Критичне мислення – сучасна освітня інновація

1. Освітянський контекст

Освіта України шукає своє місце у світовому освітньому просторі ХХІ століття. Ці шукання до певної міри відбилися у перебігу ІІ Всеукраїнського з’їзду працівників освіти, який відбувся у Києві 7-8 жовтня 2001 року. Безпосередня мета з’їзду полягала у обговоренні й ухваленні Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті. Повністю її досягнути не вдалося – текст доктрини так і залишився проектом, який протягом кількох місяців підлягає доопрацюванню й потім має бути ухвалений Президентом. Та все ж з’їзд взагалі і обговорення доктрини зокрема дають багатий матеріал для роздумів. У цій статті я хотів би прокоментувати лише одну з головних тез документа, за якою реалізація доктрини мусить забезпечити перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти [1, с.23] . Словосполучення гуманістично-інноваційна освіта є для доктрини насправді ключовим. Це ясно випливає й з доповіді на з’їзді В.Кременя. Міністр освіти і науки наголосив на тому, що освіта трансформується з репродуктивної, авторитарної у гуманістичну, інноваційну [2, с.4].

Інновації, нововведення притаманні життєдіяльності суспільства одвіку. Вони грунтувалися на поступі людського пізнання, опануванні новими ресурсами і силами природи. Проте їх інтенсивність була порівняно низькою. Зазвичай нововведення створювались, відбирались і втілювались невеликою групою вчених людей через механізм «спроб і помилок», що вимагало значного часу. За цих умов традиція домінувала над інновацією.

Протягом останніх десятиліть період подвоєння обсягу інформації, особливо на передньому краї науки, скоротився зі століть до років і навіть місяців. Нові системи комунікації, павутиння яких покрило практично всю поверхню нашої планети, доставляють цю інформацію широкому загалу спеціалістів у найкоротший термін, якісно прискорюючи селекцію і впровадження нововведень. Тепер критика й постійне оновлення не минає жодної наукової традиції, за виключенням єдиної – традиції інновацій.

У економіці відбувається подібний процес. Це дозволяє значно інтенсифікувати її функціонування, починаючи з прийняття рішення й до виробництва нового продукту. За висловом відомого футуролога Олвіна Тоффлера, здійснюється новий розподіл світу – на країни з «швидкими» та «повільними» економіками, останні з яких ризикують назавжди залишитися на узбіччі цивілізаційного розвитку… Не заглиблюючись у наведення додаткових доказів, можна зрозуміти, що інноваційний характер освіти цілком відповідає фундаментальним інваріантам суспільного буття початку ХХІ століття.

Перехід до освіти, що грунтується на інноваціях, породжує різноманітні теоретичні й практичні проблеми. Навіть побіжний їх огляд виходить далеко за межі однієї статті. Натомість я хочу привернути увагу до академічної дисципліни, яка у межах вітчизняної системи освіти вже сьогодні має підстави претендувати на статус справжньої інновації. Актуальність звернення до неї знайшла підтвердження знов-таки у з’їздівській доповіді міністра освіти і науки В.Кременя, коли він неодноразово наголошував на необхідності вироблення в учнів та студентів уміння критично мислити.

2. Що таке критичне мислення?

Термін «критичне мислення» з першого погляду є досить розмитим та багатозначним. Він народжує численні асоціації та витлумачення. Для ясності подальшого викладу розглянемо одне прийнятне його роз’яснення.

Американський фахівець Річард Пауль у книзі з досить показовою назвою – «Критичне мислення: що потрібно кожній людині, щоб вижити в швидкоплинному світі»– запропонував таку робочу дефініцію: критичне мислення – це мислення про мислення, коли ви мислите задля вдосконалення свого мислення. Тут є важливими дві обставини: 1) критичне мислення – це не просте мислення, а мислення, яке спричиняє самовдосконалення; 2) бажане самовдосконалення приходить з навичками використання стандартів коректної оцінки процесу мислення. Коротко кажучи, це самовдосконалення мислення на підставі певних стандартів [3, p.97-98].

Чому ж критичне мислення набуває сьогодні принципового значення?

Фундаментальною особливістю того світу, до якого наші студенти входять сьогодні, є прискорені зміни, – цілком слушно зауважує Річард Пауль. –Це світ інформації, яка швидко збільшується і при тому постійно застаріває. Це світ, в якому ідеї постійно піддаються структурним змінам, все новим перевіркам та переосмисленню, світ, в якому власне мислення слід увесь час адаптувати до мислення інших, де слід поважати потяг до ясності, точності та ретельності, де навички інтелектуальної праці слід постійно підвищувати і вдосконалювати...

