ДОДАТОК^ 1

СЛОВНИК-ДОВІДНЙК ТЕРМІНІВ, ЗАСТОСОВУВАНИХ У ПІДРУЧНИКУ

Акт про нещасний випадок — офіційний документ, що засвідчує факт нещасного випадку, що відбувся з лю­диною чи групою людей. Порядок розслідування й об­ліку нещасних випадків регламентується спеціальним Положенням, затвердженим постановою KM України від 10.08.93 р. № 623 // ЗП України, 1994. — № 1.— Ст. 1. Залежить від того, чи зв'язаний даний нещасний випадок з роботою чи ні. Від цієї обставини залежать умови і розміри надання допомоги по тимчасовій не­працездатності, а також призначення пенсії по інвалід­ності.

Акт юридичний — офіційний письмовий документ, що породжує певні правові наслідки, що створює юри­дичний стан і спрямований на регулювання суспіль­них відносин. Наприклад, рішення МСЕК про встанов­лення групи інвалідності; рішення управління соц­іального захисту населення про призначення пенсії та ін. акти.

Архівні установи — під архівними установами зви­чайно розуміють установи чи структурні підрозділи підприємства, де зберігаються документи. Документи про трудову діяльність громадян зберігаються в архівах міністерств, відомств, установ і підприємств визначений

343

законодавством час, потім вони передаються на збере­ження в державні архіви країни. Відомчі і державні архіви зобов'язані видавати по заявах громадян запитах підприємств, установ, профспілкових організацій, довід­ки на підставі документальних даних, що зберігаються в архіві. Довідки архівних установ, що містять зведен­ня про трудову діяльність, заробіток, є доказом стажу ро­боти, з обліком якого призначаються пенсії.

Аспіранти (аспірантура) — основна форма підготов­ки наукових кадрів при вузах і науково-дослідних ус­тановах. Час навчання в очній аспірантурі входить у стаж роботи і враховується при призначенні пенсії. На аспірантів, як і на студентів, цілком поширюється за­конодавство про пенсійне забезпечення.

Багатодітні матері — жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, ма­ють право на пенсію за віком на пільгових умовах по досягненні 50 років і при стажі роботи не менше 15 років. Матері, які народили семеро і більше дітей та ви­ховали їх не менше як до восьмирічного віку, можуть бути представлені до пенсії за особливі заслуги перед "Україною. (Див.: Закон України «Про пенсії за особ­ливі заслуги перед Україною» від 1 червня 2000 року N° 1767-Ш). Про підтримку багатодітних і неповних сімей є спеціальний Указ Президента України від ЗО грудня 2000 року.

Безвісна відсутність — встановлений у судовому по­рядку факт тривалої відсутності громадянина в місці його постійного проживання. Визнання громадянина безвісно відсутнім провадиться за заявою зацікавленої особи, якщо протягом року в місці постійного прожи­вання громадянина немає відомостей про місце його пе­ребування (ст.18 Цивільного кодексу України). Має значення при призначенні пенсії в разі втрати году­вальника.

344

Будинки-інтернати для літніх та інвалідів — уста­нови, що здійснюють матеріально-побутове обслугову­вання літніх і інвалідів, що потребують догляду і не ма­ють працездатних дітей і родичів, що за законом зобо­в'язані їх утримувати. У ці установи приймаються особи пенсійного віку (55 і 60 років), а також інваліди І і II груп. Утримання пенсіонерів у зазначених будинках здійснюється за рахунок бюджетних коштів і частко­во пенсій, що їм належать.

Бюджет Пенсійного фонду України — основне дже­рело фінансування пенсійного забезпечення громадян України. Передбачений Законом України «Про пен­сійне забезпечення* від 5 листопада 1991 р. і Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. Складається зі стра­хових внесків суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізичних осіб. Розмір (тариф) страхових внесків для платників встановлений окремо для під­приємців, що використовують працю найманих робітни­ків, — 32 відсотки від об'єкта оподатковування, і для платників, що працюють на умовах трудового договору (контракту), — диференційовано в залежності від роз­міру заробітної плати.

Пенсійний фонд України не включається в Держав­ний бюджет України. Забороняється використання коштів Пенсійного фонду не за цільовим призначен­ням. Під опікою Пенсійного фонду сьогодні знаходить­ся 14 мільйонів пенсіонерів, ветеранів війни та праці і 2,5 млн інвалідів; майже 8 млн одержувачів допомо­ги — сім'ї з дітьми; 3,5 млн сімей — одержувачів жит­лових субсидій; понад 2 млн. безробітних (Соціальний захист, 2000.' № 11.— С 15).

Ветерани війни — особи, що приймали участь у за­хисті Батьківщини чи у бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни. Статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визна-

345

чені Законом України від 22 жовтня 1993 р. (зі змінами і доповненнями від 22 грудня 1995 р.) // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, — № 45. — Ст. 425; 1996. — № 1. — Ст. 1.

Ветерани праці — громадяни, що сумлінно працювали в господарському комплексі України, державних уста­новах, організаціях і об'єднаннях, мають трудовий стаж (35 років — жінки і 40 років — чоловіки) і вийшли на пенсію. До ветеранів праці прирівнюються працівни­ки, яким призначені пенсії на пільгових умовах по Списках № 1 і № 2 з особливо шкідливими і тяжкими умовами праці, а також громадяни похилого віку. Ста­тус ветеранів праці визначений Законом України від 16 грудня 1993 р. // ВВР, 1994. — № 4. — Ст. 18.

