§ 16. Структура правової норми. Види правових норм

Норма права — це формально визначене, сформульо­ване або санкціоноване державою загальнообов'язкове пра­вило поведінки загального характеру, реалізація якого забезпечується державними примусовими заходами.

Норми права мають певну логічну структуру: гіпотезу, диспозицію і санкцію.

У гіпотезі описуються обставини, вказуються умови, за яких вступає у дію норма, і зазначається, що саме нею слід керуватися за конкретної життєвої ситуації.

Диспозиція — частина правової норми, що вказує на те, якою повинна бути поведінка за наявності фактичних обставин,   передбачених   гіпотезою.   Це   —   саме   правило

62

поведінки, права та обов'язки певних суб'єктів, встанов­лені нормою права.

Санкція — частина правової норми, що містить вка­зівки щодо юридичних наслідків порушення правила, за­фіксованого в диспозиції. Ці наслідки можуть знайти ви­раз у різних формах: у визнанні недійсними певних дій, у примусі до здійснення певних дій, до майнової відпові­дальності тощо.

Види правових норм — це, по суті, їх класифікація, яка дає змогу краще визначити місце правових норм у системі права, полегшує правознавчу і поліпшує право-творчу діяльність.

Правові норми можна класифікувати таким чином:

1)         за метою дії норм у регулюванні суспільних відно­

син:

а)         регулятивні (встановлюють права та обов'язки);

б)         охоронні (передбачають заходи примусу за пору­

шення);

в)         зобов'язуючі  (наказують  здійснювати   позитивні

дії);

г)          забороняючі (забороняють розголошувати таєм­

ницю слідства);

ґ) дефінітивні (закріплюють визнання юридичних понять);

д)         виключні (встановлюють винятки із загальних

правил);

є) спеціальні (поширюються лише на певну кате­горію осіб (наприклад, на військовослужбовців, посадових осіб та ін.);

2)         за предметом правового регулювання (за галузями

права):

а)         конституційно-правові;

б)         цивільно-правові;

в)         адміністративно-правові;

г)          кримінально-правові;

ґ) земельно-правові;

д)         сімейно-правові;

є) фінансово-правові тощо;

63

3)         залежно від того, встановлюються правила поведінки,

права та обов'язки, чи регламентується порядок реалізації

прав і обов'язків суб'єктів, процедура правової діяльності:

а)         матеріальні (встановлюють права та обов'язки

суб'єктів);

б)         процесуальні (регламентують порядок, форми і

методи реалізації прав і обов'язків, зафіксованих

у матеріальних нормах права);

4)         за характером приписів:

а)         зобов'язуючі (закріплюють обов'язки певних суб'­

єктів);

б)         забороняючі (містять заборону щодо здійснення

тих чи інших діянь);

в)         уповноважуючі (наділяють суб'єктів певними пра­

вами);

5)         за формою закріплення бажаної поведінки суб'єкта:

а)         категоричні, або імперативні (приписують чітко

визначені дії, однозначно закріплюють вичерп­

ний (закритий) перелік прав та обов'язків суб'­

єктів і не допускають жодних відхилень від

них);

б)         диспозитивні (встановлюють певні права та обо­

в'язки суб'єктів, лише за згодою останніх до­

пускають їх доповнення);

в)         рекомендаційні (встановлюють варіанти бажаної,

але не обов'язкової поведінки);

г)          заохочувальні (встановлюють засоби заохочення

за здійснення бажаних або корисних для дер­

жави і суспільства діянь).