Навіть з першого погляду ясно, що наведені міркування цілком відповідають ідеології інноваційної освіти. Справді, вони грунтуються на визнанні перманентних швидкоплинних змін у наявній інформації, а тому орієнтують на вироблення змісту, форм й засобів навчання, які допомагали б пристосуванню людини, особливо професіонала? у царині розумової праці до умов нового інформаційного суспільства.

Критичне мислення, підкреслює Пауль далі, є осереддям добре задуманої реформи освіти остільки, оскільки воно буде в центрі змін XXI століття. Давайте вірити в те, що достатня кількість людей матиме силу духу і думки для того, щоб осягнути цей факт та у відповідний спосіб трансформувати і наше життя, і нашу освіту.

Отже, критичне мислення виявляється сьогодні тією життєздатною перспективою розвитку «науки мислити», яка на початку ХХІ століття відповідає умовам ефективної життєдіяльності людини інформаційного суспільства. В тій мірі, в якій освіта Україна прагне бути на рівні освіти провідних держав сучасного світу, вона має засвоїти критичне мислення, адаптувавши його до специфіки національного менталітету.

3. Як слід уводити критичне мислення до системи вітчизняної освіти?

Людство напрацювало велику кількість повсякденних й академічних засобів навчання критиці. Серед них – академічна дисципліна «Критичне мислення», яка набула широкого визнання у системі освіти Північної Америки після Другої Світової війни [Див.: 4, с.218-241].

Теоретичні результати й практичний досвід північноамериканських шкіл й університетів становлять вихідні підстави для введення критичного мислення у освітню систему України. Проте не можна запозичувати ці підстави буквально, без пристосування до специфіки національного менталітету, традицій вітчизняної освіти, регіональної політичної ситуації тощо. Далі я хотів би обговорити кілька проблем адаптації критичного мислення, які мають принципових характер.

Добре відомо, що менталітет північноамериканців значною мірою є прагматичним, тоді як менталітету континентальних європейців притаманна переважно фундаментальна орієнтація. Це обумовлює розбіжність пізнавальних цінностей. Коли типовий американський викладач вчить конкретним методам розв’язання задач, його європейський колега прагне подати фундаментальні причини й загальні закони. Обидва ці підходи мають видатні результати й численних прихильників.

Зазначена базова розбіжність впливає на структуру і зміст академічних дисциплін, включаючи дисципліни про людський розум й мислення. Типовим для Америки виявляється курс критичного мислення як інтродукційний, призначений для студентів-першокурсників [Див.: напр.: 5]. Споріднений курс логіки не є таким популярним, його зазвичай обирають майбутні філософи або професійні логіки [6]. Натомість в Україні – як у європейській країні – ми спостерігаємо широке розповсюдження курсу логіки для студентів першого року навчання. Проте за визнанням багатьох вітчизняних фахівців, він є занадто формалізованим, важким для засвоєння й рідко відповідає потребам практики.

За наявних умов моя пропозиція полягає у тому, щоб «схрестити» курси логіки й критичного мислення. У результаті передбачається одержати як мінімум два основних продукти: логіку з елементами критичного мислення та критичне мислення на підставі логіки. Перший з цих курсів відповідатиме потребам студентів-першокурсників. Це має бути порівняно проста версія логіки, що варіюється в залежності від майбутнього фаху тих, хто навчається. У її рамках слід сформувати елементарні, проте стійкі знання й уміння критики. Другий зі згаданих курсів доцільно адресувати студентам-старшокурсникам, котрі спеціалізуються переважно у галузі гуманітарних й соціальних наук, педагогіки, менеджменту й права… Його мета – активізувати вже набуті знання й вміння з наголосом на виробленні практикабельних навичок критики. Принципова особливість пропонованого курсу полягає у постійному зверненні до накопичених раніше відомостей з логіки. На цьому шляху систематичний тренінг критичного мислення спиратиметься на підгрунтя науки логіки, самовдосконалення мислення на підставі стандартів поєднуватиметься з осягненням суті цих стандартів.