Винагорода за працю — Конституційне визначен­ня заробітної плати (оплати праці). Кожен працюю­чий по найманню має право на заробітну плату не ниж­че тієї, котра визначена Законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України).

Виплата допомоги — провадиться органами соціаль­ного захисту населення за місцем проживання. За місцем роботи виплачується допомога по соціальному страхуванню, призначувана працюючим громадянам (допомога по тимчасовій непрацездатності, з вагітності й пологах, при народженні дитини, по догляду за ди­тиною та ін.). Більшість видів допомоги виплачують­ся органами соціального захисту за місцем проживан­ня громадян. Порядок призначення, види і розміри до­помоги визначені Законом України «Про державні до­помоги сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. // ВВР.— 1993.— № 5.— Ст. 21; «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 1 червня 2000 року // ВВР, 2000.— № 35.— Ст. 290.

Виплата пенсії — провадиться щомісяця без обліку одержуваного заробітку (прибутку) за місцем фак-

346

тичного проживання пенсіонера, незалежно від пропис­ки. За бажанням пенсіонера пенсія може переказува­тися управлінням соціального захисту населення на ра­хунок пенсіонера в Ощадний банк. Пенсія може вип­лачуватися за дорученням, засвідченим нотаріально чи за місцем роботи (служби, навчання, перебування в ста­ціонарі лікувальної установи).

Виплата пенсії за минулий час — дозволяється в залежності від того, з чиєї вини вона вчасно не була от­римана. Пенсії, вчасно не затребувані пенсіонером (не­залежно від причини), виплачуються не більше ніж за З роки (відлік ведеться з того дня, коли пенсіонер звер­нувся за її одержанням). Якщо ж пенсія вчасно не бу­ла отримана з вини органа, що призначає чи виплачує її, вона виплачується за весь минулий час без обмежен­ня яким-небудь терміном.

Виплата пенсії, нед о отриманої пенсіонером у зв'яз­ку зі смертю. Суми пенсій, що належать пенсіонеру, але недоотримані ним у зв'язку зі смертю, не включають­ся до складу спадщини і виплачуються тільки тим чле­нам його сім'ї, що знаходилися на утриманні помер­лого і відносяться до кола забезпечуваних пенсією в разі втрати годувальника. Ці правила не поширюються на батьків і одружених осіб, а також членів сім'ї, що проживали разом з пенсіонером на день його смерті.

Вислуга років — тривалий, вимірюваний рядом ро­ків період трудової чи державної діяльності, що ство­рює за певних умов право на відповідні пільги і пере­ваги (пенсії, додаткові відпустки, грошові виплати і т.п.). Законодавством установлені деяким категоріям працівників і військовослужбовцям пенсії за вислугу років, призначувані, як правило, незалежно від віку і працездатності.

Відповідальність за порушення пенсійного законо­давства — установлена Законом України «Про пен­сійне забезпечення» (стст. 101-103). Відповідальність

347

може бути: матеріальна чи кримінальна за зловживан­ня як з боку пенсіонера, так і посадової особи, за неза­конне призначення та виплату пенсії. Той чи інший вид відповідальності настає в залежності від характеру порушення законодавства і наслідків, що наступили.

Грошове забезпечення — щомісячна винагорода, на­дана військовослужбовцям, працівникам міліції, СБУ й іншим осібам конституційних військових формувань. Грошове забезпечення — альтернатива заробітній платі.

Група інвалідності — ступінь постійної чи трива­лої втрати працездатності. Визначається група інвалід­ності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) відповідно до Інструкції «Про встановлення груп інва­лідності», затвердженої Міністерством охорони здоро­в'я України за узгодженням з Федерацією профспілок України від 28 грудня 1991 р.

Установлено три групи інвалідності — І, II, III. Під­ставою для встановлення групи інвалідності є медичні показання стану здоров'я людини.

Державне пенсійне страхування — найважливіша організаційна форма соціального захисту населення. Для неї характерні: а) «страховий метод» утворення соціаль­них фондів — нарахування на всіх суб'єктів підприєм­ницької діяльності і громадян, що працюють на умовах трудового договору (контракту), страхових внесків і вне­сення їх у Пенсійний фонд; б) певний контингент за­безпечуваних працівників і деяких інших громадян і членів їх сімей; в) специфічні види матеріального забез­печення (пенсії, допомоги, компенсації, санаторно-курорт­не лікування, пільги й інші соціальні послуги); г) уп­равління страхуванням державними органами (див. За­кон України № 400/97 ВР від 26 червня 1997 р. «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» // ВВР, 1997.— № 37.— С. 237)

Державне регулювання пенсійного забезпечення —

одна з функцій діяльності держави по регулюванню

348

пенсійного забезпечення, установленню розмірів (норм) пенсій і умов її призначення при настанні певних стра­хових випадків. У країні діє єдина державна система пенсійного забезпечення. Єдина система припускає централізоване правове регулювання, що гарантує по­всюдно, на всій території країни, рівні умови і норми пенсійного забезпечення.

Джерела права соціального забезпечення — нор­мативні акти, що містять норми права соціального за­безпечення. Основним джерелом українського права, у т.ч. права соціального забезпечення, є Конституція України. Конституція України містить найважливіші вихідні положення правового регулювання соціально­го забезпечення, є юридичною базою для всієї системи джерел права соціального забезпечення.

Джерелами права соціального забезпечення є також закони, видання яких передбачене Конституцією Ук­раїни (ст. 92).

Джерелами права соціального забезпечення є і підза-конні акти — Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства праці та соціальної політики України, постанови Правління Пенсійного фонду і фондів соціального страхування, Національного банку України й інших міністерств і відомств.

