§ 11. Джерела (форми) права

Термін "джерела права" тлумачиться неоднозначно. Його розуміють і як матеріальне джерело права (суспільно-економічні відносини, правові концепції, характер та особ­ливості ведення господарства та ін.), і як історичну па­м'ятку права, з якої ми одержуємо знання про існуюче в давні часи право (Кодекс Юстиніана, "Руська правда", "Права, за якими судиться малоросійський народ" та ін.), і як формальне джерело права — спосіб вияву змісту і закріплення правил поведінки, що встановлюється дер­жавою,  — "джерело (форма) права".

Основні джерела права такі.

Правовий звичай — звичаєве правило поведінки, яке санкціонується та забезпечується державою. Значна роль належала правовим звичаям у рабовласницькому суспіль­стві, в умовах феодалізму. Так, "Закони XII таблиць", "Салічна правда", "Руська правда" є переважно збірками звичаєвого права. Правовий звичай був дуже поширений в Україні і діяв у сільських місцевостях до XX ст.

Правовий (судовий чи адміністративний) прецедент — рішення компетентного органу держави, якому надалі на­дається формально обов'язковість при розв'язанні в май­бутньому всіх аналогічних судових чи адміністративних справ. Ця форма права поширена в СІЛА, Великобританії та інших країнах, де є система загального права.

Нормативний договір — письмовий документ, в якому правила поведінки у відносинах між собою встановлюють кілька суб'єктів (учасників договору). Наприклад, колек­тивний договір у трудових правовідносинах, договір про утворення федерації у державно-правових відносинах. Це продукт узгодження, компромісу сторін, який містить пра­вила, обов'язкові для його учасників.

52

53

Міжнародно-правові акти — норми міжнародного спів­товариства, які за згодою держави поширюються на її територію.

Нормативно-правовий акт — письмовий документ дер­жавного органу, прийнятий в межах компетенції цього органу. Це найпоширеніше джерело права, основа, а іноді майже єдина форма права в багатьох державах, у тому числі в Україні. Правові акти поділяються на закони і підзаконні акти (укази, постанови), які складають систему писаного права.

В арабських і деяких інших країнах джерелом права залишаються мусульманські релігійні погляди. Саме вони визначають, у що мусульманин повинен вірити, що він повинен і що не повинен робити. Шаріат є основою того, що називають мусульманським правом.