.

Надійшла до редколегії 03.01.02

І.В. Арістова, Б.Ю. Кухарєв

Концептуальний підхід щодо визначення критеріїв оцінки

оперативно-службової діяльності органів внутрішніх справ України

Враховуючи нові реалії сьогодення – розбудову демократичної, соціальної, правової держави [1], громадянського суспільства, інтеграцію до Європейського Союзу, – всі політичні інститути суспільства повинні розробляти відповідну політику і заходи щодо її ефективного впровадження. Створення умов для набуття Україною членства в ЄС означає, насамперед, необхідність проведення реформ з поступовим досягненням рівня, що відповідає копенгагенським критеріям [2].

Поза як правова держава потребує правової культури не тільки влади, яка повинна сприймати право як основний принцип своєї діяльності, а й правової культури громадян, які звертаються до норм права для вирішення своїх проблем, вважаємо за необхідне зосередити увагу на розробці та втіленні у життя ефективних механізмів підвищення «правової щільності» суспільства. Слід зазначити, що органам внутрішніх справ України відводиться досить помітна і відповідальна роль у механізмах функціонування правової держави. Переконані, при розробці критеріїв оцінки оперативно-службової діяльності ОВС України необхідно виходити передусім з цього положення.

Аналіз традиційних функцій державної політики правової та соціальної держави дозволяє відзначити якісно нову функцію – забезпечення правопорядку і законності, прав і свобод громадян на рівні міжнародних стандартів. При цьому захист прав і свобод людини є пріоритетним у діяльності правоохоронних органів держави. Охорона громадського порядку, боротьба зі злочинністю, захист інтересів держави є засобами, за допомогою яких посилюється забезпечення прав і свобод людини. При цьому неможливо охорону прав людини зводити до одного з перелічених напрямків, наприклад, до боротьби зі злочинністю. Тобто йдеться про формування принципово нових органів внутрішніх справ України, не тільки як державних (офіційних) організацій, а й професійно підготовлених груп людей, метою яких є захист прав і свобод людини незалежно від її соціального становища [3, с. 9]. Вважаємо, що проголошення юридичних гарантій з боку законодавчої, виконавчої та судової влади недостатньо, потрібна також і відповідна організація правоохоронної діяльності з якісно новими критеріями її оцінки.

Науковці в галузі теорії управління вважають, що органи внутрішніх справ є різновидом органів державного управління [4, с. 16]. Однією з особливостей управління в ОВС України визнається те, що діяльність ОВС України створює умови іншим державним органам, установам, організаціям, підприємствам і громадянам для реалізації їх функцій, прав і свобод [4, с. 56]. З розвитком демократії в українській державі право буде все активніше впливати на підвищення рівня організованості та ефективності управління органами внутрішніх справ. Слід мати на увазі, що всі сфери управлінської діяльності виступають одночасно як сфери правового регулювання (профілактична робота, оперативно-розшукова діяльність і т. ін.) [4, с. 59]. Функції управління для працівників – це їх посадові обов’язки, які визначені у відповідних нормативно-правових документах, для органів внутрішніх справ – види робіт, що покладені на них [4, с. 61].

Відповідно до напрямків діяльності будується функціональна структура органів внутрішніх справ, а саме: міліція, слідчий апарат ОВС, внутрішні війська, пожежна охорона [4, с. 63]. Безумовно, ефективність управлінської діяльності визначається всіма складовими системи ОВС України.

Об’єктивно в поле нашого зору потрапила міліція, яка, відповідно до Закону України «Про міліцію», є єдиною системою органів, що входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції [5]. Вважаємо, що ефективність діяльності міліції залежить від взаємоузгодженої реалізації всіх функцій, які пов’язані між собою єдиною кінцевою метою, заради досягнення якої і здійснюється процес управління, – захист життя, здоров’я, прав та свобод громадян, власності, навколишнього середовища, інтересів суспільства та держави від протиправних посягань.

Для визначення критеріїв оцінки оперативно-службової діяльності було досліджено діяльність районного відділу внутрішніх справ (Московського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області. Слід зауважити, що під час дослідження за означеною темою використовувався комплексний підхід: аналіз наукових засад теорії управління; нормативно-правовоі бази діяльності органів внутрішніх справ; статистичних звітів; моніторинг думок працівників райвідділу, його керівника, громадськості; методи експертних оцінок та математичного прогнозування; «мозковий штурм».

Проведені дослідження дозволяють дійти певних висновків, висловити деякі зауваження та сформулювати пропозиції. Підходи до визначення критеріїв оцінки діяльності органів внутрішніх справ мають використовувати як формальні, так і неформальні процедури. Йдеться про те, що ці методи оцінки доцільно розділити на три групи:

1. Методи якісної оцінки громадськістю, населенням діяльності органів внутрішніх справ (моніторинг думок), їх окремих структур, напрямків роботи.

