§ 34. Законодавство про мови та національні меншини в Україні

Під державною мовою розуміють визначену законом мову, яка має використовуватися органами законодавчої та державної виконавчої влади, в судочинстві, освіті тощо. Державною мовою в Україні є українська мова. Згідно зі ст. 10 Конституції держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспіль­ного життя на всій території України.

Законом України "Про мови в Україні" від 28 жовтня 1989 р. передбачено, що українська держава забезпечує українській мові статус державної з метою створення умов для всебічного розвитку духовних творчих сил народу, гарантування його суверенної національно-державної само­бутності. Мовами міжнаціонального спілкування визнава­лись українська, російська та інші мови.

Україна •— багатонаціональна країна, в якій прожи­вають громадяни близько 100 національностей. Враховую­чи цю реальність, Верховна Рада України вже 1 листопада

90

91

1991 p. ухвалила Декларацію прав національностей Украї­ни, а 25 червня 1992 р. прийняла Закон України "Про на­ціональні меншини в Україні". До національних меншин в Україні належать групи громадян України, які не є ук­раїнцями за національністю, виявляють почуття націо­нального усвідомлення та спільності між собою.

Декларація прав національностей України визначає, що народи, національності, етноси, які мешкають в Ук­раїні, мають право на збереження їх традиційного розсе­лення і забезпечення існування національно-адміністратив­них одиниць, право вільно користуватися своїми мовами, використовувати національну символіку, відзначати націо­нальні свята, брати участь у традиційних обрядах своїх народів, підтримувати контакти із своєю історичною бать­ківщиною. Держава зобов'язується забезпечувати рівні права всім народам і національним групам, належні умови для розвитку національних мов і культур, збереження пам'яток історії та культури всіх народів, можливість створювати національні культурні центри і товариства, земляцтва та об'єднання.

Закон України "Про національні меншини в України", прийнятий у розвиток Декларації прав національностей України, гарантує національним меншинам право на національ­но-культурну автономію; користування і навчання рідною мовою, вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства; роз­виток національних культурних традицій; використання національної символіки; відзначення національних свят; сповідування своєї релігії; задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації тощо.

Згідно зі ст. 10 і 11 Конституції в Україні гарантуєть­ся вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин, сприяння розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Володіння українською мовою, шанування культури України є правовим і моральним обов'язком кожного гро­мадянина України. Водночас кожен громадянин має право розмовляти і спілкуватися тією мовою або мовами, які він вважає для себе рідними, шанувати ту культуру, яку він вважає для себе рідною.

Неповага до тієї або іншої мови чи культури, вислови на кшталт "чужинська мова", "ворожа мова", "мова су­сідньої країни", "мова іноземної держави", проголошення "війни   мов",   політизація   мовного   питання   аж   ніяк   не

сприяють   консолідації   суспільства,   зміцненню   його   пра­вових і моральних засад.