Дитячі будинки-інтернати — медико-соціальні ус­танови, призначені для тривалого проживання в них дітей, що мають дефекти розвитку. У такі будинки приймаються діти до 18 років, що мають відхилення від норми у фізичному чи розумовому розвитку, що по­требують догляду і медичного обслуговування, а також соціальної адаптації. Перелік медичних показань і протипоказань по прийому до дитячих будинків-інтер-натів затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Диференціація пенсійного забезпечення — розход­ження в розмірах пенсій, обумовлених розміром заро-

349

бітної плати, трудовим стажем, специфікою і характе­ром умов праці, страховими внесками.

Докази про вік — в Україні основним документом, що засвідчує особистість громадянина, що досяг 16 років, є паспорт. При звертанні за пенсією в управління соці­ального захисту населення робиться виписка з нього. Буває, що в паспорті записаний тільки рік народжен­ня, а точна дата — число і місяць — не названі. У та­кому випадку за дату народження умовно приймаєть­ся середина зазначеного в паспорті року, тобто 1 лип­ня. Якщо в паспорті названі рік і місяць народження, але не зазначене число, за дату народження приймається 15 число відповідного місяця.

Однак паспорт не єдиний документ, що засвідчує вік. Вік можна встановити і за свідоцтвом про народжен­ня. Визначення віку за свідоцтвом про народження, а не по паспорту, допускається на практиці лише для уточнення дати народження в рамках зазначеного в пас­порті року (або року і місяця).

Докази сімейних відносин. Відповідні сімейні відно­сини при призначенні пенсії необхідно засвідчувати. Вони потрібні при виході жінки, багатодітної матері, на пенсію на пільгових умовах, при призначенні пенсії в разі втрати годувальника, надбавки до пенсії на утри­манців, при одержанні пенсії, недоотриманої в зв'язку зі смертю пенсіонера і т.д. Доказом сімейних відно­син може служити довідка ЖЕКа, сільської ради, у якій указуються сімейні відносини. Якщо ці організації не мають потрібних відомостей, то вони доводяться доку­ментами органів РАГСу. Якщо одержати належні до­кументи або встановити втрачені неможливо, факт сімейних відносин може бути установлений у судово­му порядку.

Докази трудового стажу — надання відповідних документів (трудової книжки, архівних довідок і інших установлених пенсійним законодавством документів).

350

Однак іноді частина загального і спеціального трудово­го стажу може підтверджуватися показаннями свідків.

Докази факту смерті — основними документами, що підтверджують факт смерті, є: свідчення, видане орга­ном РАГСу, а також документ, отриманий від військо­вої частини чи рай-, міськвійськкомату чи іншої вій­ськової установи, судове рішення про оголошення по­мерлим громадянина.

Докази шлюбних відносин — для призначення пен­сії в разі втрати годувальника, одержання надбавки до пенсії на непрацездатних членів сім'ї й у деяких інших випадках необхідний доказ шлюбних відносин. Таким доказом звичайно є свідчення про шлюб, а у пев­них випадках — рішення суду.

Документи, необхідні для призначення пенсії. Пе­релік документів встановлюється відомчими наказа­ми органів соціального захисту населення. Кожен, хто звертається за пенсією, повинен написати заяву і по­дати всі необхідні документи. Зразки документів ма­ються в кожному районному (міському) управлінні со­ціального захисту населення. Документи про призна­чення пенсії розглядаються органом соціального за­хисту населення не пізніше 10 днів із дня їх надход­ження.

Допомога — допомога громадянам у встановлених законодавством випадках. Провадиться в зв'язку з на­станням певних обставин. У залежності від терміну ви­плати розрізняються допомоги: одноразові і щомісячні. Допомоги виплачуються за рахунок коштів Пенсійно­го фонду, фондів соціального страхування чи Держбюд­жету. Допомоги поряд з пенсіями вважаються одним з основних видів соціального забезпечення.

Допомога на поховання — видається у випадку смерті пенсіонера сім'ї чи особі, що здійснила похоро-

351

ни. Допомога виплачується за рахунок коштів Пенсій­ного фонду в розмірах, установлених законодавством.

Доручення — письмове уповноваження, що видаєть­ся однією особою (довірителем) іншій (довіреній) для представництва перед третьою особою (див. ст. 64 ГК України). Пенсійним законодавством встановлені особ­ливі правила виплати пенсії за дорученням. Вона мо­же виплачуватися не більше 3 місяців підряд. Хоча відповідно до цивільного законодавства термін дії до­ручення -не може перевищувати 3 років. Якщо термін у дорученні не визначений, воно зберігає силу протя­гом року з дня його здійснення. Що потрібно зробити пенсіонеру, якщо за його дорученням, виданним на 1 чи на 3 роки, пенсія виплачувалася 3 місяці підряд? Видати нове доручення або одержати в наступному місяці пенсію особисто, після чого вона знову може виплачуватися 3 місяці підряд за старим дорученням. Доручення повинно бути засвідчене в нотаріальному по­рядку чи ЖЕКом за місцем проживання, або керівни­ком стаціонарної лікувальної установи, у якій пенсіо­нер знаходиться на лікуванні.

Дублікат трудової книжки — документ, що вида­ється роботодавцем (власником чи уповноваженим ним органом) замість утраченої чи зіпсованої трудо­вої книжки. По суті дублікат трудової книжки — це нова трудова книжка з написом у верхньому право­му куті «Дублікат».