Ці методи повинні мати пріоритетне значення, оскільки відносини між особистістю та державою (органами внутрішніх справ) повинні ґрунтуватися на гуманістичному підході. Цей підхід виходить із розуміння інтересів особистості як мети, держави – як засобу досягнення цієї мети. Відносини особистості та держави (органів внутрішніх справ) будуються на встановленні балансу, при якому:

– особистість мала б можливість безперешкодно розвивати здібності, задовольняти права, свободи та законні інтереси;

– держава (органи внутрішніх справ) отримувала б визнання та підтримку своєї діяльності з боку особистості, що виконує свої обов’язки та несе відповідальність за їх невиконання [6, с. 155, 156].

Для забезпечення максимальної об’єктивності якісної оцінки, її неупередженості, необхідно, по-перше, громадянину мати відповідний рівень правової культури, а по-друге, державі (органам внутрішніх справ) проводити виховну роботу серед населення. Тобто необхідний прямий і зворотний зв’язок, узгодження інтересів конкретної людини, цілого суспільства і держави.

2. Методи кількісних показників, коли в основі оцінки лежить статистика.

Пропонується нова методологія щодо ідентифікації кількісних критеріїв, яка базується на реалізації визначеної вище якісно нової функції органів внутрішніх справ України – забезпечення правопорядку та законності, прав і свобод громадян на рівні міжнародних стандартів. Що стосується нової ідеології визначення кількісних критеріїв, то, на нашу думку, слід переглянути або замінити такі критерії, як відсоток розкриття злочинів, показники, що характеризують якість слідства і продуктивність праці слідчих, працівників ВКМСН, міліції громадського порядку тощо. Обґрунтуємо цю позицію.

Вважаємо, що в нових реаліях сьогодення необхідно обґрунтовано і творчо підійти до реалізації основних завдань міліції, які визначені в Законі України «Про міліцію». Йдеться про те, що боротьбу зі злочинністю слід здійснювати, виходячи із сутності злочинної діяльності, попереджаючи таким чином появу нових проблем, а не від сукупності найбільш гострих проблем сьогодення. Саме такий підхід є найбільш науково обґрунтованим та перспективним.

Враховуючи таку ідеологію, слід розробити оновлену нормативно-правову базу в галузі визначення функціональних обов’язків працівників всіх служб міліції, де чітко було б окреслено коло питань, які мають вирішувати конкретні служби. Значну увагу при цьому слід приділяти не декларативності цих документів, а реальному виконанню покладених обов’язків. Йдеться про те, що як кримінальній міліції, так і міліції громадської безпеки необхідно зробити акцент у своїй діяльності на реалізації наступних завдань:

– запобігання і припинення злочинів та адміністративних правопорушень, виявлення причин та умов, що сприяють їх здійсненню та, згідно зі своєю компетенцією, здійснення заходів щодо їх усунення, участь у правовому вихованні населення;

– прийом та реєстрація заяв та повідомлень громадян про злочини та адміністративні правопорушення (не вимагаючи їх забрати), своєчасне прийняття по них рішень;

– проведення профілактичної роботи серед осіб, схильних до вчинення злочинів;

– надання посильної допомоги особам, що постраждали від правопорушень та нещасних випадків;

– вчасне виявлення та розкриття злочинів [5, ст. 10].

Безумовно, соціально-політичні умови в Україні та існуючий рівень правосвідомості громадян не дозволяють дійти висновку, що вже тепер зримо прослідковується тенденція суттєвої зміни динаміки злочинності у бік скорочення. Проте очевидно, що кримінальна ситуація покращиться не тільки завдяки виявленню та розкриттю злочинів, але й за допомогою попередження дій правопорушників, послідовної реалізації превентивного підходу у справі боротьби зі злочинністю. Вважаємо, що саме профілактика являє собою найбільш дієвий шлях боротьби зі злочинністю, насамперед через те, що забезпечує виявлення і нейтралізацію її причин. Значною мірою це упередження самої можливості вчинення злочинів [7]. Слід зазначити, що способи профілактики можуть бути різними – це і існуючі, і нові, які виникають в сучасних для України умовах. Вважаємо за необхідне підкреслити, що успіх цих превентивних заходів певною мірою залежить від професіоналізму та злагодженості роботи всіх служб міліції, від неупередженого ставлення працівників різних служб міліції до цих заходів (на жаль, останнє ще має місце!).

Вважаємо, що оперативно-службова діяльність міліції також повинна аналізуватися згідно з наведеною вище послідовністю виконання завдань. Зупинимося докладніше на цьому питанні.

