ГлаваХГУ ОСНОВНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ СУБ'ЄКТИВНИХ ПРАВ ГРОМАДЯН У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

У ході формування демократичної і соціально-орієн­тованої правової держави істотно зростає роль правоза-хисного механізму стосовно прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності. Охорона прав і законних Інтересів людини і громадянина стає найважливішим обов'язком усіх державних органів.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи люди­ни (ст. З Конституції України), держава в законодав­чому порядку встановлює гарантії здійснення і захис­ту цих прав, що має важливе значення для їх реалізації. Кожен громадянин може розраховувати на захист із бо­ку держави своїх суб'єктивних прав.

У юридичній літературі під захистом прав звичай­но розуміється розв'язання спорів між зацікавленими фізичними, юридичними особами, коли одна зі сторін, що сперечається, вважає, що порушено її права. Форми і засоби захисту прав, відповідальність осіб за їх пору­шення закріплені в нормативно-правових актах.

Основою реального здійснення права громадян на соціальне забезпечення є функціонування системи за­собів, спрямованих на охорону цього права від можли­вих чи дійсних порушень. Усі засоби, за допомогою яких забезпечується реальне здійснення громадянами своїх прав, підрозділяються на засоби охорони і засоби захисту суб'єктивних прав.

333

Захист прав громадян на соціальне забезпечення здійснюється в судовому й адміністративному поряд­ку, заснованому на законах. Серед них ведуче місце на­лежить Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. і прийнятих на його основі підзаконних актах (постановах Кабінету Міпістрів України, інструкціях, наказах і роз'ясненнях Міністер­ства праці та соціальної політики України).

Згідно зі ст. 104 названого Закону рішення органа, що призначає пенсію, може бути оскаржене в районну державну адміністрацію, органи місцевого самовряду­вання чи в суд.

Судовий порядок захисту будь-яких прав, включаю­чи пенсійні, набагато ефективніше, ніж адміністратив­ний. У сучасних умовах звертання до суду з позовом, скаргою чи заявою — один з основних засобів правоза-хисту. Правда, громадянам літнього віку часом важко перебороти психологічний бар'єр звертання в суд, од­нак звертання до суду є історично кращою формою культурного, цивілізованого розв'язання суперечок, у більшій мірі гарантуючій об'єктивність і незалежність розв'язання скарг. У цілому ряді випадків законодав­ство рекомендує громадянам звертатися з позовом у суд за захистом своїх прав.

Які дії і чиї рішення у сфері соціального забезпечен­ня можна оскаржити в суді? Об'єктом оскарження є дії тих органів соціального захисту і посадових осіб, у чию компетенцію входить рішення відповідних питань. Так, призначення пенсій за чинним законодавством відне­сено до компетенції районних (міських) управлінь со­ціального захисту населення. Тому на рішення цих ор­ганів і подається скарга в суд при відмовленні в призна­ченні пенсії. У тих випадках, коли питання призначення пенсій розв'язуються одноосібно начальником районного (міського) управління соціального захисту, то тоді його рішення є об'єктом оскарження.

У суді можна оскаржити такі рішення органів соці­ального захисту:

про відмовлення в призначенні пенсії чи будь-яко­го виду допомоги;

334

про призначення пенсії не на тих умовах, на які пре­тендував заявник (наприклад, пенсія призначена на за­гальних умовах, а не в пільгових розмірах);

про призначення пенсії в конкретній сумі, коли заявник не згодний з її розміром, порядком обчис­лення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії. Од­нак, в суд не може бути оскаржене рішення власни­ка підприємства чи уповноваженого ним органа про відмовлення в поданні документів працівника до при­значення пенсії, тому що в цьому випадку зацікав­лена особа має право безпосередньо звернутися з ус­іма документами в районне (міське) управління соц­іального захисту;

про утримання зайво виплачених пенсій і допомог, заперечуючи як сам факт переплат, так і розмір утри­мань, або докази про свою невинність у виникненні пе­реплати;

дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'я­зані з затримкою виплати пенсій, із припиненням ви­плати пенсій, включаючи і стягнення неваплачених сум пенсій з вини органів Пенсійного фонду за ми­нулий час;

про перерахунок пенсії, а саме про відмовлення в пе­рерахунку пенсії, про розмір пенсії при перерахунку, про призначення надбавки до пенсії;

про переведення з одного виду пенсії на інший, вклю­чаючи відмовлення в переведенні, про новий розмір

пенсії і т.д.;

про відмовлення в установлені стажу роботи за по­казаннями свідків, про тривалість установленого стажу

і т.д.

