§ 101. Цивільно-правові відносини

Як уже зазначалося, захист права власності забезпе­чується насамперед нормами цивільного права. Право влас­ності фактично є серцевиною цієї галузі права. В основі цивільно-правового регулювання лежать передусім майнові відносини, предметом яких можуть бути конкретні речі, майно, а також інші блага (роботи, послуги).

Цивільне право регулює також і деякі немайнові від­носини, що виникають у зв'язку із здійсненням особистих прав, невід'ємних від особи.

Особисті немайнові права поділяються на дві групи:

права, що пов'язані з майновими правами (права автора у галузі літератури, мистецтва, науки тощо, де окрім авторства особа має право і на гонорар);

права, що не пов'язані з майновими правами (право на ім'я, недоторканність особистого жит­тя, честь, гідність).

Особливістю цивільно-правових відносин є те, що їх учасники (суб'єкти) характеризуються юридичною рівніс­тю, майновою відокремленістю і певною автономією (віль­ним волевиявленням). Юридична рівність учасників цивіль­них правовідносин відрізняє ці правовідносини від інших — фінансових, податкових, адміністративних. Ступінь автоно­мії і майнової самостійності може бути різним. Найбільш широкими вони є у громадян і приватних підприємств. Автономна воля і майнова самостійність державних і кому­нальних підприємств певним чином обмежуються.

Суб'єктами цивільних правовідносин можуть бути: фі­зичні   особи   —   громадяни   України,   іноземці,   особи   без

222

223

громадянства; юридичні особи — державні підприємства, організації та установи, приватні підприємства, коопера­тиви, господарські товариства, фермерські господарства, іноземні підприємства, громадські організації, релігійні ор­ганізації, партії тощо. У цивільних правовідносинах мо­жуть брати участь також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні юри­дичні особи, іноземні держави.

Об'єктами цивільних правовідносин є матеріальні та нематеріальні блага, з приводу яких сторони (суб'єкти) вступають між собою в цивільні правовідносини. Такими об'єктами є: речі, дії, результати духовної та інтелек­туальної творчості, особисті немайнові блага та ін.

Речі — найпоширеніший об'єкт цивільних правовід­носин, оскільки за допомогою їх задовольняються істотні потреби громадян та організацій. Річчю визнається пред­мет зовнішнього (матеріального) світу, який перебуває у натуральному стані в природі або створений працею лю­дини. Юридичне поняття речі не завжди збігається з побутовим значенням цього слова. У цивільному праві під річчю розуміють будинки і промислові комплекси, цистер­ни з нафтою і газопроводи, земельні ділянки і тварин тощо. .

Речі у цивільному праві класифікуються за різними ознаками. У зв'язку з цим вони поділяються на рухомі та нерухомі; засоби виробництва й предмети споживання; речі, що знаходяться у цивільному обігу, обмежені в обігу і вилучені з цивільного обігу; речі індивідуально визначені і родові; речі споживні і непоживні; речі подільні і не­подільні; речі головні і приналежні; плоди і доходи; живі і неживі речі.

Для поділу речей на рухомі й нерухомі є та підстава, що нерухомі речі (житловий будинок та інші будови ви­робничого і невиробничого призначення, наприклад фаб­рики, мости, трубопроводи), пов'язані з землею, як пра­вило, мають значну вартість. У разі відділення від землі вони втрачають звичайне призначення і відповідно зни­жуються в ціні. До нерухомості належать також земельні ділянки і багатолітні насадження. Угоди з нерухомістю (купівля-продаж, дарування, обмін та ін.) підлягають нота­ріальному посвідченню і спеціальній державній реєстрації.

Засоби виробництва поділяються на основні та обо­ротні. До основних належать: будівлі, машини, устатку­вання, засоби транспорту і зв'язку. У виробничому процесі

вони використовуються тривалий час. Оборотні засоби — це сировина, основні й допоміжні матеріали, паливо, за­пасні частини тощо.

Предмети споживання використовуються безпосередньо людиною — це продукти харчування, одяг, взуття, пред­мети побуту тощо. Ці види речей розрізняються за своїм правовим режимом.

Речі, щодо яких закон дозволяє вільну торгівлю без будь-яких обмежень, знаходяться у цивільному обороті. Речі, щодо яких закон встановлює спеціальний порядок відчуження і придбання, обмежені в обігу (мисливська зброя, деякі ліки). Речі, заборонені законом для вільної торгівлі, вилучені з цивільного обігу (наркотичні речовини, сильнодіючі отрути).

Індивідуально визначені речі наділені характерними ознаками, що вирізняють їх з безлічі однорідних речей і тим самим індивідуалізують їх (картина відомого худож­ника, годинник з дарчим написом). Родовими вважаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду (борошно, картопля, цегла, гроші). Родові речі вимірюються числом, вагою, обсягом тощо і є замінними. Індивідуально визначену річ замінити не можна, бо інша така річ не може мати тих інди­відуальних ознак, які важливі для її власника.

Речі, які при споживанні перестають існувати, — спо­живні (продукти харчування). Речі, які служать людям у процесі споживання тривалий строк, — неспоживні (одяг, взуття, будинки, меблі).

Якщо при поділі річ втрачає своє цільове призначення, вона є неподільною (швейна машина, магнітофон, кінь). Якщо при поділі річ не втрачає свого господарського призначення, вона подільна (хліб, молоко, вугілля).

Під головною річчю розуміють таку річ, яка має само­стійне значення в цивільному обігу, тобто є незалежною від інших речей. Приналежною визнається річ, яка має служити головній речі і пов'язана з нею спільним гос­подарським чи іншим цільовим призначенням (футляр до скрипки, рама до картини, ключ до замка). Правове зна­чення цього поділу полягає в тому, що приналежна річ слідує долі головної речі, якщо законом або договором не встановлено інше (якщо виставлено на продаж годинник з ланцюжком, то покупцю за зазначену суму передаються і годинник і ланцюжок).

Плоди — це природне породження самої речі (приплід тварин,   плоди   фруктових   дерев).   Доходи   —   це   те,   що

224

8    2—211

225

приносить власнику експлуатація його речей (доход від перевезення пасажирів автомашиною). Плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не передбачено за­коном або договором.

Живі речі (живі істоти), на відміну від неживих речей, підлягають спеціальному правовому регулюванню (заборона жорстокого поводження, певні правила утримання, забо­рона садистських засобів ловлі тварин та ін.).