Загальне захворювання — встановлюється у всіх ви­падках, коли тимчасова непрацездатність не є наслідком трудового каліцтва, професійного захворювання чи по­бутової травми, а інвалідність — результатом перших двох причин.

Загальний трудовий стаж — сумарна (загальна) тривалість будь-якої роботи, виконуваної працівником на підставі трудового договору (контракту) чи членсь­ких відносин у кооперативах, незалежно від форм влас-

352

ності, а також характеру, тривалості роботи і тривалості перерв. Нарівні з такою роботою в стаж зараховується й інша суспільно-корисна діяльність, якщо працівник (військовослужбовець, студент) підлягав у цей час обо­в'язковому державному соціальному страхуванню чи самостійно сплачував страхові внески в Пенсійний фонд України. Має значення при визначенні права на пен­сію (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальни­ка), при збільшенні розміру пенсії за віком.

Законодавство про пенсійне забезпечення — скла­дається з численних нормативних актів, що регулюють пенсійні відносини. Основою законодавства про пен­сійне забезпечення є Конституція України (ст. 46), що закріпила право громадян на всі види пенсій.

У галузі пенсійного забезпечення найважливішим актом є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. // ВВР, 1992.— № 3.— Стст. 10, 11. Відповідно до цього Закону здійснюється пенсійне за­безпечення практично всіх громадян, зайнятих у гос­подарському комплексі країни. В окремі статті цього Закону неодноразово вносилися доповнення і зміни, що, однак, не торкаються його принципових положень.

Крім цього Закону діє більше 20 законів, чимало по­станов Кабінету Міністрів України і відомчих норма­тивних актів.

Заробіток — основа для обчислення трудових пенсій. Але порядок його підрахунку для призначення пенсії різний. Законодавством установлено два способи обчис­лення середньомісячного заробітку для визначення роз­міру пенсії. На вибір того, хто звернувся за пенсією, за­робіток може підраховуватися виходячи з короткого або більш тривалого періоду роботи, а саме: за 24 останніх календарних місяці роботи підряд перед звертанням за пенсією чи за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності перед звер­танням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі. Надалі ці способи будуть переглянуті і збільшені періоди роботи і сплати страхових внесків.

353

Заява про призначення пенсії — див.: Звертання за пенсією.

Звертання за пенсією і представлення до її призна­чення — перша стадія реалізації права на пенсію. Про­цедура оформлення пенсії починається з подачі заяви. Працюючі подають заяву про призначення пенсії влас­нику підприємства чи уповноваженому ним органу, інші громадяни звертаються безпосередньо в районне (міське) управління соціального захисту населення. Заява повинна реєструватися в спеціальному журналі. Якщо до заяви додаються документи (про стаж роботи, зарплати й ін.), працівнику видається розписка про їх одержання. Адміністрація підприємства зобов'язана в десятиденний термін підготувати всі необхідні доку­менти і представити їх у районне (міське) управління соціального захисту за місцем перебування підприєм­ства для призначення пенсії.

Інваліди війни — колишні військовослужбовці, пар­тизани і підпільники Великої Вітчизняної війни, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, калі­цтва, захворювання, отриманих під час захисту Батьків­щини, виконання обов'язку військової служби (служ­бового обов'язку) чи зв'язаних з перебуванням на фрон­ті, у партизанських загонах і об'єднаннях, підпільних організаціях і групах і інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, у районі воєнних дій, на прифронтових ділянках залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз і аеродромів у період Великої Вітчизняної війни чи за участю в бой­ових діях у мирний час. Не має значення, коли насту­пила інвалідність. Важливо, щоб вона була безпосеред­ньо обумовлена цими причинами.

Перелік осіб, що відносяться до інвалідів війни, ви­значений у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту* від 22 жовтня 1993 р. (зі змінами і доповненнями від 22 грудня 1995 р. // ВВР, 1993.— № 45.— Ст. 425; 1996.— № 1.— Ст. 1).

354

Інваліди з дитинства — особи, у яких інвалідність наступила до досягнення 16 років і до початку трудо­вої діяльності. Інваліди з дитинства мають право на со­ціальну пенсію. Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів у віці до 16 років, визначається в порядку, установле­ному Кабінетом Міністрів України.16 листопада 2000 року прийнятий спеціальний Закон України «Про дер­жавну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».

Інваліди праці — громадяни, інвалідність яких на­ступила внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання. Причини і групи інвалідності визначаються медико-соціальною експертною комісією (МСЕК). Інвалідність встановлюється на певний строк або довічно. Інваліди праці забезпечуються пенсіями в розмірах, визначених законодавством.

Інвалідність — тривала або постійна втрата праце­здатності чи значне обмеження її. У залежності від важкості розрізняють три групи інвалідності: І, II, III. При настанні інвалідності призначаються пенсії, вста­новлюються інші види соціального захисту, пільги і пе­реваги.

Законодавство розрізняє причини інвалідності, що спричиняють різні правові наслідки: 1) загальне захво­рювання; 2) каліцтво, трудове чи професійне захворю­вання; 3) поранення (контузії), каліцтво, отримане при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'яз­ків військової служби, або захворювання, зв'язане з пе­ребуванням на фронті; 4) каліцтво, отримане внаслідок нещасного випадку, не зв'язаного з виконанням обо­в'язків військової служби, або захворювання, не зв'яза­не з перебуванням на фронті.

