ПЕРШИЙ  ЗОШИТ. 1858 РІК. ВИХОВАННЯ

Другого лютого. Загальним переконанням нашого часу є думка, ніби справжнє виховання має бути самовихованням, самоосвітою, вільним внутрішнім розвитком та саморозвитком. Ця велика ідея мріла вже перед Сократом, який своє мистецтво виховання назвав мистецтвом баби-спо-витухи і під час своїх занять віддавав значну перевагу самовитворенню істини з душі учнів. Бекон1 також був захоплений цією ідеєю, щоправда, в дещо об'єктивнішому вияві, адже він замість використання готових систем утвердив винахід як мету науки, тобто як вільний, самостійний рух у сфері знань. Оскільки метод викладання Песталоці2 вважається епохальним, то для мене у певному відношенні важливим є те, що Песталоці навіть принцип саморозвитку, тобто розвитку учня з його власних сил, застосовує на практиці як шкільний метод, відповідно перетворюючи теоретичне переконання на дію та справу. До речі, в його методах існує певна однобічність, яка виявляється в тому, що він пробуджує у своїх учнях лише потребу та внутрішню схильність до самостійного набуття світогляду та досвіду, а наглядна самоосвіта лише сприяла цьому. Але ж ніякої або принаймні замало ваги надавалося мисленню та осмисленню цих самостійно набутих поглядів. Я охоче погоджуюся з тим, що придушування та притлум-лення живого потягу до власного світосприйняття, навіть спостережень, нехтування живою природою, будь-якою дійсністю було однією з найгрубіших помилок схоластичного методу виховання. Одначе я вважаю, що уявлення, створені самостійно чи радше набуті, ніяк безпосередньо не пов'язані з мисленням, що мислення навіть за багатих і свіжих уявлень може залишатися недосконалим.

1Френсис Бекон (1561-1626) - англійський філософі державний

діяч.

2Йоган-Генріх Песталоці (1746-1827) — швейцарський педагог.

_________________________________________695

Третього лютого. У викладанні справа більше залежить від мислення, ніж від осмисленого, і через форму матеріалу дух мусить бути переведений у напруження та з певним зусиллям переключений від пасивности до активности, каже Шілер. 9-та частина "Гори".3

Навряд чи подобається ця істина, яку певною мірою висловив Сократ, що мислення та уявлення протистоять одне одному; а в Геґеля— мислення знімає уявлення, в шкільній системі Песталоці — здійснює.

Доказ

Все або багато чого може бути нав'язане людині ззовні; лише хід доведення, якщо він чогось вартий, неможливо нав'язати ззовні, він має бути внутрішньою дією. Погляньмо лише, скільки всього понадоводило людство! Навіть най-гостріші суперечності все ж отримали свої доведення! А якби вони були сприйняті пасивно, а не вироблені самостійно, то неможливим було б жодне переконання; істина входила б у мій дух лише ззовні, я не брав би участі в її виробленні, брав би все лише ззовні, випадково — як думку, так і доказ, тобто повне переконання.- Це, мабуть, має бути зазначене. - Це може пролити світло на ідею мислення.

4 лютого. Як узгодити індивідуальний розвиток із загальнолюдським, особливо із загальним характером нашого мислення? Людина мусить бути особою; певною особистістю, що не розчиняється в загальному, і при цьому вона повинна залишатися людиною - це означає виявляти у собі, у своїй індивідуальності загальнолюдську природу.