§ 133. Конституційне право на працю і відпочинок

Праця — основа життя і багатства суспільства, джере­ло внутрішнього зростання духовних якостей людини. Пра­ця — це діяльність людини, що потребує витрат фізичної або розумової енергії і має своїм призначенням створення матеріальних і духовних цінностей. Праця є найважли­вішою умовою існування суспільства, його розвитку і вдо­сконалення.

Суттєві соціально-економічні й політичні зміни в Ук­раїні, спрямовані на побудову суверенної, незалежної, демо­кратичної, соціальної і правової держави, досягатимуться передусім, наполегливою, сумлінною, творчою працею її громадян. Мета побудови України як цивілізованої дер­жави — забезпечення добробуту людини, її права на до­статній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї.

У Конституції України (ст. 43) зазначається, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяль­ності, реалізує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспіль­них потреб.

Конституція України проголошує, що використання примусової праці забороняється. Не вважається приму­совою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до зако­нів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на безпечні й здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законодавством. Конституція України забороняє використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних та шкідливих для їхнього здоров'я роботах, гарантує захист громадян від незакон­ного звільнення. Право на своєчасне одержання винаго­роди за працю захищається законом.

288

10    2-21!

289

Ст. 44 Конституції України встановлює: ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Конституцією проголошується право не лише на пра­цю, а й на відпочинок. Так, у ст. 45 зазначається, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням ско­роченого робочого дня щодо окремих професій і вироб­ництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Деталь­не регулювання права громадян на працю, на страйк, на відпочинок здійснюється чинним законодавством про працю.