У суд можна звертатися і з приводу установлення юридичних фактів, необхідних для призначення пен­сії, коли їх неможливо підтвердити в позасудовому по­рядку. Зокрема, суд установлює факти сімейних відно­син, перебування на утриманні, реєстрації народжен­ня, усиновлення, шлюбу, розлучення і смерті, стану у фактичних шлюбних відносинах, батьківства, визнан­ня батьківства, нещасного випадку на виробництві, як-

335

що це необхідно для призначення пенсії чи одержан­ня допомоги по соціальному страхуванню, належності правовстановлюючих документів особі.1 Наприклад, якщо в довідці про трудовий стаж заявника, що звер­нувся за призначенням пенсії, прізвище зазначене з перекрученням, то орган соціального захисту вправі відмовити в заліку в стаж часу роботи з цієї довідки. Але суд на підставі показань свідків, інших письмо­вих доказів може установити належність довідки за­явнику. Дане положення має важливе значення для визначення розміру пенсії. Розмір пенсії, як відомо, залежить від тривалості загального стажу роботи.

Зазначений вище перелік обставин, які може розгля­дати суд у сфері соціального захисту, не є вичерпним. Так, суд вправі встановити факт перебування громадя­нина в неповнолітньому віці як в'язня у фашистських концтаборах для наступного одержання пільг, передба­чених для даної категорії осіб. В іншому випадку суд установить факт перебування на окупованій території в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 pp. ко­лишньої громадянки СРСР, нині — Ізраїлю, що не має особливого юридичного значення по законодавству Ук­раїни, але необхідний для заявниці в Ізраїлі для одер­жання компенсації від уряду ФРН як постраждалої в роки нацизму.

Судом захищається право особи на відшкодування шкоди, заподіяної громадянину неправильним оформ­ленням пенсійних документів з вини власника під­приємства чи уповноваженого ним органа. Так, акціо­нерне товариство «Метал» подало в управління соціаль­ного захисту неправильні відомості про фактичний розмір заробітку свого працівника для обчислення пен­сії. Це спричинило заниження розміру пенсії, ви­плачуваної протягом року. Після подання в управлін­ня соціального захисту довідки про фактичний розмір заробітку був зроблений перерахунок. Органи Пенсій­ного фонду в подібних випадках не доплачують пенсію

Див.: Ст. 273 ЦПК України.

336

за минулий час, оскільки заниження розміру пенсії відбулося не з їхньої вини, а з вини підприємства, що подавало документи.

Тому працівник звернувся в суд з позовом на влас­ника підприємства з приводу стягнення недоотрима-них сум пенсії з моменту її призначення і до перера­хунку. Суд цей позов задовольнив на тій підставі, що працівнику був нанесений матеріальний збиток. Пра­вовою підставою відшкодування шкоди у даному ви­падку є статті 440 і 441 ЦК України.

Інший приклад. Інвалід вправі стягнути з причини-теля шкоди, як правило, підприємства, додаткові витрати, необхідні для оплати додаткового харчування, придбан­ня лік, протезування, стороннього догляду, санаторно-ку­рортного лікування, включаючи вартість проїзду до місця лікування і назад самого потерпілого, а в необ­хідних випадках і супровідного, придбання спеціальних транспортних засобів і т.п.1

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні*2 громадянин впра­ві в судовому порядку оскаржити рішення органа ме-дико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про визнан­ня або невизнання його інвалідом. Думаємо, що й інші порушені соціальні права, установлені Законом, можуть бути також оскаржені в суд.