Лікарняний листок — установленої форми доку­мент, що засвідчує тимчасову непрацездатність праці­вника. Лікарняний листок є підставою для виплати до­помоги по тимчасовій непрацездатності і допомоги по

355

вагітності і пологам. Звичайно лікарняний листок ви­дається тією лікувальною установою, де лікується хво­рий, тобто за місцем проживання чи роботи. Робітники, які довгостроково хворіють направляються на огляд у ме-дико-соціальну експертну комісію (МСЕК), що у залеж­ності від характеру захворювання може установити гру­пу і причину інвалідності.

Ліліпути — особи, хворі гіпофізарним нанізмом (за­хворювання, що є в основному природженою потворністю, що спричиняє зупинку фізичного розвитку і зазвичай веде до зниження працездатності). Працюючі за найман­ням ліліпути мають право на пенсію: чоловіки — з до­сягненням 45 років і зі стажем роботи не менше 20 років; жінки — з досягненням 40 років і зі стажем ро­боти не менше 15 років. У такому ж порядку пенсії призначаються карликам.

Медалі колишнього Союзу РСР — одна з форм на­городження громадян за заслуги перед Батьківщиною, у т.ч. за особливі заслуги в праці. Вони і сьогодні є до­казом при визначенні статусу учасника війни і визна­ченні розміру пенсії. (Див.: Типове положення про ко­місії для розгляду питань, зв'язаних із установленням статусу учасників війни відповідно до Закону Украї­ни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затверджене Міністерством соціального за­хисту населення України від ЗО травня 1996 p.).

Медичні працівники — для медичних працівників установлена пенсія за вислугу років при наявності 25-літнього стажу роботи зі спеціальності і незалежно від віку. Перелік медичних працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, установлений постановою Кабінету Міністрів України.

Міжнародні пакти про права людини — схвалені 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН міжна­родні пакти: «Про економічні, соціальні і культурні права», «Про цивільні і політичні права людини». Від-

356

повідно до «Пакту про економічні, соціальні і культурні права» держави визнають право на працю, у т.ч. надання кожній людині можливості заробляти собі на життя працею, яку вона вільно вибирає чи на яку вона вільно погоджується. Відповідно до цього пакту держави виз­нають також право кожної людини на соціальне забез­печення, включаючи соціальне страхування.

Мінімальний розмір пенсії — гарантований держа­вою найменший рівень пенсії на місяць. Передбачений законодавством місячний розмір пенсії не може бути нижче ні при яких обставинах. Мінімум пенсії постій­но коригується в залежності від зміни рівня інфляції. З 1 лютого 2001 року встановлений новий мінімальний розмір пенсії (58 грн. на місяць).

Міністерство праці та соціальної політики Украї­ни — центральний орган державної виконавчої влади. Міністерство покликане здійснювати активну соціальну політику в сфері трудових відносин зайнятості, соціаль­ного захисту і пенсійного забезпечення населення. Міністерство здійснює різноманітні функції, покладені на нього законодавством. (Див.: Положення про Міні­стерство, затверджене Указом Президента України від ЗО серпня 2000 року).

Надбавки до пенсії — один із способів підвищен­ня розміру пенсії за Законом «Про пенсійне забезпе­чення». У ряді випадків нараховуються надбавки у твердих розмірах чи у відсотках до основної суми пенсії: непрацюючим пенсіонерам на утримання ут­риманців, на догляд за інвалідом І групи і самотнім пенсіонерам, що потребує за висновком медичної уста­нови постійного стороннього догляду. У зазначених ви­падках надбавки встановлені у твердих розмірах соці­альної пенсії.

Ветеранам війни, у залежності від їхнього статусу, встановлені надбавки (підвищення пенсії) диферен­ційовано у відсотках до основної суми пенсії.

357

Неповна пенсія — див.: Пенсія при неповному ста-жі роботи.

Непрацездатність — див.: Тимчасова непрацездат­ність; Інвалідність.

Нещасний випадок на виробництві — випадок, що

призвів до ушкодження здоров'я працівника і що відбувся на території підприємства або поза ним, але при виконанні роботи з наказу роботодавця, а також при доставці працівників на роботу чи з роботи. Кожен не­щасний випадок розслідується роботодавцем у поряд­ку, встановленому законодавством (див.: Акт про не­щасний випадок).

Обчислення пенсій — пенсії обчислюються в відсот­ках до заробітку. При наявності необхідного загально­го стажу роботи пенсія встановлюється в розмірі 55 відсотків середньомісячного заробітку.

Оплата пращ — див.: Заробіток. Винагорода за працю.

Органи соціального захисту населення — державні установи, районні (міські) і обласні управління соціаль­ного захисту населення, що здійснюють на місцях ро­боту з пенсійного забезпечення і соціального захисту населення. Окремі функції по пенсійному забезпечен­ню кадрових військовослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, виконують військкомати і пенсійні відділи УМВД.

Основні принципи правового регулювання соціаль­ного забезпечення — закріплені в чинному законо­давстві основні початки, вихідні положення (ідеї), що виражають сутність права (див.: Підручник з права соціального забезпечення, гл. III «Основні принципи права соціального забезпечення»).

Пенсійний вік. Встановлений законодавством вік. Служить однією з умов для призначення пенсії за віком.

358

Розрізняють загальний пенсійний вік і пільговий чи знижений пенсійний вік (див.: Пенсія за віком).

Пенсія — грошова виплата (у розрахунку на місяць), призначувана непрацездатним громадянам у зв'язку з настанням певних обставин — досягненням відпо­відного віку, настанням інвалідності, втратою годуваль­ника. У залежності від підстав призначення пенсії, розрізняються два види пенсій; трудові і соціальні.

