§ 6. Форми держави

Форма держави — сутність трьох елементів: форми правління, форми державного устрою і політичного (дер­жавного) режиму.

1. Форма правління — це організація верховної дер­жавної влади, тобто порядок утворення вищих державних органів, їх компетенція та взаємовідносини між ними.

Для з'ясування форми правління слід встановити, як формуються вищі органи державної влади, яка їх струк­тура і обсяг владних повноважень, як вони взаємодіють з народом і один з одним.

Відомі дві форми правління: монархія і республіка.

Монархія — це така форма правління, за якої верхов­ну владу в державі повністю або частково здійснює одна особа, що належить до правлячої династії (фараон, король, шах, цар, імператор, негус та ін.) і одержує її (владу), як правило, за спадкоємством і на все життя, а не на певний строк. Монарх не несе юридичної відповідальності за свої діяння.

Монархія буває необмеженою та обмеженою. За необме­женої монархії монарх ні з ким не ділить верховну владу і сам видає закони, призначає чиновників на вищі посади, творить вищий суд і управляє державою на свій розсуд.

Необмежена монархія була характерна для держав минулих епох, але як виняток збереглась і до наших днів (Саудівська Аравія).

Обмежена парламентська монархія — це монархія, за якої влада монарха суттєво обмежується конституцією. Реальна влада у країні належить парламенту та уряду, члени якого (міністри) підпорядковані парламенту. Монарх є символом єдності нації, народу, держави, він забезпечує стабільність суспільства, виконує представницькі функції. Таких монархій чимало у сучасному світі: Англія, Швеція, Норвегія, Нідерланди, Бельгія, Данія, Іспанія, Люксем­бург, Японія та ін.

38

39

Серед обмежених монархій виокремлюють дуалістичну монархію, якій притаманна подвійність (дуалізм) верховної влади: монарх зосереджує всю повноту виконавчої влади (він формує уряд, призначає і звільняє міністрів, які несуть відповідальність перед ним), а законодавча влада належить парламенту, який складається з обраних на­родом представників (депутатів). У сучасному світі така монархія є дуже рідкою (Марокко, Йорданія).

Ідеологом монархізму був відомий історик, соціолог, політик і публіцист В.К.Липинський, який в еміграції створив політичну організацію — український союз хлібо-робів-державників (УСХД). Метою УСХД було відновлення української держави у формі трудової монархії із спад­ковою гетьманською владою. Найвідоміша праця В.К.Ли-пинського — "Листи до братів-хліборобів".

Ознаками республіки є виборність вищих органів вла­ди і, як правило, колегіальність законодавчого органу. Республіки вже були у рабовласницьких і феодальних країнах (Афіни, Венеція, Псков, Новгород), але ця форма найбільш характерна для сучасних держав.

У наш час у республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить усьому населенню краї­ни, тобто всім громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними, чиї права не обмежені на підставах, передбачених законом. Республіки бувають пар­ламентські, президентські та змішані.

У парламентських республіках:

президент обирається парламентом;

уряд формується з представників партій, що ма­ють більшість у парламенті;

уряд підзвітний парламенту й очолюється прем'­єр-міністром;

парламент може висловити урядові недовіру, що тягне за собою його відставку.

Такими республіками є Італія, ФРН, Молдова.

У президентській республіці:

президент обирається всенародне або за особли­вою процедурою (виборщиками та ін.);

президент є главою держави і формує підзвітний собі уряд;

законодавча влада належить представницькому органу (парламенту);

президент є головнокомандуючим, має право відкладного вето та деякі інші права (напри­клад, право розпустити парламент).

До таких республік належать СІЛА, Аргентина, Казах­стан, Білорусія, Узбекистан, Замбія та ін.

У змішаних президентсько-парламентських або парла­ментсько-президентських республіках поєднуються у тому чи іншому співвідношенні елементи як президентської, так і парламентської республік.

Такі форми державного управління існують в Україні, Росії, Франції, Португалії, Польщі та ін.

2. Форма державного устрою — це внутрішній поділ держави на ті чи інші частини, правове становище і взаємовідносини їх, а також центральних і місцевих ор­ганів.

Унітарна держава — це єдина цілісна держава, тери­торія якої поділяється на адміністративно-територіальні одиниці (області, провінції, губернії тощо), які не мають ознак суверенітету (Україна, Білорусь, Франція, Польща, Болгарія, Македонія, Куба, Угорщина, Чехія, Словаччина, Швеція та ін.). Для таких країн характерна наявність єдиної системи державних органів, єдиного законодавства, єдиної системи судових і правоохоронних органів, єдиного громадянства.

Федеративна держава є об'єднанням кількох держав або державних утворень — суб'єктів федерації (автономних республік, штатів, земель), які мають свої законодавчі, виконавчі, а нерідко й судові органи. Територія федерації складається з територій її суб'єктів. Федеративними дер­жавами сучасного світу є Росія, СІЛА, ФРН, Індія, Бра­зилія та ін. У 2002 р. федерація Югославія реорганізована в союз Сербії та Черногорії.

Конфедерація — це форма союзу держав за умов збере­ження за суб'єктами конфедерації повного суверенітету. Члени конфедерації зберігають право виходу зі складу конфедерації. У різний час конфедераціями були: Швеція і Норвегія до 1905 p., Єгипет і Сирія з 1958 р. до 1961 p., Сенегал та Гамбія з 1981 р. до 1982 р. Швейцарія і зараз офіційно називається конфедерацією, хоча реально вже давно стала федерацією. В теперішній час існує погляд на Європейський Союз як на своєрідну конфедерацію.

40

41