§ 8. Держава і право, які існували на території сучасної України

Історія державності на території України складна і суперечлива. На території нашої Батьківщини в різні часи виникали, існували і занепадали різні держави. Першими на шлях державотворення вступили кочові племена пів­нічного Причорномор'я усередині І тис. до н.е. — кімерій-ці, скіфи, сармати, готи, гуни. Традиції та досвід держав­ного життя на ці території були принесені греками-пересе-ленцями, що в VII—V ст. до н.е. заснували міста-держави (поліси) Tip, Ольвію, Херсонес, Понтікапей.

Державність у східних слов'ян. На рубежі IV—V ст. у східних слов'ян відбувається процес розпаду первісного су-

42

43

спільства, виникнення державних форм організації су­спільного життя. Найбільш відомим племенним союзом цього часу був антський племенний союз. Економічне і по­літичне зближення східних слов'ян на рубежі VIII—IX ст. призвело до широких політичних об'єднань навколо Києва та Новгорода, а згодом до їх об'єднання в єдину державу — Київську-Русь. Ця держава проіснувала до середини XIII ст., коли внаслідок татарської навали і політичної роздробле­ності набула ознак союзницьких відносин. Державно-пра­вові структури Київської Русі характеризувались станов­ленням влади удільних князів, які перебували в певній васальній залежності від Великого Київського князя, але прагнули набути якомога більше незалежності. Влада кня­зів дещо обмежувалась боярами та верхівкою княжих дружинників. Рабство на Київській Русі не набуло по­ширення, переважна частина населення були селянами; в господарстві застосовувалось общинне землеволодіння. На рубежі XII—XIII ст. вирізняються певні політичні центри, що продовжили традиції державотворення. На південно-західній частині Київської Русі таким центром стало Га-лицько-Волинське князівство, яке проіснувало до середини XIV ст.

Литовсько-руська держава (XIV ст. — 1569 p.). Час­тина руських князівств увійшла до Великого князівства Литовського. Колишні удільні князі в основному зберігали свою владу та систему управління, продовжувала діяти "Руська правда" та "Звичаєве право". Проте князі вва­жались залежними від Великого князя Литовського. Пра­вославна релігія стала пануючою по всій Литві. Литва значною мірою перейняла давньоруську писемність і куль­туру.

Річ Посполита і землі України (1569—1648 pp.). По­літичне зближення Литви та Польщі завершилося утво­ренням Польсько-Литовської держави та включенням зе­мель південно-західної Русі до складу польської корони. На українських землях запроваджується польська адмініст­рація, права місцевого населення обмежуються, відбува­ється процес закріпачення селян, експансія католицької церкви. Така політика колонізації та асиміляції українства викликала соціальний і духовний протест.

Запорізька Січ та Гетьманщина (XVI — друга поло­вина XVIII ст.). Військова демократія на Запоріжжі та Гетьманська держава з початку XVIII ст. перетворюються на політико-адміністративну автономію українських земель у складі Росії.

Українська державність (1917—1991 pp.). Відновлення української державності в цей період було пов'язане з розгортанням національно-визвольної революції в Україні, результатом якої було утворення УНР (1917—1918 pp.), гетьманату П.Скоропадського (1918 p.), Західно-Української Народної республіки (1918—1919 pp.), Директорії (1918— 1920 pp.). Далі були — Радянська Україна (1917—1991 pp.), незалежна держава Україна (1991 р. — наші дні).

44

45

Тема З ПРАВО