§ 2. Роль держави і права як атрибутів політичної влади.

Держава, право і соціальна справедливість

У загальному розумінні влада — це відносини залеж­ності між людьми, в яких одні можуть здійснювати свою волю, нав'язуючи її іншим. Тому влада є цілеспрямованим впливом тих, хто має владу (суб'єкт влади), на тих, на кого ця влада спрямована (об'єкт влади).

Слід зазначити, що владні відносини виявляються ли­ше в тому разі, якщо суб'єкт і об'єкт перебувають у відносинах панування і підкорення. Влада має багато різ­новидів: батьківська, релігійна, економічна, політична, дер­жавна тощо. Оскільки влада здійснюється в суспільстві, поширюється на людей і має на меті регулювання певних відносин між ними, то її називають соціальною.

Держава і право перебувають у нерозривному зв'язку з політичною владою, а державна влада може розглядатися як різновид політичної влади. Політика — особливий вид людської діяльності, участь у справах суспільства і дер­жави. У ній знаходять своє відображення питання взаємо­відносин між класами і соціальними групами, проблеми партійної боротьби, відносин між різними національнос­тями, між державами (зовнішня політика) тощо.

Ядром політики є проблема завоювання, утримання і використання державної влади. Державна влада як різно-

22

23

вид політичної влади втілюється в державно-правових інститутах і призначається для регулювання суспільних відносин. Державна влада носить офіційний публічний характер. У межах країни вона є найвищою, повною, верховною і незалежною.

Державна влада має свої особливості:

здійснюється від імені держави;

впроваджується в життя силою держави;

регламентується за допомогою права і здійсню­ється в офіційно встановлених межах і лише певними засобами.

Верховенство державної влади виявляється в її універ­сальності (її владна сила поширюється на все населення і всі громадські організації країни), в її повноваженнях (державна влада може відмінити будь-який прояв іншої суспільної влади), а також в наявності таких засобів впли­ву, якими ніяка інша суспільна влада не володіє (напри­клад, монополія законодавства, правосуддя).

У демократичному суспільстві державна влада набуває форми народовладдя. її першочерговими завданнями ста­ють: втілення свободи і справедливості у відносинах учас­ників суспільного життя; захист та охорона прав і закон­них інтересів особи та родини (сім'ї); функціонування державних органів на основі права; реалізація повнова­жень держави не лише через примус, а й через силу громадської думки; забезпечення рівних для всіх мож­ливостей у сферах життєдіяльності людей, на базі принци­пів соціальної справедливості, гуманізму і загального блага.

З давніх-давен людство мріяло про державу соціальної справедливості. Ці мрії знайшли відбиток у творах Пла-тона, Аристотеля, Фоми Аквінського, Т.Мора, Т.Кампа-нелли, А.Сен-Сімона, Ш.Фурье, О.Герцена, М.Драгоманова, С.Булгакова, П.Флоренського та багатьох інших мислителів.

У загальнофілософському розумінні справедливість — це розподіл блага і зла між людьми, зокрема співвідно­шення між роллю окремих особистостей в житті суспіль­ства та їх соціальним становищем, працею і винагородою, вчиненим діянням і віддачею, достоїнством людини та її суспільним визнанням, між правами та обов'язками, зло­чином і покаранням.

Справедливість має бути одним з основних принципів правосуддя. Взаємопов'язаність права і справедливості на­дає справедливості соціально-правової спрямованості.

Соціальна справедливість вимагає від держави і права забезпечення не класового або групового мотивів нав'я­зування всьому суспільству волі певного класу чи певної соціальної групи, а здійснення загальносуспільних інте­ресів, гарантування всім громадянам гідного існування, всебічної підтримки чесної праці, морального та фізичного здоров'я населення та збереження навколишнього при­родного середовища.