§ 1. Держава та право як закономірний результат розвитку цивілізації

Цивілізація (від лат. civilis — гідний, вихований) ха­рактеризує рівень розвитку суспільства, матеріальної і ду­ховної культури. Атрибутами цивілізації є держава і пра­во, що виникли в процесі еволюції суспільства.

Під суспільством розуміють сукупність форм сумісної діяльності людей, які склалися в процесі історичного роз­витку людства. Передумовою виникнення суспільства є різноманітні зв'язки і відносини, що виникають між людь­ми в процесі їх життєдіяльності. На певному етапі люди усвідомлюють, що в них є постійні спільні потреби та інтереси і що для їх задоволення необхідні сумісні зу­силля. Саме переважно на цих засадах і утворюється суспільство.

З моменту виникнення суспільство вимагає регулю­вання та управління, потреба в яких значно зростає з появою класів і виокремленням різних видів господарської і духовної діяльності. У цей час закінчується бездер­жавний період розвитку суспільства, виникають держава і право, що є нероздільними і свідчать про більш високий ступінь суспільного розвитку. Держава і право стають складним і універсальним інструментом регулювання від­носин між окремими людьми, особою і суспільством, між окремими суспільними групами.

Держава і право можуть забезпечувати панування од­ного класу над іншими, але можуть здійснювати захист суспільства  і   кожної  особистості   від   зловживань   з   боку

сильнішого, гарантувати суспільне життя на основі прав людини. Держава і право можуть бути ефективною про­тидією сваволі, анархії і безладдю, сприяти розвиткові господарства і культури. Право може втілювати вищу доцільність щодо меж поведінки людей. У такій же мірі, в якій держава і право перетворюються із засобів обслу­говування інтересів окремих соціальних груп на засоби задоволення загальносоціальних потреб, інтересів і запитів усього суспільства й одночасно кожного з його членів, можна розглядати державу і як суспільно-історичну цін­ність.

Проте держава і право породжуються суспільством і відбивають його недоліки й суперечності. Держава і право не можуть бути предметом ідеалізації, їх роль у суспіль­стві за різних часів на різних континентах далеко не однакова.