Пенсія в разі втрати годувальника — такою пен­сією забезпечуються непрацездатні члени сім'ї помер­лого, котрі знаходилися раніше на його утриманні. Од­нак умови і норми пенсійного забезпечення сімей різних категорій не завжди збігаються. Так, діти ма­ють право на пенсію незалежно від того, чи перебува­ли вони на утриманні померлого годувальника. Бать­ки, чоловік (дружина) мають право на пенсію, якщо во­ни є непрацездатними.

Пенсія за вислугу років — встановлюється при на­явності відповідного спеціального стажу незалежно від віку і фактичного стану працездатності. Спеціальний стаж для таких пенсій іменується в законодавстві ви­слугою років (звідси і назва пенсії). Пенсія за вислугу років встановлена для окремих категорій працівників і пояснюється специфікою їх професії.

Пенсія за віком (старістю) — призначається грома­дянам по досягненні ними певного віку і при наявності відповідного загального стажу роботи. У Конституції України ця пенсія названа пенсією за старістю, з пог­ляду на те, що пенсійний вік є юридичною межею ста­рості. Розрізняють два підвиди цієї пенсії: пенсія за віком на загальних умовах і пенсія за віком на пільго­вих умовах.

Пенсія за неповного стажу роботи — установлена для осіб, що не мають трудового стажу, необхідного для одержання повної пенсії. Призначається за віком, з

359

інвалідності і членам сім ї в разі втрати годувальни­ка. Пенсія за неповного стажу призначається в розмірі, пропорційному наявному стажу.

Пенсія по інвалідності — призначається в зв'язку з тривалою чи постійною фактичною втратою працез­датності (інвалідністю). Умови і норми пенсійного за­безпечення залежать від ряду обставин — характеру трудових відносин чи служби, іншої діяльності, групи, причини настання інвалідності і т.д.

Перерахунок пенсії — зміна розміру раніше при­значеної пенсії. Провадиться пенсіонерам (за їх зая­вами), що проробили після призначення пенсій за віком чи інвалідністю не менш 2 років з більш висо­ким заробітком, чим той, з якого була обчислена пен­сія. Перерахунок пенсії здійснюється також у зв'яз­ку зі зміною числа членів сім'ї, що одержують пенсію в разі втрати годувальника, при зміні групи інвалід­ності пенсіонера, представленні додаткових документів, що підтверджують право на збільшення пенсії, і т.д.

Пільги інвалідам війни, учасникам бойових дій, учасникам війни, сім'ям загиблих воїнів і ветеранам праці — законодавство встановлює різні види пільг для зазначених категорій громадян. Обсяг пільг залежить від статусу ветерана. (Див.: Закони України: «Про ста­тус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», «Про Державний бюджет України на 2001 рік)».

Пільгове обчислення вислуги років військово­службовцям — встановлюється, як правило, з ураху­ванням умов проходження військової служби, участі в бойових діях, ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і в деяких інших випадках, встановлених зако­нодавством. Наприклад, військова служба в складі дію­чої армії в період бойових дій, участь у миротворчих операціях зараховуються на пільгових умовах (один

360

місяць за три місяці) при призначенні пенсій за вис­лугу років (див.: ст.57 Закону України «Про пенсійне забезпечення »).

Пільгове обчислення трудового стажу — включен­ня в загальний стаж роботи, а у відповідних випадках і в спеціальний трудовий стаж, з обліком яких здій­снюється пенсійне забезпечення, більшого періоду, чим фактично пророблений час. У такому порядку допус­кається обчислення стажу працівникам за наступні ви­ди і час робіт: сезонні роботи, робота на водному транс­порті, у лепрозоріях і протичумних установах (відділен­нях) по лікуванню хворих СНІДом, у реанімаційному і деяких інших відділеннях лікувальних установ. На пільгових умовах обчислюється стаж роботи за період Великої Вітчизняної війни; реабілітованим громадя­нам; за час перебування у фашистських концтаборах, у період блокади м. Ленінграда в роки Великої Вітчиз­няної війни й інші періоди.

Порядок і розміри пільгового обчислення регламен­туються законодавством (Див.: стст. 57-61 Закону Ук­раїни «Про пенсійне забезпечення»).

Пільгові умови призначення пенсій — встановлені законодавством для працівників, зайнятих на роботах з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці (по Списках № 1 і № 2) виробництв, затвердже­них Кабінетом Міністрів України. На пільгових умо­вах мають право на пенсію за віком й інші категорії громадян (працівники, зайняті на підземних і відкри­тих гірських роботах і в металургії, особи, що постраж­дали від Чорнобильської катастрофи, інваліди, учасни­ки війни і сім'ї загиблих воїнів, а також багатодітні ма­тері і матері інвалідів з дитинства).

Показання свідків (доказ стажу роботи) — спосіб доказу не менше як двома свідками загального чи спе­ціального стажу роботи під час призначенні пенсії, ко­ли відсутні документи про наявний стаж роботи і не-

361

має можливості їх отримати у зв'язку з надзвичайни­ми обставинами (воєнними діями, стихійним лихом, ава­ріями, катастрофами та ін. ситуаціями) або через від­сутність архівних даних.

Предмет права соціального забезпечення — сус­пільні відносини, що регулюються цією галуззю пра­ва. Змістом цих відносин є соціальний захист непра­цездатних громадян.

Призначення пенсій — див.: Звертання за пенсією.

