§ 130. Усиновлення (удочеріння). Патронат

Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення провадиться виключно в ін­тересах дитини.

Усиновленою може бути дитина (у виняткових ви­падках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи), яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх ді­тей, та інші обставини, що мають істотне значення.

Дитина, покинута в пологовому будинку, в іншому закладі охорони здоров'я або яку відмовилися забрати звідти батьки, інші родичі, може бути усиновлена після досягнення нею двомісячного віку.

Якщо на обліку дітей для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути, як правило, роз'єднані при усиновленні.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздат­на особа, старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п'ятнадцять років. Кількість дітей, яких може усиновити один усиновлювач, не обмежується.

Не можуть бути усиновлювачами особи:

обмежені у дієздатності;

визнані недієздатними;

позбавлені батьківських прав;

що були усиновлювачами іншої дитини, але уси­новлення було скасоване або визнане недійсним з їхньої вини;

що перебувають на обліку або на лікуванні у пси­хоневрологічному чи наркологічному диспансері;

що зловживають спиртними напоями або нарко­тичними засобами;

283

що  не  мають  постійного  місця  проживання  та постійного заробітку (доходу);

що страждають на хвороби, перелік яких затвер­джений Міністерством охорони здоров'я України.

Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлен­ня дітей, передання їх під опіку, піклування чи на ви­ховання в сім'ї громадян України, іноземців або осіб без громадянства забороняється.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків, яка може бути дана лише після досягнення ди­тиною двомісячного віку. Письмова згода батьків на уси­новлення засвідчується нотаріусом. Для усиновлення дити­ни потрібна також її згода, яка дається у формі, що відповідає вікові дитини. Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або за станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.

Усиновлення дитини проводиться без згоди батьків, якщо вони:

невідомі;

визнані безвісно відсутніми;

визнані недієздатними;

позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновляється.

Усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

На усиновлення дитини одним із подружжя потрібна письмова згода другого з подружжя, за виключенням ви­падку, коли подружжя проживають окремо.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:

стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання ди­тини;

мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;

мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із по­дружжя подав заяву про усиновлення;

ставлення дитини до особи, яка бажає її усино­вити;

як довго особа вже опікується дитиною;

особу дитини та стан її здоров'я.

За бажанням усиновлювача, державний орган реєстра­ції актів цивільного стану видає на підставі рішення суду свідоцтво про усиновлення.

Усиновлювачі мають право на таємницю усиновлення. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

Усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо:

воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;

дитина страждає недоумством, на психічну чи ін­шу тяжку невиліковану хворобу, про що уси-новлювач не знав і не міг знати на час уси­новлення;

між усиновлювачем і дитиною склалися, неза­лежно від усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і ви­конання обов'язків.

Нове сімейне законодавство передбачає запровадження патронату над дітьми. За договором про патронат орган опіки і піклування передає дитину, яка є сиротою або з іншої причини позбавлена батьківського догляду, на вихо­вання в сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття. Кодекс зазначає, що за виховання дитини патронатному вихователю встановлю­ється плата, розмір якої визначається за його домов­леністю з органом опіки і піклування. Проте це положення створює правову основу для укладення зазначених дого­ворів з особами, які згодні і безкоштовно виховувати покинутих дітей.

На передачу дитини в сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, коли може свідомо це висловити.

284

285

Патронатний вихователь зобов'язаний:

забезпечувати дитину житлом, одягом, харчуван­ням тощо;

створювати дитині умови для навчання, фізично­го та духовного розвитку;

захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник без спеціальних на те повно­важень.

Договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихо­вателем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обо­в'язків за договором.