У суд може бути оскаржене відмовлення в наданні різних пільг і переваг, передбачених законами про ста­тус ветеранів війни, праці і військової служби, що носять загальний, а не індивідуальний характер. Наприклад, не можна оскаржити в суд відмовлення в наданні пенсіо­неру одноразової матеріальної допомоги, коли вона на­дається на розсуд різних державних органів, включаю­чи органи соціального захисту. Якщо ж пільга носить загальний характер і в законі конкретизовані умови її надання (тобто коло осіб, що мають право на неї, харак-

1 Див.: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

2 Відомості Верховної Ради України, 1991.— № 21. — Ст. 252.

337

тер пільги, умови одержання, зобов'язаний державний ор­ган), то тоді відмовлення в її наданні можна оскаржити в суд. Наприклад, інваліду війни відмовлено у виплаті компенсації витрат на бензин, ремонт, запасні частини. Таке відмовлення можна оскаржити в суд, оскільки право інваліда війни на одержання компенсації носить цілком конкретний характер.

Законодавством встановлений певний порядок подачі І розгляду скарги судом. Скарга подається в суд у пи­семній формі. Вона повинна відповідати вимогам ст. 137 ЦПК України і містити в собі:

прізвище, ім'я та по батькові заявника і його адре­су; найменування органа соціального захисту (посадо­вої особи), чиї дії, рішення оскаржуються, а також місце його перебування; який акт оскаржується і дату його винесення;

чи звертався заявник у вищий орган соціального за­хисту, яке рішення ним було прийнято по скарзі; об­ставини, якими заявник обґрунтовує свою незгоду з рішенням органа соціального захисту, докази, що під­тверджують його доводи і позицію; формулюється про­хання заявника (наприклад, зобов'язати районне управ­ління соціального захисту призначити пенсію за віком у конкретному розмірі з заліком у стаж усього часу ро­боти з представлених документів).

До скарги додаються її копія, марка держмита, до­кази, що підтверджують обґрунтованість вимог заяв­ника. Скарга подається в суд або самим громадяни­ном, або його уповноваженим представником за дору­ченням. Скарга подається в суд за місцем перебуван­ня управління соціального захисту чи за місцем пе­ребування посадової особи, чиї дії оскаржуються, на­приклад на рішення управління соціального захисту Малиновської районної адміністрації в Малиновський суд м. Одеси.

Порядок розгляду скарг судом спрощений з метою їх більш швидкого розв'язання. Так, скарга повинна бути розглянута в 10-денний термін із дня підготов­ки справи до розгляду (на підготовку відводиться

338

судді термін до 7 днів, але він може бути продовже­ний по складних справах до 20 днів із дня прийняття скарги суддею).1

У судове засідання запрошується керівник органу соціального захисту, рішення якого оскаржується.

Рішення суду по скарзі виноситься в залежності від результатів перевірки. Якщо суд визнає оскаржувані дії неправомірними, то він виносить рішення про за­доволення скарги. Суд зобов'язує орган соціального за­хисту здійснити конкретні дії для усунення допуще­них порушень. Наприклад, при встановленні незакон­ності відмовлення в призначенні пенсії суд зобов'я­зує орган соціального захисту призначити пенсію. При невиконанні рішення потрібно звертатися в суд за вживанням заходів по статті 417 ЦПК України. На винну посадову особу може бути накладений штраф у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян і призначений новий термін для ви­конання рішення. Штраф стягується в доход держа­ви. При невиконанні рішення після накладення штра­фу на посадову особу розмір штрафу може бути збільшений у три рази. Сплата штрафу не звільняє по­садову особу від обов'язку виконати передбачені рішен­ням суду дії.

Особі, що не має спеціальної юридичної підготовки, іноді складно провести справу в суді, захищаючи свої інтереси. Тому необхідно звертатися за допомогою в юридичну консультацію. Але при цьому треба знати, що в ряді випадків юридична допомога ветеранам війни може надаватися безкоштовно. Так, у відповід­ності зі ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,2 ветерани війни звільняються від сплати за оформлення доку­ментів, юридичні консультації, а також від судових вит­рат, пов'язаних з розглядом питань по їхньому соц­іальному захисту.

1  Див.: Ст. 146 ЦПК України.

2 Відомості Верховної Ради України, 1993.— № 45.— Ст. 425.