Професійне захворювання — захворювання, що вла­стиве винятково праці, пов'язаній з певними профе­сійними шкодами, а також таке, що має місце при ро­боті з даними шкодами в багато разів частіше, ніж при інших умовах. Професійними захворюваннями вважа­ються захворювання, які зазначені в Переліку профе­сійних захворювань, затвердженому постановою Кабіне­ту Міністрів України від 8 листопада 2000 року N° 1662. Працівники, що одержали професійне захворювання, ма­ють ряд пільг у забезпеченні пенсіями по інвалідності, а їхні сім'ї — в забезпеченні пенсіями в разі втрати годувальника. Крім того, ті, що постраждали внаслідок такого захворювання, мають право на додаткове відшко­дування заподіяної їм шкоди.

Роз'яснення по застосуванню законодавства про пенсійне забезпечення — один зі способів тлумачення застосування нормативно-правових актів, використовува­них уповноваженими на те державними органами в ме­жах їхньої компетенції. Таким органом є Міністерство праці та соціальної політики України. Йому надано пра­во видавати інструкції, правила і роз'яснення по засто­сування законодавства про пенсійне забезпечення. Ро­з'яснення по застосуванню окремих норм пенсійного за­конодавства можуть надавати й інші центральні органи державної виконавчої влади (Міністерство охорони здо­ров'я. Правління Пенсійного фонду, фонди соціального страхування, Національний банк України).

362

Правом тлумачення, роз'яснення нормативних актів користується Верховний Суд України (див. постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 p.).

Сезонні роботи — роботи, що в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а впро­довж певного періоду (сезону). До сезонних робіт на­лежать, наприклад, окремі види робіт на лісозаготівлях, робота на підприємствах рибної, цукрової, консервної га­лузей промисловості. Повний сезон роботи зараховуєть­ся в стаж за рік роботи для призначення пенсії.

Середній заробіток — обчислений за спеціальними правилами розмір заробітної плати працівника, що відображає регулярні виплати, обумовлені системами оп­лати праці, і є типовим, нормальним для даного робіт­ника. Обчислюється з фактичної заробітної плати за ми­нулий час. У залежності від того, з якою метою розра­ховується середній заробіток, законодавством установ­лені різні способи його обчислення (див.: Заробіток).

Скарги з пенсійних питань — розглядаються управ­ліннями соціального захисту обласних держадмініст­рацій, Міністерством праці та соціальної політики України або відповідними органами місцевого самовря­дування, яким підлеглі управління соціального захис­ту населення. Скарга може бути подана в районний (міський) суд за місцем проживання (див.: ст. 104 За­кону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 лис­топада 1991 p.). Порядок розгляду скарг громадян ре­гулюється Законом України «Про звертання грома­дян» від 12 жовтня 1996 р.

Соціальне забезпечення — передбачена законодав­ством система матеріального забезпечення й обслуго­вування громадян у випадку повної або часткової втрати працездатності, старості, а також членів сім'ї, що втра­тили годувальника. Найважливішими видами соціаль­ного забезпечення є: пенсії, допомоги, пільги, утриман-

363

ня непрацездатних громадян у будинках для престарі­лих і інвалідів. Соціальне забезпечення здійснюєть­ся за рахунок соціальних фондів чи державного бюд­жету. У нашій країні йде реформування соціального забезпечення і створення нової системи соціального за­хисту населення ринкового типу.

Соціальне страхування — одна з основних форм соціального забезпечення, заснована на застосуванні страхового методу, тобто внесенні в соціальні фонди обов'язкових зборів суб'єктами підприємницької діяль­ності (фізичними і юридичними особами, а також осо­бами найманої праці, які працюють на умовах трудо­вого договору) незалежно від форм власності і видів господарської діяльності, і використання державою цих коштів для матеріального забезпечення громадян, що втратили працездатність, а також охорони їх здоров'я. Соціальне страхування нерозривно пов'язане з трудо­вою діяльністю людини в різних формах суспільної організації праці.

Діюча в нашій державі система соціального страху­вання, як і вся система соціального забезпечення зна­ходиться в стадії реформування.

Соціальний захист непрацездатних громадян —

система засобів, установлених державою для реалізації конституційного права на відповідний вид пенсії, до­помоги, соціальних пільг. Фактичному здійсненню цьо­го права сприяють різні гарантії, що додають праву стійкий характер, тобто громадянин може розраховувати на підтримку держави в реалізації свого суб'єктивно­го права. Особливості соціального захисту окремих категорій непрацездатних громадян регламентуються законодавством.

Спеціальний трудовий стаж — тривалість роботи у визначених умовах (чи на відповідних роботах) або у певних районах. З урахуванням такого стажу надається право на пенсію на пільгових умовах (див.: Пенсії за віком на пільгових умовах).

364

Списки підприємств, робіт, професій, посад і показ­ників з особливо шкідливими й особливо тяжкими умовами праці, що дають право на пенсію на пільго­вих умовах, затверджені постановою Кабінету Міністрів України 11 березня 1994 р. // Інформаційний бюле­тень Міністерства праці України «Людина і праця», 1994.— № 6.

Страховий стаж — це період (термін), протягом яко­го особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачувала внески на стра­хування, якщо інше не передбачено законодавством.

Страхові внески (збори) — внески, що їх сплачують підприємства, установи, організації і громадяни в Пен­сійний фонд і фонди соціального страхування за пра­цівників, які підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню. Розмір страхових внесків визначається у відсотках до загального фонду заробіт­ної плати працівників підприємства (див. Закон Ук­раїни «Про збір на обов'язкове державне пенсійне стра­хування» від 26 червня 1997 p.).