Пріоритетне значення опанування критичним мисленням має для правознавців та правоохоронців. Дійсно, у сфері їх професійної діяльності типовою є ситуація, коли зловмисник або його співучасники намагаються ввести представника закону в оману. Не виключено також, що потерпілий або свідки вільно чи невільно можуть повідомити хибну або неточну інформацію. За таких умов без базових логічних знань і без вправного володіння принаймні основними навичками критичного мислення представник закону не тільки не зможе дійти правильного висновку з проблеми, але й напевне впаде в оману. А тяжкою ціною помилки слідчого, адвоката, прокурора, судді може стати свобода або навіть життя невинної людини.

Комбінація «логіка з елементами критичного мислення – критичне мислення на підставі логіки» видається перспективною інновацією у вищу освіту України, в тому числі й юридичну. У нашій країні сьогодні існують додаткові можливості втілення цієї інновації у життя. Термін середньої освіти збільшується на один рік. Тому було б слушним включити описаний курс елементарної логіки до навчальних планів останнього класу школи. За цієї умови університетський курс критичного мислення також зсунувся б на другий-третій рік навчання. Так чи інакше, гармонізація навчальних планів школи й вузу у засвоєнні сучасної «науки мислити» є суттєвим шляхом розвитку освітніх систем ХХІ століття.

4. Що вже зроблено в Україні на шляху адаптації критичного мислення?

Перша спроба увести критичне мислення до освітніх систем нових незалежних держав була здійснена групою американських інструкторів на початку 90-х років ХХ ст. Кілька семінарів з критичного мислення було організовано у Харкові, Києві й Москві за підтримки міжнародного фонду Сороса. Ці акції, наскільки мені відомо, не мали помітних наслідків.

У 1995 р. професор з Канади Тарас Закидальський презентував курс критичного мислення на семінарі «Трансформація гуманітарної освіти в Україні» (Харків, Міжнародний фонд «Відродження» й Харківський міський благодійний Центр освітніх ініціатив). Ця подія стимулювала дослідницьку і педагогічну активність харків’ян. Були підготовлені й оприлюднені два видання брошури «Логіка критичного мислення» [7]. Брошура використовувалась для викладання сучасного курсу логіки студентам Харківського інституту управління. З часом текст був удосконалений і виданий у вигляді навчального посібника «Логіка з елементами курсу критичного мислення». Посібник побачив світ у 1998 р. завдяки підтримці одного з відгалужень Міжнародного фонду Сороса (Research Support Scheme of the OSI/HESP) [8]. У 1999 р. доопрацьована версія книги, зорієнтована на студентів юридичних спеціальностей, була опублікована у співавторстві з ректором Університету внутрішніх справ професором О.М.Бандуркою [9]. Усі згадані видання належать до текстів, названих вище «логіка з елементами критичного мислення».

Восени 1998 р. мені було надано можливість стажуватися у Університеті Боулін Грін (США). Стажування було організоване Радою міжнародних наукових досліджень і обмінів (IREX) за підтримки Інформаційної агенції США (USIA). Під час перебування у Сполучених Штатах я вивчав теоретичні результати й педагогічний досвід, відвідуючи класи з практичних міркувань (д-р Едвард Маккленнан) й з критичного мислення (д-р Нейд Браун і д-р Стюарт Кілі). Це виявилось важливим імпульсом у подальшій адаптації критичного мислення до умов освіти України. Так, у 1999 р. у Харкові відбувся перший у нашій країні оригінальний науково-практичний семінар з критичного мислення. Більше 30 фахівців у галузі логіки, філософії та інших споріднених дисциплін взяли участь у його роботі, підтриманій Університетом внутрішніх справ, Міжнародним фондом «Відродження» й Харківським Центром освітніх ініціатив. Учасники семінару оцінили критичне мислення як перспективу, суттєву для прогресу національної вищої освіти [10].

З 1999 року розпочалось викладання модифікованого курсу критичного мислення магістрам Університету внутрішніх справ. У 2001 р. я був запрошений для читання цього курсу студентам-третьокурсникам соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. За підтримки керівництва цього факультету було видано навчальний посібник «Критичне мислення на основі елементарної логіки» [11]. Його можна вважати першою вітчизняною навчальною книгою, яка представляє зазначену вище множину «критичне мислення на підставі логіки».

На початку 2001 р. курс критичного мислення як сучасна освітня інновація був презентований мною на об’єднаному засіданні Північно-Східного наукового центру НАН України і Ради ректорів харківських вузів, що відбулася за головуванням віце-прем’єр міністра України В.П.Семиноженка. Ця презентація знайшла певне розуміння і підтримку.