Головна увага повинна приділятися оцінці запобігання та профілактичній роботі, причому всіх без винятку служб органів внутрішніх справ. Одним з основних показників діяльності вважати показники роботи з особами, які перебувають на обліку в органах внутрішніх справ, схильні до відмови від здійснення злочину. Йдеться також про показники, що пов’язані з припиненням злочинів, роз’яснювальною роботою серед населення. Таким чином, діяльність щодо попередження злочинів необхідно переорієнтувати у бік віктимологічної профілактики, виконуючи цю діяльність «від злочинця». Вважаємо, що слід переглянути організацію роботи міліції громадської безпеки, ВКМСН, ДАІ та обов’язково врахувати при оцінці їх діяльності ці критерії. Відомо, що саме ці служби максимально наближені до населення, до підростаючого покоління, яке буде визначати наше майбутнє.

Одним з критеріїв оцінки діяльності органів внутрішніх справ слід вважати кількість заяв та повідомлень про злочини та події, що надійшли до ОВС. Йдеться як про аналіз цього показника з точки зору динаміки його зміни, так і про коректне відображення цього показника у статистичних звітах.

Таким чином, оцінка діяльності ОВС повинна розроблятися з урахуванням дослідження характеру заяв і повідомлень, що надійшли до ОВС. Вважаємо, що при оцінці стану розгляду заяв і повідомлень повинні значитися такі показники, як строки прийняття рішень, об’єктивність прийняття рішень, характер інформації, що утримується в цих матеріалах. На нашу думку, показники роботи із заявами і повідомленнями повинні аналізуватися та враховуватися для всіх служб ОВС;

Критеріями оцінки діяльності оперативних підрозділів ОВС України можна визнати наступні:

а) кількість виявлених та розкритих злочинів працівниками цих підрозділів;

б) стан роботи з нерозкритими злочинами;

в) стан профілактичної роботи.

Слід зауважити, що в останні роки процес латентності злочинів має негативну динаміку, тобто підсилюється. Проте рівень латентності таких злочинів, як вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень є незначним. Однак різко підвищився рівень латентності вимагань, злочинів у сфері службової діяльності (одержання та дача хабара, перевищення влади або службових повноважень тощо), злочинів у сфері господарської діяльності.

У зв’язку з цим вважаємо, що з метою запобігання розпиленню зусиль працівників оперативних підрозділів (карний розшук, відділ по боротьбі з економічними злочинами) слід зважено планувати роботу цих підрозділів, доручаючи їм виявлення та розкриття лише тих злочинів, які є найбільш соціально небезпечними. Що стосується підрозділів ВКМСН, то вони повинні виявляти та розкривати тільки ті злочини, що здійснюються неповнолітніми.

При оцінці роботи з нерозкритими злочинами головним критерієм успішного виконання працівниками оперативних підрозділів своїх завдань, на нашу думку, слід вважати їх мінімізацію. При цьому також слід приділити увагу найбільш суспільно небезпечним злочинам (вбивства, бандитизм, злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, грабіж, розбій тощо).

Пропонуємо для більш зваженого аналізу діяльності оперативних працівників з нерозкритими злочинами, крім ступеня тяжкості злочинів, враховувати такий критерій як складність розкриття злочину (наявність або відсутність доказів, ступінь замаскованості злочинного діяння, характер місця та часу його здійснення і т. ін.). Можливо, в останньому випадку слід або звертатися до експерта, або використовувати шкалу складності за балами. В цих підрозділах діяльність здійснюється переважно «від злочину».

Для оцінки діяльності слідчих пропонуємо використовувати інтегрований критерій: кількість нерозслідуваних кримінальних справ (яку треба мінімізувати) з урахуванням класифікацій злочинів за ступенем їх тяжкості та складності.

На нашу думку, слід прагнути саме до мінімізації цього критерію, як і до мінімізації кількості нерозкритих злочинів. Це пов’язано з наявністю в деяких випадках фальсифікацій. Наприклад, з досвіду працівників УМВС України у Харківській області відомо, що відсоток розкриття злочинів збільшували не за рахунок якісної роботи над уже виявленими злочинами, а за допомогою додатково розкритих злочинів, які не є ані за ступенем тяжкості, ані за ступенем складності розкриття пріоритетними.

Відповідно до нового концептуального підходу, «гра у цифри» повинна відійти в минуле, оскільки населенню відомий фактичний стан справ щодо криміногенного становища, а відсоток розкриття злочинів його не відбиває.

При оцінці діяльності органів внутрішніх справ пропонуємо обов’язково враховувати ситуацію, в якій відбувається ця діяльність:

а) рівень злочинності на визначену кількість населення (звичайно, це 10 тис.);

б) навантаження на одного працівника за ознаками кількості заяв та повідомлень, зареєстрованих злочинів, розслідуваних кримінальних справ з урахуванням ступеня їх тяжкості та складності.

