§ 36. Єдність і відмінність (спільне і відмінне) понять "людина", "особистість", "громадянин"

Людина — це істота, яка володіє даром мислення і мови, спроможна створювати знаряддя і користуватися ними, спілкуватися з оточенням, здатна до моральних почуттів і естетичних переживань. Згідно з релігійними вченнями людина є божим творінням.

Особистість — це людина як індивід, носій певних соціальних і морально-психологічних якостей. Особистість як єдність індивідуального і суспільного в людині фор­мується під впливом середовища проживання, в процесі трудової діяльності, участі у засвоєнні суспільної куль­тури. Людина набуває рис особистості через виховання, навчання, спостереження інших людей, працю, книги, за­соби масової інформації. На формування особистості впли­ває характер ідеологічної функції держави, релігія, стан суспільної моралі тощо.

Громадянин — це індивід, який перебуває у постій­ному юридичному зв'язку із конкретною державою, що знаходить своє вираження у відповідному громадянстві. Громадянин наділений правами, свободами, на нього по­кладаються певні обов'язки. Громадянин конкретної дер­жави відрізняється від іноземних громадян і осіб без громадянства (апатридів), які перебувають на території цієї держави, своїм правовим статусом. Зокрема, лише гро­мадянам держави належать політичні права і свободи.

У державах з монархічною формою правління поряд з визначенням "громадянство" вживається і термін "під­данство".