Оригінальний курс критичного мислення викладає у Києво-Могилянській академії член-кореспондент НАН України професор М.В.Попович. На рівні середньої освіти цікавим є досвід столичного Науково-методичного центру «Інтелект». З 1998 р. цей Центр здійснює міжнародний проект «Читання й письмо для розвитку критичного мислення». Крім Харкова і Києва, критичне мислення адаптується у Кіровограді. Так, науковці й педагоги Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка у співпраці з колегами з Університету Монтклер (США) провели ІІІ Міжнародну науково-практичну конференцію «Демократія й освіта» (Київ, червень 2001). Працювала окрема секція «Критичне мислення й демократія», ця тематика обговорювалась на пленарному засіданні та в кулуарах.

З урахуванням описаної активності не виглядає неочікуваним той факт, що задача вироблення у учнів шкіл та студентів уміння критично мислити ясно поставлена міністром В.Кременем у згадуваному вже виступі на ІІ Всеукраїнському з’їзді освітян. У такий спосіб поняття критичного мислення увійшло до офіційного освітнього дискурсу на найвищому рівні.

Можна зробити висновок, що початкова стадія уведення курсу критичного мислення до системи освіти України принесла необхідні плоди. Відомі також спроби викладання оригінальних курсів критичного мислення у провідних університетах Росії – МДУ ім. М.В.Ломоносова, МДПІ тощо [12, с.385-387]. Проте процеси в Україні та Росії дотепер мають локальний і спорадичних характер, вони потребують розширення і координації.

Сьогодні у розробці та впровадженні академічного курсу критичного мислення Національний університет внутрішніх справ посідає провідне місце не тільки у нашій країні, а й серед університетів усіх нових незалежних держав. Подальша підтримка та поширення цієї сучасної освітньої інновації цілком відповідатиме місії вузу – потужного загальнонаціонального та міжнародного наукового і педагогічного центру.

Список літератури: 1. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Проект. К., 2001. 2. Кремінь В. Освіта в Україні. Доповідь міністра освіти і науки України на ІІ Всеукраїнському з’їзді працівників освіти // Освіта України. 12.10.2001. 3. Paul R.W. Critical Thinking: What Every Person Needs to Survive In А Rapidly Changing World. – 3-rd edition revisited. Santa Rosa, CA. 1993. 4. Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление. Проблема мирового образования XXI века. Х., 1999. 5. Brown, M. Neil and Keeley, Stuart M. Asking the Right Questions. A Guide to Critical Thinking. 5th ed. Upper Saddle River, NJ: Prentice Hall, 1998; Ruggerio, Vincent Ryan. Beyond Feelings. A Guide to Critical Thinking.5th ed. Mountain View, CA etc. Mayfield Publ. Co., 1998. 6. Аналіз багатоаспектних взаємин логіки й критичного мислення див., напр., в: Тягло А.В., Воропай Т.С. Критическое мышление. Проблема мирового образования XXI века. Ч.1,2; Тягло А.В. Опыт развития критического мышления в университетах Северной Америки и его значение для университетского образования Украины // Університетська освіта України ХХІ століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку. Міжнародна науково-практична конференція, 15 – 16 грудня 2000 р. Тези доповідей. Х., 2000.; Тягло А.В. Проблема гражданского образования (Украина, 2000) // Розвиток демократії в Україні. Матеріали Міжнародної наукової конференції (Київ, 29 вересня – 1 грудня 2000 р.). Х., 2001. 7. Тягло А.В. Логика критического мышления. 2-e издание, исправленное и дополненное. Харьков, 1997. 8. Тягло О.В. Логіка з елементами курсу критичного мислення. Х., 1998. 9. Бандурка О.М., Тягло О.В. Курс логіки. Х., 1999. 10. Огляд семінару можна знайти в Інтернеті за адресою: <http://www.geocities.com/tyaglo/>. 11. Тягло А.В. Критическое мышление на основе элементарной логики. Х., 2001. 12.Сорина Г.В. Критическое мышление: статус в современной системе образования // Современная логика: проблемы теории, истории и применения в современной науке. Материалы VI Всероссийской конференции 22 – 24 июня 2000 г. СПб., 2000.

Надійшла до редколегії 03.01.02

О.В. Лавріненко