§ 127. Рівність прав та обов'язків подружжя

Сімейним кодексом України передбачено, що кожен з подружжя користується рівними правами і несе рівні обо­в'язки. Права та обов'язки подружжя поділяються на особисті та майнові. До особистих прав і обов'язків по­дружжя належить: обрання прізвища, вільний вибір кож­ним з подружжя занять, професії і місця проживання. Питання виховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно.

Наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі іменуватися дошлюбним прізвищем, а також наречена (наречений) ма-

274

275

ють право приєднати до свого прізвища прізвище наре­ченого (нареченої). Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їхньою згодою визначається, з якого пріз­вища воно буде починатися. Складення більше двох пріз­вищ не допускається, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належить наречена і (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченої (нареченого) вже є подвійним, вона (він) має право замінити одну із частин свого прізвища на прізвище другого.

Сімейний кодекс України встановлює, що дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивіду­альності, до своїх звичок та уподобань, право на вільний вибір місця проживання. Усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина і чоловік зобов'язані спільно піклувати­ся про побудову сімейних відносин між собою та з іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дру­жби, взаємодопомоги, повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім'ї, спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Чоловік зобо­в'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.

До майнових прав подружжя належать їх права на особисту приватну власність, на спільну сумісну власність, на набуття та статус цих видів власності, права та обо­в'язки подружжя по утриманню.

Особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є:

майно, набуте нею (ним) до шлюбу;

майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спад­кування;

майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто;

речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були при­дбані за рахунок спільних коштів подружжя;

. 5) премії, нагороди, які вона (він) одержала (одер­жав) за особисті заслуги;

6) страхові суми, одержані нею (ним) за обов'язко­вим або добровільним особистим страхуванням.

Суд може визнати особистою приватною власністю дру­жини (чоловіка) майно, набуте нею (ним) за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюб­них відносин.

Якщо річ, що належить одному з подружжя, плодоно­сить, дає приплід або доход (дивіденди), то він і є влас­ником цих плодів, приплоду або доходу. Той з подружжя, хто є власником майна, визначає порядок володіння, ко­ристування і розпорядження ним, але при цьому мають враховуватися   інтереси   інших   членів   сім'ї,   насамперед

дітей.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, до­гляд   за  дитиною,   хвороба  тощо)   самостійного   заробітку

(доходу).

Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної влас­ності подружжя. Дружина, чоловік розпоряджаються май­ном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним із подружжя договорів, які по­требують нотаріального посвідчення і (або) державної реєст­рації, а також договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвід­чення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інте­ресах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інте­ресах сім'ї.

Подружжя має право домовитися між собою про по­рядок   користування   майном,   що   належать   чоловіку   та

277

дружині на праві спільної сумісної власності. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Роз­порядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвлас­никами виключно за взаємною згодою, відповідно до Ци­вільного кодексу.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення. Зокрема, якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішен­ням суду частка майна дружини (чоловіка) може бути збільшена, якщо з нею (з ним) проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, якщо розмір алімен­тів, які вони одержують, недостатній для їхнього фізич­ного, духовного розвитку та лікування.

Майно ділиться в натурі, але неподільні речі прису­джуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовує їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей врахову­ється при присудженні іншого майна другому з подружжя. Коли жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за часів спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого за­коном, або інваліди І, II чи III групи. Один із подружжя є таким,, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна

плата, пенсія, інші доходи не забезпечують йому прожит­кового мінімуму, встановленого законом. Права на утри­мання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездат­ним у зв'язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановлено судом.

Після розірвання шлюбу особа має право на утриман­ня, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної допомоги і якщо її колишній чо­ловік (колишня дружина) може надавати матеріальну до­помогу. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому може визначити умови, розмір та строки виплати аліментів. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.