§ 126. Порядок укладення шлюбу і створення сім'ї

Поняття шлюбу та сім'ї. Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка зареєстрований у державному органі ре­єстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виник­нення у них прав та обов'язків подружжя. Шлюб є осно­вою продовження людського роду, основою сім'ї — у цьому його суспільне значення.

Сім'я — це союз людей, права та обов'язки яких виникають з шлюбу, родинних відносин, усиновлення (удоче­ріння) та прийняття дітей на виховання в сім'ю. Сім'я —

це первинний основний осередок суспільства, в якому реалізується дітородна, культурно-виховна та інші функції суспільного життя.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, по­в'язані спільним побутом, мають взаємні права та обо­в'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина на­лежить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має і одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, уси­новлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Умови укладення шлюбу. Сімейним кодексом України визначається, що для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлюється такий: 18 років для чоловіків і 17 років для жінок. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого державного органу реєст­рації актів цивільного стану (ОРАЦС) за їхнім вибором. Жінка та чоловік зобов'язані при цьому подати паспорт чи інші документи, що засвідчують їх особу та вік. Релі­гійний (церковний) обряд шлюбу (вінчання) не дає йому правового значення, тобто не породжує прав і обов'язків, передбачених шлюбно-сімейним законодавством. Якщо жін­ка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до держав­ного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально за­свідчені.

Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не від­булася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, ються  зарученими,  але  заручини  не  створюють  обов'язку вступу в шлюб.

273

Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшко­дувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої (нареченого), прихованням нею (ним) обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжкої хвороби, наявності дитини, су­димості тощо).

Шлюб реєструється в присутності нареченої та наре­ченого після спливу одного місяця від дня подання осо­бами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного органу реєстрації актів ци­вільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. Реєстрація шлюбу відбувається в приміщенні дер­жавного органу реєстрації актів цивільного стану, але за заявою наречених реєстрація може відбутися і за місцем їхнього проживання, за місцем надання стаціонарної ме­дичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважних причин прибути до державного органу реєст­рації актів цивільного стану.

Перешкоди до укладення шлюбу. Не допускається шлюб: між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі; між родичами прямої лінії споріднення; між повнорідними і неповнорідними братами і сестрами (повнорідними є брати і сестри, які мають спільних бать­ків; неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька); між двоюрідними братами і сестрами. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні тітка, дядько та племінник, племінниця, усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстрований лише в разі скасування усиновлення. Крім того, особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здо­ров'я один одного. Шлюб з особою, яка визнана недієздат­ною, визнається недійсним.

Укладення шлюбу проводиться урочисто. У паспортах осіб, що уклали шлюб, робиться відповідний запис про реєстрацію шлюбу і видається свідоцтво про шлюб. З цього часу особи, які уклали шлюб, стають подружжям — чоло­віком і дружиною, сім'єю.

Шлюбний договір. Шлюбний договір може бути укла­дено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям. Цей договір укладається в письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обо­в'язки.

Шлюбний договір не може регулювати особисті відно­сини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір не може також зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

У шлюбному договорі може бути визначене майно, яке дружина (чоловік) передає для використання на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подаро­ваного подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. У дого­ворі може бути передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, не стає об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а вважається особистою приватною власністю одного з них.

Сторони можуть домовитися про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлюбу. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити вико­ристання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб, включити до договору будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним заса­дам суспільства.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його вико­нання.