§ 100. Цивільне законодавство та його джерела. Цивільний кодекс України

Цивільне законодавство — це сукупність нормативно-правових актів, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини.

Загальними принципами цивільного законодавства є:

неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;

неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, передбачених законом;

свобода договору;

свобода підприємництва;

можливість  судового  захисту  цивільних  прав  у разі їх порушення;

справедливість, добросовісність і здоровий глузд.

Цивільне законодавство по суті є формою вираження цивільного права.

Найголовніші засади цивільно-правового регулювання визначаються Конституцією України. Так, у Конституції ви­значаються основні форми власності, передбачається рів­ність усіх суб'єктів права власності перед законом, перед­бачається право кожного на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, закріплюються за громадянами право на вибір роду трудової діяльності,  право на повагу

220

221

до   своєї   гідності,   на   особисту   недоторканність,   свободу пересування та ін.

До системи цивільного законодавства належать:

Цивільний кодекс України;

Закони України: "Про власність", "Про підпри­ємництво", "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства", "Про банкрутство", "Про заставу", "Про цінні папери і фондову біржу", "Про лізинг", "Про приватизацію державного жит­лового фонду", "Про авторське право і суміжні права" та ін.

Багато цивільно-правових норм міститься також в ука­зах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, наказах та інструкціях мініс­терств і відомств, рішеннях і розпорядженнях органів місцевої влади та самоврядування.

Слід зауважити, що в багатьох законах і підзаконних нормативних актах окрім норм цивільного права містяться норми адміністративного, природоохоронного, фінансового та інших галузей права.

Цивільні правовідносини можуть регулюватися зви­чаєм (у тому числі звичаєм ділового обороту), тобто пра­вилом поведінки, яке не передбачене в законодавстві, але яке є усталеним, таким, що широко застосовується.

Чільне місце в системі цивільного законодавства Ук­раїни посідає Цивільний кодекс. Цей Кодекс пройшов три читання у Верховній Раді України і має бути введений в дію з 1 січня 2003 року. Кодекс визначатиме правовий статус суб'єктів цивільного права (громадян, юридичних осіб), загальні вимоги до угод, правові інститути представ­ництва і довіреності, позовну давність. Кодекс регулю­ватиме речове право (право власності), зобов'язальне право, окремі види договорів (купівлі-продажу, міни, дару­вання, поставки, державної закупки сільськогосподарської продукції, майнового найму, найом житлового приміщен­ня, безоплатного користування майном, підряду, підряду на капітальне будівництво, перевезення, позики, розра­хункових та кредитних відносини, доручення, комісії, схо­ву, довічного утримання, сумісної діяльності); зобов'язан­ня, що виникають з публічного обіцяння винагороди; зо­бов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди; зобов'язання,   що  виникають  внаслідок  рятування  майна,

придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.

Слід зазначити, що в багатьох країнах (Франції, ФРН, Іспанії, Греції, Туреччині, Японії) поряд із цивільним існують і торговельні кодекси, які відображають специфіку певної частини господарських і торговельних відносин. В інший групі країн (Швейцарії, Італії, Російській Федерації та ін.) основні норми торговельного і господарського права існують у рамках Цивільного кодексу.