339

Однак, незважаючи на те, що судовий порядок захис­ту прав громадян є універсальним і досить ефективним, він не виключає і таку форму захисту права на соціальне забезпечення, як адміністративний (спеціальний) поря­док. Справа в тому, що звертання до суду все-таки є ос­танньою, крайньою мірою розв'язання конфлікту. Кра­ще розв'язати суперечку до суду, на що, власне кажу­чи, і спрямований адміністративний порядок розв'язан­ня соціальних питань, що установив розгляд скарг у ви­щому органі соціального захисту, а саме: в обласному управлінні соціального захисту, Міністерстві праці та соціальної політики України, Пенсійному фонді Украї­ни, інших органах.

Слід зазначити, що основна маса соціальних питань розглядається в адміністративному порядку органами соціального захисту. Причому добре, коли зацікавлена особа, чиї інтереси зачеплені, розрізняє, які дії вона хоче оскаржити. Наприклад, якщо мова йде про відмовлен­ня в призначенні пенсії чи неправильному визначенні її розміру, то скарга може бути подана в обласне управ­ління соціального захисту, Міністерство праці та со­ціальної політики України.

Якщо рішення конкретних питань віднесено до ком­петенції органів Пенсійного фонду, наприклад пов'я­зане з затримкою виплати пенсії, то стосовно відділів і управлінь у районах, містах і областях як вищестоящий орган є Правління Пенсійного фонду як центральний орган державної виконавчої влади, що разом з район­ними, міськими й обласними відділами і відділеннями Фонду утворюють систему органів, що здійснюють фі­нансування пенсійного забезпечення.

Отже, скарга може бути подана в суд чи у вищий ор­ган соціального захисту у порядку підпорядкованості. Вищий орган зобов'язаний розглянути її в порядку і термін, установлені Законом України «Про звертання громадян* від 2 жовтня 1996 р.1 Про результати повідо-

1 Див.: Відомості Верховної Ради України, 1996.— № 47.-Ст. 256.

мити зацікавленій особі в місячний термін. У випад­ку одержання незадовільної відповіді громадянин впра­ві звернутися зі скаргою в суд, тобто право подачі скарги в суд за ним зберігається.

А як бути в тому випадку, якщо взагалі ніякої від­повіді не було отримано з обласного управління соці­ального захисту? Тоді після закінчення місячного тер­міну з моменту подачі скарги, як у нашому прикладі, в облсоцзахисті громадянин вправі звернутися в суд не­залежно від того, дана йому відповідь чи ні.

Крім цього спеціального порядку оскарження рі­шень органів соціального захисту, можливі звертання громадян зі скаргою й в органи, яким підпорядковане управління соціального захисту, тобто в районну дер­жавну адміністрацію чи у відповідний орган місцево­го самоврядування.

Функції цих органів по розгляду скарг визначені за­конодавством. Надаючи великого значення роботі зі скаргами, як засобу охорони прав громадян, у всіх дер­жавних установах передбачена обов'язковість їх реєст­рації.

Реєстрації підлягають усі скарги, що надійшли до органів влади, у тому числі усні, з наступним розгля­дом і відповіддю по суті зазначених у скарзі питань.

До числа найбільш типових причин, що породжують скарги по соціальних питаннях, можуть бути віднесені наступні: неяадання сприяння заявнику при оформ­ленні пенсії; перевищення повноважень окремими пра­цівниками управлінь соціального захисту; нехтування юридичних фактів, що мають значення для соціально­го забезпечення; подача скарги в некомпетентні орга­ни; бюрократизм і тяганина.    .

Загальний нагляд за законністю і правильністю роз­гляду скарг громадян здійснюють органи прокуратури. Прокурор може зажадати будь-який акт органа соціаль­ного захисту чи посадової особи цього органа, перевіри­ти дотримання законодавства в органах, що здійснюють соціальний захист. По виявлених фактах порушень за­конодавства прокурор зобов'язаний відповідним чином

340

341

реагувати, а в необхідних випадках притягти до відпо­відальності винну посадову особу.

Таким чином, вибір засобів захисту права на соці­альне забезпечення залежить від конкретних обставин. Однак власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а тільки тим, що установлено законодав­ством.