§ 14. Система законодавства

Система законодавства — це сукупність чинних норма­тивно-правових актів певної держави, пов'язаних між со­бою і розподілених на галузі та інститути. Система законо­давства є способом зовнішнього прояву та існування сис­теми права і її складають:

галузь законодавства — це сукупність норматив­но-правових актів, які регулюють однотипні су­спільні відносини. Галузі законодавства збіга­ються в деяких випадках з галузями права (ци­вільне, кримінальне право), в інших — з під-галузями права (банківське, авторське право) чи міжгалузевими комплексами (морське законодав­ство, сільськогосподарське законодавство).

інститут законодавства — це сукупність нор­мативно-правових актів, які регулюють один вид суспільних відносин. У основі системи законодав­ства лежить нормативний акт, який містить нор­мативні приписи. Нормативний припис — це вимога, що висувається до суб'єктів права в тексті нормативно-правового акта.

Чинне законодавство охоплює велику кількість норма­тивно-правових актів і є багатоплановим. Для полегшення практики його застосування використовується системати­зація нормативних актів, яка забезпечує доступність зако­нодавства для всіх зацікавлених суб'єктів.

Систематизація нормативних актів — це діяльність з упорядкування та удосконалення нормативних актів, зве­дення їх до певної внутрішньо узгодженої системи.

Основними формами систематизації є кодифікація та інкорпорація.

Кодифікація — це систематизація нормативних актів з удосконаленням їх змісту. Найпоширенішим кодифікацій­ним актом є кодекс.

Кодекс — це законодавчий акт, у якому зосереджені й систематизовані норми права, правові інститути, що регу­люють певну сферу суспільних відносин, як правило, щодо

певних галузей права (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс, Земельний кодекс та ін.).

Прийняття кодексів може бути лише офіційним і здійс­нюється Верховною Радою України. Але саме видання, перевидання їх текстів може бути й не офіційним (напри­клад, здійснюється комерційним приватним видавництвом).

Інкорпорація — це систематизація нормативних актів без втручання в їх зміст, тобто видання збірників нор­мативних актів, коли за основу беруться зовнішні їх ознаки (хронологія, розташування актів за алфавітом, за предметом правового регулювання тощо).