Термін, від якого призначається пенсія. За загаль­ним правилом пенсія призначається з дня звертання за нею. Ним вважається день прийому управлінням (відділом) соціального захисту населення подання до пенсії чи заяви про призначення пенсії з усіма необ­хідними документами. У тих випадках, коли подання чи заява пересилається поштою, днем звертання за пенсією вважається день, зазначений в поштовому штемпелі місця відправлення. Якщо до подання чи заяви прикла­дена лише частина необхідних документів, управління (відділ) соціального захисту зобов'язаний прийняти їх і роз'яснити (у відповідних випадках поштою), які до­кументи треба подати додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців із дня одержання роз'яс­нення, днем звертання за пенсією вважається день прий­няття подання чи заяви з частиною документів.

365

Терміни виплати пенсій — пенсії призначаються, як правило, із дня звертання за їх призначенням, вип­лачуються в залежності від виду пенсії, категорії забез­печуваних довічно, на весь час інвалідності або по до­сягненні неповнолітнім визначеного віку.

Довічно виплачуються пенсії за віком, за вислугу років, з інвалідності чоловікам старше 60 років, жінкам старше 55 років, а також тим особам, у яких інвалідність установлена безстроково.

Терміни звертання за пенсією — громадяни, що ма­ють право на пенсію, можуть звертатися за її призна­ченням будь-коли після виникнення права на неї. При цьому пенсії за віком і з інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу до часу звернен­ня за пенсією чи вона триває. Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, що дає право на цю пенсію (див.: Звертання за пенсією).

Тимчасова непрацездатність — неможливість за ста­ном здоров'я виконувати роботу протягом відносно не­великого проміжку часу. При стійких порушеннях працездатності, що приводять хворого до необхідності припинити трудову діяльність взагалі чи на тривалий період або значно змінити умови праці, встановлюєть­ся інвалідність. Тимчасова непрацездатність засвід­чується лікарняним листком, а в деяких випадках до­відкою про тимчасову непрацездатність.

Трудове каліцтво — ушкодження здоров'я праців­ника внаслідок нещасного випадку, зв'язаного з робо­тою. Факт трудового каліцтва враховується при призна­ченні пенсій з інвалідності та в разі втрати годуваль­ника (див.: ст. 26 Закону України «Про пенсійне забез­печення», а також Закон України від 23 вересня 1999 р. «Про загальнообов'язкове державне соціальне страху­вання від нещасного випадку на виробництві і профе­сійному захворюванні, що спричинили втрату працез­датності» // Відомості Верховної Ради України, 1999.— № 46-47.- Ст.403).

366

Трудовий стаж — тривалість праці та інших видів діяльності, з якою пов'язуються права людини, голов­ним чином у сфері пенсійного забезпечення. Розріз­няються три види стажу: загальний трудовий стаж; стаж спеціальний, неперервний. Трудовий стаж обчис­люється в роках, місяцях і днях (див.: Загальний стаж роботи).

Угоди про соціальний захист і пенсійне забезпечен­ня громадян між Україною й іншими державами. Ук­раїна є учасницею багатьох колективних угод між дер­жавами — учасниками Співдружності Незалежних Держав (СНД) у сфері пенсійного забезпечення, визнан­ня пільг і гарантій для учасників і інвалідів війни; ук­лала двосторонні угоди з Республікою Вірменія, Азер­байджанською Республікою, Молдовою, Білорусю й іншими державами // ВВР, 1996.— № 26.— Ст. 113.

Утримання — повне утримання людини чи надан­ня їй допомоги, що є постійним і основним джерелом засобів для існування. Утримання має значення в пен­сійному забезпеченні в разі втрати годувальника, при рішенні питань про відшкодування шкоди, заподіяної смертю постраждалого, виплаті допомоги на поховання і різні компенсації. Факт перебування на утриманні підтверджується відповідними документами.

Утримання з пенсії — допускаються лише у встанов­лених законодавством випадках — не більше 50% її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти); на від­шкодування шкоди від розкрадань майна підприємств і організацій; на відшкодування шкоди, заподіяної ка­ліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, а також смер­тю годувальника; на повернення зайво отриманих сум заробітної плати (пенсії); за всіма іншими видами ут­римань — не більше 20% пенсії.

Шлюбні відносини — це юридичні відносини, «со­юз між чоловіком і жінкою», укладений у державних

367

органах реєстрації актів громадського стану РАГСу із метою створення сім'ї, охорони особистих і майнових прав і інтересів. Порядок і умови вступу в шлюбні відносини регулюються Кодексом про шлюб і сім'ю України (гл.4). Шлюб породжує певні правові наслідки при призначенні пенсії в разі втрати годувальника й в інших випадках, установлених законодавством.

Юридичні гарантії пенсійних прав громадян —

правові засоби і способи забезпечення реалізації пра­ва на соціальний захист. Установлені законодавством.

Юридичні факти у сфері соціального забезпечен­ня — передбачені законодавством обставини, що є підставою для виникнення (зміни, припинення) кон­кретних видів правовідносин. Поділяються на дві гру­пи: події і дії. Події — юридично значимі факти, що виникають незалежно від волі людей (досягнення пен­сійного віку, смерть людини, закінчення терміну випла­ти пенсії і т.д.). Дії — життєві факти, що є волевияв­ленням (тобто результатом свідомої діяльності) людей (наприклад, наявність загального трудового стажу, рішення компетентного органу про встановлення гру­пи інвалідності, призначення пенсії і т.д.)- Для виник­нення пенсійних правовідносин звичайно необхідне на­стання декількох факторів (комплексу їх). Юридичні факти встановлюються документами, виданими у вста­новленому порядку уповноваженими на це органами. У ряді випадків вони можуть встановлюватися й у су­довому порядку.

368