При оцінці діяльності конкретних підрозділів органів внутрішніх справ одним з показників слід вважати стан оперативної діяльності.

При оцінці діяльності органів внутрішніх справ слід враховувати також кількість скарг та заяв на дії працівників ОВС, що надійшли до цього органу. Вважаємо, що і в цьому випадку повинен, безумовно, використовуватися принцип мінімізації.

При оцінці діяльності органів внутрішніх справ вважаємо за необхідне відбивати у статистичних звітах зазначені вище критерії не лише за поточний рік, а й за певний період у минулому. Саме це дозволить напрацювати на основі реалістичної виваженої оцінки обстановки, закономірностей, можливостей і тенденцій суспільного розвитку стратегію по приборканню злочинності.

3. Комбіновані методи, які полягають у використанні обох згаданих груп методів одночасно.

Такі методи є необхідними для формування узагальненої оцінки діяльності органів внутрішніх справ України. Йдеться про те, що необхідно здійснити відповідне ранжування критеріїв оцінки, які були отримані за допомогою використання першої та другої груп методів. Частина параметрів запропонованої моделі оцінюється за допомогою експертних оцінок.

Вважаємо за доцільне зазначити, що ця методика легко адаптується до змін у пріоритетах та потребах. Слід також зауважити, що на сьогодні надзвичайно актуальним є завдання в межах адміністративної реформи запровадити нову етику державної служби, яка б спиралась на такі фундаментальні принципи, як відповідальність, підзвітність, відкритість і чесність [8]. Аналіз державного управління (зокрема, управління в правоохоронних органах) у різних розвинутих країнах дозволяє зробити висновок, що одним з основних напрямків, за якими відбувається модернізація системи державного управління, є моніторинг процесів і оцінка результатів. Проведення дослідження щодо розробки критеріїв оцінки оперативно-службової діяльності ОВС України наочно свідчить про те, що керівництво МВС України, вищих навчальних закладів системи МВС України усвідомлюють необхідність вжити комплекс заходів щодо здійснення адміністративної реформи в Україні. Політика МВС України, на нашу думку, і надалі повинна спиратися на системний підхід до реалізації адміністративної реформи, який потребує, зокрема, створення механізму відстеження і оцінки отриманих результатів. Саме це дозволяє виявити ті напрямки, де досягається найбільший прогрес і де виникають труднощі й бар’єри на цьому шляху.

В рамках пропонованого концептуального підходу щодо розробки критеріїв оцінки оперативно-службової діяльності ОВС України вважаємо за доцільне звернути увагу на розробку нормативно-правової бази, якою б у своїй діяльності керувалися ОВС України всіх рівнів. При цьому головний акцент слід зробити на розробку ефективних механізмів її забезпечення. Як ніколи актуальним є завдання розробки методичного і кадрового забезпечення цієї акції. Йдеться, насамперед, про підготовку кадрів, які спроможні зрозуміти нову ідеологію оцінки діяльності ОВС України і зміст реформ. Працівники ОВС України усіх рівнів повинні бути спроможні до розвитку, засвоєння нових знань та навичок.

Мають утвердитися нова культура і досконаліші процедури оперативно-службової діяльності, нові схеми та регламенти прийняття управлінських рішень. На всіх рівнях в ОВС України має проявлятися чітке усвідомлення того, що необхідними сьогодні є правова, професійна обізнаність, бажання та уміння працювати на випередження. Саме це, на нашу думку, повинно стати запорукою успіху у вирішенні проблеми, що розглядається.

Список літератури: 1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // ВВР України. 1996. №30. Ст.141. 2. Указ Президента України від 11 червня 1998 р. №615 «Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу»// Офіційний вісник України. 2000. №39. Ст.1648. 3. Кравченко Ю.Ф. Забезпечення прав та свобод людини – головний напрям правоохоронної діяльності в Україні // Вісник Університету внутрішніх справ. 1999. Вип. 9. 4. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. Х., 1998. 5. Закон України «Про міліцію»// ВВР України. 1991. № 4. Ст.20; 1992. №36. Ст.526; 1993. №11. Ст.83; 1993. №2. Ст.234. 6. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. Х., 2000. 7. Програма діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку III тисячоліття: Рішення колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. №8км/1. 8. Послання Президента України до Верховної Ради України (2000р.) Україна: поступ у XXI століття: Стратегія економічної та соціальної політики на 2000–2004 рр. // Голос України. 2000. 2 лютого.

Надійшла до редколегії 08.01.02

О.Г. Фролова